За життя
21.10.2025
08:00
А між тим, в мене промайнув ювілей. 40 років тому, на початку вересня (чи то було 31.08 чи 7.09) 1985-го року, батько привів мене на роботу, де стояла ЕОМ СМ-2М (дві кімнати, штук з 15 шаф і десяток терміналів, клон PDP-7 якщо не помиляюся), з чого почалося моє практичне знайомство з програмуванням - тоді на Basic'у. Теорію я читав і раніше - коли мені було 4 роки, я в коморі знайшов та прочитав книжку "Асебмлер для IBM/360" з описом команд, кодування на перфокартах тощо (книжку цю я потім в інтернеті знаходив, але перечитувати вже нецікаво) - але практиці вже 40 років. А загалом, комп'ютери (такі ж великі шафи) я бачив з немовлячого віку в КПІ, на кафедрі прикладної математики, бо мати тоді працювала з ними.
17.10.2025
13:45
В рольових іграх одна з проблемних задач - це збалансувати кількість та цінність луту, щоб він був, але не змушував людей бігати по кожній скрині та шафці і не скирдувати той лут в себе. Для цього вводять і ліміт за кількістю речей в inventory і максимальну вагу. Але це слабко допомагає. І от я зараз граю в Black Geyser Couriers of Darkness, де підійшли до питання тим, що ввели поняття greed level (рівень жадібності). Для команди та світу розраховуються окремі показники. Ти можеш брати що хочеш, але з кожним взятим предметом обидва показники зростають. Показник для команди можна знижувати, але складно; для світу — не знаю, не помітив. Є й верхня межа по цих показниках, але я не знаю поки, що буде, якщо її досягнути.
