Роздуми

(Навіяло новинами з руїни, в продовження цього допису)

Є події-Події, а є події-маркери (happenings та markers). І в тих і інших є причина, але ці події мають різне коріння.

Happenings стаються як наслідок збігу певної кількості обставин чи свідомих зусиль  тих чи інших людей та груп. Достатньо прибрати один чи два чинники, і від Події не лишиться й сліду. Ймовірність такої події досить низька (про ймовірності одноразових подій говорити невірно, але в побуті згодиться).

А є події-маркери. Самі по собі вони можуть бути значущими, можуть здаватися випадковими, але насправді є лише індикатором поточної ситуації. Події-маркери не є унікальними - якщо прибрати якісь чинники, то аналогічна подія-маркер відбудеться трохи по-іншому; але вона матиме схоже вираження і схожі наслідки. Ймовірність події-маркеру або її аналога є практично стовідсотковою.


Коли ми дивимося на якусь подію, ми маємо поставити питання, чи є вона happening чи є маркером. Події-маркери мають розглядатися саме як індикатори стану суспільства, не більше. В точці такої події не може виникнути історично значущих альтернатив.

Такий спосіб дозволяє не витрачати час та зусилля на аналіз неможливих альтернатив, а сфокусуватися на дійсно значущих happening'ах.  
Останніми днями думав про воза і кобилу і правильний спосіб їх впорядковувати. А тут Аркадій Бабченко висловився, зокрема, про те, що якби 30 років тому обрали Чорновола, історія би пішла по-іншому. Враховуючи, що початком моїх роздумів про кобилу були вибори трирічної давнини (в 91-му я ще не голосував), що я маю сказати за воза і віслюка: і Бабченко і я спочатку переплутали їх місцями.

Вибір того чи іншого кандидата не є причиною того, що Україна знаходиться на іншому кінці від гострих і хижих зубів, а населення отримало поважний титул "зебілів". Річ у тім, що іншого й бути не могло. Ну ніяким чином радянське населення не могло проголосувати за Чорновола, і те саме пострадянське населення - за будь-кого, виставленого проти клоуна. Населення en masse страждає на шизофренію і хоче дружити з хорошими русскімі, населення розбиває лоби в церквах московського патріархату, і воно ж зі своїх рядів висуває тих депутатів, які приймають закони, що краще пасували би в столітті 19-му, аніж 21-му.

Тому не "Україна пропустила вікно можливостей", а населення не змогло відірватися від багнюки достатньо, щоб в те вікно хоч зазирнути.