За життя
10.07.0010
20:33
Просто уявіть собі цю картину в підробицях:
===
С клетки сбежал бурундук после 1,5недели как купили. Живет на кухне под мойкой, как только зайду на кухню прячется и не выходит. Что делать, как поймать на воле уже недели 2 или 3 точно не помню. Как поймать и стоит ли? Как приручить? Что делать не знаю, ребенок плачет, хочет увидеть.
===
16.05.0010
20:05
Моє знайомство з білками почалося з того, що самка при пересадці її з переноски в вольєр вкусила мене до крові за палець, а наступного дня здохла (мабуть, отруїлась). Я повіз тушку на Волинську, здав її на аналізи, а сам бігав по лікарнях в спробі з'ясувати, хто ж буде робити щеплення від сказу. Витративши пів-дня, я так ніц і не добився. За місяць були готові аналізи, з тушкою було все гаразд. Але я певний острах бути вкушеним заробив, і більше не намагався взяти білку за тулуб.
Було ще два випадки з білком Шуріком, коли він то пальця засунув в клітку, а інший раз намотав хвіст на вісь колеса, і доводилося його в авральному порядку вивільняти. Тоді він мене теж кусав (один раз до крові), але то не рахується.
І от сьогодні в мене маленьке свято -- я погодував з рук білченят і наважився таки засунути руку до бурундуків і погодувати їх з рук теж. І ті і інші мене поприкусували за пальці, але тільки щоб спробувати, чи його їдять чи ні (тобто не боляче і не до крові).
Проблема з ручним годуванням білок і бурундуків полягає в тому, що тварини боязкі, і якщо вони кусаються при захисті, то з рукою стає приблизно те ж саме, що з горіхом. Білка прокусує палець до кістки і заживає рана потім з місяць. Призвикають до рук вони погано і швидко дичавіють, якщо не брати їх на руки щодня.
Бурундуки, взяті в грудні, тільки нещодавно звикли до мене (хоча в продавця вони були ручні, він їх брав голими руками). А білченята ще маленькі, їх можна брати руками просто так, але вони теж нервуються (третій день в мене).
Було ще два випадки з білком Шуріком, коли він то пальця засунув в клітку, а інший раз намотав хвіст на вісь колеса, і доводилося його в авральному порядку вивільняти. Тоді він мене теж кусав (один раз до крові), але то не рахується.
І от сьогодні в мене маленьке свято -- я погодував з рук білченят і наважився таки засунути руку до бурундуків і погодувати їх з рук теж. І ті і інші мене поприкусували за пальці, але тільки щоб спробувати, чи його їдять чи ні (тобто не боляче і не до крові).
Проблема з ручним годуванням білок і бурундуків полягає в тому, що тварини боязкі, і якщо вони кусаються при захисті, то з рукою стає приблизно те ж саме, що з горіхом. Білка прокусує палець до кістки і заживає рана потім з місяць. Призвикають до рук вони погано і швидко дичавіють, якщо не брати їх на руки щодня.
Бурундуки, взяті в грудні, тільки нещодавно звикли до мене (хоча в продавця вони були ручні, він їх брав голими руками). А білченята ще маленькі, їх можна брати руками просто так, але вони теж нервуються (третій день в мене).
17.03.0010
19:39
Самець, $@#%#$%$, зжер сьогодні 200 доларів. Я збирався самця відсадити, щоб самка могла нормально виносити дітей, але за хворобою не встиг купити клітку. Сьогодні самка народила двох дитинчат, а цей #$%#$% кобель їх загриз. І відсадити його не було куди 
. Ладно, наступного разу буду навчений вже.
. Ладно, наступного разу буду навчений вже.
17.02.0010
08:24
24.01.0010
10:52
Бурундукам купили і поставили круте колесо зі Штатів (в Україні не продають нормальні колеса для гризунів).
На цьому всі спроби Стєши вилізти з клітки закінчились - вона окупувала колесо і цілими днями там бігає. Припинила кидатись на тих, хто підходить до клітки.
Так і в житті - як тільки побіг в колесі, свобода вже не потрібна...
08.01.0010
09:57
А це наша схованка:
07.01.0010
09:24
Наша бурундучиха Стєша знайшла якийсь недолік у клітці і покращила його, відірвавши (чи відгризши) шматок металевого прута від його місця кріплення. Тим самим з'явився незапланований запасний вихід з клітки. Чим вона кілька разів вже користувалась. Я якось там виправив цей прут, але його треба приварювати або припаювати, і немає впевненості, що Стєша не відірве його знову (якщо просто припаяти).
Вчора нас не було вдома, а Стєша вибралась з клітки і забралась на підвісну шафу на висоті десь 1.5м. І звалилась за шафу. А там вузько. Коли я прийшов додому, коти вказали мені напрямок пошуку, але знадобилось ще хвилин з десять на те, щоб знайти Стєшу в позі млинця за шафою. Шафу я відхилив від стіни і Стєша впала на підлогу, де я її і спіймав.
З точки зору здоров'я бурундучисі повезло. Обійшлось без травм після падіння. Пів дня Стєша відсиджувалась в будиночку, а сьогодні знову шукає як би його вилізти. І в цьому не було б нічого дивного, якби не одна деталь - дно будиночку шаром в 5 см вкрито горіхами і насінням. Питання - чого цій самці бурундука не вистачає в житті? Самець в неї є, їжа і питво теж...
UPD: поки писав, забув про головне, заради чого писав. Завдяки тварині я побачив, що одне з кріплень цієї шафи майже вилізло зі стіни, і, відповідно, мало всі шанси вивалитись (криворукі люди вішали). Це врятувало бурундучиху (бо інакше довелось би зішкрібати її зі стінки), і мабуть врятувало дружину, над чиїм столом висить ця шафа. Зняли цю шафу зі стіни, чекаємо повернення будівельників зі свят, щоб повісити як слід.
19.12.0009
11:52
Ось, купив собі нову розвагу в кабінет:
