Роздуми

Бачу в фейсбуці скарги розумних людей, що їм соромно за майбутнього президента перед світом. Хочу зауважити, що це хибна позиція, що, можливо, походить з історичної традиції українців скаржитися на важку долю і лихе життя.

Чому вона є хибною?

По-перше, популізм крокує планетою, і українці стали не першою його жертвою. Ми маємо безліч прикладів, від Латинської Америки до Італії, Франції, США і Великої Британії, коли популізм разом з нав'язаними ззовні маніпуляціями приводили людей до хибного (такого, що має негативні наслідки в історичній перспективі) вибору в масштабах всієї країни.

По-друге, вибір було зроблено великою, але не переважною частиною українців. Це не "українці вибрали ...", а "за наявної системи голосування на виборах переміг ...". Це трохи різні речі.

По-третє, вибір було зроблено в результаті 5-річного промивання мізків ворожою пропагандою. А заткнути пельку цій пропаганді забороняли ті самі західні товарищі, для яких свобода виливання помиїв є найвищою цінністю.

В-четверте, жоден з нас не несе прямої відповідальності за людей, з котрими він ніколи не був знайомий і на котрих не має жодного впливу. (скажу за себе) живучи в Києві, я маю дуже обмежений вплив навіть на своє маленьке коло спілкування. А можливостей вплинути на мешканця Одеської області чи взагалі на трудового мігранта, котрий нелегально працює в Словаччині на польській візі, скиглить про зубожіння і купляє додому "євробляху", я не маю жодних (хіба що здати його місцевій словацькій поліції, але то точно не вплине на його вибір при голосуванні).

В-п'яте, ми його не вибирали! Цього президента втюхали нашим нерозумним співгромадянам, намалювавши кожному щось привабливе.

В-шосте, кожен європеєць має змогу подивитися на власний уряд. Хто не в курсі -- французи хай дивляться на "Жовті жилети" і погроми протягом понад пів-року, італійці хай дивляться на свій поточний уряд, німці можуть поглянути на свою міграційну політику, до австрійців є питання ще з часів WWII, чехи хай уважно глянуть на переобраного рік тому президента Земана, поляки хай замисляться над своїми закидонами в бік Німеччини і ЄС. Ну і так далі за переліком.

Зі свого чималого досвіду -- люди на всій Землі однакові. Вони однаково хочуть бути обманутими солодкими обіцянками популістів. І неважливо, хто цей популіст - водій автобуса, комік чи невдаха-бізнесмен, котрий приховує свої численні провали. Люди йтимуть за пустими обіцянками в будь-якій країні. Ще не вигадали рецепту протидії цій заразі. Шкода лише, що ліки випробовуватимуть на Україні, а не десь на пустому острові в Тихому океані.
Кажуть, так мав називатися провладний (прокучмівський) блок в ВРУ 2002-го року скликання. З відповідною абревіатурою.

Але я хочу нагадати інші часи, а саме інфографіку 2004-2014 років з приводу поділу України на кілька частин (подивитися можна тут, тут , тут ).

Насамперед маленький екскурс в історію різних часів. До 30-их років українці були переважною більшістю населення навіть на донбасі. Коли постало питання про індустріалізацію, українські селяни не хотіли зганятися з землі і йти працювати в міста. Тоді селян виморили голодом, а в міста позавозили мешканців найбільш знедолених регіонів Росії (не факт, навіть що етнічних росіян - впевнений, що там було багато вихідців з фіно-угорських племен). Таким чином, степова частина України наповнилася носіями русского міра.

В 1970-1980 роки в Україні українська мова (рідна для українців і насамперед для українців західних) стала тавром, за котрим українців визначали і знущалися над ними як над нерозвинутими селюками. Це призвело до формування суржику, до втрати україномовної науки (наука стала радянською, а значить російськомовною).

Так от до інфографіки. На будь-якій мапі ми бачимо досить чітку межу, що ділить Україну на дві частини - переважно російськомовну і переважно україномовну. Південні і східні регіони, і північна Україна. Фактично, русскій мір і Україна. І цей поділ визначав не лише мови, але й політичну, економічну і світоглядну орієнтацію.

Чи є насправді єдиною держава з таким чітким поділом? Питання мабуть риторичне. В жодній іншій (Велика Британія не показник, бо це імперія) країні світу не існує такого поділу на дві антагоністичні по суті частини.

Читач на цьому місці має заперечити, що події 2014 року показали, що в південній частині теж живуть українці що прагнуть жити в україні. Так, живуть. Але чи є вони українці чи люди, котрі бажають жити в Україні? Вони ідентифікують себе як українці, але продовжують (тут я наголошу - свідомо продовжують) користуватися російською мовою і споживати російський культурний продукт.

Хтось сказав, що в цій революції буржуазне перемогло національне. Оці "нові українці" - не національне, а буржуазне. Їхньою цінністю не є національна держава, але держава, в котрій вони зможуть ефективно задовольняти свої матеріальні подтреби, як то їздити в Європу (за покупками, на заробітки) і отримувати європейську зарплатню вдома. Вони кажуть "українська нація лише формується". Пробачте, а що ж тоді існувало попереднє тисячоліття? Хохляцька нація? Такими твердженнями вони свідомо чи несвідомо "перетягують ковдру" на себе, "формуючи націю" з пост-совків і безродних буржуа. Якщо буде потрібно і зручно (без воєн і санкцій), вони швидко змінять вишиванки на косоворотки, як це зробили в Криму і частково на донбасі.

І в момент, коли їх ловлять за руку на цьому безсоромному перекручуванні фактів і українського національного руху, вони виявляють своє обличчя, називаючи, як і 30 років тому, україномовних мешканців заходу і півночі України скотиною.

І я не впевнений, що українцеві по дорозі з цими люмпенами, котрі уявили себе поважними буржуа і намагаються черговий раз, як то було за часів Кучми, а потім і донецьких, затягнути Україну під себе.
Оскільки я на ситуацію дивлюсь трохи на відстані (хоча і є дуже зацікавленою особою), то я спробував скласти невеличкий перелік питань і відповідей, котрі мені здаються нейтральними і дозволяють більш тверезо оцінити обстановку.

Q: "Шеф, всьо пропало!"
A: Ситуація дійсно розвивається швидше, ніж звикли політики різних країн. Але для світової спільноти ситуація хоча і неприємна, але не критична.
"Гарячої" війни немає, і всі без виключення її дуже не хочуть. Саме тому до "всьо пропало" ще дуже далеко.
Заходи вживатимуться, хоча й не так швидко, як цього хочеться пересічному мешканцеві України.

Q: "Захід нас злив".
A: Покладатися слід на себе. Захід має і захищає свої інтереси, котрі можуть збігатися, а можуть не збігатися з інтересами населення України.
Поки що наші інтереси збігаються дуже сильно, і цьому слід радіти. Воювати за нас захід не полізе (див. попереднє питання), але можливу допомогу він надає.

Q: "Заходи західних країн недостатні".
A: Задача західних країн - не влаштувати протистояння, а вгамувати агресора і примусити його до відновлення ситуації, котра існувала до вторгнення.
Задачі розпочати холодну (а то й гарячу) війну немає. Тобто кожна дійова особа повинна знайти баланс між засобами тиску і збереженням можливости для контактів.

Міжнародні санкції накладаються поступово, але без поспіху. Вони йдуть і тиск збільшуватиметься.
На Іран тиснули багато років, на КНДР тиснуть досі (і в результаті тиску певні зміни відбуваються).
Так, з точки зору пересічного громадянина це все неймовірно повільно.
Але зараз йдеться не про тактичні дії, а про зміну (чи запобігання негативним змінам) "розкладів" в усьому світі, а такі глобальні дії- це питаня мінімум 5-10 років.

Q: "Влада все злила".
A: Україна в поточний час (ще починаючи з грудня) - не суб'єкт, а об'єкт.
Які домовленості існують між суб'єктами і владою, ми не знаємо. Які є цілі і які вироблені шляхи їх досягнення - теж. Тому твердження, що влада щось комусь злила, не має розумного обґрунтування.
Поки що події розвиваються в позитивному ключі -- війни з очевидно сильнішим супротивником вдалося (принаймні поки що) уникнути, водночас здійснюється укріплення війська.

Q: "Крим здано"
A: Здано всю країну. В 2010-му році. Тими, хто обрав Януковича президентом. Тими, хто вважав Росію другом, а то й братським народом. Тими, хто не хотів і не хоче вивчати і використовувати українську мову, хто кричав (і кричить) про бендерівців зараз, хто приймає гроші від Кремля.
Зараз Крим є і залишається українською територією, тимчасово окупованою країною, котрій існувати лишилося не так довго (в історичному масштабі, звичайно).
Так, тим, хто там опинився в окупації, зараз нелегко. На цьому і слід сконцентрувати увагу і допомогти людям.

Q: "Всі навкруги - провокатори" (включно зі Свободою).
A: "Не варто шукати злий умисел там, де все пояснюється звичайною дурістю".
Ідіоти не з Місяця звалилися, а жили і продовжують жити серед нас протягом всіх років.
Наївно думати, що вони різко порозумнішають.
Також більшість "диванної сотні", що пише в соц.мережі, пише від емоцій, а не від тверезого міркування, і змінює свої думки по 5 разів на день.
Ну і звісно навіть журналісти з громадськими діячами не є політиками і не розуміють, як працює дипломатія і за якими геополітичними законами існує світ (я сумніваюсь, що це розуміє будь-хто, але в професійних політиків хоча б досвід і практика є).

Q: "Куди дивиться Аваков, Наливайченко, Турчинов, Яценюк!"
A: У владі теж люди, в котрих в добі 24 години і спати іноді потрібно. Вони працюють.
Вони фізично не в змозі за 3 тижні, що пройшли з моменту втечі Януковича, вирішити проблеми, котрі вся країна напрацьовувала 20 років.

Q: "Ходімо воювати / вибивати росіян з Криму / атакувати Кремль"
A: Ми живемо в 21-му сторіччі. Люди морально не готові воювати, і тим більше вмирати.
Росіяни теж не готові, але в цьому випадку маємо війну кількісну - в кого більше техніки, той і виграв.
В України техніки значно менше, а НАТО вписуватись за нас не рветься (були і сигнали, що впишуться, але й протилежні, тому покладатися на НАТО не варто).

Q: "Ми - Дартаньяни"
A: Ага. Останній місяць. А до того 23 роки були самі знаєте хто. І це чудово, що хоч 5-10% населення за місяць прокинулися і усвідомили себе патріотами і бандерівцями. Іншим людям потрібен час, багато часу.
Розбудова держави і перебудова свідомости нації - заняття на кілька десятиліть, а попередні два десятки років здебільшого відбувалося гальмування, а не розбудова.

Q: "Ми втратимо Україну"
A: Це здебільшого емоції. України ніколи і не було -- була дещо модернізована УРСР, котра дійшла свого кінця з історичних причин.
Зараз є шанс здобути справжню Україну як національну державу. І слід цим шансом скористатися.
9 днів пройшло, як "верховна рада" "прийняла" закони, що обмежують основні демократичні свободи в Україні. Я тоді написав свої міркування і спрогнозував подальші дії влади. Але дивно і жахливо, наскільки швидко мої передбачення справдилися.
а) не пройшло й тижня, як тітушки полюють по місту на киян
б) якщо введуть надзвичайний стан, то виїзд за кордон буде обмежено
в) розглядається варіант (чи вже прийняли?) закону, згідно з яким майно підприємств і організацій, котрі "сприяють екстремістській діяльності", буде арештовуватися.

Оруел дивився на 50 років вперед, мої прогнози справджуються за тиждень.
Кожна нація виборює свою незалежність насильством. Українцям незалежність впала в руки. Але як і в фільмі Пункт Призначення доля рано чи пізно візьме своє. От і українці мають пройти через насильство для затвердження нації.
А заодно насильство покаже майбутнім wanna be dictators, що цей номер спокійно не проходить.
Здається, люди вкрай здивовані ситуацією і подіями, котрі відбулися сьогодні (16.01.2014 - для архівів) із "прийняттям" "законів" Верховною Радою. Між тим в цих "законах" немає нічого нового чи неочікуваного - не сталося нічого, про що би раніше не попереджали. . Про те, що випускник тюремних університетів може побудувати в країні лише зону, писалося (і мною теж) і в 2004-му і в 2010-му роках. Про те, що до влади прийшли бандити зі своїми поняттями, теж говорилося в тих же дописах і записах. Те, що далі буде тільки гірше, я повторюю вже майже 4 роки.

Здається, до людей ця думка доходить дуже повільно.

Але зачекайте, ще не кінець!

Наступними кроками в побудові зони покращеного комфорту стануть
а) полювання спеціально озброєних і налаштованих гопників антифашистів груп охорони порядку на україномовних мешканців і подальша їхня "посадка" "за пособництво фашистам" (є в нас тепер стаття за це),
б) заборона на виїзд з держави без дозволу царя (як власне в російській імперії було), щоб ніхто не втік непокращеним,
в) захоплення в полон затримання на невизначений термін бізнесменів із подальшою конфіскацією майна на користь антифашистів.

Що я ще забув - дописуємо в коментарях.
Цитата звідси:

"Для этого необходимо понимать, как происходит формирование элиты на Западе. Делаю это не для того, чтобы читатели трепетали от почтения, а для того, чтобы понимали, с кем имеют дело. Народ без элиты — лёгкая добыча чужих и хищников, которых всегда найдётся в достатке вокруг. А нации без элиты вообще не бывает. Можно очень много о себе воображать, «мы здесь власть» и всё такое, но следует отдавать себе отчёт в том, что масса есть «мясо», элита — «мозг», а пресловутое «экспертное сообщество» — «нервная система» нации, и краснощёкий, пышущий здоровьем, но тупой деревенский детина всегда проиграет городскому жигану. Пока детина будет грозно реветь и махать трёхпудовыми кулаками, жиган полоснёт его мойкой — и готово. Избавившись от плохого барина, холопы очень радуются — поначалу. А потом как-то так выходит, что им приходится платить за это десятками миллионов жизней. Своих."

Наші "революціонери" масово клянуть опозицію і говорять про її недолугість, компромісність і взагалі "несправжність". От справжні революціонери давно би вже Банкову захопили, сплюндрували, зруйнували (потрібне підкреслити, непотрібне закреслити). Ну і ... далі що? Де той стрижень, про який пише Давидов вище? Чи вся нація піде на м'ясо?

Зараз вже більшість людей погоджується, що країні потрібен новий лідер. Але узагальнений портрет цього лідера вимальовується малореалістичним для планети Земля.

Тому я, як справжній оптиміст, вірю, що прилетять інопланетяни і врятують Україну від всіх негараздів. Оскільки на самих українців надії мало.
Як відомо, найкращі програмісти і юристи виходять з одних і тих же людей. Аналогічно, з хіміків мають виходити чудові політики, соціологи і політологи. Адже закони розвитку суспільства і взаємодії його частин дуже схожі на закони проведення хімічних реакцій. І як зі свинцю не отримати золота (без термоядерної реакції), так і в суспільстві з пасивного населення не отримати істотного відсотка громадян, а без революції не можна змінити владні структури.
Быдляцкая власть, избираемая быдляцким электоратом и быдляцкие же её прислужники - новые дворяне. И так почти везде в "развитом" мире, торжество эгалитаризма, рабы правят рабами, естественные элиты либо истреблены, либо обыдлились. Быдлократия, одним словом.

Оскільки я зокрема юрист, цілком поділяю і підтримую автора в повному тексті допису. Демократія - лайно. Повторювати на ніч перед сном.
Александр Подрабинек недоумевает, почему из всего совка в люди выбилась только Прибалтика. Ответ достаточно прост и я его когда-то "озвучивал" - потому что нет связи поколений.

Отсутствует ответственность и преемственность поколений. Подростающее и взрослеющее поколение не имеет образцов для социального поведения в виде предыдущих своих поколений. Т.е. выросший сын или дочь не имеют образца для подражания и понимания, как должен вести себя гражданин государства в социальном взаимодействии с другими людьми, а также государственными институтами. И дело тут не в изменении технологического уклада (50-60 летние люди вполне успешно пользуются компьютерной техникой и слушают непопсовую музыку).

Так в чем же дело?

Почти во всех государствах мира родители и их родители являются шаблоном, по которому строит свое поведение подрастающее поколение. Но не в СССР. Совок методично в течение почти столетия ломает связь поколений. Наши бабушки и дедушки, родившиеся в 10-ых-20-ых годах 20-го века не могли ориентироваться на "отсталую царскую эпоху" и своих родителей. Их фактически воспитала партия (и достаточно успешно для партии, т.к. мы получили поколение махровых коммунистов). Их дети, родившиеся во время или после войны, выросли во времена хрущевской оттепели и брежневского застоя, и видели, что социализм - это не то, во что верили их родители. Кроме того это поколение на пике своей активности жило в перестройку и послеперестроечные годы, и шаблоны родителей применить к себе никак не могло. Следующее поколение совок застало в своем детстве и юности, а взрослело уже после распада СССР. Соответственно, "порванные шаблоны" родителей им также не подходят.

В течение всей жизни эти поколения все так же противоречат друг другу в своих устремлениях и, соответственно, поведении. И вместо планомерно развивающегося общества мы видим телегу, запряженную лебедем, раком и щукой. И в полном соответствии с законами физики, где лебедь уменьшает вес телеги, а рак со щукой тянут ее в воду, мы скоро получим факт асфиксии путем утопления для всей этой телеги, по недоразумению называющейся государством.
Скорей бы, что ли, новый год, а там и до конца света недалеко.
Из соседнего ЖЖ

Все было ясно. Дом был обречен. Он не мог не сгореть.
И, действительно, в двенадцать часов ночи он запылал,
подожженный сразу с шести концов.

И.Ильф, Е.Петров. Золотой Теленок

Конец света - это вовсе не обязательно природный катаклизм или нашествие инопланетян. Это вполне может быть кардинальное изменение существующего миропорядка. Т.е. это может быть глобальный экономический коллапс (например, вследствие объявления дефолта одной из крупных стран) или новая глобальная война (например, НАТО против мусульман). Но катализатором таких событий могут быть не объективные факторы, а подсознание людей. Если большое количество людей верит в то, что произойдет некое событие, причем это событие может произойти вследствие действий этих людей, то вполне вероятно, что люди (сзнательно или бессознательно) будут способствовать наступлению этого события.

Возьмем, например, следующий поведенческий паттерн: когда некий человек одевает чистую вещь (не обязательно новую), он обязательно ее в первый же день пачкает. После этого вещь может носиться достаточно долго до следующей стирки, но не будет более испачкана. В данном паттерне можно говорить о том, что подсознание человека, зная о паттерне, пытается действовать соответственно, тем самым существенно (вплоть до неизбежности) увеличивая вероятность загрязнения.

Более грустными, но еще более показательными, являются случаи веры в предсказанную дату смерти, когда люди умирали от инфаркта незадолго до окончания суток предсказанной даты.

И то и другое явлется следствием сильного [само]внушения. А теперь представим себе такой массированный повод как конец света, когда миллионы людей программируют на катастрофу. Причем не абы когда, а в конце календарного года (сравните со смертью в предсказанную дату). Мы вряд ли можем сказать, что делается это специально, чтобы под шумок обвалить экономику или начать мировую войну. Но сами людские массы вполне могут действовать в направлении такого события вследствие самовнушения. Если человеку предсказать, когда он умрет, то действовать он будет исходя из указанной граничной даты - напишет завещание, приведет дела в порядок и т.п. . Если же предсказать дату гибели цивилизации, то толпа будет вести себя так же как и один человек -- готовиться к концу света.

История видела уже не один "конец света", и во многих случаях для групп людей это становилось концом для их света, т.е. для их обычной жизни. Люди продавали имущество, уходили в монастыри или в горы или даже кончали жизнь самоубийством.

В прошлом конец света не мог воздействовать на людей в мировом масштабе. Сейчас же глобализация способна уронить всю цивилизацию почище залетевшего дятла. Так, биржевой брокер может запланировать сброс ценных бумаг перед датой конца света. Если достаточно большое количество брокеров будет так действовать, обвал мировых рынков гарантирован. Если политики (которые тоже люди) будут действовать исходя из того, что "конец света" спишет все долги, то они (политики) этот конец света таки обеспечат.

В этом отношении западная цивилизация вроде бы более уязвима, чем тоталитарные режимы, где правители собираются править вечно (напр. Россия). Но именно Росии придется едва ли не хуже всех вследствие падения западной экономики. Если на западе есть промышленность и сельское хозяйство (и они останутся ими даже после конца света), то питаться нефтью и газом русские пока не научились.

Но вернемся к концу света. Алармисты, кричащие о скором наступлении конца света, вероятно больше всех его и провоцируют. Именно их крики о том, что Америка скоро распадется, обанкротится, превратится в диктатуру (нжное подчеркнуть, ненужное зачеркнуть) приведут к реальным финансовым потерям людей, которые начнут сбрасывать долларовые накопления и забудут о том, что в падении Америки не заинтересован никто (включая, вероятно, даже руководителей Аль-каиды) и национальные валюты упадут еще сильнее, чем доллар США. И к сожалению, таких алармистов много среди людей, принимающих решения на международном уровне.

Ответ на вопрос "что делать" в нашем случае один - готовиться. Не потому, что алармисты нашептали накричали, а потому, что дом не мог не сгореть.

Періодично (дедалі частіше) постає питання "чому у поляків / чехів / ... вийшло, а у Росії і України - ні". Виказується велика кількість здогадок, припущень тощо. Водночас ніхто, схоже, не дивиться в корінь і не припускається простої думки. А думка така: Польща була капіталістичною країною до 1945 року. Комуністичне правління в ній зайняло трохи більше 40 років. Тобто люди, котрі виросли при капіталізмі і приватній власності, на момент повалення комуністичного режиму були живі і в здоровому глузді. Більше того, частина з них вела активне політичне життя. Їхні діти, хоча й виросли при комунізмі, мали за вчителів своїх "капіталістичних" батьків. І якщо ці діти потрапляли до влади, то вони звітували і відповідали перед живими батьками, котрі хотіли від дітей відтворення їхнього капіталістичного дитинства. А що ж в СРСР? Батьки тих, хто зараз при владі - це обділені богом і державою пенсіонери, виховані в дусі комунізму. Вони хочуть назад в світле коммуністичне дитинство. Того самого хочуть і їхні діти (ті, що при владі зараз). Їхній потяг до майна і багатств - це наслідок бідного (в сенсі зубожілого) комуністичного ж дитинства, дерев'яних іграшок, білого підвіконня, шкільної форми кольору лайна тощо. І звітують вони перед своїми коли померлими "за світле комуністичне майбутнє", а коли і перед живими ще пенсіонерами і ветеранами. Звісно ані батьки ані діти не знають, що таке справжня приватна власність, і не знають, куди прямувати. А не маючи орієнтиру окрім світлого минулого, куди можна потрапити? Звісно, тільки туди, чим люди сидять. Тому можна довго переливати з пустого в порожнє, відшукуючи помилки тих чи інших політичних діячів. Але у нас, на жаль, комунізмом (принаймні в окремо взятому особняку) хвора переважна частина населення. І хвора, схоже, невиліковно. Тому поки не передохнуть всі комуністи (як за партквитком, так і в душі), жити на уламках СРСР широкому загалу краще не буде.
Для начала предлагаю почитать по ссылке - без прочтения обсуждаемого читать комментарии бессмысленно. Для тех, что "угадал все буквы, но не смог прочесть слово" - речь идет о действиях российского ОМОНа в (официально) мирное время в Чечне.

Описываемые ужасы настолько нереальны, что многие скажут "это пропаганда", "такого не может быть" и тому подобные фразы. Также должны прозвучать (без них хор неверующих будет звучать диссонансом) слова "это война, на войне всякое случается", и "они сами не лучше".

На самом деле, не имеет значения, существует ли данное конкретное строение или это "собирательный образ". Так или иначе, существует само явление, доказано наукой (с). И вот почему.

На картинке мы видим чурку представителя малых народностей СССР (биография здесь), имеющего начальное общее образование и бесценный (для военных условий) опыт убивать -- гражданин Охлопков являлся потомственным охотником и оленеводом (как оленеводов с детства приучают резать ножом оленей, почитайте в другом месте). То есть - это человек, для которого кровь (других) - явление совершенно привычное, но в то же время отвлеченное. Да, он отличный боец. Но в мирной жизни лучше держать их подальше и под контролем (прочтите биографию, поймете - Охлопкова отправили из Москвы назад, за 10 тыс. км, т.к. к цивилизованной жизни парень с начальным образованием оказался непригоден).

Возьмем теперь другую категорию граждан, а именно ОМОН. Как доказано вышеупомянутой наукой, только 2% населения в среднем готовы сознательно и хладнокровно убивать или иным образом причинять боль и страдания другим людям. Из этих людей и воспитыввются снайперы, спецназовцы и десантники в армии (самые полезные и эффективные в условиях войны категории личного состава вооруженных сил). И ОМОН в мирной жизни. Но проблема в том, что эти люди, особенно если они уже почувствовали вкус крови, к мирной жизни совершенно не подготовлены. В нормальных странах этих людей отбирают в спецназ и всю жизнь они служат по контракту. За это время армейская дисциплина фокусирет сознание таких людей не на убийствах и крови, а на выполнении "задачи по эффективному уничтожению противника". Т.е. их энергия сублимируется в их военной жизни и не переносится на мирную жизнь. Но то в нормальных странах. В ненормальных же странах таких людей отбирали в SS и Гестапо, а в советские времена - в спецназ КГБ, а теперь в ОМОН и прочие спецподразделения.

Таким образом объединив ОМОН с его правилом "бей всех, Господь на том свете разберется" и чурок представителей малых народностей с богатыми традициями убийства охотничьими традициями мы получаем банду головорезов группу по борьбе с бандитизмом. И ладно бы эту группу засылали на выполнение задания (на неделю-две) в условиях войны. Но нет -- отряды (слово то какое для именования милиции -- с кем, позвольте, милиция может бороться отрядами?) расквартированы (!) в Чечне и стоят там месяцами, если не годами. Картина происходящего вырисовывается потихоньку? Большие группы убийц с правом безнаказанно удовлетворять свои низменные инстинкты. Аллах, спаси Чечню!

Где же командиры, спросите вы? Там же, в первых рядах. Ибо командиры - это самые рафинированные убийцы, доказавшие свое умение убивать и выполнять приказы, не задавая лишних вопросов. В начальники и командиры таких групп выбиваются (в ненормальных странах) обычно самые отъявленные негодяи.

Кто виноват? Сложно обвинять запертого в клетку медведя или льва в том, что он загрыз пьяницу, залезшего к нему в вольер. Так же сложно обвинять пресловутых омоновцев (я не считаю стоящих в чечне ханты-мансийских омоновцев цивилизованными людьми) в их зверином поведении. Виноваты в первую очередь "эффективные менеджеры", отправившие сотни омоновцев подальше от родного дома (где они могли бы свою энергию выпускать на тренировках в спортзале или в постели с женой) на долгие месяцы.

С вопросом "что делать" сложнее - мы, тем более в другом государстве, мало что можем сделать кроме распространения информации и формирования общественного мнения в поддержку мирного населения Чечни. Что могут сделать граждане России - как минимум перестать искать врагов в окружающих и начать присматриваться к собственным сослуживцам, собутыльникам и родственникам. Перестать поддерживать Манежную площадь, чем бы она не была вызвана. Начать бороться с причиной, коррумпированным и антинародным режимом Путина, а не со следствиями. Ну и, наконец, понять, что нужно "или трусы одеть или крестик снять" - или признать, что Чечня является независимым государством и "отпустить" ее, или признать, что Чечня является полноправным членом многонационального государства, и что чеченцы имеют столько же прав (не больше, но и не меньше), сколько татары, якуты или русские. Каждый делает выбор сам, но выбор необходимо сделать и последовательно поддерживать его в будущем.
Дивні речі відбуваються в світі... Відбудова авторитарних і тоталітарних режимів - справа, виявляється, не лише слов'янського роду. Втомлені сонцем демократії угорці повторюють український сценарій з точністю до імен.

Партія правого крила Фідеш прем'єр-міністра Віктора Орбана виграла 53 відсотки голосів на виборах цього року, але отримала 66 відсотків крісел в парламенті - достатньо для зміни конституції. Вона продовжила прибирати під себе або посягати на повноваження кожної інституції, яку вона не контролювала, включаючи президента, верховний суд і інспекцію державного аудиту (рахункова палата? - ЄМ); зараз під ударом центральний банк. Тим часом містер Орбан просував два закони, пов'язані з медіа, котрі поставлять свободу преси на один рівень з Росією та Білоруссю.

З одного боку це трохи радує, що ми не останнє сміття цивілізації. З іншого боку - це криза європейської цивілізації. Враховуючи корумпованих керівників різних країн (згадаймо екс-канцлера Німеччини Шредера, італійця Берлусконі тощо), ми можемо сказати, що Європа розгублена. Вона, як і США, втратила розуміння, в якому напрямку їй рухатись. А коли собаці нема чого робити людина дезорієнтована, вона яйця чухає починає або бігти куди очі дивляться, або тупцювати на місці (я про це як раз вчора писав).
Российский народ проявляет истинное единодушие, придерживаясь тезиса, озвученного Путиным, - "вор должен сидеть в тюрьме", нисколько не вдаваясь ни в литературную (того вора вообще как сажали, кто помнит?), ни в юридическую (пожизненно или все-таки по закону, действовавшему на момент совершения преступления, и в соответствии с доказанной виной) сторону вопроса.

В общем-то, понятно, почему народ так говорит. Каждая четвертая российская семья имеет в своем составе "сидельца", а к воровству склонна, пожалуй, каждая первая. Мне же, как юристу по одной из специальностей, интереснее другая сторона вопроса: а был ли мальчик МБХ вором. Я представляю себе это так: некоторые граждане полагались на букву закона при планировании и осуществлении своих коммерческих операций. Но позвольте, с какой поры в России начали исполнять законы? В системе, где команда начальника имеет наивысший юридический вес, а на конституцию судья кладет х ноги во время судебного слушанья, планировать свою деятельность исходя из законов нельзя - слишком дорого для собственной шукрки.

Следование законам является необходимым, но вовсе не достаточным условием для осуществления деятельности. И вопрос посадки имеет сугубо политическую подоплеку, но не имеет никакого отношения к "вор должен сидеть...". Мы в принципе не можем, не имеем оснований обсуждать правомерность судебного решения как и суда в целом. Они излишни - этот вопрос лежал и лежит вне правового поля.

Поэтому дергаться и переживать сейчас абсолютно бессмсыленно - к судьбе Ходорковского этот процесс и его результаты имеют примерно столько же отношения, как посадка картошки чукчами к реализации продовольственной программы СССР.

Якщо що, нас все викладене теж стосується.

Как одним словом определить то государство, в котором мы с вами живем?

Авторитарное? Авторитаризм так или иначе родственен слову "авторитет". А тут...
Фашистское? Нет, фашистские режимы базировались на некоторой сильной, хотя и преступной идее, овладевшей массами. Фашистские режимы были по-своему честны и никогда не притворялись какими-либо другими. На этой своей честности, кстати, они и погорели.
Нынешнее российское государство никаким кроме как хамским назвать не удается. Это хамское государство, где хамы, дорвавшиеся до власти, заговорщицки подмигивают другим хамам, которых в стране, история которой упорно подменяется географией, в избытке и которые имеют обыкновение гордо позиционировать себя как "народвстающийсколен", где хамские барачные нравы возводятся в ранг светского или дипломатического этикета, где главными интеллектуалами, творцами "смыслов", "стратегий" и прочих вечных двигателей внутреннего и внешнего сгорания числится нахрапистое жулье наподобие Суркова или Петрика. Платоны-невтоны, чо!