За життя

Моя літня машина показує витрату бензину, коли стоїш. Так от, згідно її показників кондиціонер від'їдає 200 грамів бензину на годину. Тому найкраща економія бензину шляхом вимкнення кондиціонеру виходить, якщо вимкнути запалення і пересісти на ровер. Більше того, ризик потрапити в ДТП від перегріву і втоми збільшується, тому якщо треба сидіти влітку в машині -- заведіть її і включіть кондиціонер. Це з'їсть 2 літри бензину, але може зберегти значно більше.
В мене в кабінеті постелений довговорсовий ковролін (40 км.м одним шматком) такого ж чудового морського кольору, як моя літня автівка. Офісне крісло його колесиками поступово (повільно, але невпинно) витирає. Місцями. І от не пройшло і двох років, як до мене доперло, що треба щось підстелити, бо міняти всі сорок метрів із-за протертого шматочка буде якось некузяво. На вибір в Епіцентрі були будуарний ковролін з довжелезним ворсом ніжно-рожевого кольору і темно-зелений офісний килимок 1*1.5 м. Рожевий ковролін було відкинуто не тому, що колір рожевий, а суто тому, що крихти від їжи будуть погано витягуватись пилососом. Тому був куплений офісний варіант. Крісло по ньому їздить гірше, ніж по довгому ворсу (чому, не знаю), але на душі спокійно. А за тиждень до цього я замінив понтові штатні килимки в мазді на гумові. Тільки передні. З тієї ж причини - протерся шматочок під ногою, де педалі.
Тут я згадував, що відправив їм запит стосовно апгрейду. Тільки що отримав відповідь, що апдейт буде в другій половині червня роздаватись по FOTA (тобто не через комп'ютер, а напряму на пристрій).
Купив дружині з місяць тому телефон HTC Hero, виявилось Android 1.5. Тепер сижу, чекаю на апгрейд. На українському сайті HTC про Hero ані слова, хоча коробка вся з себе українська. Відправив до HTC запит, що за фігня - чи це офіційний телефон і де його підтримка. Подивимось, що скажуть. Якщо не скажуть, не буду більше купувати HTC (це був третій, і, мля, він без української мови!).
Кто не курит и не пьет, тот, конечно, идиот, и здоровеньким умрет, но сто лет он проживет. Ну а если не везет, и сто лет не проживет, все равно он бед не ймет, сохранив здоровье. Вот.
Оскільки перепустку в Метро я забув вдома, а згадав про неї вже на під'їзді до магазину, довелося розвернутись і поїхати в Ашан.

І от я зрозумів, чим Ашан мені так не подобається -- це магазин для людей нижчого і нижчого середнього класів. Звісно немає нічого поганого, якщо туди заїде якийсь багатій (наприклад, в туалет забігти :), але в принципі їхня політика орієнтована на пустий гаманець.

Асортимент складається з дешевих (за якістю) товарів. Наприклад, я не побачив жодної банки натуральних маслин без глюконату заліза (такі маслини є, я їх купую періодично в Метро або в Мегамаркеті). Не побачив чаїв, більш пристойних за ліпрон з грінфілдом. Ну і так далі.

Ще слід зауважити, що за сьогодні я тричі почув її від відвідувачів, які по телефону питали у своїх домочадців, що купувати. Начебто факт незначущий, але за 10 років, як у нас відкрились перші супермаркети, я в них чув вимовлену кимось фразу "це дорого" ну може один чи два рази.
Попередня частина.

Отже я вирішив битися далі. Два тижні тому ми з дружиною звернулись до начальника паспортного відділу Оболонського району із заявою про реєстрацію нас за місцем постійного проживання. Начальник, підполковник міліції, виявився *дуже* дружньою і ввічливою людиною, ситуацію нашу зрозумів, і погодився дати письмову відповідь-відмову, щоб ми могли на її підставі діяти далі. Відповідь я отримав позавчора. Далі будемо звертатись до суду.
Минулого року посадили рожевий каштан. Виглядав він тоді не дуже, але дав 4 свічки. Цього року свічки тільки дві, але які красиві:



Щоправда, і фотоапарат кращий :).


Це той кедр, що на цих фотографіях.
Моє знайомство з білками почалося з того, що самка при пересадці її з переноски в вольєр вкусила мене до крові за палець, а наступного дня здохла (мабуть, отруїлась). Я повіз тушку на Волинську, здав її на аналізи, а сам бігав по лікарнях в спробі з'ясувати, хто ж буде робити щеплення від сказу. Витративши пів-дня, я так ніц і не добився. За місяць були готові аналізи, з тушкою було все гаразд. Але я певний острах бути вкушеним заробив, і більше не намагався взяти білку за тулуб.

Було ще два випадки з білком Шуріком, коли він то пальця засунув в клітку, а інший раз намотав хвіст на вісь колеса, і доводилося його в авральному порядку вивільняти. Тоді він мене теж кусав (один раз до крові), але то не рахується.





І от сьогодні в мене маленьке свято -- я погодував з рук білченят і наважився таки засунути руку до бурундуків і погодувати їх з рук теж. І ті і інші мене поприкусували за пальці, але тільки щоб спробувати, чи його їдять чи ні (тобто не боляче і не до крові).

Проблема з ручним годуванням білок і бурундуків полягає в тому, що тварини боязкі, і якщо вони кусаються при захисті, то з рукою стає приблизно те ж саме, що з горіхом. Білка прокусує палець до кістки і заживає рана потім з місяць. Призвикають до рук вони погано і швидко дичавіють, якщо не брати їх на руки щодня.

Бурундуки, взяті в грудні, тільки нещодавно звикли до мене (хоча в продавця вони були ручні, він їх брав голими руками). А білченята ще маленькі, їх можна брати руками просто так, але вони теж нервуються (третій день в мене).

  • Архів

    «   Травень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30 31