Роздуми

Читаю про суміші для паління і думаю: в якому все-таки перевернутому світі ми живемо. Замість того, щоб створити молоді бачення перспектив (щоб тій молоді хотілося кудись рухатись і чогось досягати) держава і маскульт з одного боку кажуть "лови кайф" сьогодні, з другого боку створюють для молоді такі умови, щоб тим хотілося пити, вживати наркотики і в інший спосіб тікати від реальності, а з третього карають за спроби втечі.

Все-таки в наш час (20 років тому) були якісь перспективи і напрямки. Нехай навіть і стати безсоромно багатим, але то була мета. А зараз і такої мети немає (мрія - можливо, але не мета, оскільки 99,(9)% дітей *зараз* стати безсоромно багатим не світить ні за яких умов).
Тут правильно пишуть про внутрішню свободу. Це я до того, що проблеми суспільства - в самому суспільстві, а не в окремих його представниках.

Керівництво держави звісно може (має технічні можливості) спрямовувати розвиток суспільства в той чи інший бік, але проста заміна керівництва, як показує практика, нічого не дає. Адже отара баранів, якого пастуха не постав, залишається отарою баранів, і на людей магічним чином не перетворюється. Обраний керівник є відображенням настроїв суспільства, а не диктатор. Дуже мало в історії суспільств, де керівник знаходився б у прямому конфлікті з суспільством -- такі керівники довго не тримаються. Здебільшого навіть найбільш антилюдські режими тримались і підтримувались більшістю верств суспільства.

Внутрішня свобода з народження притаманна дуже небагатьом людям. В більшості людей почуття свободи треба виховувати. І це чим далі, тим більш складно робити, адже соціальні мережі ефективно роблять з підлітків отару баранів.

Але щоб перетворити бидлостан на придатну для проживання людей (а не тільки біомаси) країну потрібно займатись таким вихованням.
Тести на "емоційний інтелект" є нічим іншим як спробою підсолодити пігулку тим недоумкам, що завалили тест на IQ.
Дивна річ совок. Всі нації в еміграції підтримують зв'язок із батьківщиною і родичами, які на ній залишились. І лише совок, скільки б не прожив в еміграції, слідує правилу курятника і з усіх сил намагається нагадити на тих, хто лишився на його батьківщині. І це не залежить від власне національності (українців таких знаю, євреїв, росіян взагалі масово), а швидше від походження (скільки прожив за СРСР) і від рівня совковості в крові. І, підозрюю, вони саме в потребі зменшити цей рівень совковості всередині себе намагаються атакувати те, що вони вважають совком "ззовні". Але ж від себе не втечеш ...
Быдляцкая власть, избираемая быдляцким электоратом и быдляцкие же её прислужники - новые дворяне. И так почти везде в "развитом" мире, торжество эгалитаризма, рабы правят рабами, естественные элиты либо истреблены, либо обыдлились. Быдлократия, одним словом.

Оскільки я зокрема юрист, цілком поділяю і підтримую автора в повному тексті допису. Демократія - лайно. Повторювати на ніч перед сном.
Нещодавні баталії за сумнівної цінності закон про якісь там мови - це всього лише нарив на шизофренічній свідомості совкового люмпен-пролетаріату, котрий складає більшість населення держави.

Завжди казав і кажу, що російськомовний українець - це латентний шизофреник, людина з косоокістю і косорозумністю: одна половина свідомості хоче жити в державі європейського рівня (які, як я писав, формувались на основі національної ідеї), а друга половина невтримно тягнеться назад в лайно під назвою "СРСР". Ми досі їздимо по Червонозоряному проспекту, пам'ятник Леніну береже совкізм в головах населення на головній вулиці країни, комуністична партія має своїх шльондр у ЗАТ "Верховна Рада", а пересічний киянин вважає за нормальне говорити кацапським нарєчієм.

І поки це шизофренічне стадо жвачних тварин не вимре, толку з країни все одно не буде. Тому депопуляція - це не проблема, а порятунок України.
Александр Подрабинек недоумевает, почему из всего совка в люди выбилась только Прибалтика. Ответ достаточно прост и я его когда-то "озвучивал" - потому что нет связи поколений.

Отсутствует ответственность и преемственность поколений. Подростающее и взрослеющее поколение не имеет образцов для социального поведения в виде предыдущих своих поколений. Т.е. выросший сын или дочь не имеют образца для подражания и понимания, как должен вести себя гражданин государства в социальном взаимодействии с другими людьми, а также государственными институтами. И дело тут не в изменении технологического уклада (50-60 летние люди вполне успешно пользуются компьютерной техникой и слушают непопсовую музыку).

Так в чем же дело?

Почти во всех государствах мира родители и их родители являются шаблоном, по которому строит свое поведение подрастающее поколение. Но не в СССР. Совок методично в течение почти столетия ломает связь поколений. Наши бабушки и дедушки, родившиеся в 10-ых-20-ых годах 20-го века не могли ориентироваться на "отсталую царскую эпоху" и своих родителей. Их фактически воспитала партия (и достаточно успешно для партии, т.к. мы получили поколение махровых коммунистов). Их дети, родившиеся во время или после войны, выросли во времена хрущевской оттепели и брежневского застоя, и видели, что социализм - это не то, во что верили их родители. Кроме того это поколение на пике своей активности жило в перестройку и послеперестроечные годы, и шаблоны родителей применить к себе никак не могло. Следующее поколение совок застало в своем детстве и юности, а взрослело уже после распада СССР. Соответственно, "порванные шаблоны" родителей им также не подходят.

В течение всей жизни эти поколения все так же противоречат друг другу в своих устремлениях и, соответственно, поведении. И вместо планомерно развивающегося общества мы видим телегу, запряженную лебедем, раком и щукой. И в полном соответствии с законами физики, где лебедь уменьшает вес телеги, а рак со щукой тянут ее в воду, мы скоро получим факт асфиксии путем утопления для всей этой телеги, по недоразумению называющейся государством.
Цивілізація занепадає тому, що курс на відкриття, створення, виробництво змінився курсом на споживання і копіювання. Якщо раніше "більше можливостей" означало більше функцій, більш складні і потужні (і сповнені можливостей) системи, то тепер, в повній відповідності до твору "1984" "більше можливостей" означає більше одиниць одного лайна продукту з мінімальними варіаціями.

ВІдповідно, сучасна людина не хоче нічого створювати, адже споживати значно легше. "Більше функцій" вже нікого не цікавить, цікавить лише більший потік дофаміну за рахунок споживання продукту з мінімальним напруженням для тушки.

Сумно, що все це було передбачено ще в "О, дивний новий світ" Олдоса Хакслі.
Році в 93-му привіз зі Штатів журнали комп'ютерні, і серед іншого там була реклама комп'ютерів Gateway на весь розворот. Там було зображено молодіжну вечірку, а на передньому фоні козу і текст You party animal (саме так, без дієслова). Так ось про faсebook... Дивно, що козу, а не вівцю.
В Україні таке явище як "тролі" не може існувати, оскільки "український троль" це оксюморон. Так повелося, що люди, здатні бути тролями, мають ту ж психофізіологічну будову, що прихильники російської мови в Україні і інші безродні люмпени. Відповідно, троль ніколи не зможе стати українцем і писати українською мовою. А решта - справа техніки.