За життя

Дещо стурбовані нестійкою позицією провідних валют, як то Bitcoin і Ethereum, ми вирішили зробити невеличкий огляд альтернативних валют, що набули чималої популярності в світі. Отже, переглядаємо, аналізуємо і вкладаємося:

7. Біркеш. Легко майниться, має привабливі зовнішні атрибути, але тримання в гаманцях ускладнене, особливо в спекотну погоду. Має давню історію, а конференції прихильників використання цієї валюти проводяться восени в багатьох містах світу.
6. Бульбакоін. Майниться на полях і городах. Ефективність майнингу залежить від погодних умов і таких факторів, як навала колорадського жука зі сходу. У випадку падіння курсу його можна банально з'їсти.
5. Водеро. Щось мутне і незрозуміле. Поширене на сірому і чорному ринку товарів та послуг.
4. Ергю. За заявою авторів, єдина валюта, підкріплена реальними активами - енергією учасників. Перевагою вважається універсальність і легкість взаєморозрахунків, але в руках її ніхто не тримав. В майнингу і зберіганні ергю змагаються провідні компанії світу, що суперечить самій ідеї розподіленості операцій з крипто-валютою.
3. Салокоїн. Валюта, трохи слабша за бульбакоін, оскільки час майнингу довший, а зберігання ускладнене. Водночас, має більшу ліквідність і ширшу територію поширення.
2. Скотчері. Добре пасує в якості ліквідної валюти, але неефективний для інвестицій в майнинг, оскільки сам майнинг займає 12-15 років.
1. Талони-на-цвинтар. Зазначається, що кількість токенів обмежена площею земної кулі, тому вартість весь час зростає, а провідні науковці шукають альтернативи як на Землі, так і під землею, і навіть в космосі.
Коментарі до металізованих кухонних рукавиць:

Q: How do these hold up against ninja attacks?
A: It completely depends on the level of the ninja. I personally have battled (and defeated) up to a brown belt, but I don't think they will hold up to a black belt one w/o fraying a bit at the ends of the fingers.

Q: Would they work to protect from getting nicked or cute for a band saw?
A:  You would be bloody, but maybe still cute. Depends on whether you were cute to begin with. Bat your eyelashes at the EMTs who arrive to save your life before you pass out from loss of blood and test your cuteness level.

Q: Will I be able to defend myself against a knife attack in a dark alley with these?
A: Yes, of course. Everyone knows that you don't bring a knife to an alley fight with a person with a gun wearing cut resistant gloves.
Самураї колом
всілися перед Sony.
Чо там у хохлов?

Не має спокою
рибалка на Алясці.
Чо там у хохлов?

Пігмей в саванні
поспішає додому.
Чо там у хохлов?
Одна белка случайно попробовала пиво и поняла, зачем она всю жизнь собирала орешки.
...Понты первого порядка: купить большую дорогую машину и Ролекс, читать Коэльо, презирать Донцову, любить худую блондинку с сиськами. Понты второго порядка: купить маленькую стильную машинку и Ланжин. Читать Умберто Эко. Презирать Коэльо, любить ироничную брюнетку. Понты третьего порядка: ездить на метро и такси, потому что так быстрее и дешевле, носить Свотч, читать Анну Гавальду, выключать воду, когда чистишь зубы. Никого не презирать, потому что это разрушает карму. Никого не любить, потому что ты еще не встретил своего человека. Понты четвертого порядка: продать квартиру, машину и Ланжин. Поехать в Тибет, достичь нирваны, любить всех. Понты высшего порядка: вернуться из Тибета, никому ничего не рассказывать, купить большую дорогую машину, на досуге читать Донцову, время смотреть на телефоне, любить маму своего ребенка. Осознавать, что любое быдло с Коэльо может оказаться достигшим нирваны Буддой... Звідси
Многие девушки и женщины задумываются о содержании в своем жилище такого зверя как самец homo sapiens (в просторечии называемый мужчиной). В давние времена, когда женщины жили в лесах, а те кишели опасными хищниками, наличие самца homo sapiens являлось необходимым условием для выживания, таким же, как корова или лошадь. В нынешнем же цивилизованном обществе их содержание является в большой степени вопросом желания, чем необходимости. Содержание самца homo sapiens -- увлекательное, но непростое занятие, поэтому если у вас нет опыта общения с этими животными, беспокойство в течение длительного времени вам обеспечено и, возможно, заведение хомячка или золотой рыбки, или в крайнем случае, чихуахуа, будет более легкой задачей. Итак, каковы первые шаги, которые должна предпринять начинающая заводчица?Конечно же, нужно осмотреться, чтобы понять и убедиться, что вам нужен такой непростой в обиходе зверь. Для этого вы можете пообщаться со знакомыми и подругами, уже имеющими самца homo sapiens, присмотреться к их повадкам, рациону и возможным сценариям использования. Оцените затраты времени и материальных ресурсов на самца: хотя в теории самец homo sapiens должен приносить прибыль, практика иногда расходится с теорией. И потом, даже самый прибыльный самец требует вложения вашего времени в уход за ним, иначе он теряет товарный вид и продуктивность. Но ни в коем случае не вздумайте попытаться украсть чужого самца — не зная особенностей данного конкретного экземпляра, вы можете поиметь неприятности не только от предыдущей заводчицы, но и от самого объекта несанкционированного перехода владения. Вам нужно решить, с какими целями вы планируете держать в доме самца homo sapiens. Как упоминалось выше, в настоящее время крайней необходимости в таком содержании нет, а ваши желания должны соизмеряться как с вашими возможностями, так и со здравым смыслом. Обычно самцов homo sapiens заводят для обеспечения безопасности, для добычи материальных ресурсов, для удовольствия или для размножения. Любая из этих целей может быть достигнута другими путями, но если самец homo sapiens способен обеспечить достижение двух и более упомянутых целей, то он является очень интересным для содержания вариантом. Отметим, что изменение ареала и условий обитания привело к ухудшению характеристик как отдельных особей, так и целых групп. Далеко не все представители групп не только годятся к племенному разведению, но даже могут использоваться для более чем одной из указанных целей. Иногда бывает выгодно выбрать перспективный экземпляр и вырастить из него то, что необходимо именно вам. Этот путь проще, чем поиск уже готового к употреблению самца, поскольку спрос на них превышает предложение. Но выращивание — процесс длительный и не дающий гарантий, поэтому вы должны оценить свои силы перед тем, как за него браться (чтобы потом не было мучительно больно за бесцельно прожитые лучшие годы жизни). Обратите внимание, что самцы homo sapiens, как и другие домашние животные, сильно различаются между собой в зависимости от ареала обитания. Так, азиатских или африканских представителей сложно держать в европейских условиях, особенно если экземпляры были привезены из мест обитания, а не выведены в Европе. Основные потребности самцов homo sapiens - это, безусловно, питание и выгул. Питание требуется домашнее и желательно свежее и разнообразное. Сухие корма и консервы неспособны обеспечить голодного представителя homo sapiens всем комплексом питательных веществ, особенно если вы собираетесь держать его в доме более месяца. Отдельные особи способны длительное время выдерживать покупную пищу или даже добывать еду на стороне, но такой способ кормления становится накладным для кошелька или приводит к тому, что самец homo sapiens в конце концов убегает из дома к месту постоянной кормежки. Выгул самцам необходим, да. Варианты выгула можно разделить на домашний и уличный выгул. Самцам необходимо оба. Домашний выгул включает в себя такие развлечения как футбол перед телевизором или партия в преферанс с друзьями на кухне, или (в редких случаях) работа в домашнем саду. Но в любом случае ни один домашний выгул не может обходиться без выгула в постели, причем чем более разнообразным будет данный вид досуга, тем более покладистым станет ваш питомец. Уличный выгул возможен как на поводке, так и в свободном режиме. Театры, кино и рестораны — это, конечно, удобная для вас форма выгула, но задумайтесь — кто кого выгуливает? Если вы выгуливаете самца homo sapiens — дайте ему возможность пойти с друзьями в бар или на рыбалку. Очень важно, чтобы во время выгула питомец не ощущал вашего контроля. Хорошо воспитанный самец homo sapiens сам найдет дорогу домой. А если не найдет — нужен ли вам такой экземпляр? Уход за самцами homo sapiens необходим так же, как и за любым другим домашним животным, что включает в себя купание, одевание и уборку спального места. Преимущество homo sapiens в том, что при правильном обращении и своевременном выгуле ваш питомец способен не только обеспечивать уход за собой самостоятельно, но еще и помогать вам в содержании жилища. Выше мы обсуждали вопросы содержания самцов homo sapiens в неволе. Но есть ли отдача от приведенных затрат? Безусловно. Как мы говорили, не всякий самец будет приносить пользу, но если вы все делаете правильно, самец homo sapiens может разыскивать и приносить в дом деньги и другие материальные ресурсы, служить источником неиссякаемого удовольствия и помогать в выращивании и воспитании детей. Все зависит от вас. Заводите и будьте счастливы!
Не можу не перепостити. Хоча це сатира і в поточних перегонах, на щастя, таке не дуже трапляється (тобто трапляється, але не в такій кількості, оскільки як я розумію ПР вирішила просто намалювати собі цифри, не обтяжуючись будь-якими підрахунками), але починаєш замислюватись, чи не варто іноді журналістам відповідати за базар. Originally posted by at Марк Твен. “Як я брав участь у передвиборчих перегонах за посаду Губернатора.”

Марк Твен

Як я брав участь у передвиборчих перегонах за посаду Губернатора.”

Грудень 1870
Кілька місяців тому мене, як незалежного кандидата, висунули на участь у виборах на посаду Губернатора славетного штату Нью Йорк. Я мав виступати супроти Пана Джона Т. Сміта та Пана Бланка Дж. Бланка. Десь в глибині я відчував, що мав я над цими шляхетними чоловіками одну суттєву перевагу, і то було – моє добре ім’я. Читаючи газети, можна було легко побачити: якщо вони колись і носили добре ім’я – то ті часи давно для них минули. Було очевидно, що за ці останні роки вони у повній мірі пізнали, що таке ганебні злочини. Але в ту саму мить, коли я піднесений потай насолоджувався своєю перевагою, в мені струменіло нечисте почуття, яке “каламутило” глибини мого щасливого єства; і це було – моє ж таки ім’я, що переходило з вуст в уста в безпосередній близькоcті з іменами таких людей як ці двоє. Моє занепокоєння дедалі зростало. Зрештою я написав про це своїй матері. Її відповідь була швидкою та гострою. Вона написала: За все своє життя ти жодного разу не вчинив нічого, за що тобі мало бути соромно – жодного. Подивися в газети – подивися на них, зрозумій нарешті, що за люди ці Панове Сміт та Бланк, а тоді дивись сам, чи маєш ти бажання так опускатися до їхнього рівня та виходити проти них на бій перед очі всієї громади. Саме таку думку мав і я! Тієї ночі я ні на мить не зімкнув очей. Однак, відступати я вже не міг. Я дав остаточну згоду і мусив продовжувати боротьбу. За сніданком, знічев’я переглядаючи ранкові газети, я натрапив на ось цю замітку, і, запевняю вас, я ще ніколи не був настільки збентеженим. ЛЖЕСВІДЧЕННЯ. – Можливо зараз, коли Марк Твен постав перед народом як кандидат на посаду Губернатора, він зглянеться пояснити як так сталося, що в 1863 році його, за свідченнями тридцяти чотирьох очевидців, засудили за лжесвідчення у Вакавак, Китайської провінції Кочінь; а метою його лжесвідчення було пограбування бідної місцевої вдови та її нужденної родини, відібрати у них ділянку всохлої землі – єдиного засобу до існування цих знедолених та зубожілих людей. Пан Марк Твен з обов’язку перед самим собою, як і перед великим народом, до виборчих прав якого він звертається, мусить дати чітке пояснення цьому випадку. Та чи він це зробить? Мені здалося, що я зараз лусну від подиву! Таке жорстоке, бездушне звинувачення! Я ніколи не був ні в Кочіні, ні в Китаї! Я ніколи навіть не чув про Вакавак! Я не знав як відрізнити земельну ділянку від кенгуру! Я не знав що робити. Думки мої плуталися, я почувався безпорадно. Я вирішив, що нехай день протікає собі далі як є взагалі без моєї участі. Наступного ранку в тій же газеті було таке – не більше: ПОКАЗОВО. - Пан Твен, хай не омине це вашої уваги, зберігає повну натяків мовчанку щодо лжесвідчення в Китайській провінції Кочінь. [Зауваження. - Надалі, протягом всієї кампанії, ця газета посилалася на мене не інакше як “Ганебний Лжесвідок Твен”.] Далі долучилася “Ґазетт”, надрукувавши ось таке: ХОЧЕМО ЗНАТИ. - Чи зволить нарешті новий кандидат на посаду Губернатора пояснити деяким своїм шановним співвітчизникам (які мають нещастя за нього голосувати!) ту невеличку обставину, коли в його сусіда по кімнаті в Монтані час від часу пропадали невеличкі цінні речі, і доки нарешті всі ті речі випадково не знайшлися в самого ж Пана Твена, точніше в його “сховці” (серед скручених газет, поміж яких він ховав свій улов); люди були змушені надати йому дружню осторогу задля його ж добра, тож вони його надьогтили та, викачавши в пір’ї, пронесли на жердині, а опісля того порадили йому залишити вічну порожнечу на тому місці, яке він займав, живучи в таборі. Та чи він зволить? Чи могло бути ще щось навмисно злостивіше? Я ж ніколи за своє життя не був у Монтані. [Опісля цього, ця газета зазвичай називала мене: "Твен, Монтанський Крадій"] Я почав відкривати газети з острахом, що дуже нагадувало б когось, хто зазирає під ковдру, маючи підозру, що під нею ховається гримуча змія. І одного дня мені на очі потрапило ось таке: СХОПЛЕНИЙ НА БРЕХНІ. - Давши присягу, Майкл О’Фланаган, Есквайр з міста Файв Пойнтс, також Пан Снаб Рафеті та Пан Кеті Маліган, з Вотер Стріт, письмово засвідчили та постановили, що ница заява Пана Марка Твена про те, що оплакуваного дідуся нашого славетного прапороносця Бланка Дж. Бланка, було повішено за розбій на великій дорозі є не що інше, як огидна безпричинна БРЕХНЯ навіть без найменших ознак обґрунтування. Доброчесні мужі пригнічені, бачучи, як заради досягнення політичного успіху, дехто вдається до таких ганебних засобів як напад на мертвих, що упокоїлися в своїх могилах, - чинячи наклеп, оскверняють їхні славні імена. Коли ми думаємо який біль спричинила ця жалюгідна кривда невинним близьким та рідним покійного, то ми ледве стримали себе, щоб не закликати за собою розлючену та обурену громадськість, аби швидка та протиправна кара упала на голову наклепника. Але ні! Залишімо його у власній агонії його трухлявої совісті (хоча, якщо одержимі пристрастю кращі з представників громадськості в своїй сліпій люті випадково завдадуть тілесних ушкоджень наклепникові, то очевидніше за очевидне, що ніякі присяжні, жоден суд не візьмуться за покарання винних у цій справі). Хитроплетиво останнього речення подіяло на мене так, що того вечора я замалим не вискочив з ліжка та далі – геть з хати через задні двері, доки “розлючена та обурена громадськість” не поглинула мене, в своїй праведній люті, ламаючи по дорозі меблі та вікна, а потім, по дорозі назад, згрібаючи собі все майно, яке принагідно можна винести. Одначе ж, можу, поклавши руку на Писання, заприсягнутися, що я ніколи не зводив наклеп на дідуся Пана Бланка. Бабільше: я ніколи раніше не чув про нього, навіть не згадував про нього до цього дня й години. [Зауважу, що в подальшому та газета, уривок з якої я навів вище, завжди посилалася на мене як: “Твен, Рвач-Могильник”] Наступна газетна стаття, що привернула мою увагу була ось ця: ЛЮБИЙ КАНДИДАТ. - Пан Марк Твен, який збирався минулого вечора на віче виголосити таку нищівну промову під час зустрічі з Незалежними кандидатами, не з’явився в призначений час! В телеграмі від його лікаря йдеться, що його побили якісь втікачі, і що йому зламали ногу в двох місцях. Стражденний, він лежить зараз у страшній агонії і так далі, й так далі – безліч всяких тому подібних нісенітниць. Незалежні кандидати дуже старалася проковтнути ці жалюгідні відмовки і тепер вдають, що не знають істинної причини відсутності покинутої істоти, котру вони описують як свого прапороносця. Тим часом, певну особу, п’янезну до поросячого вереску, бачили минулого вечора, коли вона, ледве тримаючись на ногах, пробиралася до готелю, де зупинився Пан Твен. А тепер першочерговий обов’язок Незалежних – довести, що ця очманіла істота не той самий Марк Твен. Ну нарешті ми їх зловили! Це саме той випадок, коли далі ухилятися від відповіді вже аж ніяк не можна. Голос народу, що злився в гуркіт грому, питає – “ХТО ЦЕ БУВ?" Це було неймовірно, зовсім неймовірно - як здалося на якусь мить, - що тут справді написали моє ім’я та пов’язали його з такою ганебною підозрою. Ось вже як три роки промайнуло над моєю головою, коли я востаннє куштував елю, пива, вина чи лікеру, чи чогось подібного. [Самі бачите, який вплив справила на мене та пора, якщо скажу вам, що нове, впевнено припасоване мені ім’я “Пан Твен Біла Гарячка”, я зустрів без жодного докору сумління – хай там як, а я вже знав, з якою одноманітною відданістю ця газета до самого кінця зватиме мене саме так.] До цього часу анонімні листи вже почали займати важливу частину моєї кореспонденції. Зміст був зазвичай: Як там щодо тієї літньої жінки, яку ти копнув зі свого маєтку, коли вона просила в тебе милостиню? Допитливий Павл. І таке: Є ше шось таке, шо ти зробив, таке шо ніхто ни знає тілко я. Тибі краще самому нашкарябати все по правді, або ти побачиш це в газетах від Спритного Енді. Це щоб ви собі уявляли. За бажання я б міг продовжувати, доки мій читач не перенасититься (надміру не задовольниться). Незабаром головна Республіканська газета “переконала” мене, що хабарі я беру мішками, а передова Демократична газета “приліпила” мені справу з шантажем з обтяжуючими обставинами. [Таким чином я набув собі ще два додаткових імені: "Твен Брудний Хабарник" та "Твен Нечистий Причіпляло".] До цього часу ґвалт навколо мене з вимогою дати “відповідь” на всі ці висунуті мені огидні звинувачення здійнявся такий, що редактори та провідники моєї партії сказали, що подальша моя мовчанка обернеться для мене політичною згубою. Немов би наголошуючи на невідкладності їхнього заклику, наступного ж дня в газетах з’явилося ось таке: СПОГЛЯНЬТЕ ЦЮ ОСОБУ! - Незалежний кандидат досі дотримується мовчанки. Тому що він не сміє говорити. Кожне висунуте йому звинувачення доведено більше, аніж уповні, і всі вони підтверджені та перепідтвержені його ж власною красномовною мовчанкою, що триває аж до цього дня. І залишиться він вічно осужденним. Погляньте на вашого кандидата, Незалежні! Погляньте на цього Ганебного Лжесвідка! Монтанського Крадія! Рвача-Могильника! Придивіться ближче до цього уособлення Білої Гарячки! Вашого Брудного Хабарника! Вашого Нечистого Причіпляли! Пильніше придивіться до нього, ретельно його зважте, а тоді скажіть, чи зможете ви віддати ваші чесні голоси за істоту, яка завдяки своїм огидним злочинам надбала собі низку таких ганебних титулів і навіть не сміє розкрити рота, щоб заперечити хоча б один з них! Не залишалося вже ніякої іншої можливості вийти з цього становища, тож, у стані глибокого приниження, я налаштувався аби приготувати “відповідь” на ті численні необґрунтовані звинувачення та підлі й нечестиві неправди. Але мені так і не вдалося завершити це завдання, оскільки наступного ж ранку газета надрукувала нові жахіття, - свіжі надходження злоби, серйозно звинувативши мене у підпалі притулку для божевільних разом з усіма його мешканцями, тому що він псував мені краєвид з вікна. У мене почалася певного роду паніка. Потім з’явилося звинувачення в отруєнні мого дядечки – щоб заволодіти його власністю - з вимогами негайно ж відкрити його могилу. Я був не межі помутніння. А до купи додалося ще й звинувачення в тому, що я найняв беззубих та недієздатних старих родичів, щоб вони готували їжу в лікарні для покинутих дітей, коли я працював там наглядачем. Мене вже хитало – хитало! І нарешті, - як належна та відповідна кульмінаційна мить всьому цьому безсоромному переслідуванню та злостивості (неприязні), що випали на мою долю збоку протилежної партії, - дев’ятьох дрібних дітей усіх відтінків кольору та міри обірваності навчили, аби ті вибігли на трибуну під час мого виступу перед громадою і з вигуками “ТАТУ!” обійняли мене за ноги. Я здався. Спустивши долу свої стяги, я відступив. Я не відповідав вимогам Губернаторських перегонів штату Нью Йорк, тож я надіслав листа про відкликання своєї кандидатури і з гіркотою в душі поставив у ньому свій підпис: "Щиро ваш, колись пристойна людина, а зараз Марк Твен Г.Л., М.К., Р-М., Б.Г., Б.Х., та Н.П." --- Перекладено за виданням 1870 року спеціально для Хати-Читальні. This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/195230.html. Please comment there using OpenID.
Нам известна каноническая версия, что Чебурашка прибыл(а) из теплых краев в ящике с апельсинами. Вот только насколько такая версия соответствует действительности? А действительность на самом деле намного суровее и беспощаднее. В далекой-далекой галактике ... жили злобные маленькие зверьки чебураны. Жили они в теплых тропических лесах родной планеты и питались плодами местных тропических растений. Но не брезговали чебураны и детенышами соседствующих живых видов. С течением времени эти злобные зверьки развились до не менее злобных маленьких гуманоидов, и начали наводить ужас на население родной планеты (а на планете существовало еще несколько разумных рас, большинство из которых было насекомоядными), выкрадывая и поедая детей по ночам. И вот эти разумные расы показали свою разумность -- собрались и наваляли злобным чебуранам выселили чебуранов прочь с планеты. И отправились чебураны искать себе новое пристанище. Требование было простым - зеленая планета, пригодная для жизни, с населением, пригодным для питания. Поиски планеты были долгими, но в конце концов Земля подошла ("... а земляне пойдут на чебуреки"). План вторжения был прост как все гениальное и гениален как все простое: корабль-матка, доверху забитый морожеными чебуранами, болтается ждет сигнал на орбите Земли, а космический десантник высаживается на планету для рекогносцировки на местности. Десантник должен был подобрать площадку для приземления корабля-матки и отправить сигнал на корабль, для чего ему был выдан зеленый свисток. Для десантника был пошит удобный комбинезон с имитацией кожного покрова, аналогичного покрову большинства туземцев. К сожалению, анатомия чебуранов не позволяла спрятать в костюме все необходимое, поэтому часть оборудования решили вынести в боковые отростки, походящие на уши земных аборигенов. Правда, у самих чебуранов ушей на самом деле нет, и как эти уши функционируют, чебураны не знали. Поэтому, если вы обратите внимание, "уши" у Чебурашки покрыты шерстью внутри и абсолютно не функциональны. Итак, корабль остался на орбите, а космодесантника Чебурашку выбросили на территории страны, называемой Гондурасом. На самом деле чебураны при радиоперехвате наслушались Фоменко (не того, который историк, а того, который гонщик) и страну перепутали. Но было уже поздно - Чебурашка кубарем летела вниз к Земле (про плотность атмосферы чебураны по злобности своей тоже забыли, т.к. в школе вместо уроков физики имели уроки зловредности). Нам точно неизвестно, почему Чебурашка повредилась рассудком. Была ли виной тому лоботомия, проведенная невежественными индейцами, или повреждение терморегулятора в скафандре при посадке привело к размягчению мозгового вещества, да только наша десантная Чебурашка таки тронулась умом и при очередном приступе панического страха спряталась в ящик с апельсинами. А остальное вы знаете... И теперь, слушая песню "прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете", помните - тот волшебник не на вертолете, а на космолете прилетит, и такое кино всем покажет, что мороженого уже не захочется.
i1911 Handgun From Apple | Gun Blog

How-to guide для чайників в двох етюдах




Для незнайомих з англійською:
1. Намалювати пару кіл
2. Намалювати решту цієї довбаної сови
  • Архів

    «   Вересень 2021   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30