За життя

В популяции, состоящей из кооператоров и эгоистов, быть эгоистом в общем случае выгоднее, даже если кооперация необходима для выживания коллектива. Несовпадение индивидуальных и общественных интересов может привести к вымиранию сначала кооператоров, а затем и всей популяции.

Далі за текстом (те, що відноситься до заголовка:

В такой подразделенной популяции судьба кооператоров оказалась не столь однозначной, как в случае единственного участка (см. выше). Если в популяции присутствовали только облигатные кооператоры, наблюдались «популяционные волны» (рис. 2, D). Сначала добивались доминирования эгоисты, а численность кооператоров падала. Это вело к снижению производства общественно-полезного продукта, а следовательно и конкурентоспособности особей вида А. Численность эгоистов падала, численность конкурирующего вида B росла. Но до полного вымирания A дело не доходило, потому что срабатывал парадокс Симпсона. Кооператоры временно набирали силу, затем их снова теснили эгоисты; тех, в свою очередь, вытеснял вид B, и так далее. Однако эта колебательная система не могла существовать долго: амплитуда колебаний неуклонно нарастала, и в итоге всё заканчивалось так же, как и в неразделенной популяции: вымирали сначала кооператоры, а затем и эгоисты. Вид B снова оказывался единственным хозяином всего модельного «мира».

Таким чином при переважанні егоїстичних ідеологій держава приречена на загибель.

Прозвучало слушне зауваження, що добуток 2*2 залежить від того, купуємо ми чи продаємо. Це так, але все-таки є певне мірило (далеко не очевидне для багатьох) якості того чи іншого варіанту. Для початку введемо таку лемму: "те, що є добрим для групи людей, з ймовірністю > 50% буде добре для будь-якого окремо взятого члена цієї групи". Зворотнє (як і інші варіанти твердження) є недостовірним. Тепер візьмемо таку групу людей як цивілізація. Вочевидь те, що [в довгостроковій перспективі] є добрим для людства, є добрим для людини. А що може бути добрим для цивілізації? Гарантовано добрим є те, що збільшує шанси людства на виживання і здатність протистояти глобальним загрозам. Повертаючись до одноразових речей, ми можемо сказати, що гарантовано доброю є помірність в споживанні (в ідеалі - відсутність надлишкового споживання). Помірність в споживанні, тобто свідомий контроль за кількістю споживаних ресурсів, протирічить біологічній поведінці живих істот. Але водночас це те, що відрізняє людину від тварини. Таким чином, чи є доброю річ, котра не може бути відремонтована (за проектом, а не по факту)? Не може. Навтіь для китайського виробника це не є добром в довгостроковій перспективі, оскільки (крім виснаження природних ресурсів) наявність зайвих грошей приводить до (зокрема) збільшення популяції homo sapiens в окремому регіоні. Водночас відомо і науково доведено, що межа комфортного проживання для людства - 1 млрд населення, а не 6.5, як зараз. Тобто збільшення популяції понад 1 млрд збільшує ризики для людства (коливання між 100 млн і 1 млрд не впливають на ризики, а зменшення менше 100 млн також істотно збільшує ризики). Стосовно конкретної відкрутки - для того щоб відкинути потребу в кваліфікованому майстрі достатньо було внести мінімальні зміни в конструкцію, які дозволили б кінцевому користувачеві заміняти стандартні акумулятори. Тобто збирати акумуляторний блок потрібно було не дешевою пайкою, а на підпружинених контактах. В цьому випадку заміна акумуляторів була б такою ж простою, як в плеєрі. Тим більше, що за роки випуску різноманітних плеєрів з контактами замість пайки працювати навчились.

Вчені "нагнули" звичайну кишечну паличку (генномодифіковану) щоб та виробляла багато-багато спирту. Це означає не тільки, що всі уп'ються вусмерть хіміки ефективно освоїли бюджет, але й те, що генна модифікація мікроорганізмів, єдиний реальний шлях до отримання енергії в майбутньому (принаймні до створення промислових термоядерних електростанцій), працює і є досить ефективною.

Незважаючи на розвиток технологій, основна масова розвага залишається незмінною вже біля 80 років. Я кажу про кінематограф. Що він являє собою? По суті це лінійний аудіовізуальний ряд, скомпонований із окремих сцен, кожна з яких в свою чергу являє собою лінійний набір зображень і звуків. Принципово за 80 років нічого не змінилось. Так, від двовимірності (звуку, зображення) перейшли до об'ємного звуку, а згодом до псевдооб'ємного зображення. Додалися спецефекти і комп'ютерне моделювання і побудова сцен. Але сутність лишилась тою самою, що 80 років тому: людина пасивно споживає аудіовізуальний ряд. Скажете, що рівень поглинання зараз "такий як ніколи" (as never before, як кажуть схильні до гіперболізації американці)? Нагадаю вам, що коли людям в чорнобілому двовимірному кіно показали паровоз, що їхав прямо на них, люди почали тікати з залу. Тобто змінився лише рівень очікування, а за ним і технологія, але не змінився рівень сприйняття. Спитаєте, яка розумная цьому альтернатива? Вона відома вже понад 20 років, хоча технологічно ця альтернатива лише зараз почала наближуватись до кіно. Це комп'ютерні рольові ігри (RPG, role-playing games). Вони пропонують користувачеві поглинання в світ і активну участь в подіях. Більше того, чисті RPG (не ті, в котрих сутність гри визначається в фразі "всіх заб'ю, один залишусь") пропонують не тільки події, але й історію і міфологію світу і повну свободу персонажа у вивченні цього світу. Але з якихось причин рольовим іграм не вдалося не тільки замінити кінематограф, але хоча б дістати визнання їх як альтернативи кінематографу. Більше того, певний час тому були спроби поєднати рольові ігри із кінематографом на комп'ютері, представивши комп'ютерний фільм з кількома варіантами сюжету, вплив на який здійснює людина. Але вони не були ані кінематографом, ані рольовими іграми, і про такі химери ніхто майже і не чув. Мені здається, що головна причина цьому - домінуюча пасивність людини. Біологічний організм функціонує таким чином, щоб мінімізувати будь-які зусилля. Тому підхід "зробіть мені добре" домінує, не залишаючи допитливості жодного шансу. Схоже, що допитливість взагалі не користується попитом у природи -- допитливі не проходять природній відбір. Тому ми маємо цивілізацію агресивних невігласів і ледарів. І жодних шансів на виправлення. Куди буде рухатись індустрія розваг далі? Не думаю, що інтерактивні розваги будуть настільки ж популярні ніж кінематограф. Можливо, тривимірність стане справжньою (зображення проектуватимуть в об'єм навколо людини), але інтерактивність не з'явиться і з технічних, і з психологічних причин, викладених вище. В якості домашнього завдання: а чи може існувати нелінійна література?