За життя

Вторая мировая война. К немцам в плен попали трое: француз, русский и еврей. Немецкий офицер говорит: - Мы вас будем расстрелять! Но как благородная нация выполним ваше последнее желание. Француз попросил молодую женщину, русский - бутылку водки, а еврей - немножко клубники. - Ты что? Где мы тебе в октябре найдем клубнику? - Ничего страшного, я могу подождать до лета...
У нас в жовтні полуниці були, ми їх їли. А вчора я нарешті загнав дружину в гараж прочистити ящики з полуницею, і з'ясувалося, що ми їх ще й взимку їстимемо (брудно бо тільки пропололи, ще не прибрали): strawberries
Я вирішив видати казки окремою книгою. На сьогодні в мене лежить написаними 55 казок і вони періодично (хоча й повільно) дописуються. Далеко не всі казки публікувались в блозі, а зараз і опубліковані казки прибрані з публічного доступу. На те є багато найрізноманітніших причин. Зокрема це бажання розважитись (15 років займатись одним і тим же - мене вже нудить) і цікавість стосовно того, як виглядає інший аспект створення об'єктів авторського права, крім програмного забезпечення. Є й багато інших причин, але це головні. Так чи інакше, книгу буде видано. Це перший допис із серії, де я розповідатиму про свій досвід в літературній справі. На даний момент маємо наступне: - казки - бажання їх видати - маркетингового директора нашої компанії, котрого я залучив до справи - певний досвід (вищевказаного директора) із видаванням нехудожньої літератури У нас відібрані пілотні 10 казок для показу стороннім особам (звісно, що всі казки я роздавати нікому не буду, щоб не поцупили). Поки йдуть новорічні свята, ми чекаємо на ілюстраторів. Планується до кожної казки зробити повновісну кольорову ілюстрацію. Є два кандидати в ілюстратори, між якими я не можу вибрати з певних міркувань. Тому вирішили замовити їм по тестовій ілюстрації до казки про зебру. Чекаємо, поки вони звільняться. Видаватимемо книжку швидше за все за власний рахунок, хіба що випадково знайдеться видавництво, що зацікавиться книгою.
Ми в Україні знаходимось зараз в унікальному положенні. І ось чому. Україна, як і більшість сучасних держав, є геополітичним проектом (чому, зараз пояснювати довго, то окрема тема). І в Україні(и) як проекту порівняно нового практично відсутній шар понять минулого. Українцеві (не совку) практично немає що запропонувати світовій громадськості зі свого минулого (так, про козаків, Русь, Шевченка, пересопницьке Євангеліє і конституцію Орлика пам'ятаю - таких об'єктів набереться кілька десятків). В українців (знов-таки не постсовків) зараз є можливість заповнювати культурну порожнечу своєю творчістю. Українцеві немає потреби конкурувати із власним минулим. Візьмемо для прикладу західно-монголію. В них що не зроби - в СРСР воно вже було і було краще (а якщо не було краще, то будемо бити ногами, поки не визнаєте, що було). А в Україні що не зроби - для України нове. Звісно, можна намагатись конкурувати з чимось імпортним чи знов таки радянським, але все це імпортне - це чужа культура і чужі традиції, непритаманні українській свідомості і культурному світу. Ну який в Україні може бути Чебурашка чи Покемон? З якого вони баштана? От свій Петрик П'яточкин зі слонами - це п'ять! Чи Капітошка. Чи Лис Микита (дарма, до речі, його не розкручують як національний символ). Отже, ми маємо рай для тих, хто хоче щось створювати. І такі люди є! Але їм потрібна ваша підтримка - відвідуйте виставки, споживайте український культурний продукт. Бо митцеві потрібно більш ніж гроші визнання його творчості потрібною людям (працювати "в стіл" можуть лише найбільш схиблені представники творчого люду).
Урок зоологии. Учительница: – Так, а сейчас по перышкам хвостика будем угадывать, что за птичку мы будем изучать сегодня. Вовочка, посмотри и отвечай... – Так как я ее угадаю по ЖОПЕ? – Та-ак, вечером отца в школу! Вечер. Стук в двери учительской. Дверь открывается. На пороге стоит мужик раком. – Ану-ка, Марья Ивановна угадайте, чей папа пришел!
Вгадайте, чиї сліди я знайшов:
trails Це зайка, котрий живе у нас неподалік. Ця чортова скотина, судячи зі слідів, збирається обгризати свіжопосаджені вишні і черешні. Живе він в норі на крутому схилі, куди я по снігу не залізу. Шелті його бачила, але по снігу їй теж незручно підніматись, а випустити чорного тер'єра на полювання в мене поки що нагоди не було.
Першою системою біометричної автентифікації був голосовий контролер доступу в казці "Алі-баба і сорок розбійників" (той, де "кунжут, відкрийся"). Сучасна промисловість пропонує замки із біометричною автентифікацією, переважно за відбитком пальця (є і інші сенсори, але вони досить спеціалізовані). Що є дуже зучно - хочеш пальця прикладай, хочеш PIN/пароль вводь, хочеш ключом відкривай (це вже для аварійних випадків). І попит на такі замки міг би бути величезним. Міг би. Якби не ціна. Хотів поставити такий замок собі в кабінет і в комору (щоб діти не лазили). Але коштують вони біля $500 за штуку (+ монтаж). А це вже якось, гм, захмарно, як для замка. Тим більше, що собівартість такої конструкції, зібраної на стандартних компонентах і рішеннях, навряд чи буде більшою за $150-200. І тут мене осяяло - це ж все пакращення! І точно - простий пошук в гуглі по residential biometric door lock видав купку непоганих результатів за ціною в $249 в роздріб в США (причому, це повновісний варіант з ручкою і ключем + піном + відбитком пальця). Тобто вже можна брати, а якщо поритись, то можна мабуть і за $150 знайти (від дітей згодиться і щось нескладне).
Питання: чи не здається вам, що на цьому фото зображено не зовсім живу істоту? Якщо не знати що це (або навпаки знати і розуміти ТТХ об'єкту), то можна сказати, що це скафандр для роботи в агресивних умовах з маніпуляторами на кінцях і якимось шлюзом чи шлюзовим отвором в центрі. Крім того, для істоти в 1.5 мм непотрібен електронний мікроскоп - абсолютно достатньо звичайного мікроскопа, і такі мікрофотографії роблять десятками і сотнями на рік. Дивне фото, іншими словами. І підозріле. І істота підозріла. Снимок тихоходки, сделанный с помощью электронного микроскопа. Тихоходки — это тип микроскопических беспозвоночных размером не больше 1,5 мм, известных своей выносливостью и способностью впадать в анабиоз при особо неблагоприятных условиях жизни. Так, они могут пережить космическую радиацию, температуру −271 °С в жидком гелии, давление в 6 раз выше, чем на дне Марианской впадины, а также 120 лет спячки. Фото: SPL / EAST NEWS
Цікава стаття із поясненнями теоретичної і практичної сторони справи. Что будет если… поставить магниты на топливопровод.
Одні пишуть - "не ковтати!" . Другі пишуть "випадкове проковтування не шкідливе". Йдеться про ополіскувач для рота ;) На всіх написано не ковтати, а на lacalut'і - що випадкове проковтування не шкідливе. І хоча я підозрюю, що в усіх ополіскувачах склад приблизно однаковий, я все одно краще куплю лакалут. Отакий нехитрий спосіб побудувати УТП.
Вони мабуть на кінець світу вирішили зіпсувати все, що можна. 10 чи 11 грудня зробив через приват24 платежі, котрі треба було зробити до 20-го, а сьогодні (!!!) приходить смс "сталася помилка при перерахуванні, гроші повернуться". Ну на хріна такий сервіс? 10 днів покрутили гроші і повернули? 2 місяці тому була та сама історія з комунальними платежами - через кілька днів гроші повертаються (а, нагадаю, що після 20-го числа комунальні послуги дорожче коштують, тобто їхні повернення коштують мені цілком реальні додаткові гроші). Так і це ж не все -- за платіж вони беруть плату (кілька гривень, але важливий сам факт), котра потім не повертається. На кожному клієнті по гривні, так і накрали на чергову дачку для Коломойського ... І, ні, любий приватбанк, не треба мені телефонувати - ви все одно ні хріна вирішити не можете (фін.моніторинг у вас некерований, як же ... ). Я це (вже) не для вас пишу, а для інших, щоб не ходили більше до вас, бо 12 років все працювало нормально, а тут раптом настало пакращення. І я ще подумаю, чи не закрити все нахрін в вашому банку.
  • Архів

    «   Грудень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
                1
    2 3 4 5 6 7 8
    9 10 11 12 13 14 15
    16 17 18 19 20 21 22
    23 24 25 26 27 28 29
    30 31