Роздуми

Я зрозумів, чим мене так дратують сенсорні екрани і кнопки. Дизайнери як і в потузі зробити максимально плаский апарат заганяють користувача в двомірний простір, тим самим забираючи в нього один вимір свободи. Це дуже подобається лемінгам, що полюбляють продукцію ябла (їх і так в усьому обмежують), але протирічить духу нормальних людей.
Ця стаття пояснила мені самому, чому я не люблю Apple. Спробую пояснити і я.

Apple намагається перебрати у Microsoft позицію монополіста, водночас не потрапивши під антимонопольне законодавство (на щастя, навчені Microsoft'ом законодавці вчасно схаменулись).

Проблема полягає в тому, що Microsoft - велика компанія, з різними підрозділами, що випускають різні продукти (в тому числі апаратні). Це має і негативний вплив на продукти і на компанію, але водночас це гарантує певну гнучкість і певну демократичність. Так, Microsoft завжди дотримувалась своїх же правил. Apple же - компанія маленька (фактично, компанія одного продукта), яка з певних причин стала продавати дуже багато цього продукту. Як наслідок, вони не вміють бути великими. Одноособове керування перетворюється у волюнтаризм. Автократія перетворюється на деспотію. Вже зараз ми можемо спостерігати самодурство при [відмові у] прийнятті продуктів в App Store або при блокуванні розробників із засобами розробки відмінними від Apple'івського XCode. Залишається лише здогадуватись, до чого може дійти самодурство в майбутньому, якщо Apple'у вдаться отримати суттєву частку комп'ютерного парку.
На кулері запис про USB монітори. Дивлюсь я на нього (на такий монітор) і думку гадаю - може і мені такий потрібен, а я не знаю? Незрозуміло, що на нього виводити ...