За життя

Довго думав, чому я не люблю ДАЇшників (хоча й менше, ніж митників) - мені завжди вдавалося вирішувати питання без штрафів (і, ні, хабарів я не даю їм принципово). Але сьогоднішній випадок вразив мене як своєю абсурдністю, так і розумінням того, що ПДД взагалі нічого не варті і їздити за ПДД просто безглуздо.

Їду я спокійно по Богатирській повз завод "Оболонь" на Петрівку. Хто знає, там (біля пивзаводу) є світлофор із переходом. Я як раз потрапив на червоне світло. А в мене був встановлений круїз-контроль на 78 км/год (швидкість показується при встановленні). Знаючи, що на заправці Шелл за шляхопроводом завжди стоять з радаром, я при наборі швидкості ще скинув круїз-контроль до 70 км/год і спокійно собі їхав. А хрін там! Машуть палкою і розповідають про швидкість 86 км/год. Тикають в Візир. На ньому край мого автомобіля і задні фари чогось, що їхало в інший бік. І дійсно написана на екрані швидкість 86 км/год. Тобто або вони зафіксували швидкість іншого транспортного засобу (того що їхав в інший бік), або Візир був накручений (оскільки я заприсягаюсь, що швидкості більше 80 в мене не було). Далі сперечатись сенсу немає і навіть реєстратор би мало чим допоміг проти накрученого Візира.

Таким чином виходить, що абсолютно не має значення, чи їздите ви за правилами чи їдете 90-100 -- результат буде однаковий. І якщо я раніше намагався не перевищувати 80, то з такими розкладами сенсу їздити повільно немає (рівно як і взагалі дотримуватись ПДР).

Одне радує - протокол вони писали хвилин з 15 і протягом цього часу я крутився біля їхнього автомобіля, так, щоб вони не могли нікого при мені зупинити. Тобто трохи грошей вони втратили.

Так звані конференції, або ньюси, що роздаються протоколом NNTP, були одною з перших всесвітніх "соціальних мереж" (може комусь щось каже назва USENET або Fido, любительский аналог USENET'у). З часом вони відходили в минуле, і зараз використовуються здебільшого там, де немає бажання або можливості перетягнути архів старих повідомлень в Web.

Зокрема, ньюсами довго користувались (і продовжують користуватись) Borland/Inprise/Borland/CodeGear/Embarcadero. Ну, і я ньюси (і програму Thunderbird) тримав для читання цих ньюсів.

А ще є така міжнародна спільнота виробників ПЗ, як ISDEF, одним із засновників якої я колись наче був (і маю там почесний номер 13, отриманий на прохання). Там спілкування теж працює через mailing list, який відзеркалюється в NNTP.

Оскільки NNTP сервер накрився тазіком (як і сам ISDEF вже кілька років намагається), то в мене вийшла нагода позбутись NNTP altogether. З'ясувалося, що Embarcadero має форум (котрий відзеркалюється в NNTP), тобто читалка ньюсів мені не потрібна. І Буревісника було пристрелено.

Отже маленька, але важлива частина мого життя таки пішла в минуле. Швидше за все, пов'язана частина, а саме ISDEF, піде туди ж (тамтешня присутність все одно оплачена на весь 2012 рік).

Колись писав, що ми вирощуємо Тибетський Молочний Гриб (по-простому - кефірний грибок) і п'ємо домашній кефір. Але оскільки смак його починає набридати, то треба було смак розбавити. Ну я і розбавив - грейпфрутовим соком в пропорції 1:1. П'ється набагато жвавіше. А якщо розбавляти вишневим, то має бути зовсім гарно.

Нам известна каноническая версия, что Чебурашка прибыл(а) из теплых краев в ящике с апельсинами. Вот только насколько такая версия соответствует действительности? А действительность на самом деле намного суровее и беспощаднее. В далекой-далекой галактике ... жили злобные маленькие зверьки чебураны. Жили они в теплых тропических лесах родной планеты и питались плодами местных тропических растений. Но не брезговали чебураны и детенышами соседствующих живых видов. С течением времени эти злобные зверьки развились до не менее злобных маленьких гуманоидов, и начали наводить ужас на население родной планеты (а на планете существовало еще несколько разумных рас, большинство из которых было насекомоядными), выкрадывая и поедая детей по ночам. И вот эти разумные расы показали свою разумность -- собрались и наваляли злобным чебуранам выселили чебуранов прочь с планеты. И отправились чебураны искать себе новое пристанище. Требование было простым - зеленая планета, пригодная для жизни, с населением, пригодным для питания. Поиски планеты были долгими, но в конце концов Земля подошла ("... а земляне пойдут на чебуреки"). План вторжения был прост как все гениальное и гениален как все простое: корабль-матка, доверху забитый морожеными чебуранами, болтается ждет сигнал на орбите Земли, а космический десантник высаживается на планету для рекогносцировки на местности. Десантник должен был подобрать площадку для приземления корабля-матки и отправить сигнал на корабль, для чего ему был выдан зеленый свисток. Для десантника был пошит удобный комбинезон с имитацией кожного покрова, аналогичного покрову большинства туземцев. К сожалению, анатомия чебуранов не позволяла спрятать в костюме все необходимое, поэтому часть оборудования решили вынести в боковые отростки, походящие на уши земных аборигенов. Правда, у самих чебуранов ушей на самом деле нет, и как эти уши функционируют, чебураны не знали. Поэтому, если вы обратите внимание, "уши" у Чебурашки покрыты шерстью внутри и абсолютно не функциональны. Итак, корабль остался на орбите, а космодесантника Чебурашку выбросили на территории страны, называемой Гондурасом. На самом деле чебураны при радиоперехвате наслушались Фоменко (не того, который историк, а того, который гонщик) и страну перепутали. Но было уже поздно - Чебурашка кубарем летела вниз к Земле (про плотность атмосферы чебураны по злобности своей тоже забыли, т.к. в школе вместо уроков физики имели уроки зловредности). Нам точно неизвестно, почему Чебурашка повредилась рассудком. Была ли виной тому лоботомия, проведенная невежественными индейцами, или повреждение терморегулятора в скафандре при посадке привело к размягчению мозгового вещества, да только наша десантная Чебурашка таки тронулась умом и при очередном приступе панического страха спряталась в ящик с апельсинами. А остальное вы знаете... И теперь, слушая песню "прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете", помните - тот волшебник не на вертолете, а на космолете прилетит, и такое кино всем покажет, что мороженого уже не захочется.