За життя

Спостерігаю в Ризі цікавий ефект -- разів зо п'ять вже, коли кажу людям, що я сам з Києва і зараз маю їхати в Україну, люди зі щирим подивом питають "ну ви ж повернетесь?". Звісно, колись в Ригу приїду, бо в мене тут "перевальна база", але люди щиро вважають, що в Латвії краще, ніж в Україні і не припускають думки, що я можу не прагнути назад якомога швидше.
Зі стоматологами в Латвії і добре і погано. Добре, бо стоматологія на високому рівні, погано, бо черги шалені. Як я з'ясував, черги шалені тому, що скандинави їздять лікуватись в Латвію. Це підтягує рівень сервісу і, водночас, ціни.

В мене від місцевої води почалися проблеми із зубами і я вирішив провести екскурсію в стоматологічну клініку поставити пломбу замість тої, що посипалась найсильніше. Зателефонував зранку в клініку, котру мені порадив місцевий юрист. В клініці запропонували запис на наступний тиждень. Коли я сказав, що я їду з Риги, подивились і знайшли один time slot на сьогодні. Мені пощастило.

Посадили в крісло, вдягнули окуляри, щоб світло не било в очі. Не пам'ятаю, щоб таке робили в Києві.
Щоб перевірити, чи робити анестезію, і що коїться із зубом, треба робити рентген. Ну, думаю, вставати, йти кудись, чекати пів-години. А ні - апарат прямо в кабінеті (кабінетів декілька і рентгенкабінет є окремо, але все одно є апарат і прямо на робочому місці). Плівку пальцем тримати не треба, є фіксатори для цього (дуже зручно!). Результат доступний через 1-2 хвилини прямо в комп'ютері (а от плівки мені не дали із собою).

Анестезія - спершу ясна змащуються лідокаіном, потім вже робиться укол. Сама анестезія якась дивна - досить сильна, але повністю без болю не вийшло все одно.

Сам процес пломбування стандартний, описувати нема чого. Потім ще зробили два додаткові рентгени щоб глянути, яка ситуація в інших підозрілих місцях. За все (одна пломба і три рентгени) - 95 євро. Недешево, прямо скажемо. Подивимось, скільки триматиметься.

PS: і знову штраф за паркування, хоча на знаку було написано "2 години безкоштовно". Добре що хоч оплачувати їх не треба.
В Ризі ми живемо в новому будинку в передмісті, котре приблизно відповідає київській Борщагівці в районі вул. Гната Юри (там де п'ятиповерхівки). З тією різницею, що від нас до Даугави - 10 хвилин пішки. А вздовж Даугави зроблено дуже красивий променад. Довжина його мабуть пару кілометрів (тобто він чималий), а на іншому березі - приватний сектор. Місце просто казкове, відчуття, що знаходишся в місті, немає абсолютно, хоча з іншого боку променаду - велике місто, а до ризького південного мосту - "аж" кілометр (по тому ж променаду в інший бік можна дійти під міст і трохи далі).

1a5fe1b3c9831bd2709fe4833990aacd.jpg

Наступне фото знято з тої ж точки (кам'яний місточок видно праворуч).

4ef261dc914e810d38cc3f9ec27f5bc7.jpg


PS: А ось міст, з котрого я знімав, збоку (фото не моє).
Як я згадував раніше, я планую змінити місце проживання з-за київського клімату, котрий мені ніколи не подобався, а з віком виносити його стає все важче. Але міграція - це процес дуже складний і сповнений несподіванок.

Так вийшло, що я отримав змогу провести тренування з міграції, опинившись на початку березня із дружиною і малими дітьми в Латвії. Отже, можу зробити певні висновки і дати поради стосовно пристосування до нового місця.

Насамперед, звичайно, постає питання мови. Жити в готелі і ходити на екскурсії  - мова не потрібна (якщо тільки не трапиться якась пригода). Організовувати побут без знання локальної мови практично неможливо.
Навіть в Ризі, де російськомовних - половина населення (43-45% за різними оцінками), а російську знають мабуть 95%, вся текстова інформація - тільки латиською. Перекладати словником можна, але коли це одне-два речення, при більшому обсязі виникають проблеми.

Друге - контакти з місцевими мешканцями. Такі контакти значно полегшать адаптацію, адже місцеві нададуть інформацію, котру (особливо без детального знання мови) ви інакше не отримаєте. Це і розташування різноманітних сервісів (медичних, побутових тощо), і базове знання законодавства, і правильний підхід до державних і комунальних органів.

Наступний важливий аспект - в першу чергу по прибуттю визначити місце знаходження і порядок обслуговування в медичних установах (як планового так і термінового відвідування).
Наприклад, з'ясувалося, що в Латвії складно зі стоматологічними сервісами - записуватись слід заздалегідь (в Києві проблеми такої немає взагалі). Як бути при гострому болю (наприклад) я не в курсі.

Аналогічно варто ознайомитися із юридичними аспектами і знайти собі адвоката, раптом у вас або з вами щось трапиться.

Про побутове.

При заселенні в новому місці вам знадобиться (досить невеликий насправді) перелік речей, котрий варто скласти заздалегідь, щоб не купляти зайвого в магазині. Якщо ви приїхали на постійне проживання, то купувати слід не найдешевше, а те, що слугуватиме довго. Якщо ж ви приїхали на 2 місяці, то варто купувати найдешевше щоб потім викинути, а не тягати із собою.

Вода. При переїзді слід з'ясувати, де місцеві мешканці беруть воду. Питну воду краще або купувати в пляшках, або, ще краще (якщо є можливість) одразу монтувати систему водоочищення. Вплив чужої води на організм і на білизну, що переться, жахливий, тому питання води можна виносити на перше місце з побутових питань.

Діти. Це при міграції величезний тягар, бо дітям потрібна освіта і додаткова адаптація до суспільства. Залежно від віку дітей ще до переїзду ви маєте вчити їх мові, а також уважно вивчити правила, регуляції і звичаї стосовно дітей в тій країні, куди ви мігруєте. Це включає порядок відвідування садків і шкіл, вимоги ювенальної юстиції до батьків, обов'язкові процедури для дітей (щеплення, медичні огляди тощо).

Транспорт. З автомобілем краще навіть в Європі, не кажучи вже про США, але слід пам'ятати, що правила дорожнього руху в кожній країні різні, а де-інде ще й не кодифіковані (тобто відсутній єдиний документ як ПДР в Україні). Тому ними слід поцікавитися ще до переїзду.

Дозвілля. Це ще один аспект, на котрий слід звернути увагу ще до переїзду. Звичайно, на новому місці пристосування займе певний час (і вільний час на кілька тижнів вперед). Але потім, коли побут налаштується, питання "чим зайнятись" поставатиме регулярно. В рідному місті ви знаєте, куди піти, з ким зустрітись провести час, кого запросити, чим розважити дітей. На новому місці цього всього не буде. Тому ще до переїзду варто замислити собі якесь заняття (написання оповідань, малювання картин тощо, проходження комп'ютерної гри для дітей/підлітків), котрим можна буде зайняти певний час.
Поїхав в центр Риги у справах. На пустирі майданчик, на ньому паркуються машини, є певні пусті місця. Жодних позначок і знаків на майданчику немає і сам він роздовбаний так, що я боявся заїжджати літньою машиною. Заїхав, одразу за мною заїхав патруль комунальної поліції. Я вийшов, подивився ще на поліцію, що вони збираються там робити, вони бачили, що я виходжу...

Повертаюсь - лежить квитанція на штраф в 30 євро. Сусідній водій, виїжджаючи, сказав, що для паркування в тому місці потрібна якась перепустка.

Гм. Знаків немає, звідки я міг знати, що паркуватися не дозволено? Поліція могла би і підказати. Але ж ні - мудацтво є річчю принциповою. Вони виписали штраф, напевне розуміючи, що я його викину в смітник (технічно в них немає способу змусити мене заплатити). Але синдром вахтера пересилив.  
Латвія:
Населення - 2 млн. (трохи більше, але багато на заробітках)
Латиші - 62%, росіяни 27%

В Латвії перекладають латиською мовою радянські мультфільми, оригінально зняті російською.

Україна:
Населення - 45 млн.
Українці - 77,8%, росіяни - 17,3%

В Україні радянські (в т.ч.і зроблені в Україні) мультфільми українською не перекладають взагалі.

Disclaimer: цей запис ні до чого не закликає і нічого не розпалює. Ані разу.
  • Архів

    «   Вересень 2021   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30