За життя

Тільки в аспекті мов програмування ми маємо як вказані C++, Delphi, .NET і Java, так і такі динамічні мови як PHP, Perl, Python, JavaScript (node.js), Ruby, Scala, Groovy і пара ще більш екзотичних. Причому, наприклад Python'ів є два -- 2.5/2.7 і 3.х, котрі мають істотні розбіжності між собою і багато бібліотек не переписані ще під 3.x . PHP зараз вийшла версія 5.4, котра внесла чергові покращення і зміни (у нас на сервері використовується 5.2).

При цьому кожній мові програмування відповідає ще один чи кілька framework'ів, спеціалізованих для побудови тих чи інших типів сайтів.

До цього додаються кілька типів СУБД, а саме як SQL-based MySQL (в якості найбільш популярної web-based СУБД), так і noSQL СУБД (CouchDB, MongoDB).

Оскільки клієнтською частиною є зазвичай браузер, то єдиною на сьогодні клієнтською платформою є JavaScript з усіма його недоліками (котрих чимало). Розумною альтернативою був Flash, але він на сьогодні припинив розвиватись і Adobe переключилась на HTML5 і Flash.

Конструктивно серверний код web програм може виконуватись в кількох середовищах:

1) shared хостинг. Годиться для невеликих сайтів, зазвичай надаються доступ до MySQL (кількість баз даних обмежується) і PHP чи Python чи Ruby.

2) dedicated або virtual хостінг. Вся система (фізична або віртуальна) віддається в розпорядження орендаря, котрий має адмініструвати її.

3) PaaS, Platform as a Service. Це дуже цікава річ, про неї нижче.

Що таке клауди? Їх можна поділити на клауди зі збереження даних і клаудні платформи для запуску віртуальних машин.

Клауди зі збереження даних зазвичай побудовані на базі noSQL систем і пропонують сховище для пар "ім'я-значення", де значення (BLOB) може бути довільного розміру і може мати певні додаткові атрибути. До таких клаудів відносяться відомі Amazon S3, Microsoft Azure (точніше, Azure включає в себе сервіс зі збереження BLOB'ів). Доступ до таких клаудів і операції з ними здійснюються через HTTP-подібні RESTful APIs (це GET або POST запит по HTTP).

Цікавою штукою є клаудні платформи для запуску віртуальних машин. До них відноситься Amazon EC2 і деякі менш відомі. Фактично, це той же Virtual Hosting, але з можливістю робити репліки віртуальних машин та/або змінювати параметри цих машин (кількість пам'яті, bandwidth тощо). Самі віртуальні машини створюються клієнтом і завантажуються "в клауд". Віртуальні машини підлягають адмініструванню клієнтом. Фізичне розташування машин не має істотного значення, також вони можуть бути переміщені при необхідності.

Повертаємось до PaaS. Це покращений варіант клаудних платформ для запуску VM. В PaaS постачальник сам створює і адмініструє VM. Клієнт завантажує фактично своє програмне рішення (а не VM), зроблене під платформу. Тобто клієнту надається SDK, а клієнт пише свою програму із використанням цього SDK (одну - якщо програм кілька, то це незалежні програми, які мають взаємодіяти через публічні API, оскільки вони можуть виконуватись на різних віртуальних машинах в різних кінцях світу).

На сьогодні дві основні PaaS - це Google AppEngine і Microsoft Azure. Вони мають багато схожого, але і багато відмінностей.

Google пропонує створювати програми на Java або Python (або Go, але це їхня приватна мова програмування, котра набула певної популярності в 2009-му році, але faded away з тих пір) і використовувати мішанину сервісів від гугля, таких як якесь noSQL сховище для даних або механізми content retrieval'а.

Microsoft підійшли до питання з академічною прискіпливістю і створили потужну інфраструктуру сервісів, доступних для програм, що виконуються на платформі. Також, SDK доступні для .NET, Java, node.js і PHP (є ще якийсь generic SDK, з яким я не розбирався). Фізично це працює наступним чином: програма (кожна окрема) виконується на власній віртуальній машині під управлінням Win2008 Server + IIS (в випадку, якщо програма вимагає веб-сервера), але для нас це питання не є важливим.

Таким чином, можна сказати, що не існує якогось рекомендованого або загальноприйнятого способу розробляти ПЗ для веб програм. Також, на жаль, відсутня і лідуюча платформа, на яку могли б орієнтуватись виробники компонентів. З певною натяжкою можна сказати, що є популярним PHP, але тут ми натикаємось на інший нюанс - хоча PHP можна зв'язати з кодом на С/С++, не всі користувачі мають змогу зібрати або встановити С++ модуль під свою платформу.

З технічної сторони немає сенсу глибоко вивчати будь-яку вищеперераховану технологію, хоча варто почитати базово про кожну з них, щоб розуміти, що ми маємо на ринку. Решта (framework'и тощо) вивчається за наявності конкретних задач.

Є лише дві речі в випадку саме веб-програмування, які треба вивчати і знати.

По-перше, це JavaScript як мова і як технологія. Починався JavaScript досить просто, але зараз він суттєво ускладнився - там є об'єкти і класи, активно використовуються lambda функції і інший синтаксичний мотлох, малопридатний для читання і розуміння людиною (хоча це хвороба більшості сучасних динамічних мов, чиї автори змагались, хто заплутаніше систему позначень введе).

Друге - це атаки на веб-програми. На відміну від десктопних програм, веб-програми є джерелом для атак різного деструктивного елементу. І типів цих атак існує більше десятка, всі з використанням різних технік. І якою б мовою програмування чи технологією ви не користувались, протистояння таким атакам буде більш важливим, ніж всі інші аспекти розробки веб-програм.