Роздуми

Одна з гіпотез, що намагаються поєднати фізику із теологією, каже, що бог створив світ, але потім відійшов від справ, і зараз всесвіт розвивається за закладеними творцем законами.
Цікавим є уявний експеримент, котрий можемо провести для перевірки цієї гіпотези.
А саме: продовження в розділі Література

Останніми днями складається враження, що наш тво президента усвідомив, що нічим хорошим для нього його життя насправді не закінчиться, і діє за принципом "не діставайся ж ти нікому", свідомо погіршуючи стан в країні і закриваючи їй щонайменші можливості для відновлення. Так, позбавлення Власенка депутатських повноважень відбулося після відвідання Брюселя і Москви. І ця дія впливає як на відносини України з ЄС, так і на відносини з Росією, адже "посадка" Тимошенко і все, що пов'язано з газовими справами, певною мірою зачіпає і Путіна. Де логіка? А немає логіки, є лише рефлекси. Взагалі потяг побити нижчого в ієрархії виникає в тварин коли вони самі отримують стусана від вищого. Тому або добряче надавали стусанів під час візитів, що виник нестримний butthurt, або (що в принципі одне й те ж) йому сказали, що недовго фраєр танцював, і він наприкінці вирішив відірватись по повній. Не знаю, навіть, що  гірше.

Прим. Колабораціонізм тут - співпраця місцевого населення з окупаційною владою Свого часу (чи минулої весни чи вже позаминулої) в одному з інтерв'ю журналіст питав, ледь не звинувачуючи, Олега Скрипку, як тому співпрацюється з владою. На що той відповів, що Країну Мрій робити потрібно, а без участі влади це неможливо (звісно - банально потрібно отримати дозвіл на проведення). Днями прозвучало звинувачення опозиційних партій (насамперед Свободи) в колабораціонізмі. Мовляв, з окупаційною владою треба боротися з окопів рушницями і багнетами, а не сидіти разом із ними в парламенті. Для початку спитаємо, чи була колабораціоністом Ірен Сендлер, котра працюючи в гетто, виносила звідти в сумці дітей, тим рятуючи їм життя? А далі замислимося про цінності в дусі Достоєвського: якщо без взаємодії чи співпраці із владою неможливо досягти певної значущої мети, то наскільки це є колабораціонізмом? Що краще - у співпраці з ворогом робити щось добре і корисне для себе і окупованого населення чи не робити нічого задля чистоти ідей?

Останнім часом періодично ловлю себе на тому, що співчуваю пану нашому вельмишановному президенту. От якщо відкинути зараз оцінку результатів його діяльності для України, а лише оцінювати суб'єктивну сторону злочину - людина загнала себе в глухий кут, і чудово це розуміє. Виходу з ситуації крім як через "на той світ" в неї немає (бо не Кучма - його можуть і з зайцем переплутати на якомусь полюванні потім). Тим більше, що якщо йому напророкували, що він загине десь тут скоро, то яка різниця на якій посаді (чи без неї). Далі, все з тими ж пророцтвами: коли людина приречена на смерть від хвороби, вона про це знає достеменно і проходить через відомі п'ять стадій, що включають в себе усвідомлення і погодження із долею. В нашому ж випадку такого немає - є невідомість майбутнього, яка лякає перманентно (особливо таку забобонну людину, якою є пан Я.). А враховуючи що Я., я майже стовідсотково впевнений, має на собі не одну смерть в буремні 90-ті, то очікування кари потойбічної має непокоїти його ще більше за кари земні. Побутовий аспект. От їдете ви вранці на роботу. І Я. їде (і непогано їде, з циганами і мєдвєдЯми). Але ви можете захворіти або звільнитись. А Я. - не може! (див. вище). Ви можете сказати "а #$%&* воно конем" і гайнути в Таїланд. А Я. не може. Він нічого не може, хіба що зануритись головою в золотий унітаз. Всі ці розкоші, полювання - це золота клітка, що набридає досить швидко. Хіба на неї Я. очікував, рвучись до влади? Сидів би собі депутатом чи головою фракції - і мав би і свободу і хороми (котрі він власне і мав). Натомість забажав стати "владичицею морською", а Пушкіна, як бачимо, не читав. І головне - сам же себе засадив і сам це розуміє. До того ж, це людина відверто хвора - в неї синдром блокадника. Знаєте, люди, котрі пережили голод 30-их, війну, а тим більше блокаду, - вони зазвичай не могли зупинитись в їжі. Так і тут - припинити тягнути на себе всі мат.цінності він не може, як той "кадавр, задоволений повністю". Це психічна хвороба, яку невідомо чи можливо вилікувати. Маю підозру, що не вживаючи багато алкоголю (не Єльцин і не Кучма), навіть "напитися і забутися" не може (навіть якби міг, - чи ризикнув би, знаючи, що його можуть вбити кожної хвилини самі ж охоронці і потім обставити це як нещасний випадок)? Звісно багато хто скаже "так йому собаці і треба". Але ж ні, скажу я, так треба тому народові, котрий зробив такий вибір. Я після виборів одразу написав, що народ нарешті отримав гідного себе президента. А президента просто шкода. І окремих виборців (кожного окремо) шкода. А "народ" - ні.