Роздуми

Пропонують пишатися літерою Ї як візитівкою української мови. Водночас, нагадаю, ця літера присутня в багатьох мовах, і я навіть пропонував писати назву Києва через цю літеру як Kyïv.

Але є в нас дійсно автентична літера, присутня в цьому реченні. Ця літера: Є . В інших мовах звук ЙЕ позначається двома літерами, а в українській - однією. В західномонгольському діалекті цей звук позначається іншою літерою.

Тому пропоную вшановувати насамперед літеру Є.
Виявляється (слоу...чпок) ще в 2010-му році кабінет міністрів вніс зміни до правил транслітерації імен і назв. Зокрема це актуально для закордонних паспортів. Причому, змін там було лише декілька, але в мене вийшло дві зміни в імені. Загалом те, що в мене зараз записано в паспорті, ніякого відношення до правильного англійського написання взагалі не має. Бо ідіоти - імена потрібно перекладати, а не транслітерувати. Прізвища теж краще приводити до міжнародно прийнятих форм. Тобто в паспорті жінки має писатись (можливо, за її бажанням) закінчення чоловічого роду, а не жіночого. Чому - та тому, що в чужий монастир зі своїм статутом не лізуть.
Людство вигадало велику кількість мов, і всі вони дуже цікаві з точки зору структури і елементів. Так, можна згадати 32 часи у французькій мові, 6 відтінків "е" в литовській (здається) чи 14 відмінків в естонській (теж здається - можу щось плутати). Семітські і арабська мови утворюють слова не шляхом використання префіксів і суфіксів, а шляхом зміни голосних в слові. Існує теорія (яку не можуть ані 100%-во підтвердити, ані спростувати, якщо що, то я за неї), що мова, а точніше, граматична будова рідної мови людини впливає на патерни мислення. Зокрема психологи твердять, що якщо дитині казати "не лізь, бо заб'єшся", то вона "запрограмується" на "заб'єшся" і таки буде битись. Це, знов таки, теорія (чи навіть гіпотеза), але особисто мені така граматична конструкція не подобається. Не тільки тим, що дитина "запрограмується", а й тим, що відсутній чіткий зв'язок між умовою та наслідком (фраза "якщо залізеш, то може статися, що заб'єшся" є більш повною, але довгою). Так от, як на мене, мови потребують особливих граматичних форм дієслова, для позначення причини і наслідку. Наприклад у фразі "якби знав, де впадеш, — солому підстелив би" є як раз причина ("якщо знати" / "якби знав") і наслідок ("то підстелив би"). Ми бачимо, що в "поточній версії" мови особливість цих форм позначається допоміжними словами "якби" і (пропущеним) "то", а в якості дієслів використовуються нейтральні форми минулого часу. В деяких мовах існують ті чи інші види умовного способу дієслів, котрі і використовуються замість допоміжних слів, але принаймні в слов'янських такого немає. Якщо прийняти теорію про вплив граматики мови на свідомість, то можливо, що і [відсутність] вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки залежить від наявності вищеописаних форм дієслів в мові? Адже коли дитина чує весь час чіткі зв'язки в мові, то в неї краще розвиваються і відділи мозку, що займаються причинно-наслідковими зв'язками. В такому випадку чи можливо, що для зупинки потупішання людства необхідно розвивати і граматику мов?
спосіб (укр.) - наклонение (рос.)
За останній рік помітив збільшення кількості мату в мові (як усній, так і письмовій). При цьому не сказав би, що змінив коло спілкування.
Наверное, немногие знают, что слово Дурак в 15-17 веках в Московии являлось именем собственным, а не оскорбительным наименованием глупого человека. Поскольку имя это было "народным", т.е. не святочным, оно широко использовалось именно среди крестьян, и со временем это имя стало нарицательным и стало использоваться для обозначения глупца. Если мы посмотрим на современный язык, то честное имя Василий в современном арго используется как синоним слова "лох" (которое, впрочем, тоже возникло не так давно) и обозначает фактически того же глупца или недалекого человека. Интересно, в 22-ом веке (или уже в 21-ом) слово "вася" тоже заместит в бытовом обиходе жаргонное слово "лох" и станет нарицательным?