За життя

Про царя і попів

Прийшло в голову - віру в цара-батюшку, намісника божого, насаджувала в Росії церква. В Україні, де до початку 18-го століття центральної влади не було, ніяких процарських ідей, відповідно, не насаджувалось. Тому ні про які рухи на захист або в інтересах керівних осіб (або влади) йтись не могло і не може. І помаранчева революція була не "за Ющенка", чи "проти Януковича", а "за власний голос".

Цей факт має негативну сторону - активна політична діяльність, яка вимагає дії в інтересах влади (спочатку керівництва партії, а потім, в випадку приходу до влади, власних структур держави) в Україні практично неможлива. І тому депутати працюють на свою кишеню, а не на державу.

З іншої сторони, українці звикли покладатись лише на себе і (сюрприз) працювати. Тягу до праці і самозабезпечення не вичавила навіть радянська влада. Цей підхід є протилежним до російського, де люди не хочуть йти на виробництво із більшою зарплатнею тому, що там примушують працювати.

Індивідуалізм українців закладений релігією історично, так само, як протестанські течії в Західній Європі поклали початок промисловій революції і привчили людей до підприємництва, і як конфуціанство, будизм та сінтоізм сформували працьовитість і слухняність (і водночас нездатність до творчого мислення).