Централізованого асфальтування ніколи не робили, оскільки весь час хтось щось будує, а важкі вантажні автомобілі з бетоном вбивають будь-яке покриття дуже швидко. І асфальтують кілька дворів сукупно територію біля своїх воріт. Ну і як водиться кожен розумник робить лежачого поліцейського. Роблять прямо з асфальту і кривими руками, тому ці поліцейські виходять не дугою, а трикутником. Машинам, якщо наїдуть, буде дуууже невпереливки.
На нашій вулиці таких поліцейських наробили 6 штук (згодом зробили ще два, але про те згодом). Роки 3-4 тому я, поїздивши зиму по вулиці (мій виїзд тоді було закрито на ремонт), купив банку жовтої фарби за $15, пензлик і пішов розфарбовувати ці поліцейські. Банки вистачило на те, щоб за дві години намалювати жовті смуги на всіх шести. Користь з того пряма - швидка чи інша машина, поспішаючи, не налетить на поліцейського, а переїде його спокійно.
З часом ці смуги майже затерлися і варто би було їх відновити. І жоден з мешканців не тільки не позначив ті дві додаткові перешкоди, котрі було зроблено пізніше, але й не оновили наявні. Мабуть чекають, що я знову прийду малювати. Ну, нехай чекають. Так само вони чекають, поки в країні настане лад.
Перед 9-им травня оголосили збори на 300 будинків, щоб вирішити питання охорони (якщо пам'ятаєте, тоді очікували терактів в Києві). На збори 8.05 прийшло біля 10 осіб, котрі нічого не вирішили. А наступного дня (9-го) о 5 ранку я на своїй мазді за тими терористами самотужки ганявся (без жартів).
Гадаю, цю історію можна рахувати за відповідь на питання, чому я спакував валізи.
