За життя

Старше покоління пам'ятає "гомо совєтікус" або нову породу людей, "радянська людина", яку намагався вивести совєтський союз на чолі з комуністичною партією робітників та селян (так вона повністю називалася).

Я нарешті усвідомив, що я є "антирадянська людина". Ще на (а може й до) початку перебудови я слухав Голос Америки та Радіо Свобода вечорами на радіоприймачі під ковдрою у бабусі в пригороді Києва. Іноді їх глушили, але якісь частини передач вдавалося почути. Сєвооборот з Сєвою Новгородцевим був з тих часів, і я його теж слухав. Вчився я у свята святих Компартії України - київській школі №57, де викладали в час мого навчання дружина та дочка першого секретаря КПУ Щербицького. Школа була російська (а як же інакше), імені Леніна, з обов'язковими "ленінськими уроками", піонерією і комсомолом (повз який мене пронесло). Найсмішніше, що це була школа з поглибленим вивченням мови заклятого ворога (і викладали там таки гарно, я розмовляю англійською вільно). Звісно, що занадто, то не здраво (в польській формі "co za dużo, to niezdrowo";), і стійку відразу до всього радянського, а заодно й російського, школа прищеплювала теж завзято. На додаток, частина вчителів все це проводила "з фігою в кишені", що не додавало поваги до комуністичних ідей.

З цього осередку соціалізму я злиняв в 92-му у дуже ліберальний для того часу Технічний ліцей, не довчившись кілька років, а згодом, в році 94-95-му я дізнався, що більша частина вчителів виїхала до Ізраілю і США.

Коли прийшла незалежність, я щиро сподівався, що разом із СРСР піде й совок як явище. Молодий був, наївний. Зараз вже очевидно, що совок з населення і 40 років не вийде, куди їх не води, та що їм на голови не прилітатиме.

Тому завжди пам'ятаю пісню, під яку я в 94-му летів в Лондон:
And I'm far, far away
with my head up in the clouds
And I'm far, far away
with my feet down in the crowds
Lettin' loose around the world
...

Правильний хеппі-енд у Грінча мав би мати вигляд височенного бетонного муру навколо міста.

Як відомо, в Microsoft'а щось путнє починає виходити з третьої версії. Побачив анонс .NET Core 3.1 (поки що бета) і замислився.

Microsoft раз за разом розробляють і просувають нову платформу чи фреймворк, тому що попередня має a fatal flaw.Я вирішив порахувати, скільки ітерацій я застав. Здається, що всі, котрі були:
1. MS DOS 3.0. Номер пам'ятаю погано, але з нею і за нею працював. Пам'ятаю, коли з'явився DR-DOS 4.0, а за нею й MS-DOS 4.0.
2. Windows 3.0. Windows я застав ще в версії 2.0, і перехід до 3.х - це було щось.
3. Windows NT 3.5. Оскільки у 16-бітної Windows був a fatal flaw.
4. .NET Framework 3.x. Насправді, це була надбудова над версією 2.0, і 3-ою версією .NET варто вважати дійсно вагомий реліз .NET 4.0.
5. .NET CF 3.5. Це теж була надбудова над .NET CF 2.0, але .NET CF 3.0, наскільки я пам'ятаю, не існувало. Тому цю вважаємо третьою.
6. Silverlight 3. З цієї версії Silverlight стало можливим використовувати. До цього Silverlight був lab project.
7. .NET Core 3.0. Тому що в .NET Framework був fatal flaw.

Цікавим є шлях річки Тиси - якщо спустити тіло в горах на Закарпатті, воно перетне Угорщину і Румунію, і його можна буде виловити в Одеській області. Звісно, якщо його раки не об'їдять раніше.

Чи замислювалися ви, що д-р Уотсон (він же Ватсон) писав свої нотатки, в яких описуються пригоди Шерлока Холмса, про особу, котрої насправді (в світі д-ра Уотсона) не існувало. Д-р Уотсон отримав загострення шизофренії після використання опіуму в Афганістані, де він був військовим лікарем. Зокрема це проявилося як роздвоєння особи. Холмс - то є друга особа д-ра Уотсона.  Специфікою хвороби Уотсона є те, що він сприймає Холмса як сторонню особу, а не як голос в глові, як це трапляється зазвичай. Таким чином, нотатки записував сам д-р Уотсон за своїми власними походженнями.

Чому це може бути реалістичною версією справжніх подій? Згадки про опій в оповіданнях про Шерлока Холмса. Спільне проживання двох чоловіків в одній квартирі у Вікторіанській Англії (що було би неможливо, якби вони не жили в одній голові). І, нарешті, дати виходу творів -- твір Стівенсона "Доктор Джекіл і Містер Хайд" (в котрого, до речі, є свій історичний прототип в історії Англії 18-го століття) вийшов в 1886-му році, а перші історії про Холмса - в 1887-му.