Роздуми

Дуже часто люди намагаються знайти якусь хитро вигадану систему (назвемо її "заколотниками"), котра замислила, найчастіше, захопити владу над усім світом і панувати над пересічними громадянами. Тут винен і потяг до конспірології і недостатнє розуміння принципів проходження певних соціальних і політичних процесів.

Інша частина людей всі ці "теорії заколотів" висміює, небезпідставно вказуючи, що непотрібно шукати умисел там, де все пояснюється людською дурістю.

Цікаво, що прихильники конспірології не так вже й неправі. Просто вони дають просте (зрозуміле) пояснення явищу, котре не розуміють. А явище це полягає ... продовження в розділі Література
Одна з гіпотез, що намагаються поєднати фізику із теологією, каже, що бог створив світ, але потім відійшов від справ, і зараз всесвіт розвивається за закладеними творцем законами.
Цікавим є уявний експеримент, котрий можемо провести для перевірки цієї гіпотези.
А саме: продовження в розділі Література
Президент Белоруссии Лукашенко имеет украинскую фамилию и украинские корни (дед из Сумской области Украины). Президент Украины Янукович имеет белорусскую фамилию и белорусские корни. При этом несмотря на сходство характеров и взглядов на мир (впрочем Лукашенко поумнее будет) они не горят желанием общаться друг с другом и дружить семьями странами. Учитывая то, что русины и литвины составляли практически одну народность (в отличие от залетных московитов) и что часть украинских земель перешла Беларуси в 40-ых годах, а также достаточно тесную связь между государствами в настоящее время, бОльшая интеграция именно этих двух государств имела бы смысл (и опять же, россия со своим таежным союзом тут не пришей ни к чему рукав). Довольно удивительно, что вопросу взаимодействия двух государств в Украине никто из политологов внимания не уделяет.
Останніми днями складається враження, що наш тво президента усвідомив, що нічим хорошим для нього його життя насправді не закінчиться, і діє за принципом "не діставайся ж ти нікому", свідомо погіршуючи стан в країні і закриваючи їй щонайменші можливості для відновлення. Так, позбавлення Власенка депутатських повноважень відбулося після відвідання Брюселя і Москви. І ця дія впливає як на відносини України з ЄС, так і на відносини з Росією, адже "посадка" Тимошенко і все, що пов'язано з газовими справами, певною мірою зачіпає і Путіна. Де логіка? А немає логіки, є лише рефлекси. Взагалі потяг побити нижчого в ієрархії виникає в тварин коли вони самі отримують стусана від вищого. Тому або добряче надавали стусанів під час візитів, що виник нестримний butthurt, або (що в принципі одне й те ж) йому сказали, що недовго фраєр танцював, і він наприкінці вирішив відірватись по повній. Не знаю, навіть, що гірше.
З приколів Червоної Бурди: «… Зимой я много раз ходила в школу. В школе мне нравится, там сидишь, а учителя что-то рассказывают. И что-то пишут на доске. Это хороший опыт, он очень поможет мне во взрослой жизни, когда я буду ходить куда-нибудь на работу и там сидеть». А якщо вдуматись, то все досить погано. В школі дійсно вчать саме цьому - сидіти і щось читати, а здебільшого нічого не робити. Нас в школі гарно вчили працювати на верстатах (чому вчили дівчат, не знаю) і вклали таки в мене розуміння процесу і потяг до того, щоб робити щось руками. В фіз.-мат. ліцеї вчили шукати інформацію і міркувати - на фізиці і математиці дозволялося користуватись будь-якими джерелами включно із сусідом, тому що без міркування всі ці джерела мало чого були варті. Але це було 20 років тому. А зараз дітей невідомо чому вчать - зі старших класів ми старшу дочку забрали в [архітектурний] технікум, щоб вона вчилася реальної справи, а не протирала штани в школі.
Прим. Колабораціонізм тут - співпраця місцевого населення з окупаційною владою Свого часу (чи минулої весни чи вже позаминулої) в одному з інтерв'ю журналіст питав, ледь не звинувачуючи, Олега Скрипку, як тому співпрацюється з владою. На що той відповів, що Країну Мрій робити потрібно, а без участі влади це неможливо (звісно - банально потрібно отримати дозвіл на проведення). Днями прозвучало звинувачення опозиційних партій (насамперед Свободи) в колабораціонізмі. Мовляв, з окупаційною владою треба боротися з окопів рушницями і багнетами, а не сидіти разом із ними в парламенті. Для початку спитаємо, чи була колабораціоністом Ірен Сендлер, котра працюючи в гетто, виносила звідти в сумці дітей, тим рятуючи їм життя?
Ліричний відступ: Мені було запропоновано в приватній бесіді спробувати отримати державне фінансування під серію мультфільмів по моїх казках. Звісно, при цьому доведеться закласти в прайс відкат тим, хто розподіляє кошти.
А далі замислимося про цінності в дусі Достоєвського: якщо без взаємодії чи співпраці із владою неможливо досягти певної значущої мети, то наскільки це є колабораціонізмом? Що краще - у співпраці з ворогом робити щось добре і корисне для себе і окупованого населення чи не робити нічого задля чистоти ідей?
На днях вичитав в одному блозі думку, висловлену за результатами прослуховування приватних розмов представників партії регіонів. Лейтмотив був такий, що опозиція - лохи, котрі не вміють стратегічно планувати, і поки вони носяться з мовою тощо, регіонали можуть спокійно розкрадати країну. Закид був в тому, що вони розумні, а [Свобода] ні. Не знаю, чому, але автор блогу не помітив, чи не звернув увагу, що дії Свободи в довгостроковому плані більш доцільні, аніж дії регіоналів. Нюанс в тому, що регіонали вміють тільки красти або в інший спосіб віднімати. І це вони і вважають розумністю. Свободівці ж, де краще де гірше, намагаються щось будувати, що для типового регіоналівського крадія і злодія є лоховством в його прямому значенні ("на баригах і лохах правильні пацани роботу роблять"). Продовжую думку -- пацюки забувають, що поки вони займаються пацючою справою, сусідський ведмідь не спить. І коли він прийде, то їхні здобутки перетворяться на пил дуже швидко. І саме розбудова держави [а вона неможлива без національного стрижня у вигляді єдиної державної мови і чіткої і потужної національної політики], якою намагається займатись опозиція, могла б пацюків врятувати. Але ж пацюки самі собі яму риють (а заодно і державі). Можливо ці самі пацюки думають, що встигнуть втекти. Але якщо (знов таки) прийдуть кацапи, то в них є повно своїх крадіїв і злодіїв, а в Україні на них вже чекає свіже пацюче м'ясо. То хто тут лох?
Останнім часом періодично ловлю себе на тому, що співчуваю пану нашому вельмишановному президенту. От якщо відкинути зараз оцінку результатів його діяльності для України, а лише оцінювати суб'єктивну сторону злочину - людина загнала себе в глухий кут, і чудово це розуміє. Виходу з ситуації крім як через "на той світ" в неї немає (бо не Кучма - його можуть і з зайцем переплутати на якомусь полюванні потім). Тим більше, що якщо йому напророкували, що він загине десь тут скоро, то яка різниця на якій посаді (чи без неї). Далі, все з тими ж пророцтвами: коли людина приречена на смерть від хвороби, вона про це знає достеменно і проходить через відомі п'ять стадій, що включають в себе усвідомлення і погодження із долею. В нашому ж випадку такого немає - є невідомість майбутнього, яка лякає перманентно (особливо таку забобонну людину, якою є пан Я.). А враховуючи що Я., я майже стовідсотково впевнений, має на собі не одну смерть в буремні 90-ті, то очікування кари потойбічної має непокоїти його ще більше за кари земні. Побутовий аспект. От їдете ви вранці на роботу. І Я. їде (і непогано їде, з циганами і мєдвєдЯми). Але ви можете захворіти або звільнитись. А Я. - не може! (див. вище). Ви можете сказати "а #$%&* воно конем" і гайнути в Таїланд. А Я. не може. Він нічого не може, хіба що зануритись головою в золотий унітаз. Всі ці розкоші, полювання - це золота клітка, що набридає досить швидко. Хіба на неї Я. очікував, рвучись до влади? Сидів би собі депутатом чи головою фракції - і мав би і свободу і хороми (котрі він власне і мав). Натомість забажав стати "владичицею морською", а Пушкіна, як бачимо, не читав. І головне - сам же себе засадив і сам це розуміє. До того ж, це людина відверто хвора - в неї синдром блокадника. Знаєте, люди, котрі пережили голод 30-их, війну, а тим більше блокаду, - вони зазвичай не могли зупинитись в їжі. Так і тут - припинити тягнути на себе всі мат.цінності він не може, як той "кадавр, задоволений повністю". Це психічна хвороба, яку невідомо чи можливо вилікувати. Маю підозру, що не вживаючи багато алкоголю (не Єльцин і не Кучма), навіть "напитися і забутися" не може (навіть якби міг, - чи ризикнув би, знаючи, що його можуть вбити кожної хвилини самі ж охоронці і потім обставити це як нещасний випадок)? Звісно багато хто скаже "так йому собаці і треба". Але ж ні, скажу я, так треба тому народові, котрий зробив такий вибір. Я після виборів одразу написав, що народ нарешті отримав гідного себе президента. А президента просто шкода. І окремих виборців (кожного окремо) шкода. А "народ" - ні.
Вчені періодично займаються питанням блокування неприємних спогадів (хімічним шляхом або за допомогою гіпнозу тощо). Гарно описує таке блокування (і базує на ньому свою розповідь) Вольфганг Хольбайн в романі "Немезида" (дуже раджу, свого часу не написав про нього бо хворів і забув).
Ліричний відступ. Синхронічність в дії. По радіо грає Manowar ("Black Wind, Fire and Steel") і в цей момент читаю в вікіпедії: "С 2008 года вместе с американской хэви-метал группой Manowar работает над концептуальным фэнтези-проектом «The Asgard Saga»". Любителям статистики - яка ймовірність такого збігу?
Так от, терапевтичний ефект такого блокування може виявитись не таким ефективним, як на нього сподіваються. Здавалося б, шляхом гіпнозу можливо заблокувати небажані "записи" в пам'яті, і все добре? Але ж ні. Будь-яка подія не тільки запам'ятовується (а іноді може і не запам'ятовуватись усвідомлено), але й впливає на "світосприйняття" і подальшу поведінку. В цьому випадку блокування власне спогаду призведе до так званих "витиснених спогадів", але не вирішить проблему деформації світогляду і поведінки. В психології і психіатрії таке явище відоме давно і воно є негативним. З ним борються шляхом виявлення, проговорювання і переживання таких спогадів. Відповідно, блокувати спогади - це тупиковий шлях.
Як відомо, найкращі програмісти і юристи виходять з одних і тих же людей. Аналогічно, з хіміків мають виходити чудові політики, соціологи і політологи. Адже закони розвитку суспільства і взаємодії його частин дуже схожі на закони проведення хімічних реакцій. І як зі свинцю не отримати золота (без термоядерної реакції), так і в суспільстві з пасивного населення не отримати істотного відсотка громадян, а без революції не можна змінити владні структури.

DB query error.
Please try later.