За життя

В 2009-му я зробив два будиночки для білок і повісив їх так, щоб ці будинки було видно з вікон, що виходять на ліс. Кілька днів тому я знайшов маленьких білченят в тому будинку, що далі від людей. А другий будиночок завжди був пустим, оскільки він відкритий для ранкового сонця і для огляду від будинку. А ще там поруч годівниця, в котру я клав їжу протягом всіх цих 5-ти років.

І от вчора чи позавчора мама-білка переселила в цей будиночок білченят (звідки, не знаю, але не з другого будиночку - ті білченята менші).

Білку я побачив вчора вдень, а сьогодні по обіді на "ганок" будинку, як бачите, вилізли білченята. Я бачив двох, але можливо, що їх там більше. Одне сміливіше вийшло і навіть намагалося перелізти на дерево, але поки що йому це не вдається. Друге визирає назовні.

За кілька хвилин прийшла мама-білка і загнала всіх білченят в будинок. Я підходив перевірити, чи не впало це білченя вниз, і знайшов маму-білку, котра подивилася на мене з будиночка, вилізла і почала підманювати мене вбік від будиночку. То я й забрався звідти. А зараз все спокійно.

Тепер головна задача - спостерігати, щоб до будиночку не залізла якась кішка чи ласка (і ті і інші є і до будинку при бажанні долізуть).

Спостерігаю в Ризі цікавий ефект -- разів зо п'ять вже, коли кажу людям, що я сам з Києва і зараз маю їхати в Україну, люди зі щирим подивом питають "ну ви ж повернетесь?". Звісно, колись в Ригу приїду, бо в мене тут "перевальна база", але люди щиро вважають, що в Латвії краще, ніж в Україні і не припускають думки, що я можу не прагнути назад якомога швидше.

Зі стоматологами в Латвії і добре і погано. Добре, бо стоматологія на високому рівні, погано, бо черги шалені. Як я з'ясував, черги шалені тому, що скандинави їздять лікуватись в Латвію. Це підтягує рівень сервісу і, водночас, ціни.

В мене від місцевої води почалися проблеми із зубами і я вирішив провести екскурсію в стоматологічну клініку поставити пломбу замість тої, що посипалась найсильніше. Зателефонував зранку в клініку, котру мені порадив місцевий юрист. В клініці запропонували запис на наступний тиждень. Коли я сказав, що я їду з Риги, подивились і знайшли один time slot на сьогодні. Мені пощастило.

Посадили в крісло, вдягнули окуляри, щоб світло не било в очі. Не пам'ятаю, щоб таке робили в Києві.
Щоб перевірити, чи робити анестезію, і що коїться із зубом, треба робити рентген. Ну, думаю, вставати, йти кудись, чекати пів-години. А ні - апарат прямо в кабінеті (кабінетів декілька і рентгенкабінет є окремо, але все одно є апарат і прямо на робочому місці). Плівку пальцем тримати не треба, є фіксатори для цього (дуже зручно!). Результат доступний через 1-2 хвилини прямо в комп'ютері (а от плівки мені не дали із собою).

Анестезія - спершу ясна змащуються лідокаіном, потім вже робиться укол. Сама анестезія якась дивна - досить сильна, але повністю без болю не вийшло все одно.

Сам процес пломбування стандартний, описувати нема чого. Потім ще зробили два додаткові рентгени щоб глянути, яка ситуація в інших підозрілих місцях. За все (одна пломба і три рентгени) - 95 євро. Недешево, прямо скажемо. Подивимось, скільки триматиметься.

PS: і знову штраф за паркування, хоча на знаку було написано "2 години безкоштовно". Добре що хоч оплачувати їх не треба.

Завантажили Тігуан на евакуатор і відправили додому. Подальші частини історії розвиватимуться вже в Києві, але там буде значно легше. Отже, кому цікаво як виглядає справжній клопіт, може почитати стислий перелік негараздів.

Ніч - пожежа. 2.30 почалася, о 6.30 мене відпустила поліція. Спати, звісно, не можеться. Наступного ранку телефонують зі стоянки добрі люди, потім власник другої машини.
Домовляємося з ним, їдемо у відділок, отримуємо лист  про те, що порушено справу за фактом знищення машин.
Відвожу довідку на переклад. На зворотньому шляху змушений купити принтер-сканер-копір, бо доведеться працювати з паперами.

Читати далі...