Роздуми

Класична музика, котру вважають більш якісною (і, дійсно, вона є комфортною і "нейтральною" для нервової системи більшості людей), не є якимось дивом. Таку саму комфортну музику можна віднайти також і в багатьох сучасних музичних стилях.

Що відрізняє класичну музику від сучасної -- її вік. Вона як вино - те, що було неякісним, скисло і перетворилось в оцет, а якісне стоїть десятиліттями. Класична музика так само відбиралася століттями. Менш якісні твори і композитори загубилися в історії, а ми чуємо тільки те, що було якісно відфільтроване поколіннями слухачів.

Пройде кілька століть і з сучасної музики теж багато що збережеться, але збережуться насамперед усереднені музичні твори, котрі будуть нейтральними для поколінь нових слухачів. Тим самим втратяться будь-які відхилення і музика для обраних.

Висновок - хочете, щоб вас запам'ятали у віках - створюйте твори, котрі є нейтральними і задовольняють смаки переважної більшості людей.
Європа - це місце, де намагаються створити людям комфортне середовище для проживання. Але є одне "але" - в комфортному середовищі немає стимулів для покращення. Із зони комфорту виходити ніхто не хоче. Європа потрапила в пастку 22.
Одним із ключових досягнень науково-технічної революції крім космічних польотів і ідіотизації плебса iPhone'ів стала можливість не стільки навіть отримувати пенсію, як можливість тим чи іншим шляхом забезпечити собі можливість відкладення грошей не тільки на чорний день, але й на старість в цілому. Тобто можливість будувати своє майбутнє (в фінансовому, а відповідно, енергетичному сенсі).

Наявність великих відкладених грошей, в свою чергу, не могла не збуджувати фінансистів, котрі наполегливо вигадували способи всю ці фінансову масу примусити працювати на свою користь, а не на користь її законних власників.

Останні 10-15 років спостерігаємо зворотню картину - зменшення можливостей для накопичування і як наслідок перехід від мислення "що я робитиму в старості" до "живи швидко, вмирай коли доведеться". Таким чином "прискорення цивілізації" відбувається не за рахунок того, що якісь процеси протікають швидше (все впирається у фізику із біологією, тому істотно прискорити процеси все одно не вдасться), а за рахунок скорочення горизонту планування. Водночас і горизонт планування, внаслідок позитивного зворотнього зв'язку, скорочується далі.

Але чому все це? Де первинна причина? На мій погляд, вона в біології, а саме в інстинкті розмноження. Із стрімким зростанням кількості населення вартість і ціна ресурсів (в першу чергу енергоносіїв) збільшується. Людям стає важче конкурувати за ресурси (конкурентів більшає), вони мають не накопичувати (гроші, ресурси), а вкладати їх в свою конкурентну перевагу.

Рішення тут просте -- топити піч неграми радикально скорочувати кількість населення земної кулі. Оптимальна кількість населення Землі -- 100-150 млн осіб, максимальна - біля 500 млн. . Решта - баласт. Зауважте, що навіть 500 млн - це менше поточного "золотого мільярду", що в свою чергу означає, що навіть проживання в країнах "розвинутого заходу" не гарантує виживання ваших генів. У країнах, що розвиваються або, тим більше, деградують (привіт братам кацапам), шанси майже нульові.

Звісно, скорочення не відбудеться одномоментно (хоча є нюанси - див. далі), але глобальною метою світового розуму є скорочення населення на 90-95% протягом 150-200 років. Це відбуватиметься за рахунок відмежування від світу, що розпадається, і керування глобальними процесами в напрямку хаосу і вимирання тих, хто за межею. Припускаю, що оптимальним варіантом міг би стати вірус, що блокує можливість людей до розмноження.

Стосовно одномоментного скорочення - існує теорія, що Земля зазнавала (і неодноразово) ядерної або аналогічної за потужністю впливу війни. При цьому, скорочення населення відбувалось одразу на кілька мільярдів осіб. Тому немає нічого нереального в сценарії, коли і поточне населення буде оптимізовано схожим чином - лишилось тільки розробити зброю, яка зможе покосити людей не завдавши шкоди решті біосфери. І можна йти в останній рішучий бій.
Сучасне “західне” суспільство, засноване на християнській традиції, побудовано на внутрішньому конфлікті. І цей конфлікт надає суспільству невротичності і перешкоджає рівномірному розвитку. Я кажу про відношення до життя і смерті, ключове питання християнської релігії, котре не було вирішено із науково-технічною революцією 19-20 століть.


Християнство привчає людей до вічного життя, водночас оминаючи і нівелюючи питання фізичної смерті людини. Воно стверджувало і стверджує, що людське тіло вторинне, а мирське життя — неважливе. А важливим є спасіння душі заради абстрактного вічного життя. При цьому підтверджень (крім сліпої віри) стосовно такого вічного життя не надається.

Читати далі...

Я за освітою юрист, і хоча змінив професію 15 років тому, юридичний спосіб мислення закріпився в мені на все життя. І справами юридичними я цікавлюсь інколи. А дружина в мене, теж юрист, іноді юриспруденцією займається досі (іноді, бо зараз діти займають весь час).

Так от в Україні зараз вщент зруйнована вся правова система. Це є питання не поганих чи відсутніх законів, а питання тотального правового нігілізму ("відкидання", тобто нехтування законом) і відсутність цього самого sed lex, тобто в даному випадку обов'язковості правових норм.

Будь-які норми, чи то правові, чи навіть норми моралі, мають підтримуватись суспільством з метою забезпечення їхнього безумовного виконання. Порушення приписів закону або невиконання його вимог повинне тягнути за собою примус до усунення порушень, і покарання за невиконання примусу. Простіше кажучи, якщо закон або судове рішення не виконуються особою, то таку особу потрібно попередити, оштрафувати, а в разі подальшого нехтування - відкрити кримінальне провадження із можливим засудженням.

До Януковича правова система якось (де краще, де гірше) діяла. Зараз вона не діє взагалі. Зокрема, скасовано кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду (зазвичай в цивільних і адміністративних справах). Тобто якщо начальник певної установи не хоче виконувати рішення суду, то максимум, яку відповідальність він несе за це, - штраф. І той можна не платити, якщо дуже хочеться.

Ну а невиконання рішення стосовно стягнення з бюджету певних сум взагалі, схоже, ніколи не виконуються (крім рішень, що допомагають цей бюджет розпилювати). З мотивацією, що в бюджеті не передбачено кошти на виконання судових рішень. Красиво, правда?

Таким чином, навіть якщо є рішення суду, виконати його в багатьох випадках неможливо. Очевидно, це призводить до того самого нігілізму і свавілля з боку чиновників.

Проблему цю вирішити просто - кожен бюрократ має відповідати не коштами установи, а власними коштами. І нести кримінальну відповідальність за бездіяльність і затягування рішення питань з виконання судових рішень. Це буде перший крок до повернення довіри до судів. Бо жоден кришталево чесний суд ні до чого, коли його рішення не варті паперу, на котрому вони написані.
Так звані "соціальні ліфти" - це казочка, котрою надбагаті завжди стимулювали своїх бідніших сородичів до руху, щоб плебс не перетворювався на болото. Соціальних ліфтів не існує і ніколи не існувало.

Єдиний працездатний соціальний ліфт - це революція.
Можливо, це лише призма мого сприйняття, але кінець світу наприкінці минулого року таки настав, просто не всі його помітили. Вже кілька місяців в світі нічого гарного не відбувається. Починаючи від незвичайно довгої і багатосніжної зими і кризи в Єврозоні, до стрімкого прямування України в фінансову прірву і до особистих негараздів багатьох моїх знайомих.

Можливо, це криза найбагатших людей. Покликані бути локомотивом цивілізації, вони вочевидь не впорались із цим завданням. А час плине і кількість і складність задач, що виникають перед ними, зростає. Зараз вони не знайшли нічого кращого, ніж "скидати баласт" - кидати напризволяще мільярди людей для того, щоб врятувати тисячі за рахунок і силами мільярдів.

Можливо, стан речей в Україні - це просто модель 1:200 цивілізації в цілому, де сучасні патріції стягують рештки майнових ресурсів до себе, не переймаючись долею плебсу.

Можливо (якщо вірити офіційній історіографії), така ситуація є новою для людства, оскільки протягом всього розвитку цивілізації еліти мали піклуватись про народ, якщо хотіли всидіти на троні і встояти за кермом. Зараз маємо класичне "вас багато, а я одна", підсилене регулярною армією військових, юристів і маркетологів. А це означає, що незабаром на світовій сцені матимемо захоплююче видовище, котре майже ніхто ще в житті не бачив, але всі побачать і нікому більше не захочеться.

Сингулярність скасовується - вона нікому не потрібна. Вітаємо новий кам'яний вік.

PS: Синхронічність в дії: по радіо як раз розпочалася пісня Holy Hell -- Gates of Hell. Їхній же Armageddon підійшов би більше, але і це теж в тему. The gates of hell will open wide. Welcome to the night.

*

Деякі речі здаються нам нісенітницею бо є прямими наслідками фактів хоча й розумних, але нам невідомих.
Цитата звідси:

"Для этого необходимо понимать, как происходит формирование элиты на Западе. Делаю это не для того, чтобы читатели трепетали от почтения, а для того, чтобы понимали, с кем имеют дело. Народ без элиты — лёгкая добыча чужих и хищников, которых всегда найдётся в достатке вокруг. А нации без элиты вообще не бывает. Можно очень много о себе воображать, «мы здесь власть» и всё такое, но следует отдавать себе отчёт в том, что масса есть «мясо», элита — «мозг», а пресловутое «экспертное сообщество» — «нервная система» нации, и краснощёкий, пышущий здоровьем, но тупой деревенский детина всегда проиграет городскому жигану. Пока детина будет грозно реветь и махать трёхпудовыми кулаками, жиган полоснёт его мойкой — и готово. Избавившись от плохого барина, холопы очень радуются — поначалу. А потом как-то так выходит, что им приходится платить за это десятками миллионов жизней. Своих."

Наші "революціонери" масово клянуть опозицію і говорять про її недолугість, компромісність і взагалі "несправжність". От справжні революціонери давно би вже Банкову захопили, сплюндрували, зруйнували (потрібне підкреслити, непотрібне закреслити). Ну і ... далі що? Де той стрижень, про який пише Давидов вище? Чи вся нація піде на м'ясо?

Зараз вже більшість людей погоджується, що країні потрібен новий лідер. Але узагальнений портрет цього лідера вимальовується малореалістичним для планети Земля.

Тому я, як справжній оптиміст, вірю, що прилетять інопланетяни і врятують Україну від всіх негараздів. Оскільки на самих українців надії мало.
Майже постійно чути, як люди клянуть верховну раду і дорікають депутатам, що ті піклуються про свою кишеню. Добре, депутати погані, всіх розігнати. Що будуватимемо натомість?

Читати далі...