Роздуми

Амбідекстри - це люди, що однаково вправні обома руками.

А яка є наукова назва для людей, які однаково невправні?
Люди так западають на "популярні" психологічні тести тому, що це власне не тести, а сеанс чорної магії без її спростування. Людині нецікаво дізнатись щось про себе - їй цікаво, вгадає тест, що уявляє про себе людина, чи "ага! - сказали суворі сибірські мужики". Якщо вгадає, - гарний тест, магія вдалась. А якщо не вгадає - ага, вдалося надурити тест і відчути себе розумним. Справжні ж тести є нудними, довгими (тест MMPI - 600+ питань) і потребують серйозного математичного аналізу для отримання висновків.
Це літо виділяється від інших бізнес-періодів поглибленням відриву споживачів від реальності. Нагадаю, що ми розробляємо програмне забезпечення для бізнесу, яке передбачає певний (і чималий) рівень розуміння процесів, в яких це ПЗ застосовується. Ну, про те, що індуси захопили весь світ і їдять мозок не гірше Чав-Чава (в оригіналі Squish) з серіалу Lexx, я писав давно. Зараз же індуси порозумнішали в аспекті пристосування і працювати самі вже не хочуть. Натомість вони хочуть скинути роботу на інших (і можливо(!) щось заплатити за це, а краще отримати роботу на шару). Дотримуватись будь-яких правил включно із правилами ввічливості народ поступово взагалі припиняє. Стає нормальним (з т.з. клієнта) прийти і вимагати підтримки просто тому, що йому *треба* (ще й написати великими літерами, що йому потрібно терміново), і щиро ображатися на питання "пред'явіть вашу ліцензію на продукт (тобто право на отримання підтримки)". Всім вже відомий приклад з загального ринку: чим менша кількість новин в новій верії iPhone'а, тим більша істерія стосовно його випуску. Все це вписується в передбачено Стругацькими картину:
Это понятно, -- сказал я. -- Но откуда катаклизм?
     -- Все отсюда же, -- сказал Роман. -- Я говорил ему тысячу раз: "Вы
программируете   стандартного   суперэгоцентриста.   Он   загребет   все
материальные ценности,  до которых сможет дотянуться,  а  потом  свернет
пространство,  закуклится и остановит время". А Выбегалло никак не может
взять в толк,  что истинный исполин духа не столько потребляет,  сколько
думает и чувствует.
Ось і через 50 років Борис Стругацький говорить про те ж саме. В інтерв'ю він ще згадує про таку річ як ієрархічні потреби: Такого мира мы еще не видывали. Не любовь и голод в нем правят, а стремление к власти и жажда крутизны – самые труднодостижимые, а значит, наивысшие ценности жизни. Насправді, ніщо не є новим під місяцем і все це було в Стародавньому Римі (а може й раніше). А причину добре знають вчені. Вони вказують, що при перевищенні концентрації особин на одиницю площі починається відбудова ієрархічних структур суспільства. Це ми бачимо і на прикладі Росії і на прикладі України, і (хоча й меншою мірою) в загальноцивілізаційному масштабі. Тут же хочеться згадати ще одну ідею - із збільшенням кількості і щільності населення зменшується об'єктивна потреба в інженерах природньонаукових і збільшується потреба в інженерах соціальних. Тобто інженери потрібні вже не для того, щоб освоювати території, а для того, щоб трамбувати людей на цих територіях. Стругацький не робить передбачень, а лише припускає закінчення нинішнього періоду і перехід до періоду, в якому головним є пошук людини, "Для которого высшим наслаждением жизни является успешный творческий труд". Але здається, це мрії літньої вже людини. Об'єктивні причини для такого пошуку відсутні. Людство дійшло до фізичної межі свого розповсюдження (далі воно може лише ущільнюватись) і досягло тої межі розвитку, за якою сенс працювати і розвиватись втрачається. Навіть світова війна не зможе кардинально змінити цього розкладу (навіть у випадку, якщо відбудеться відкат в науці на століття назад). І абсолютно незрозумілим є, що може штовхнути людину (стандартного біоробота з обмеженою програмою) на напруження і "успішну творчу працю". Більш ймовірним є виникнення штучного інтелекту, котрий витіснить людство. Але не Deus Ex Machina, а синергетичного утворення, певного "колективного розуму", котрий має самосвідомість і діє у власних цілях. Як мозок складається із нейронів, такий штучний інтелект може складатись із людей (і ні, на Матрицю це абсолютно не схоже). Хоча можливо, такий інтелект вже існує і саме він перетворює окремих людей на біороботів? Краще, коли кожна клітина "організму" фукнкціонує в певний обмежений запланований спосіб, аніж діє спонтанно і непередбачувано (для організму).
А взагалі Гуглю варто було б роздавати відеоконтент з YouTube також через торенти. І нехай ці brain-damaged хоч удавляться від злості.
Пан Корчинський пише слушну річ (спочатку):

На що спираються табачниколіснеченкивалови? - на асоціативний ряд недобитої рядянської людини: не стільки на Пушкіна, скільки на Чебурашку, не стільки на Достоєвського, скільки на Шуріка, не на "Отци і дєті", а на нескінченне "З льогкім паром", на всіх цих тошнотворних штірліців і булгакових, на соцпопсу переважно сімдесятих - вісімдесятих років виробництва, під яку завершувалося статеве дозрівання Януковичазарова.

Але ж у ваших головах, браття й сестри, той самий асоціативний смітник. Каленим залізом випалюйте з себе кракаділа Гєну!

Людина, яка цитує "Бріліянтову руку" - ідійот! Ільфа з Петровим треба було перетирати в тридцятих. Скільки можна! Озирніться навколо: кожен рік світовий кінематограф, нажаль, навіть азіатський, видає нові шедеври, рівень яких і не снився творцям радянських капусників на зразок "Операциі ы". Це нові теми, нові образи, нові ідеї. Ми ж з вами не опанували навіть старих - прочитайте нарешті Томаса Мана, викиньте нафіг "Незнайку"!

Мені здається, що слід розширити тезу і прибирати з голови будь-які "якори" до радянського минулого. Це стосується не тільки культури, але й побутових речей. Звісно, телебачення має йти на смітник першим - воно так і не знайшло іншого, пострадянського, формату. Але і "добрі радянські надбання", наповнені комуністичною ідеологією і пропагандою, мають йти поспіль.
Бочаров на рідкість серйозний сьогодні.

Originally posted by at Прогрессивная общественность как разбитое зеркало русской революции
Постараюсь кратко. Давай проведем мысленный эксперимент.

Представь, будто все те, кого мы считаем совестью нации, прогрессивной общественностью и социально активной частью населения вдруг исчезли на день. Это вполне реалистично - например, "болотники", защитники Pussy Riot и хулители путинского режима объявили однодневную забастовку.

Что изменится в Москве в тот самый день? Да ничего. Маршрутки будут ходить, супермаркеты кипеть, рынки мусорить, дворники - убирать этот мусор, попсовые радиостанции продолжат заливаться дебильными мелодиями, гаишники махать палочками, а официанты раздавать крохотные бизнес-ланчи страждущим по 300 рублей.

Не выйдет пара газет, закроются магазины айфонов и пара книжных лавок, новостные сайты запестрят вчерашними новостями, а студенты массово прогуляют лекции по философии и семинары по сопромату. Главного хирурга на месте не найдут, но всякую фигню медсестры перебинтуют и укол от бешенства сделают. Кто-то заметит, что в офисе отсутствует бренд-менеджер и отдел маркетинга в полном составе, и что фотограф не отвечает на звонки. Начальник отдела продаж исчезнет, но все решат, что тот опять умотал в Милан. Чье-то отсутствие так и вовсе останется неотмеченным. Худшее что случится - у кого-то с перегрева повиснет сервер с бухгалтерской программой, т.к. глава IT отдела не пришел, чтобы по традиции поставить на него бутылку холодного пива.

По-большому счету, город - как и страна - не настолько зависим от всей этой интеллигенции нового покроя (включая нас с тобой), чтобы она могла парализовать его жизнь. Даже Москва и Питер, где ее концентрация по российским меркам максимальна. Это как если из деревни, промышляющей сбором помидоров и дойкой коров, вдруг улетучится единственный школьный учитель. Лишь дети удивленно похлопают глазами, разведут руками и побегут дальше яблоки воровать.

Вернется учитель через день, увидит, что всем было похрен, соберет манатки и уедет к соседям в губернию. Нажалуется там, что деревня темная, не ценит интеллигента. Губернатор занесет деревню в список дурацких, и продолжит покупать там помидоры в молоке. И всего делов. Стоило из себя культурного корчить, забастовки устраивать и обличительные памфлеты сочинять?

Через годик кто-то в деревне вспомнит, что нужен землемер - свои-то считают и мерят из рук вон плохо. Ну, призовут его из дальних краев, а к тому моменту как землемер приедет, все так и вовсе забудут, зачем он был нужен.

А если забастовка на год? Нужны ли образованные, активные люди, думающие прогрессивные граждане в этой стране? Если задуматься - то нужны они в первую очередь самим себе, чтобы создавать себе комфортный, интересный, живой социальный климат. Чтобы они могли читать умные журналы, покупать айпады, ходить в консерваторию и ночные клубы со строгим фейс-контролем. То, что их услугами пользуется также и остальная, неблагородная часть населения - это лишь взаимовыгодный симбиоз. Потеряй их всех страна - исчезнет такая доля выгоды, но страна будет продолжать торговать помидорами в молоке.

Книги для люмпенов и так пишет такой же донцовский люмпен, желтые газеты и русский шансон тоже питается внутренними ресурсами своих социальных кругов. Тупой, но удачливый деревенский копирайтер придумает рекламный ролик пива лучше стильного и продвинутого метросексуала, т.к. с целевой аудиторией плотно общается круглосуточно, в отличие от последнего. Плюс стоимость редко когда нужных услуг настоящего интеллигента тотчас вырастет настолько, что всегда найдется кто-то, кто променяет свои современные либеральные взгляды и повадки на оклад и соцпакет. Заодно обучит люмпенов и детей чиновников имитировать интеллектуальную деятельность.

Я признаться, совершенно не представляю, как прогрессивно мыслящему интеллигенту доказать свою необходимость в этой стране. Разве что допинг новый разработать, чтоб было чем спортсменам на следующей Олимпиаде возгордиться. Собственно, я и не замечал никогда, чтобы России были нужны какие-то иные достижения на внешней арене, кроме как спорт, рекордные цены на нефть и победа на "Евровидении".

Фактически современные российские интеллигенты и либералы заняты лишь одним - борьбой за выживание своего особого урбанистического вида гомо-сапиенс. В борьбе с менее развитыми, но более массовыми и сильными видами. И думаю, пора перестать удивляться, что их борьба за выживание этим отсталым видам глубоко по-барабану.
Originally posted by at post

Дуже важливо, щоб українська молодь не радикалізувалася в своїй боротьбі за свою мову. Навіть саме́ означення «рускоязичниє» - образливе і несе явні ознаки неполіткоректності. В Америці вже ніхто не назве негром навіть самого непутящого афроамериканця, натомість кажуть – «містер президент» (сам чув)!

Наших співвітчизників, які мають ті самі проблеми, що й Азаров, краще називати «громадяни з обмеженими лінгвістичними здатностями». Для них треба виділяти спеціальні місця в трамваях, носилки в аеропортах, їхніх дітей звільняти від фізкультури. Для громадян з обмеженими лінгвістичними здатностями мають будуватися особливі кабінки для голосування, скорочені виборчі бюлетені, зручний в користуванні окремий президент, який ба крав у них за особливим тарифом і спрощеною процедурою. Для громадян з обмеженими лінгвістичними здатностями необхідно впровадити посильну для них другу державну мову – російську.

Питання Pussy Riot викликано дуже простою причиною -- ряжені в чорне не виносять ряжених в кольорове. Це стосується як християн, так і мусульман (зуважимо на ставлення останніх до індуїстів і будистів). Відповідно, якби Pussy Riot записалися в мечеті, результат був би аналогічним. А от якби в індуїстському храмі - то там такі дії відбуваються хіба не щодня і, відповідно, ніякої уваги не привернули б. Мораль: вчіть основи хроматографії.
Як показують останні події в світі спорту, плебс руками своїх обранців поставив Україну на належне їй місце - раком біля параші. Причому цей народ-тєрпіла, попавши в умови зони, сам себе добровільно перетворив на опущених. І після цього вони дивуються, чому на них всі плюють і не тільки. Сумно тільки те, що хто має справу з опущеними, сам стає опущеним, а відмитися вже неможливо. Відповідно, місце у параші заброньоване за Україною на дуже довгі часи.
Якісна життєва мета позначається ієрогліфом "диван, що прибирається".

PS: наснилося.