За життя

За кордоном зарікся відкривати пейсбук, оскільки новини - отруюють свідомість і підсвідомість.

Попрацював, не втримався, відкрив пейсбук (з метою перевірити що мені за нотифікації нападали). Випадково прочитав 2-3 повідомлення стрічки. Отруївся.
- Что мне дедушка! Подумаешь! Это кровать моя.
- А где же дедушка спит?
- Дедушка там, в углу, на коврике.
А отак наша Берта спить на моєму боці ліжка, коли мене немає (причому, якщо спить дружина поруч, Берту це не бентежить). Коли ж ми всі влягаємося, собака спить в ногах у дружини, а кішка - у мене в ногах, або взагалі на мені.

610368ac0313ad6787ad19510487e5ed.jpg
Відвідали в неділю аквапарк в Кракові (про це окремо), і діти захотіли піти в Києві. Тому ми нарешті (перший раз в житті) доїхали до Терміналу, що в Броварах.

Аквапарк в Терміналі виявився надзвичайно приємним! Краківський просто відпочиває в порівнянні з броварським. Гірки - такі як треба (і дитячі і дорослі), басейн з хвилями і купа джакузі додали насолоди. Плюс до того порадували квитки на весь день (в Кракові 2 години максимум і потім похвилинна оплата за подвійним тарифом) за майже ту ж ціну, що й в Кракові. Плюс в нас є швидкожерка з великим вибором, і все таке смачне, що дружина не втрималась від того щоб сказати "покладіть звідти до сюди".

Капці продають на місці (до кас, щоправда), якщо ви свої забули вдома. Мило в душі теж пропонують. І полички для капців-рушників є.

В підсумку - все чудово, лише мало кіл для найбільших гірок (і черга на них же), тому якщо хочете на великі гірки, то приїздити треба на 10 ранку.
В рамках підтримки національного виробника ...

Але все по порядку. Хто не читав, нагадаю, що нам в Березні в Ризі якісь кацапські рила спалили машину, сильно тюнінгований VW Tiguan. Залишки ми з величезним трудом привезли в Київ.

В Києві Українська Страхова Група виплатила нам КАСКО в повному обсязі, котрий могла (тобто всю страхову вартість автомобіля мінус вартість залишків, котрі ми собі залишили).

І от ми на цю суму вирішили придбати щось. Але в зв'язку із невизначеністю напрямків подальшого руху ми зійшлися на тому, що купувати те, що хочеться, зараз безглуздо. І вирішили поміняти машину тестеві, тобто його старий VW Polo (колись виміняний на мій Jaguar) віддати, а нове взяти.

І тут я згадав про SsangYong. Це такі цікаві корейці, котрі є у власності китайців, а збирають їх в Кременчуці. За рахунок цього це є варіант "дешево і сердито".

АІС (група компаній, котрі продають зокрема і SsangYong) запропонували нам trade-in, і ми чудово віддали їм Polo, натомість взявши собі модель New Korando '2014-го року (корандо серед власників називають кабанчиком, і він дійсно чимось схожий). Оскільки в нас в критеріях були повний привід і коробка-автомат, то вибору комплектацій особливо не було - тільки DLX-3 або DLX-4 (дві максимальні). Взяли DLX-4, бо різниця в ціні там невелика, а наприклад бічні подушки безпеки є тільки в DLX-4.

Сьогодні машину забрали. Я дуже приємно вражений виконанням. Так, пластик не елітний (але в Тігуані теж були вставки з дешевого китайського пластику, я плювався сильно), але опцій реально багато, все продумано і так, як я вже звик в машинах вищого класу. Дзеркала самі згортаються при паркуванні, центральний замок сам зачиняється при русі, ще купка таких дрібниць. В салоні і багажнику все досить продумано, дуже охайно (аби не краще ніж в Тігуані). Є навіть вентиляція водійського сидіння і підігрів керма, котрих в тігуані не було. А ще є кнопка для ввімкнення постійного повного приводу - річ, котрої дуже не вистачало в Тігуані, коли ми посадили його на пузо в лісі. Є штатні парктронік, круіз-контроль і клімат-контроль. Камеру заднього огляду можна доставити разом з мультимедійною системою з великим екраном за 10К грн .

Єдиний недолік - порівняно слабенький двигун. 149 к.с. (начебто він якось чіпується, але поки що незрозуміло) дозволяють машині бігати на рівні із сараєм Mazda CX-9, але після тігуанівського TFSI на 250 к.с. різниця дуже відчутна. Я тішуся тим, що мені на ньому їздити небагато (пара закордонних поїздок, куди я на Мазді не ризикну їхати), а в Києві його потужності достатньо.
Виявляється, ми просто не вміємо її готувати. Три тижні тому вона потемніла, але залишалася зеленою. І лише зараз вона набула справжнього смаку. Фактично, вона на смак як чорна смородина, але трохи яскравіша за рахунок агрусу.
Місяць не бачив. А тут стою бджіл ганяю (друга серія відбирання меду, +25 кг), чую за спиною шарудить. Повертаюсь - сидить, гризе горіх. Я їй вчора черговий мішок горіхів виставив і поклав ще на видному місці, щоб бачила. От і прийшла вона. Подобрішала, шерсть на сонці грає, смілива така - на мене дивиться як на предмет інтер'єру. Добре їй в лісі живеться, як бачу.
Коли мене жалять бджоли, мені не подобається. І хоча за три роки я вже виробив трохи імунітету (тобто організм не впадає в паніку після 2-3 ужалень за раз), але менш болючими ці самі ужалення не стали. Кажуть, що в пасічників зі стажем організм взагалі не реагує на отруту. Не знаю. Мене більше 10-15 бджіл за раз ніколи не жалили, але ця кількість дійсно проходить непомітно.

Це я сьогодні займався пограбуванням бджіл. Відібрав в них рамок стільки що вже складати не було куди, то довелося качати мед. Накачав 36 кг, потопив мабуть пару тисяч бджіл -- липа відцвіла, і бджоли голодні, то лізуть прямо в медогонку з медом, де й тонуть. Ще кілограмів 12-15 можна буде качнути за тиждень.

Взагалі 45-50 кг від 4-ох сімей (навіть при тому, що дві сім'ї приїхали лише в кінці травня, й ті неповні) -- це дуже мало. Минулого року з 3-х сімей було 60 кг меду за два заходи (сади/акація і липа). Цього року фактично один захід зараз (просто частина меду ще недозріла, тому розбив процедуру на два рази). Сади померзли цього року, акація відцвіла за 3 дні - першого медозбору фактично не було. А оскільки я вулики не вивожу нікуди, то після липи (і то, я липи посадив 5 років тому, вони тільки другий рік квітнуть) вже медозбору не буде. Професійні пасічники, хто вивозить вулики, беруть з сім'ї до 100 кг меду за сезон, але це треба з вуликами їздити постійно по місцях, де медоноси квітнуть.

Але варто зауважити, що ми з минулого року більше 20 кг меду ще не з'їли. Тому я не дуже переймаюсь стосовно кількості. Інша річ, що садовий смачніший за липовий, але "один раз в год сады цветут".
Це картина, купив на на Андріївському узвозі. Колір стрічки в оригіналі помаранчевий, не знаю, чому вона на екрані виглядає червоною.

6e2c209dbb12afb3eb32f130625d66f4.jpg
Тільки що (на моїх очах) кран проломив відбійник і ледь не впав прямо нам на паркан. Якби впав, то труба паркану, воротам, кільком десяткам дерев і кущів ...
6cd36a1c7f63039c69ac49227c7898b4.jpg
Приватбанк "перевипустив" мою візу класік шляхом заміни її на Mastercard з Paypass-ом і чіпом.

Картки без чіпу в Європі багато де не приймають (в Латвії ми мали цей клопіт, хоча в Польщі я платив приватівською карткою).

Подивився, сьогодні, як працює paypass. Проводять карткою біля пристрою зчитування і все. Простіше, ніж стрічка, і не стирається пластик (тому картка видається на 4 роки замість 2-х). Але потрібно вводити пін-код замість підпису.

А ще в Мегамаркеті її таки засунули чіпом, бо сказали, що paypass в них чомусь не спрацьовує (хоча здається що я просто неправильно пін-код ввів перший раз).

А, і мені ще ввімкнули SMS-повідомлення про списання коштів (чого на попередній картці не було).

Upd: Зауважив, що в системі нова картка прив'язана до старого рахунку і в Приват24 виглядає як перевипуск - збережено історію транзакцій і всі гроші старої картки доступні на новій. А то я тільки зараз зрозумів - чим я розраховувався, якщо я вчора гроші на картку не переказав. А воно он як вийшло. Зручно!
  • Архів

    «   Березень 2025   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
    31