Роздуми
16.12.2014
19:44
Гадаю, в Заходу є принаймні один резон швидко закінчити з Росією. Це ІГІЛ, до створення і підтримки якої Росія, ймовірно, доклала зусиль. Річ у тім, що ісламський релігійний тероризм піднімає голову все вище, і на довготривалу боротьбу із ним потрібні скоординовані зусилля багатьох країн. А на два фронти війну вести незручно. Тому найкращим варіантом є "покласти" Росію якнайшвидше і перемкнутися на Близький Схід з його недобитим Талібаном і новоствореним ІГІЛом. Якщо КДБшники розраховували, що ісламісти відволічуть увагу Заходу від Росії, то вони (як завжди) прорахувалися - ІГІЛ є набагато актуальнішою загрозою для Заходу, і для боротьби з ним краще, щоб дріб'язок на кшталт Путіна під ногами не плутався. Маленьке і плюгаве має знати своє місце під шконкою.
Оскільки я на ситуацію дивлюсь трохи на відстані (хоча і є дуже зацікавленою особою), то я спробував скласти невеличкий перелік питань і відповідей, котрі мені здаються нейтральними і дозволяють більш тверезо оцінити обстановку.
Q: "Шеф, всьо пропало!"
A: Ситуація дійсно розвивається швидше, ніж звикли політики різних країн. Але для світової спільноти ситуація хоча і неприємна, але не критична.
"Гарячої" війни немає, і всі без виключення її дуже не хочуть. Саме тому до "всьо пропало" ще дуже далеко.
Заходи вживатимуться, хоча й не так швидко, як цього хочеться пересічному мешканцеві України.
Q: "Захід нас злив".
A: Покладатися слід на себе. Захід має і захищає свої інтереси, котрі можуть збігатися, а можуть не збігатися з інтересами населення України.
Поки що наші інтереси збігаються дуже сильно, і цьому слід радіти. Воювати за нас захід не полізе (див. попереднє питання), але можливу допомогу він надає.
Q: "Заходи західних країн недостатні".
A: Задача західних країн - не влаштувати протистояння, а вгамувати агресора і примусити його до відновлення ситуації, котра існувала до вторгнення.
Задачі розпочати холодну (а то й гарячу) війну немає. Тобто кожна дійова особа повинна знайти баланс між засобами тиску і збереженням можливости для контактів.
Міжнародні санкції накладаються поступово, але без поспіху. Вони йдуть і тиск збільшуватиметься.
На Іран тиснули багато років, на КНДР тиснуть досі (і в результаті тиску певні зміни відбуваються).
Так, з точки зору пересічного громадянина це все неймовірно повільно.
Але зараз йдеться не про тактичні дії, а про зміну (чи запобігання негативним змінам) "розкладів" в усьому світі, а такі глобальні дії- це питаня мінімум 5-10 років.
Q: "Влада все злила".
A: Україна в поточний час (ще починаючи з грудня) - не суб'єкт, а об'єкт.
Які домовленості існують між суб'єктами і владою, ми не знаємо. Які є цілі і які вироблені шляхи їх досягнення - теж. Тому твердження, що влада щось комусь злила, не має розумного обґрунтування.
Поки що події розвиваються в позитивному ключі -- війни з очевидно сильнішим супротивником вдалося (принаймні поки що) уникнути, водночас здійснюється укріплення війська.
Q: "Крим здано"
A: Здано всю країну. В 2010-му році. Тими, хто обрав Януковича президентом. Тими, хто вважав Росію другом, а то й братським народом. Тими, хто не хотів і не хоче вивчати і використовувати українську мову, хто кричав (і кричить) про бендерівців зараз, хто приймає гроші від Кремля.
Зараз Крим є і залишається українською територією, тимчасово окупованою країною, котрій існувати лишилося не так довго (в історичному масштабі, звичайно).
Так, тим, хто там опинився в окупації, зараз нелегко. На цьому і слід сконцентрувати увагу і допомогти людям.
Q: "Всі навкруги - провокатори" (включно зі Свободою).
A: "Не варто шукати злий умисел там, де все пояснюється звичайною дурістю".
Ідіоти не з Місяця звалилися, а жили і продовжують жити серед нас протягом всіх років.
Наївно думати, що вони різко порозумнішають.
Також більшість "диванної сотні", що пише в соц.мережі, пише від емоцій, а не від тверезого міркування, і змінює свої думки по 5 разів на день.
Ну і звісно навіть журналісти з громадськими діячами не є політиками і не розуміють, як працює дипломатія і за якими геополітичними законами існує світ (я сумніваюсь, що це розуміє будь-хто, але в професійних політиків хоча б досвід і практика є).
Q: "Куди дивиться Аваков, Наливайченко, Турчинов, Яценюк!"
A: У владі теж люди, в котрих в добі 24 години і спати іноді потрібно. Вони працюють.
Вони фізично не в змозі за 3 тижні, що пройшли з моменту втечі Януковича, вирішити проблеми, котрі вся країна напрацьовувала 20 років.
Q: "Ходімо воювати / вибивати росіян з Криму / атакувати Кремль"
A: Ми живемо в 21-му сторіччі. Люди морально не готові воювати, і тим більше вмирати.
Росіяни теж не готові, але в цьому випадку маємо війну кількісну - в кого більше техніки, той і виграв.
В України техніки значно менше, а НАТО вписуватись за нас не рветься (були і сигнали, що впишуться, але й протилежні, тому покладатися на НАТО не варто).
Q: "Ми - Дартаньяни"
A: Ага. Останній місяць. А до того 23 роки були самі знаєте хто. І це чудово, що хоч 5-10% населення за місяць прокинулися і усвідомили себе патріотами і бандерівцями. Іншим людям потрібен час, багато часу.
Розбудова держави і перебудова свідомости нації - заняття на кілька десятиліть, а попередні два десятки років здебільшого відбувалося гальмування, а не розбудова.
Q: "Ми втратимо Україну"
A: Це здебільшого емоції. України ніколи і не було -- була дещо модернізована УРСР, котра дійшла свого кінця з історичних причин.
Зараз є шанс здобути справжню Україну як національну державу. І слід цим шансом скористатися.
Q: "Шеф, всьо пропало!"
A: Ситуація дійсно розвивається швидше, ніж звикли політики різних країн. Але для світової спільноти ситуація хоча і неприємна, але не критична.
"Гарячої" війни немає, і всі без виключення її дуже не хочуть. Саме тому до "всьо пропало" ще дуже далеко.
Заходи вживатимуться, хоча й не так швидко, як цього хочеться пересічному мешканцеві України.
Q: "Захід нас злив".
A: Покладатися слід на себе. Захід має і захищає свої інтереси, котрі можуть збігатися, а можуть не збігатися з інтересами населення України.
Поки що наші інтереси збігаються дуже сильно, і цьому слід радіти. Воювати за нас захід не полізе (див. попереднє питання), але можливу допомогу він надає.
Q: "Заходи західних країн недостатні".
A: Задача західних країн - не влаштувати протистояння, а вгамувати агресора і примусити його до відновлення ситуації, котра існувала до вторгнення.
Задачі розпочати холодну (а то й гарячу) війну немає. Тобто кожна дійова особа повинна знайти баланс між засобами тиску і збереженням можливости для контактів.
Міжнародні санкції накладаються поступово, але без поспіху. Вони йдуть і тиск збільшуватиметься.
На Іран тиснули багато років, на КНДР тиснуть досі (і в результаті тиску певні зміни відбуваються).
Так, з точки зору пересічного громадянина це все неймовірно повільно.
Але зараз йдеться не про тактичні дії, а про зміну (чи запобігання негативним змінам) "розкладів" в усьому світі, а такі глобальні дії- це питаня мінімум 5-10 років.
Q: "Влада все злила".
A: Україна в поточний час (ще починаючи з грудня) - не суб'єкт, а об'єкт.
Які домовленості існують між суб'єктами і владою, ми не знаємо. Які є цілі і які вироблені шляхи їх досягнення - теж. Тому твердження, що влада щось комусь злила, не має розумного обґрунтування.
Поки що події розвиваються в позитивному ключі -- війни з очевидно сильнішим супротивником вдалося (принаймні поки що) уникнути, водночас здійснюється укріплення війська.
Q: "Крим здано"
A: Здано всю країну. В 2010-му році. Тими, хто обрав Януковича президентом. Тими, хто вважав Росію другом, а то й братським народом. Тими, хто не хотів і не хоче вивчати і використовувати українську мову, хто кричав (і кричить) про бендерівців зараз, хто приймає гроші від Кремля.
Зараз Крим є і залишається українською територією, тимчасово окупованою країною, котрій існувати лишилося не так довго (в історичному масштабі, звичайно).
Так, тим, хто там опинився в окупації, зараз нелегко. На цьому і слід сконцентрувати увагу і допомогти людям.
Q: "Всі навкруги - провокатори" (включно зі Свободою).
A: "Не варто шукати злий умисел там, де все пояснюється звичайною дурістю".
Ідіоти не з Місяця звалилися, а жили і продовжують жити серед нас протягом всіх років.
Наївно думати, що вони різко порозумнішають.
Також більшість "диванної сотні", що пише в соц.мережі, пише від емоцій, а не від тверезого міркування, і змінює свої думки по 5 разів на день.
Ну і звісно навіть журналісти з громадськими діячами не є політиками і не розуміють, як працює дипломатія і за якими геополітичними законами існує світ (я сумніваюсь, що це розуміє будь-хто, але в професійних політиків хоча б досвід і практика є).
Q: "Куди дивиться Аваков, Наливайченко, Турчинов, Яценюк!"
A: У владі теж люди, в котрих в добі 24 години і спати іноді потрібно. Вони працюють.
Вони фізично не в змозі за 3 тижні, що пройшли з моменту втечі Януковича, вирішити проблеми, котрі вся країна напрацьовувала 20 років.
Q: "Ходімо воювати / вибивати росіян з Криму / атакувати Кремль"
A: Ми живемо в 21-му сторіччі. Люди морально не готові воювати, і тим більше вмирати.
Росіяни теж не готові, але в цьому випадку маємо війну кількісну - в кого більше техніки, той і виграв.
В України техніки значно менше, а НАТО вписуватись за нас не рветься (були і сигнали, що впишуться, але й протилежні, тому покладатися на НАТО не варто).
Q: "Ми - Дартаньяни"
A: Ага. Останній місяць. А до того 23 роки були самі знаєте хто. І це чудово, що хоч 5-10% населення за місяць прокинулися і усвідомили себе патріотами і бандерівцями. Іншим людям потрібен час, багато часу.
Розбудова держави і перебудова свідомости нації - заняття на кілька десятиліть, а попередні два десятки років здебільшого відбувалося гальмування, а не розбудова.
Q: "Ми втратимо Україну"
A: Це здебільшого емоції. України ніколи і не було -- була дещо модернізована УРСР, котра дійшла свого кінця з історичних причин.
Зараз є шанс здобути справжню Україну як національну державу. І слід цим шансом скористатися.
06.11.2013
09:02
Російський бізнес (рівно як і український бізнес із російським корінням або власниками) має за взірець своїх монголо-татарських предків. Їхньою метою є захопити, знищити ворога клієнта і насадити свої правила. Якщо бідолашному клієнтові не пощастило - можна міняти поштову адресу, бо відбитися від ненав'язливих розсилок неможливо. Розсилки від бізнесів (цілком офіційні) ведуться російською мовою, без вказання джерела (а кому цікаво?), без можливості змінити адресу підписки чи відписатися (а то - коли це рабам давали волю? В 15-му столітті?). Цікаво, що в україномовних розсилках таких проблем я не зустрічав - чи то їх просто менше, чи то їх роблять більш культурні люди.
І як я не зневажаю spamhaus і інших антиспамерів (котрі зазвичай гірші за спам), неадекватних горе-бізнесменів можна лікувати виключно блокуванням на рівні провайдерів і DNS.
І як я не зневажаю spamhaus і інших антиспамерів (котрі зазвичай гірші за спам), неадекватних горе-бізнесменів можна лікувати виключно блокуванням на рівні провайдерів і DNS.
18.08.0012
12:14
Бочаров на рідкість серйозний сьогодні.
Originally posted by
Originally posted by
Постараюсь кратко. Давай проведем мысленный эксперимент.
Представь, будто все те, кого мы считаем совестью нации, прогрессивной общественностью и социально активной частью населения вдруг исчезли на день. Это вполне реалистично - например, "болотники", защитники Pussy Riot и хулители путинского режима объявили однодневную забастовку.
Что изменится в Москве в тот самый день? Да ничего. Маршрутки будут ходить, супермаркеты кипеть, рынки мусорить, дворники - убирать этот мусор, попсовые радиостанции продолжат заливаться дебильными мелодиями, гаишники махать палочками, а официанты раздавать крохотные бизнес-ланчи страждущим по 300 рублей.
Не выйдет пара газет, закроются магазины айфонов и пара книжных лавок, новостные сайты запестрят вчерашними новостями, а студенты массово прогуляют лекции по философии и семинары по сопромату. Главного хирурга на месте не найдут, но всякую фигню медсестры перебинтуют и укол от бешенства сделают. Кто-то заметит, что в офисе отсутствует бренд-менеджер и отдел маркетинга в полном составе, и что фотограф не отвечает на звонки. Начальник отдела продаж исчезнет, но все решат, что тот опять умотал в Милан. Чье-то отсутствие так и вовсе останется неотмеченным. Худшее что случится - у кого-то с перегрева повиснет сервер с бухгалтерской программой, т.к. глава IT отдела не пришел, чтобы по традиции поставить на него бутылку холодного пива.
По-большому счету, город - как и страна - не настолько зависим от всей этой интеллигенции нового покроя (включая нас с тобой), чтобы она могла парализовать его жизнь. Даже Москва и Питер, где ее концентрация по российским меркам максимальна. Это как если из деревни, промышляющей сбором помидоров и дойкой коров, вдруг улетучится единственный школьный учитель. Лишь дети удивленно похлопают глазами, разведут руками и побегут дальше яблоки воровать.
Вернется учитель через день, увидит, что всем было похрен, соберет манатки и уедет к соседям в губернию. Нажалуется там, что деревня темная, не ценит интеллигента. Губернатор занесет деревню в список дурацких, и продолжит покупать там помидоры в молоке. И всего делов. Стоило из себя культурного корчить, забастовки устраивать и обличительные памфлеты сочинять?
Через годик кто-то в деревне вспомнит, что нужен землемер - свои-то считают и мерят из рук вон плохо. Ну, призовут его из дальних краев, а к тому моменту как землемер приедет, все так и вовсе забудут, зачем он был нужен.
А если забастовка на год? Нужны ли образованные, активные люди, думающие прогрессивные граждане в этой стране? Если задуматься - то нужны они в первую очередь самим себе, чтобы создавать себе комфортный, интересный, живой социальный климат. Чтобы они могли читать умные журналы, покупать айпады, ходить в консерваторию и ночные клубы со строгим фейс-контролем. То, что их услугами пользуется также и остальная, неблагородная часть населения - это лишь взаимовыгодный симбиоз. Потеряй их всех страна - исчезнет такая доля выгоды, но страна будет продолжать торговать помидорами в молоке.
Книги для люмпенов и так пишет такой же донцовский люмпен, желтые газеты и русский шансон тоже питается внутренними ресурсами своих социальных кругов. Тупой, но удачливый деревенский копирайтер придумает рекламный ролик пива лучше стильного и продвинутого метросексуала, т.к. с целевой аудиторией плотно общается круглосуточно, в отличие от последнего. Плюс стоимость редко когда нужных услуг настоящего интеллигента тотчас вырастет настолько, что всегда найдется кто-то, кто променяет свои современные либеральные взгляды и повадки на оклад и соцпакет. Заодно обучит люмпенов и детей чиновников имитировать интеллектуальную деятельность.
Я признаться, совершенно не представляю, как прогрессивно мыслящему интеллигенту доказать свою необходимость в этой стране. Разве что допинг новый разработать, чтоб было чем спортсменам на следующей Олимпиаде возгордиться. Собственно, я и не замечал никогда, чтобы России были нужны какие-то иные достижения на внешней арене, кроме как спорт, рекордные цены на нефть и победа на "Евровидении".
Фактически современные российские интеллигенты и либералы заняты лишь одним - борьбой за выживание своего особого урбанистического вида гомо-сапиенс. В борьбе с менее развитыми, но более массовыми и сильными видами. И думаю, пора перестать удивляться, что их борьба за выживание этим отсталым видам глубоко по-барабану.
Представь, будто все те, кого мы считаем совестью нации, прогрессивной общественностью и социально активной частью населения вдруг исчезли на день. Это вполне реалистично - например, "болотники", защитники Pussy Riot и хулители путинского режима объявили однодневную забастовку.
Что изменится в Москве в тот самый день? Да ничего. Маршрутки будут ходить, супермаркеты кипеть, рынки мусорить, дворники - убирать этот мусор, попсовые радиостанции продолжат заливаться дебильными мелодиями, гаишники махать палочками, а официанты раздавать крохотные бизнес-ланчи страждущим по 300 рублей.
Не выйдет пара газет, закроются магазины айфонов и пара книжных лавок, новостные сайты запестрят вчерашними новостями, а студенты массово прогуляют лекции по философии и семинары по сопромату. Главного хирурга на месте не найдут, но всякую фигню медсестры перебинтуют и укол от бешенства сделают. Кто-то заметит, что в офисе отсутствует бренд-менеджер и отдел маркетинга в полном составе, и что фотограф не отвечает на звонки. Начальник отдела продаж исчезнет, но все решат, что тот опять умотал в Милан. Чье-то отсутствие так и вовсе останется неотмеченным. Худшее что случится - у кого-то с перегрева повиснет сервер с бухгалтерской программой, т.к. глава IT отдела не пришел, чтобы по традиции поставить на него бутылку холодного пива.
По-большому счету, город - как и страна - не настолько зависим от всей этой интеллигенции нового покроя (включая нас с тобой), чтобы она могла парализовать его жизнь. Даже Москва и Питер, где ее концентрация по российским меркам максимальна. Это как если из деревни, промышляющей сбором помидоров и дойкой коров, вдруг улетучится единственный школьный учитель. Лишь дети удивленно похлопают глазами, разведут руками и побегут дальше яблоки воровать.
Вернется учитель через день, увидит, что всем было похрен, соберет манатки и уедет к соседям в губернию. Нажалуется там, что деревня темная, не ценит интеллигента. Губернатор занесет деревню в список дурацких, и продолжит покупать там помидоры в молоке. И всего делов. Стоило из себя культурного корчить, забастовки устраивать и обличительные памфлеты сочинять?
Через годик кто-то в деревне вспомнит, что нужен землемер - свои-то считают и мерят из рук вон плохо. Ну, призовут его из дальних краев, а к тому моменту как землемер приедет, все так и вовсе забудут, зачем он был нужен.
А если забастовка на год? Нужны ли образованные, активные люди, думающие прогрессивные граждане в этой стране? Если задуматься - то нужны они в первую очередь самим себе, чтобы создавать себе комфортный, интересный, живой социальный климат. Чтобы они могли читать умные журналы, покупать айпады, ходить в консерваторию и ночные клубы со строгим фейс-контролем. То, что их услугами пользуется также и остальная, неблагородная часть населения - это лишь взаимовыгодный симбиоз. Потеряй их всех страна - исчезнет такая доля выгоды, но страна будет продолжать торговать помидорами в молоке.
Книги для люмпенов и так пишет такой же донцовский люмпен, желтые газеты и русский шансон тоже питается внутренними ресурсами своих социальных кругов. Тупой, но удачливый деревенский копирайтер придумает рекламный ролик пива лучше стильного и продвинутого метросексуала, т.к. с целевой аудиторией плотно общается круглосуточно, в отличие от последнего. Плюс стоимость редко когда нужных услуг настоящего интеллигента тотчас вырастет настолько, что всегда найдется кто-то, кто променяет свои современные либеральные взгляды и повадки на оклад и соцпакет. Заодно обучит люмпенов и детей чиновников имитировать интеллектуальную деятельность.
Я признаться, совершенно не представляю, как прогрессивно мыслящему интеллигенту доказать свою необходимость в этой стране. Разве что допинг новый разработать, чтоб было чем спортсменам на следующей Олимпиаде возгордиться. Собственно, я и не замечал никогда, чтобы России были нужны какие-то иные достижения на внешней арене, кроме как спорт, рекордные цены на нефть и победа на "Евровидении".
Фактически современные российские интеллигенты и либералы заняты лишь одним - борьбой за выживание своего особого урбанистического вида гомо-сапиенс. В борьбе с менее развитыми, но более массовыми и сильными видами. И думаю, пора перестать удивляться, что их борьба за выживание этим отсталым видам глубоко по-барабану.
24.12.0011
16:42
Мiй Привиду,
нiякої х...нi не робим ми -
ко всiм жидомасонам
iспитиваєм злобу i ненависть,
i кожний день нацiональнi гiмни
на балалайцi хором iсполняєм,
бояться нас жиди та бусурмани...
нiякої х...нi не робим ми -
ко всiм жидомасонам
iспитиваєм злобу i ненависть,
i кожний день нацiональнi гiмни
на балалайцi хором iсполняєм,
бояться нас жиди та бусурмани...
(с) Лесь Подерев'янський, "Гамлет"
Российская демократия заканчивается там, где начинается украинский вопрос
В.Винниченко
Перефразируя Винниченко, российский здравый смысл заканчивается там, где начинается национальный вопрос.
Наблюдая за российскими (а также за некоторыми русскоязычными украинскими) сетевыми хомячками, заметил интересную особенность, требующую внимания: панический страх национализма. В общем-то, это нисколько не удивительно - бояться этого явления учила хомячков советская, а за ней российская, власть на протяжении почти столетия. Тем не менее, мне кажется, такое поведение выявляет целый комплекс более глубоких проблем, в первую очередь психологических.
Давайте для начала вернемся назад в прошлое
Слегка отступая от канвы, вспомним, какие идеи могут двигать "широкими массами" людей?
В первую очередь, это идея религиозная - одна из самых старых и основательных идей. Но последние религиозные механизмы (в Европе) были задействованы в 30-летней войне в 17-ом веке. Они показали свою неэффективность (шутка ли - от 90 до 95% мужского населения Европы было уничтожено, а результатов по большому счету никаких).
Далее идут идеи классовые (в первую очередь, основанные на марксистском учении). Результаты внедрения таких идей мы наблюдаем по всему миру до сих пор. Они могут быть эффективными для решения ограниченного круга задач (там, где требуется мобилизация всех ресурсов для достижения определенной цели), но ввиду их проектной ущербности такие идеи не способны обеспечить длительное существование государства (и Китай тому отличный пример).
Особняком стоят идеи тоталитарно-фашистского толка. Они сводятся к тому, что государство (как организация, а не как отдельные правители) имеет желание и возможность контролировать жизнедеятельность (в идеале - всех) граждан.
Вышеуказанные идеи были основой существования некоторого количества государств в Европе, но все они отмерли.
И наконец, назовем основную идею, вокруг которой сформировалось большинство современных государств. Это идея национальная. Национальная идея основана на общности интересов людей, говорящих на одном языке. И такая идея являлась базой для формирования Франции, Германии (да, я помню про Австрию и Швейцарию, но речь не о них) и Италии - основных на сегодняшний день европейских государств. Но также эти идеи стоят за такими государствами как Польша, Чехия, Румыния (вообще-то сформированная из обломков нескольких государств), Болгария, Албания, страны бывшей Югославии, Финляндия и так далее.
Еще можно назвать идею имперскую. Это идея, на которой основано Соединенное Королевство, но тут же нужно уточнить, что Великобритания и Шотландия (основные части Соединенного Королевства) сами выросли на национальной идее и сохраняют ее до сих пор.
Особняком стоит идея в государствах мигрантских (США, Канада, Австралия). Хотя идея там тоже есть, она настолько отличается от реалий европейских, что мы оставим обсуждение этих стран до лучших времен.
Национальная идея противостоит всем другим вышеназванным идеям в том, что в национальной идее государство существует для людей, а не люди для государства, как в остальных. Возвращаясь к лозунгу "Россия для русских" мы видим, что в ней провозглашается верховенство людей над государством.
Почему же в России отсутствует национальная самоидентификация русских? Причину мы только что назвали. Россия была и остается государством феодальным, вотчинным. В России испокон веков земли собирались не по признаку национальному, как в Европе, а по феодальному. Кого захватили, тот теперь и Россия. И конечно же, феодалу была ни в какой мере не интересна национальная идея, поскольку она заставила бы его (феодала) служить народу, а не наоборот. Поэтому с национальной идеей в России, а в последствии в СССР боролись изо всех сил.
Отмечу также, что Великая Победа в Великой Отечественной Войне превозносится как величайшее достижение именно потому, что она является квинсестенцией борьбы с национальной идеей, и победой над такой идеей. Государственное в этой войне победило национальное. В первую очередь, победило внутри страны (а внешняя победа - вторична). Недаром, именно после ВОВ проводилось окончательное решение национального вопроса - депортации одних народов, руссификация других. И именно поэтому сейчас память о Великой Победе продвигается в России как новая (!) государственная идея. Это все, что власть может предложить населению в качестве идеи. Ну в самом деле, не национальную же идею (государство для населения) продвигать, правда?
Нужно заметить, что государство вполне преуспело в выращивании в населении извращенного понимания национальной идеи. Идея вполне эффективно используется как пугало для плебса. Особенно хорошо удаются переходы от "националист" к "фашист" (при том, что фашистские режимы хотя и использовали риторику национальной идеи, по сути были идеями тоталитарными и на национальный вопрос им было плевать, за исключением германского нацизма).
И по той же причине эффективной является взращивание нелюбви населения России к украинцам. Свободолюбивые хохлы - какой пример они могут подать людям? Его мы наблюдаем в эти дни, и в эти же дни можно особенно сильно заметить, как рефлексируют сетевые хомячки по поводу национальной идеи.
Возвращаясь назад в Европу, мы можем увидеть еще одну идею, стыдливо названную мультикультурализмом (постеснялись даже слово "национальность" использовать, хотя тут пахнет в первую очередь многонациональностью, а не мультикультурализмом). И мы без труда можем увидеть провал этой идеи, которая не смогла выстоять перед напором религиозной и тоталитарной идей.
Таким образом, национальная идея из всех вышеперечисленных является *единственной*, которая может сохранить Россию как государство, и она же может спасти Европу от скатывания в тоталитаризм.
Необходимо заметить, что существует национализм и национализм. Подпольный кружок российской молодежи, собирающейся в подвале и размахивающий верхними конечностями перед флагом с 5-тысячелетним арийским символом , никаких позитивных эмоций не вызывает. Но к национализму он также никак не относится. Если копнуть глубже, то мы найдем некоего (обычно не вполне здорового психически) гражданина лет 30-40 во главе и толпу необразованных подростков и юношей, которым не нашлось в обществе достойного места. И эту проблему нужно решать не навешиванием ярлыков, а применением организационных и административных (а кое-где и уголовных) механизмов и средств.
Человека, рассказывающего, что всех евреев, таджиков, украинцев, молдаван (нужное подчеркнуть, ненужное зачеркнуть) нужно уничтожить, нужно
У человека же, продвигающего лозунг "Россия для русских" нужно сначала потребовать определить, кто такие "русские" и что он понимает под "россией", а дальше уже действовать по обстоятельствам (с учетом предыдущего абзаца).
Отмечу, что в большинстве стран мира слово "национальность" указывает на самоидентификацию человека, и только в немногих странах третьего мира учитывается "биологическая" национальность как производная от национальности родителей.
И еще нужно понимать, что альтернативой лозунгу "Россия для русских" (или "Украина для украинцев") могут быть лозунги "население - пушечное мясо власти", "Россия для арабов", "сдадим все агрессорам и оккупантам", "нас е..т, а мы крепчаем". И любители понавешивать ярлыки могут выбирать любой из понравившихся.
Потому как нас много, а земля одна. И если вы не хотите управлять своей землей, то ей (и вами) будут управлять другие. Не хотите? Тогда нужно объединяться со "своими". А своими будут те, кто так же как и вы признал вашу землю и вашу культуру своей, и хотят на ней жить и процветать. В противном случае, будете уже вы признавать чужую.
24.01.0011
13:44
23.01.0011
14:54
Для начала предлагаю почитать по ссылке - без прочтения обсуждаемого читать комментарии бессмысленно. Для тех, что "угадал все буквы, но не смог прочесть слово" - речь идет о действиях российского ОМОНа в (официально) мирное время в Чечне.
Описываемые ужасы настолько нереальны, что многие скажут "это пропаганда", "такого не может быть" и тому подобные фразы. Также должны прозвучать (без них хор неверующих будет звучать диссонансом) слова "это война, на войне всякое случается", и "они сами не лучше".
На самом деле, не имеет значения, существует ли данное конкретное строение или это "собирательный образ". Так или иначе, существует само явление, доказано наукой (с). И вот почему.
На картинке мы видимчурку представителя малых народностей СССР (биография здесь), имеющего начальное общее образование и бесценный (для военных условий) опыт убивать -- гражданин Охлопков являлся потомственным охотником и оленеводом (как оленеводов с детства приучают резать ножом оленей, почитайте в другом месте). То есть - это человек, для которого кровь (других) - явление совершенно привычное, но в то же время отвлеченное. Да, он отличный боец. Но в мирной жизни лучше держать их подальше и под контролем (прочтите биографию, поймете - Охлопкова отправили из Москвы назад, за 10 тыс. км, т.к. к цивилизованной жизни парень с начальным образованием оказался непригоден).
Возьмем теперь другую категорию граждан, а именно ОМОН. Как доказано вышеупомянутой наукой, только 2% населения в среднем готовы сознательно и хладнокровно убивать или иным образом причинять боль и страдания другим людям. Из этих людей и воспитыввются снайперы, спецназовцы и десантники в армии (самые полезные и эффективные в условиях войны категории личного состава вооруженных сил). И ОМОН в мирной жизни. Но проблема в том, что эти люди, особенно если они уже почувствовали вкус крови, к мирной жизни совершенно не подготовлены. В нормальных странах этих людей отбирают в спецназ и всю жизнь они служат по контракту. За это время армейская дисциплина фокусирет сознание таких людей не на убийствах и крови, а на выполнении "задачи по эффективному уничтожению противника". Т.е. их энергия сублимируется в их военной жизни и не переносится на мирную жизнь. Но то в нормальных странах. В ненормальных же странах таких людей отбирали в SS и Гестапо, а в советские времена - в спецназ КГБ, а теперь в ОМОН и прочие спецподразделения.
Таким образом объединив ОМОН с его правилом "бей всех, Господь на том свете разберется" ичурок представителей малых народностей с богатыми традициями убийства охотничьими традициями мы получаем банду головорезов группу по борьбе с бандитизмом. И ладно бы эту группу засылали на выполнение задания (на неделю-две) в условиях войны. Но нет -- отряды (слово то какое для именования милиции -- с кем, позвольте, милиция может бороться отрядами?) расквартированы (!) в Чечне и стоят там месяцами, если не годами. Картина происходящего вырисовывается потихоньку? Большие группы убийц с правом безнаказанно удовлетворять свои низменные инстинкты. Аллах, спаси Чечню!
Где же командиры, спросите вы? Там же, в первых рядах. Ибо командиры - это самые рафинированные убийцы, доказавшие свое умение убивать и выполнять приказы, не задавая лишних вопросов. В начальники и командиры таких групп выбиваются (в ненормальных странах) обычно самые отъявленные негодяи.
Кто виноват? Сложно обвинять запертого в клетку медведя или льва в том, что он загрыз пьяницу, залезшего к нему в вольер. Так же сложно обвинять пресловутых омоновцев (я не считаю стоящих в чечне ханты-мансийских омоновцев цивилизованными людьми) в их зверином поведении. Виноваты в первую очередь "эффективные менеджеры", отправившие сотни омоновцев подальше от родного дома (где они могли бы свою энергию выпускать на тренировках в спортзале или в постели с женой) на долгие месяцы.
С вопросом "что делать" сложнее - мы, тем более в другом государстве, мало что можем сделать кроме распространения информации и формирования общественного мнения в поддержку мирного населения Чечни. Что могут сделать граждане России - как минимум перестать искать врагов в окружающих и начать присматриваться к собственным сослуживцам, собутыльникам и родственникам. Перестать поддерживать Манежную площадь, чем бы она не была вызвана. Начать бороться с причиной, коррумпированным и антинародным режимом Путина, а не со следствиями. Ну и, наконец, понять, что нужно "или трусы одеть или крестик снять" - или признать, что Чечня является независимым государством и "отпустить" ее, или признать, что Чечня является полноправным членом многонационального государства, и что чеченцы имеют столько же прав (не больше, но и не меньше), сколько татары, якуты или русские. Каждый делает выбор сам, но выбор необходимо сделать и последовательно поддерживать его в будущем.
Описываемые ужасы настолько нереальны, что многие скажут "это пропаганда", "такого не может быть" и тому подобные фразы. Также должны прозвучать (без них хор неверующих будет звучать диссонансом) слова "это война, на войне всякое случается", и "они сами не лучше".
На самом деле, не имеет значения, существует ли данное конкретное строение или это "собирательный образ". Так или иначе, существует само явление, доказано наукой (с). И вот почему.
На картинке мы видим
Возьмем теперь другую категорию граждан, а именно ОМОН. Как доказано вышеупомянутой наукой, только 2% населения в среднем готовы сознательно и хладнокровно убивать или иным образом причинять боль и страдания другим людям. Из этих людей и воспитыввются снайперы, спецназовцы и десантники в армии (самые полезные и эффективные в условиях войны категории личного состава вооруженных сил). И ОМОН в мирной жизни. Но проблема в том, что эти люди, особенно если они уже почувствовали вкус крови, к мирной жизни совершенно не подготовлены. В нормальных странах этих людей отбирают в спецназ и всю жизнь они служат по контракту. За это время армейская дисциплина фокусирет сознание таких людей не на убийствах и крови, а на выполнении "задачи по эффективному уничтожению противника". Т.е. их энергия сублимируется в их военной жизни и не переносится на мирную жизнь. Но то в нормальных странах. В ненормальных же странах таких людей отбирали в SS и Гестапо, а в советские времена - в спецназ КГБ, а теперь в ОМОН и прочие спецподразделения.
Таким образом объединив ОМОН с его правилом "бей всех, Господь на том свете разберется" и
Где же командиры, спросите вы? Там же, в первых рядах. Ибо командиры - это самые рафинированные убийцы, доказавшие свое умение убивать и выполнять приказы, не задавая лишних вопросов. В начальники и командиры таких групп выбиваются (в ненормальных странах) обычно самые отъявленные негодяи.
Кто виноват? Сложно обвинять запертого в клетку медведя или льва в том, что он загрыз пьяницу, залезшего к нему в вольер. Так же сложно обвинять пресловутых омоновцев (я не считаю стоящих в чечне ханты-мансийских омоновцев цивилизованными людьми) в их зверином поведении. Виноваты в первую очередь "эффективные менеджеры", отправившие сотни омоновцев подальше от родного дома (где они могли бы свою энергию выпускать на тренировках в спортзале или в постели с женой) на долгие месяцы.
С вопросом "что делать" сложнее - мы, тем более в другом государстве, мало что можем сделать кроме распространения информации и формирования общественного мнения в поддержку мирного населения Чечни. Что могут сделать граждане России - как минимум перестать искать врагов в окружающих и начать присматриваться к собственным сослуживцам, собутыльникам и родственникам. Перестать поддерживать Манежную площадь, чем бы она не была вызвана. Начать бороться с причиной, коррумпированным и антинародным режимом Путина, а не со следствиями. Ну и, наконец, понять, что нужно "или трусы одеть или крестик снять" - или признать, что Чечня является независимым государством и "отпустить" ее, или признать, что Чечня является полноправным членом многонационального государства, и что чеченцы имеют столько же прав (не больше, но и не меньше), сколько татары, якуты или русские. Каждый делает выбор сам, но выбор необходимо сделать и последовательно поддерживать его в будущем.
30.12.0010
22:09
Российский народ проявляет истинное единодушие, придерживаясь тезиса, озвученного Путиным, - "вор должен сидеть в тюрьме", нисколько не вдаваясь ни в литературную (того вора вообще как сажали, кто помнит?), ни в юридическую (пожизненно или все-таки по закону, действовавшему на момент совершения преступления, и в соответствии с доказанной виной) сторону вопроса.
В общем-то, понятно, почему народ так говорит. Каждая четвертая российская семья имеет в своем составе "сидельца", а к воровству склонна, пожалуй, каждая первая. Мне же, как юристу по одной из специальностей, интереснее другая сторона вопроса: а был лимальчик МБХ вором. Я представляю себе это так: некоторые граждане полагались на букву закона при планировании и осуществлении своих коммерческих операций. Но позвольте, с какой поры в России начали исполнять законы? В системе, где команда начальника имеет наивысший юридический вес, а на конституцию судья кладет х ноги во время судебного слушанья, планировать свою деятельность исходя из законов нельзя - слишком дорого для собственной шукрки.
Следование законам является необходимым, но вовсе не достаточным условием для осуществления деятельности. И вопрос посадки имеет сугубо политическую подоплеку, но не имеет никакого отношения к "вор должен сидеть...". Мы в принципе не можем, не имеем оснований обсуждать правомерность судебного решения как и суда в целом. Они излишни - этот вопрос лежал и лежит вне правового поля.
Поэтому дергаться и переживать сейчас абсолютно бессмсыленно - к судьбе Ходорковского этот процесс и его результаты имеют примерно столько же отношения, как посадка картошки чукчами к реализации продовольственной программы СССР.
В общем-то, понятно, почему народ так говорит. Каждая четвертая российская семья имеет в своем составе "сидельца", а к воровству склонна, пожалуй, каждая первая. Мне же, как юристу по одной из специальностей, интереснее другая сторона вопроса: а был ли
Следование законам является необходимым, но вовсе не достаточным условием для осуществления деятельности. И вопрос посадки имеет сугубо политическую подоплеку, но не имеет никакого отношения к "вор должен сидеть...". Мы в принципе не можем, не имеем оснований обсуждать правомерность судебного решения как и суда в целом. Они излишни - этот вопрос лежал и лежит вне правового поля.
Поэтому дергаться и переживать сейчас абсолютно бессмсыленно - к судьбе Ходорковского этот процесс и его результаты имеют примерно столько же отношения, как посадка картошки чукчами к реализации продовольственной программы СССР.
30.12.0010
11:40
Якщо що, нас все викладене теж стосується.
Фашистское? Нет, фашистские режимы базировались на некоторой сильной, хотя и преступной идее, овладевшей массами. Фашистские режимы были по-своему честны и никогда не притворялись какими-либо другими. На этой своей честности, кстати, они и погорели.
Нынешнее российское государство никаким кроме как хамским назвать не удается. Это хамское государство, где хамы, дорвавшиеся до власти, заговорщицки подмигивают другим хамам, которых в стране, история которой упорно подменяется географией, в избытке и которые имеют обыкновение гордо позиционировать себя как "народвстающийсколен", где хамские барачные нравы возводятся в ранг светского или дипломатического этикета, где главными интеллектуалами, творцами "смыслов", "стратегий" и прочих вечных двигателей внутреннего и внешнего сгорания числится нахрапистое жулье наподобие Суркова или Петрика. Платоны-невтоны, чо!
Как одним словом определить то государство, в котором мы с вами живем?
Авторитарное? Авторитаризм так или иначе родственен слову "авторитет". А тут...Фашистское? Нет, фашистские режимы базировались на некоторой сильной, хотя и преступной идее, овладевшей массами. Фашистские режимы были по-своему честны и никогда не притворялись какими-либо другими. На этой своей честности, кстати, они и погорели.
Нынешнее российское государство никаким кроме как хамским назвать не удается. Это хамское государство, где хамы, дорвавшиеся до власти, заговорщицки подмигивают другим хамам, которых в стране, история которой упорно подменяется географией, в избытке и которые имеют обыкновение гордо позиционировать себя как "народвстающийсколен", где хамские барачные нравы возводятся в ранг светского или дипломатического этикета, где главными интеллектуалами, творцами "смыслов", "стратегий" и прочих вечных двигателей внутреннего и внешнего сгорания числится нахрапистое жулье наподобие Суркова или Петрика. Платоны-невтоны, чо!
20.10.0010
14:46
Потроху починає підніматись тема про те, що країна "Російська Федерація" довго не протягне і згодом розпадеться. Така думка звучала всі останні 19 чи 20 років, тобто новини тут немає. Водночас ніхто серйозно її не сприймав.
Але якщо ми відмітимо, тема розпаду країни пролунала одночасно і в ЖЖ (кілька записів різних людей) і в листі Михайла Ходорковського. Тобто критична маса ідеї перейшла межу, за якою ідея починає стрімко розповсюджуватись.
Які є фактори, що впливають на ймовірність такого розвитку подій?
За
1. В житті РФ склалась ситуація, коли низи не можуть [так жити далі], а верхи не хочуть [нічого міняти]. Скільки продовжиться ця напруженість, і в яку сторону похитнуться ваги, виключно аналізом політичної ситуації передбачити неможливо. Але поточна рівновага є вкрай нестійкою, оскільки вона не має під собою ніякого серйозного підгрунтя крім нафти і газу. Країна об'єктивно потребує кардинальних змін, але ніхто не готовий ними займатись, а інертність російських мас величезна, і стрімкого руху вперед на кшталт індустріалізації 30-их років від сучасного росіянина годі й чекати.
2. Якщо ми поглянемо на історичну перспективу, ми побачимо цікаву спіраль. Перша російська імперія створювалась шляхом об'єднання "уламків" попередньої країни (Русі) під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 400-500 років (тут можна гратись датами, відраховуючи початок існування і від взяття Казані і від царювання Петра І). Протягом цього часу вона поступово збільшувала свою територію, досягнувши максимуму наприкінці свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (дворянами, купцями і черню). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (с/г продукція, хімічна продукція тощо). Ця імперія драматично розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які не були "рідними" для Москви (Фінляндія, Польща, Бесарабія)
Хаос призвів до панування бандитів (2-3 роки) і економічної свободи (~10 років), які потім змінились на жорсткий тоталітарний режим СРСР.
Друга російська імперія, СРСР, розпочалась шляхом об'єднання (здебільшого насильницького) уламків попередньої країни під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 70 років. Протягом цього часу країна поступово збільшувала свою територію (як шляхом анексії, так і шляхом створення "зон впливу"), досягнувши максимуму в другій половині свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (партноменклатурою, "купцями" і пересічним населенням). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Ця імперія не менш драматично (хоча й менш криваво) розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в [меншому ніж в 1918-1920 роках] хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які, хоч і були ближчими до Москви, але не були слов'янськими. Хаос призвів до панування бандитів (5-7 років в різних країнах) і економічної свободи (~12-15 років), яка згодом змінилась на [майже] тоталітарний режим Російської Федерації.
Третя російська імперія, РФ, починається із закручування гайок і спроби збільшити свої території як за рахунок анексії (Південна Осетія, Придністров'я), так і за рахунок "створення зон впливу". В РФ маємо надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (держслужбовці при кориті, бізнесмени вищої і середньої ланок і пересічне населення). Економіка країни тримається на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Як бачимо, всі три імперії за своєю суттю є однаковими і не мають суттєвих розбіжностей, які мали б вплив на подальшу долю. І самих по собі стадіях розвитку подій в історії кожної з імперій немає нічого унікального — маятник від тотальної несвободи до анархії притаманний будь-якій авторитарній системі правління, позбавленій важелів і противаг. Цікаво лише, що просторово-часові межі існування імперії кожного разу скорочуються (як і повинно бути в випадку маятника). І якщо ми проведемо певну апроксимацію як часового, так і просторового вимірів, то ми вийдемо на 2012-2014 роки.
Проти
1. Що б хто не казав, а запас міцності СРСР мав серйозний. Те, чим живе РФ сьогодні, закладене ще за часів СРСР. І як би ми не сприймали дії російського керівництва (які призводять здебільшого до деструктивних наслідків), країна все ще тримається, і має шанси триматись довго. 2. В розвалі країни із настанням хаосу не зацікавлені інші потужні гравці — ЄС, США, Китай. США закономірно бояться втрати контролю над ядерними ресурсами (як бойовими, так і звичайними, а також сировиною і заводами з переробки сировини). ЄС зацікавлений в отриманні енергоносіїв, що буде неможливо робити, якщо в Росії почнеться безлад. Китай — це окрема історія. Китай зацікавлений в Росії як в джерелі ресурсів і як в споживачі товарів. Якщо у Китая є свій майновий інтерес в Росії, то його простіше реалізувати шляхом економічного співробітництва, а також збільшення кількості осіб китайського походження на території Росії. Безлад в Росії не принесе Китаю користі у вказаних задачах.
Водночас, чи будуть вказані гравці підтримувати поточну Російську імперію в її нинішній формі? Відповідь однозначна — ні. Всі вказані гравці чекають — їм потрібен час. США Потрібен час, щоб ядерна зброя Росії застаріла і була знята з озброєння (а нову ніхто не будує). Європі потрібен час для пошуку і впровадження альтернативних джерел енергії (як відновлюваної, так і вуглеводнів). Китаю чекати притаманно — це одна з основних рис його політичного курсу. Ще кілька років (до 15-ти) і цим гравцям Росія буде нецікава.
Що з того Україні?
Україна — це територія, яка від падіння останньої російської імперії постраждає найбільше, навіть більше за саму Росію. Чому? На це є кілька причин:
1. Припиняться постачання і транзит енергоносіїв. Україна ризикує банально замерзнути, не кажучи про втрату прибутків від транзиту.
2. Припиняться і будуть виведені інвестиції, які зараз йдуть здебільшого з Росії (подивіться, хто скуповує всі українські підприємства).
3. Закриється ринок для с/г продукції і продукції хімічної і металургійної промисловості. Хоча в цьому випадку зменшиться потреба в енергоносіях, що частково компенсує причину №1.
4. Маргінальні елементи на сході України і у владі, які і зараз мають взірцем Росію, можуть за зразком російських негараздів розв'язати боротьбу за відокремлення сходу від України, як вони це вже намагались зробити в 2004-му році
Які є варіанти?
Варіант, позитивний для України (навіщо нам розглядати негативні варіанти?) є лише один — брати за взірець Європу і позбавлятись залежності (насамперед енергетичної) від Росії. Це зніме більшу частину можливих проблем для України, озвучених вище і дозволить Україні існувати самій. Також вкрай необхідно зрозуміти, що поняття "братніх народів" не існує — найбільшими ворогами в будь-якій соціальній системі завжди були сусіди і родичі. Коли в Росії почнеться безлад, лише залізний занавіс між Росією і Україною і підтримка (насамперед військова) ЄС і НАТО зможе врятувати Україну від громадянської війни, економічного колапсу і безладу, які принесе за собою розпад останньої російської імперії.
Але якщо ми відмітимо, тема розпаду країни пролунала одночасно і в ЖЖ (кілька записів різних людей) і в листі Михайла Ходорковського. Тобто критична маса ідеї перейшла межу, за якою ідея починає стрімко розповсюджуватись.
Які є фактори, що впливають на ймовірність такого розвитку подій?
За
1. В житті РФ склалась ситуація, коли низи не можуть [так жити далі], а верхи не хочуть [нічого міняти]. Скільки продовжиться ця напруженість, і в яку сторону похитнуться ваги, виключно аналізом політичної ситуації передбачити неможливо. Але поточна рівновага є вкрай нестійкою, оскільки вона не має під собою ніякого серйозного підгрунтя крім нафти і газу. Країна об'єктивно потребує кардинальних змін, але ніхто не готовий ними займатись, а інертність російських мас величезна, і стрімкого руху вперед на кшталт індустріалізації 30-их років від сучасного росіянина годі й чекати.
2. Якщо ми поглянемо на історичну перспективу, ми побачимо цікаву спіраль. Перша російська імперія створювалась шляхом об'єднання "уламків" попередньої країни (Русі) під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 400-500 років (тут можна гратись датами, відраховуючи початок існування і від взяття Казані і від царювання Петра І). Протягом цього часу вона поступово збільшувала свою територію, досягнувши максимуму наприкінці свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (дворянами, купцями і черню). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (с/г продукція, хімічна продукція тощо). Ця імперія драматично розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які не були "рідними" для Москви (Фінляндія, Польща, Бесарабія)
Хаос призвів до панування бандитів (2-3 роки) і економічної свободи (~10 років), які потім змінились на жорсткий тоталітарний режим СРСР.
Друга російська імперія, СРСР, розпочалась шляхом об'єднання (здебільшого насильницького) уламків попередньої країни під контролем центральної влади в Москві, і існувала біля 70 років. Протягом цього часу країна поступово збільшувала свою територію (як шляхом анексії, так і шляхом створення "зон впливу"), досягнувши максимуму в другій половині свого існування. В імперії було надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (партноменклатурою, "купцями" і пересічним населенням). Економіка країни трималась на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Ця імперія не менш драматично (хоча й менш криваво) розвалилась протягом кількох років, залишивши основну територію в [меншому ніж в 1918-1920 роках] хаосі і відпустивши у вільне плавання кілька своїх територій, які, хоч і були ближчими до Москви, але не були слов'янськими. Хаос призвів до панування бандитів (5-7 років в різних країнах) і економічної свободи (~12-15 років), яка згодом змінилась на [майже] тоталітарний режим Російської Федерації.
Третя російська імперія, РФ, починається із закручування гайок і спроби збільшити свої території як за рахунок анексії (Південна Осетія, Придністров'я), так і за рахунок "створення зон впливу". В РФ маємо надзвичайно сильне розшарування між верствами населення (держслужбовці при кориті, бізнесмени вищої і середньої ланок і пересічне населення). Економіка країни тримається на експорті сировини і продукції первинної переробки (хімічна продукція, металопрокат тощо). Як бачимо, всі три імперії за своєю суттю є однаковими і не мають суттєвих розбіжностей, які мали б вплив на подальшу долю. І самих по собі стадіях розвитку подій в історії кожної з імперій немає нічого унікального — маятник від тотальної несвободи до анархії притаманний будь-якій авторитарній системі правління, позбавленій важелів і противаг. Цікаво лише, що просторово-часові межі існування імперії кожного разу скорочуються (як і повинно бути в випадку маятника). І якщо ми проведемо певну апроксимацію як часового, так і просторового вимірів, то ми вийдемо на 2012-2014 роки.
Проти
1. Що б хто не казав, а запас міцності СРСР мав серйозний. Те, чим живе РФ сьогодні, закладене ще за часів СРСР. І як би ми не сприймали дії російського керівництва (які призводять здебільшого до деструктивних наслідків), країна все ще тримається, і має шанси триматись довго. 2. В розвалі країни із настанням хаосу не зацікавлені інші потужні гравці — ЄС, США, Китай. США закономірно бояться втрати контролю над ядерними ресурсами (як бойовими, так і звичайними, а також сировиною і заводами з переробки сировини). ЄС зацікавлений в отриманні енергоносіїв, що буде неможливо робити, якщо в Росії почнеться безлад. Китай — це окрема історія. Китай зацікавлений в Росії як в джерелі ресурсів і як в споживачі товарів. Якщо у Китая є свій майновий інтерес в Росії, то його простіше реалізувати шляхом економічного співробітництва, а також збільшення кількості осіб китайського походження на території Росії. Безлад в Росії не принесе Китаю користі у вказаних задачах.
Водночас, чи будуть вказані гравці підтримувати поточну Російську імперію в її нинішній формі? Відповідь однозначна — ні. Всі вказані гравці чекають — їм потрібен час. США Потрібен час, щоб ядерна зброя Росії застаріла і була знята з озброєння (а нову ніхто не будує). Європі потрібен час для пошуку і впровадження альтернативних джерел енергії (як відновлюваної, так і вуглеводнів). Китаю чекати притаманно — це одна з основних рис його політичного курсу. Ще кілька років (до 15-ти) і цим гравцям Росія буде нецікава.
Що з того Україні?
Україна — це територія, яка від падіння останньої російської імперії постраждає найбільше, навіть більше за саму Росію. Чому? На це є кілька причин:
1. Припиняться постачання і транзит енергоносіїв. Україна ризикує банально замерзнути, не кажучи про втрату прибутків від транзиту.
2. Припиняться і будуть виведені інвестиції, які зараз йдуть здебільшого з Росії (подивіться, хто скуповує всі українські підприємства).
3. Закриється ринок для с/г продукції і продукції хімічної і металургійної промисловості. Хоча в цьому випадку зменшиться потреба в енергоносіях, що частково компенсує причину №1.
4. Маргінальні елементи на сході України і у владі, які і зараз мають взірцем Росію, можуть за зразком російських негараздів розв'язати боротьбу за відокремлення сходу від України, як вони це вже намагались зробити в 2004-му році
Які є варіанти?
Варіант, позитивний для України (навіщо нам розглядати негативні варіанти?) є лише один — брати за взірець Європу і позбавлятись залежності (насамперед енергетичної) від Росії. Це зніме більшу частину можливих проблем для України, озвучених вище і дозволить Україні існувати самій. Також вкрай необхідно зрозуміти, що поняття "братніх народів" не існує — найбільшими ворогами в будь-якій соціальній системі завжди були сусіди і родичі. Коли в Росії почнеться безлад, лише залізний занавіс між Росією і Україною і підтримка (насамперед військова) ЄС і НАТО зможе врятувати Україну від громадянської війни, економічного колапсу і безладу, які принесе за собою розпад останньої російської імперії.
23.05.0010
10:53
-- Но, -- продолжал иноземец, не смущаясь изумлением Берлиоза и
обращаясь к поэту, -- отправить его в Соловки невозможно по той причине, что
он уже с лишком сто лет пребывает в местах значительно более отдаленных, чем
Соловки, и извлечь его оттуда никоим образом нельзя, уверяю вас!
-- А жаль! -- отозвался задира-поэт.
Мне кажется, что происхоящее сейчас в России в вопросе Сталина есть не его обеливание, а его демонизация. В том смысле, что создается некая мифическая фигура, и фигура эта, как кукла вуду, наделяется именем и характером. И создается эта фигура в ответ на несправедливость внешнего мира, как реакция на современные политические и социальные процессы.
В моем детстве бабушка, выросшая в Башкирии, устрашала меня неким Бабаем. Только недавно я выяснил, что "бабай" по-татарски (и по-башкирски, как я понимаю) - это просто "дедушка".
И когда люди говорят "Сталина бы сейчас", речь идет о призывании этого самого мистического бабая.
В нашем случае это, конечно же, не просто дедушка, а очень и очень даже вредный дед, однако же живой человек, который был и к счастью умер. И как сказал Коровьев, извлечь его оттуда никоим образом нельзя.
Поэтому проблему нужно искать в другом. Возможно, в людях, ищущих демона, а возможно и в системе, его требующей.
22.05.0010
21:15
Периодически приходится слышать / читать, что мол, войну выиграли мы, а проигравшие немцы живут много лучше нас. Как же так? Кто виноват?
У этого вопроса есть два аспекта - историко-психологический и философско-религиозный.
Психологический момент состоит в том, что когда человека постоянно "пинают" за его слабость (физическую, интеллектуальную и т.п.) или "по возрасту", у него есть несколько вариантов развития: сломаться (привыкнуть, подстроиться к ситуации), озлобиться или доказать всем, что он чего-то стоит. Это же касается и национальных характеров.
Если вспомнить историю, немецкая нация до середины 19-го века не имела единого государства. Она была раздроблена на множество феодальных образований. Память о "священной римской империи" еще жила в народе, и эта память помогла народу группироваться вокруг Пруссии в единое германское государство. В то время (18-ый и первая половина 19-го века), промышленность была достаточно слаба и продукция немецких заводов и мануфактур была весьма низкого качества (как Китай лет 5-10 назад), по сравнению с английской продукцией. Однако в середине 19-го века кайзер упрекнул этим немцев и потребовал (как правитель, имел право и возможность) "подтянуть" производство. Видимо, еще и на гордости сыграл, вспомнил имперское прошлое. Деваться некуда, качество подтянули. Чем и добились знаменитого немецкого качества, которое, как выясняется, не такое уж древнее, а очень даже молодое.
Немецкая нация первый раз доказала миру, что она может быть не хуже других, а то и лучше. На этом бы остановиться, однако в процессе доказывания немцы забыли о разумных границах, что привело в конце концов к первой мировой войне. Получив по носу, немцы испытали унижение нации. Но тут немцы опять рванулись доказывать, что они лучше, и доказывать это с оружием в руках. И опять щелчок по носу, и опять унижение. В этот раз победители были умнее, и не только связали Германии руки в военном отношении, но помогли восстановить экономику. Так повторное унижение с последующей помощью привело не к озлоблению, а к стремлению доказать свое превосходство там, где это возможно, а именно в экономическом развитии.
Уделим внимание второму, философско-религиозному, аспекту.
Основой немецкого национального мироустройства является протестантская церковь. Которая 500 лет проповедует усердие и труд. Сравним это с православием, где проповедуется смирение, и примат воли божьей над деяниями человеческими. .
Это означает, что труд для русского человека не является средством достижения цели. Русский человек годится для подвига, но не для ежедневного усердного труда. И это не есть продукт советской власти, как утверждают некоторые. Русские народные сказки, придуманные и записанные задолго до революций 20-го века, говорят или о подвигах, или о чудесах, из которых получается счасть, богатство или иной положительный результат. Русский человек готов к подвигу и надеется на чудо. Труд не входит в его понятийный аппарат.
Поговорка "что русскому хорошо, немцу смерть" в том числе об этом - для немца труд есть неотъемлемым свойством его мировосприятия и ожидание чуда (божьей милости) для него смерти подобно, т.к. для немца без труда божьей милости не получить.
Так что же получается, чтобы зажить хорошо, России нужно унижение? Нет. Унижений на ее веку было, да не пошли они на пользу. Нужно отказаться от смирения, но не впасть в гордыню. Русский человек должен вспомнить поговорку "на бога надейся и сам не плошай" и взять свою судьбу в свои руки, отобрав ее у попов и у тех, на кого они работают (а попы всегда работали на власть, на помазанника божьего). Православие для России - это откат к прошлому, ко временам царя и безграмотных задуренных крестьян. только гумманистическая, антропоцентрическая философия может вернуть России шанс на движение вперед. И неважно, есть бог или нет, и сколькими пальцами нужно креститься (и нужно ли). Важно, чтобы человек понимал, что только он сам в ответе за себя, за свою социальную группу и за все государство.
У этого вопроса есть два аспекта - историко-психологический и философско-религиозный.
Если вспомнить историю, немецкая нация до середины 19-го века не имела единого государства. Она была раздроблена на множество феодальных образований. Память о "священной римской империи" еще жила в народе, и эта память помогла народу группироваться вокруг Пруссии в единое германское государство. В то время (18-ый и первая половина 19-го века), промышленность была достаточно слаба и продукция немецких заводов и мануфактур была весьма низкого качества (как Китай лет 5-10 назад), по сравнению с английской продукцией. Однако в середине 19-го века кайзер упрекнул этим немцев и потребовал (как правитель, имел право и возможность) "подтянуть" производство. Видимо, еще и на гордости сыграл, вспомнил имперское прошлое. Деваться некуда, качество подтянули. Чем и добились знаменитого немецкого качества, которое, как выясняется, не такое уж древнее, а очень даже молодое.
Немецкая нация первый раз доказала миру, что она может быть не хуже других, а то и лучше. На этом бы остановиться, однако в процессе доказывания немцы забыли о разумных границах, что привело в конце концов к первой мировой войне. Получив по носу, немцы испытали унижение нации. Но тут немцы опять рванулись доказывать, что они лучше, и доказывать это с оружием в руках. И опять щелчок по носу, и опять унижение. В этот раз победители были умнее, и не только связали Германии руки в военном отношении, но помогли восстановить экономику. Так повторное унижение с последующей помощью привело не к озлоблению, а к стремлению доказать свое превосходство там, где это возможно, а именно в экономическом развитии.
Уделим внимание второму, философско-религиозному, аспекту.
Основой немецкого национального мироустройства является протестантская церковь. Которая 500 лет проповедует усердие и труд. Сравним это с православием, где проповедуется смирение, и примат воли божьей над деяниями человеческими. .
Это означает, что труд для русского человека не является средством достижения цели. Русский человек годится для подвига, но не для ежедневного усердного труда. И это не есть продукт советской власти, как утверждают некоторые. Русские народные сказки, придуманные и записанные задолго до революций 20-го века, говорят или о подвигах, или о чудесах, из которых получается счасть, богатство или иной положительный результат. Русский человек готов к подвигу и надеется на чудо. Труд не входит в его понятийный аппарат.
Поговорка "что русскому хорошо, немцу смерть" в том числе об этом - для немца труд есть неотъемлемым свойством его мировосприятия и ожидание чуда (божьей милости) для него смерти подобно, т.к. для немца без труда божьей милости не получить.
Так что же получается, чтобы зажить хорошо, России нужно унижение? Нет. Унижений на ее веку было, да не пошли они на пользу. Нужно отказаться от смирения, но не впасть в гордыню. Русский человек должен вспомнить поговорку "на бога надейся и сам не плошай" и взять свою судьбу в свои руки, отобрав ее у попов и у тех, на кого они работают (а попы всегда работали на власть, на помазанника божьего). Православие для России - это откат к прошлому, ко временам царя и безграмотных задуренных крестьян. только гумманистическая, антропоцентрическая философия может вернуть России шанс на движение вперед. И неважно, есть бог или нет, и сколькими пальцами нужно креститься (и нужно ли). Важно, чтобы человек понимал, что только он сам в ответе за себя, за свою социальную группу и за все государство.
05.12.0009
12:45
По поводу пожара в Перми имею сказать российским друзьям и просто гражданам следующее: не волнуйтесь, господа, будет еще и будет хуже. Потому как пока "пожарники" и иные органы кормятся взятками при проверках, а не занимаются собственно проверками, и пока главным принципом бизнеса будет "срубить бабла, а после нас хоть потоп", будут обрушившиеся крыши, сгоревшие общественные места, лопнувшие рельсы и прочие нелады. И чем дальше, тем чаще.
У нас это уже было - в Днепропетровске горел салон игральных автоматов. Жертв было поменьше, сообразно разнице в масштабах государств ("яка країна, такий і теракт", как говорил кум в анекдоте), но причины точно те же. Не удивлюсь, если правительство России запретит все клубы до окончания комплексных проверок, как это сделали у нас с игровыми салонами после этого пожара.
Кстати, и рынки у нас тоже горели, в несколько меньших масштабах, чем в России.
