За життя

Цю картину я спостерігав в четвер, 14 травня, в Каунасі. Це робочий день, зауважу.




На сцені виступав якийсь місцевий гурт, і виступав непогано. Було трохи людей (на фото не всі слухачі) і оскільки Каунас - місто маленьке, то припускаю, що ця кількість - це нормально. В кількох кварталах монтували ще одну, більшу сцену.

І от я подумав - а чи знайшовся би в Україні хоч один меценат, щоб замість скляшки Глобуса на Майдані поставив сцену і дав змогу *постійно* (щодня) виступати українським командам? ОЦе був би марафон, котрого світ не бачив, і шалений поштовх для української музики.

Перші барбі виглядали саме так:

5 місяців тому поміняв миша на Trust . Через 4 місяці на ньому "попливло" коліщатко. Місяць я помучився, сьогодні випадково придбав в Comfy єдину коробочку з Touch Mouse від Microsoft. Їхній hardware department завжди робив гарні речі, і ця миша - не виключення. Зроблена так, щоб було відчуття дорогої речі. І коробочка, котру не соромно на видному місці залишити,  і якість матеріалів і дизайн.

З ергономікою складніше - миша симетрична, відповідно руці потрібно заново вчитися. Button click - лише механічні (не touch), тобто touch'евими є скролінг і guestures. Права кнопка як на мене занадто притиснена до краю, але припускаю, що це моя звичка натискати її середнім пальцем. Сам клік трохи тугий (але це теж питання звички).

Перший висновок - для поїздок згодиться, для роботи потрібно ще подивитися, що є з touch scrolling'ом.

Як виділитися виробникові білого цукру? Солі? Будівельного гіпсу?

Звісно, можна наполягати на якості чи корисності продукту. Так роблять. Але довести цю якість пересічному споживачеві дуже непросто. Та є ще один фактор.

В мене в будинку використовується так звана соляна колона, система для пом'якшення і очищення води (один з компонентів, загалом в мене більше десяти ступенів очищення від насосу до кухля). Ця система споживає для роботи таблетовану сіль. Сіль споживається певними об'ємами, котрі залежать виключно від витрат води, і не залежать від будь-яких інших чинників. Тобто якщо мені на рік потрібно, скажімо, 500 кг солі, то як не крути, я ці 500 кг за рік купуватиму.

І тут виділитися (крім ціни, звісно) допомагає фасування. Соляні таблетки продаються розфасованими в мішки по 25 кг. Це багато. Здоровий чоловік їх підніме, жінка чи літня людина - ніколи. Та й здоровому воно некорисно. Питання -- нахріна? Якщо постачальник продасть мені 500 кг солі, то немає значення, чи буде розфасована сіль в мішки по 5 кг, по 10 чи по 25. Я все одно купуватиму її по вазі. Але мішки вагою в 15-20 кг (для мене 20 кг - це межа комфортного піднімання, я 15кг пакети з собачим кормом одним мізинцем для розваги переношу з машини в будинок) мені було би значно приємніше купувати, і я би платив більше, аби не піднімати 25 кг за раз.

Протилежний варіант - додати в пакування більше. Але не просто "20% безкоштовно", а провести жартівливу кампанію. Наприклад випустити упаковку крупи не 1 кг і не 900 грамів, як це роблять виробники зараз, а 1100, і назвати її "Ведмідь". І написати слоган великими літерами -- "скільки вовка не годуй, а у Ведмедя все одно більше". Ілюструвати не треба, і так зрозуміють .