Коли ми забирали з притулку кота Франца (повне ім'я вгадаєте?), він підбіг до мене, лизнув руку і заліз на шию. Наступний тиждень він провів просто в мене на шиї, боячися злізти (і досі так часто робить і сидить так годинами). Щастя, що він дрібний і його не важко тримати.
Кіт дуже грайливий і активний, абсолютно не має відчуття страху (лише рефлекторно смикається, коли поруч із ним щось падає або грюкає), полює на птахів (через вікно) і тягає їжу в собак, пролазячи в них між лапами, коли їдять. Цілими днями ходить по будинку, лазить на підвіконня, шариться по кухонному столу. Сидить в засаді і нападає на людей, що проходять. Кіт з яскраво вираженим ADHD і спалахами немотивованої агресії.
Кішка Сара - повна йому протилежність. При тому, що вона провела певний час на вулиці (в дворі в приватному секторі під Києвом) і мала би бути самостійною і сміливою, в нас вона забилася в куток дивану, де їсть і спить вже три тижні. Взагалі вона навіть грається, але недоросль Франц чомусь взявся показувати, де в жінки місце. Коли Франца немає, Сара ходить по будинку, але дрібними перебіжками, намагаючися злитися з плинтусом. А коли є, сидить на місці, і лише шипить на нього, якщо він лізе їй в поставлену на диван же миску. В неї явно синдром підвищеної тривожності разом з виснаженістю нервової системи.
А по світлині і не скажеш...
Наш імператор весь в пурпуровому.
В липні купили тваринам протигельмінтні пігулки, поклали на полицю і поїхали. По приїзді забули дати їх тваринам.
Сьогодні наш кіт-імператор заліз в пакет, дістав одну упаковку, розгриз її, відгриз свою дозу (пів-пігулки), залишок засунув назад в упаковку, а упаковку поклав на видне місце - в пусту свою миску. Щоб ми помітили, що він з'їв свою дозу, і сховали решту (покласти сам на поличку він не зможе технічно - в нього лапки).
Бачили сьогодні біля Космополіту на Шулявці чоловіка з лисеням (10 міс) на руках. Дружина його попитала.
Скаржиться, що лисиця кусається і риє все (живуть в квартиріі). Але вони взяли її на звірофермі, тобто вона не селекціонована, а геть дика. Ну і вигляд має вельми посередній. Розміром з мою шелті, але ще трохи підросте і опушиться. Але все одно, брати слід лише тих, котрих розводять конкретно на домашнє утримання.
(вибираємо псові ім'я на Р зі скандинавської міфології)
Функція
Рататоска полягала у передачі слів
дракона Нідгьоґґа, що живе під
світовим деревом,
орлові, який сидить на верхівці цього дерева. Оскільки Іґґдрасілль велетенський, то сварячись орел і дракон не чують один одного. Таким чином,
Рататоск здійнює місію
«поштаря». В дещо пізніших згадках говориться про те, що, бігаючи деревом, білка певною мірою забуває інформацію, тому подає її в перекрученому вигляді, тим самим посилюючи розбрат між орлом та драконом.
Не вкрав, а приватизував.
Попереднього разу ми
куницю бачили 3 роки тому. І ось вона знову прийшла:
Вкрала хліб, котрий я білкам вчора виклав.
- Что мне дедушка! Подумаешь! Это кровать моя.
- А где же дедушка спит?
- Дедушка там, в углу, на коврике.
А отак наша Берта спить на моєму боці ліжка, коли мене немає (причому, якщо спить дружина поруч, Берту це не бентежить). Коли ж ми всі влягаємося, собака спить в ногах у дружини, а кішка - у мене в ногах, або взагалі на мені.
Місяць не бачив. А тут стою бджіл ганяю (друга серія відбирання меду, +25 кг), чую за спиною шарудить. Повертаюсь - сидить, гризе горіх. Я їй вчора черговий мішок горіхів виставив і поклав ще на видному місці, щоб бачила. От і прийшла вона. Подобрішала, шерсть на сонці грає, смілива така - на мене дивиться як на предмет інтер'єру. Добре їй в лісі живеться, як бачу.
Тільки що зняв з Британії 7 (сім. Котра після шести йде) кліщів. Всі як один - здорові, відгодовані, активні і хрін розчавиш. Кліщі небезпечні для людей Бореліозом і подекуди (начебто не в Києві) енцефалітом. Для тварин вони небезпечні повним спектром відомих і невідомих хвороб, від деяких з котрих лікування немає. Тому, панове, будьте обережні і уважні в зелених зонах - сезон негараздів почався.
Сидят Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алеша Попович в пещере, квасят. Тут подлетает Змей Горыныч и говорит:
- Мужики, можно я тут посижу?
- Пошел ты!
Змей улетел. А на улице дождик капать начинает. Зябко. Змей опять:
- Ну мужики, можно я тут посижу?
- Пошел на фиг!
Опять Змей улетел. А на улице уже молнии, град. Змей:
- Ну мужики, там дождь, молнии и т.п. - можно я тут в уголке посижу?
- Пошел на фиг!
- Да ладно, тебе что, жалко? Сиди!
Змей уполз в уголок, сидит, шепчет:
- Пошел на фиг, пошел на фиг... Может, я живу здесь...
Британія знайшла, де живе заєць. Тепер в них розвага: коли великих собак немає на вулиці, заєць вільно шариться за парканом (у дітей вже хобі прийти до мене в кабінет і видивлятись зайця у вікно; інколи бачать). Коли великі собаки надворі, заєць не висовується сильно (хоча теж ходить). А от коли ми з шелті виходимо гуляти, шелті лізе на пагорб шукати зайця, виганяє його з нори (при цьому заєць більший за собаку) і жене подалі в ліс. Потім повертається. Коли ми йдемо, заєць повертається до нори. Дуже зручно - заєць зігрівається, шелті тренується.
Першу шелті в Україні звали
Ламберта (вдома вона звалася Бася, а її дочка - Ася, Аліса, була моєю першою шелті). Так от ... коли ми брали Британію, дружина вигадувала їй скорочене ім'я, котре могли б вимовляти діти. Я пропонував Бері, але дружина наполягала на імені Берта (і так воно і лишилося). Причому дружина ніколи про Ламберту не чула, та і я сам згадав про повне ім'я Басі лише вчора на виставці.
