Роздуми

Людство вигадало велику кількість мов, і всі вони дуже цікаві з точки зору структури і елементів. Так, можна згадати 32 часи у французькій мові, 6 відтінків "е" в литовській (здається) чи 14 відмінків в естонській (теж здається - можу щось плутати). Семітські і арабська мови утворюють слова не шляхом використання префіксів і суфіксів, а шляхом зміни голосних в слові. Існує теорія (яку не можуть ані 100%-во підтвердити, ані спростувати, якщо що, то я за неї), що мова, а точніше, граматична будова рідної мови людини впливає на патерни мислення. Зокрема психологи твердять, що якщо дитині казати "не лізь, бо заб'єшся", то вона "запрограмується" на "заб'єшся" і таки буде битись. Це, знов таки, теорія (чи навіть гіпотеза), але особисто мені така граматична конструкція не подобається. Не тільки тим, що дитина "запрограмується", а й тим, що відсутній чіткий зв'язок між умовою та наслідком (фраза "якщо залізеш, то може статися, що заб'єшся" є більш повною, але довгою). Так от, як на мене, мови потребують особливих граматичних форм дієслова, для позначення причини і наслідку. Наприклад у фразі "якби знав, де впадеш, — солому підстелив би" є як раз причина ("якщо знати" / "якби знав") і наслідок ("то підстелив би"). Ми бачимо, що в "поточній версії" мови особливість цих форм позначається допоміжними словами "якби" і (пропущеним) "то", а в якості дієслів використовуються нейтральні форми минулого часу. В деяких мовах існують ті чи інші види умовного способу дієслів, котрі і використовуються замість допоміжних слів, але принаймні в слов'янських такого немає. Якщо прийняти теорію про вплив граматики мови на свідомість, то можливо, що і [відсутність] вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки залежить від наявності вищеописаних форм дієслів в мові? Адже коли дитина чує весь час чіткі зв'язки в мові, то в неї краще розвиваються і відділи мозку, що займаються причинно-наслідковими зв'язками. В такому випадку чи можливо, що для зупинки потупішання людства необхідно розвивати і граматику мов?