Роздуми

Навіть якщо ви так само не любите дивитись і слухати касти, як і я, рекомендую почитати статтю про старіння і послухати висту проф.Капиці з цього приводу. Чим цікавий цей виступ - Капиця розглядає такий варіант розвитку цивілізації як зупинку і вирівнювання (спочатку в кількості населення, далі у власне розвитку). Але не спад (як можна передбачати в випадку закінчення нафти, а саме вирівнювання. Коментувати зараз часу немає.

Окремо тільки хочу сказати з приводу нафти. Одна із статей Склярова (я наводив посилання) розглядає можливий процес розширення земної кулі і його причини. Зокрема, цей процес формує нафту і вугілля. Вугілля як тверда речовина вичерпна (тобто людство може його вичерпати), але можливо, що запаси нафти відновлюються. Це можливо, якщо нафта є результатом дії природних сил, а не органічними залишками доісторичних рослин і тварин. Так от ... Якщо нафта не закінчиться до середини століття, то людству доведеться знайти інший чиник для стабілізації і зменшення кількості населення, бо інакше людство перетворить всю планету в один великий смітник, і мультфільм Воллі стане реальністью.
В последнее время ощущаю, как некая сгущающаяся серость витает над землёй, спёртый воздух мешает дышать полной грудью, это тревога без определённых причин, скорее всего - чувство тоскливой безнадёги, осознание того, что цивилизация завершает свой путь, и дальше будут лишь реальность тарантино с леди гага да путномедвед да чавес с ахмадинеджадом.

Приємно, що це не мої особисті враження, а тенденція.
Мир, как в рамке:
Тихо и тепло,
Он круглый, словно банка,
И ясный, как стекло.
Машина Времени
Современная физика подобралась к границам вселенной и уже пытается заглянуть за ее пределы, представить и смоделировать время и пространство до и за пространственно-временными рамками вселенной.

А теперь представим себе рыбу в круглом аквариуме. К ней поступают сигналы из прекрасного далека. Свет поступает неравномерно, где-то отклоняется, где-то прерывается. Рыбка может сделать вывод о пульсарах (чередование дня и ночи), черных дырах, пылевых туманностях.

Рыбка может попробовать достичь далеких светил, но физические законы (различия в плотности среды на границе обитаемой вселенной - стенки аквариума) не дадут ей этого сделать. Разогнавшись рыбка может выскочить из своей вселенной наружу (через верх аквариума), но она не может даже предположить, что ее там ждет, а может лишь проводить теоретические изыскания. А ждет ее недружелюбная среда, в которой рыбка погибнет в течение короткого времени. В этой среде действуют другие законы гравитации, там почти нет плотного вещества ...

Рыбка может создать религию, а может даже и космологическую теорию, и скорее всего эта теория даже будет непротиворечива. Но вряд ли рыбка без помощи извне сможет узнать, что ее базовые понимания вселенной категорически неверны.
Оптиміст сподівається на краще, ні до чого не готується. Прагматик сподівається на краще, готується до гіршого. Песиміст очікує на погане, готується до ще гіршого. Реаліст ні на що не сподівається, готує кулемет.
Розпочаті після "зізнань" Пукача розбірки на тему "кому насправді знадобилось вбивати Гонгадзе" нагадали мені дві речі, злиті в одну, - вбивство JFK (і розбирки за ним) і анекдот "яка країна, такий і теракт". Там вбили президента , тут - політтехнолога/журналіста ...
Старша дочка в мене, хоча їй тільки через місяць буде 13, раннього розвитку і вже хоч на подіум виставляй - струнка, довгонога і красива (вся в мене, короче :). Ведемо сьогодні розмову: Аліса: Наші хлопці тільки про ком'ютерні ігри розмови і ведуть. Starcraft, Відьмак, і ... (забув, що третє). А з дівчатами майже не спілкуються. Я: Ну Алісо, розумієш, в хлопців в цьому віці ще ті химічні речовини не виробляються, щоб на дівчат дивитись. Аліса: Нєєєє, так то вони на наших не дивляться! І виникла в мене думка:, що жінку чоловік завойовує (як подія), а постійну увагу приділяти він може за своєю природою тільки своїм іграшкам. Або жінці, яка є іграшкою. Жінок же це не влаштовує - вони і іграшками бути не хочуть, і постійної уваги вимагають. От з цього і виникає конфлікт статей.
Згадав, що саме я пропустив в першій частині, і власне, що було одним з головних питань: сучасна цивілізація пропонує не так багато різних моделей життя. Як електрон не коливається, а літає він все одно по одній і тій же орбіті. І як не крути своє життя, а проживеш його приблизно так само, як і інші люди. Чи є принципово інші варіанти? От полетіти до зірок - це принципово інший варіант. В старі часи, мабуть, переїзд на інший континент був таким варіантом. А зараз?


Останнім часом я все більше заздрю людям літнього віку. Їм недовго лишилось дивитись на той сором, що коїться навкруги. Бо свині тягнуть в багнюку не тільки інших свиней, але й людей.
Один із співробітників (кандидат наук, реально рухає науку) поїхав в США рухати науку там, отже коли у нас північ, у них середина дня. І виникла розмова на тему, чому його однолітки (26-27 років) здебільшого вже склали руки і вперед рухатись (ані в оснобистому, ані в професійному розвитку) не хочуть. Я ніколи з однолітками не спілкувався, а на старших орієнтуватись не можна, бо вони росли в трохи інші часи (3-4 роки різниці в сумбурні 80-ті і 90-ті -- це було суттєво). Тому я навіть не знав, що йому відповісти. Дійшли висновку, що згідно піраміди Маслова більшість населення в будь-якій віковій категорії має бути стадом, яке тільки і цікавиться, щоб як той хом'як, пожрать, поспать і не здохнуть. А чим реально займаються ті, кому зараз 27-32 (тобто до "віку Христа", коли, вважається, йде перехід від молодості до дорослості)? Дивляться кіно з пивом перед телевізором? Туризм, як на мене, це те ж кіно, тільки вигляд з боку?
Как известно, самое мерзкое чувство - это сожаление об упущенных возможностях. Но так как возможности - это варианты, то какой вариант вы не выберете, в любой ситуации всегда останется еще как минимум одна упущенная возможность. Которая потом еще вспомнится ... Интересно было бы рассмотреть космологию, в которой души всех миров с различными реализованными возможностями собирались бы (после смерти в тех мирах) вместе и делились опытом, связанным с выбранными возможностями. А остальные сидели бы, кивали головами и думали "хорошо, все-таки, что я не выбрал тот вариант".