Свого часу привіз з Америки generic drugs проти застуди, куплені в CVS. Вони діяли набагато краще, ніж українські колдрекс тощо. Сьогодні ми їх допили. Виявилося, що американський же Teraflu (і той, що продається в нас) мають ті ж складові в тих же дозах, що й вищезгадані дженерики. Але (!) лише те, що в США називається Teraflu Night, а в нас Teraflu Extra. В звичайному терафлю дози на 40% менші.
В Києві Teraflu Extra продається зараз із подарунком - досить пристойною філіжанкою.
За життя
28.02.2018
09:59
28.02.2018
09:56
Убога країна. Стою на світлофорі, поруч чотири (!) Audi Q7, Range Rover і Infinity FX37s
14.02.2018
09:53
Традиційна святкова пісня.
Незвична акустична версія:
Вона ж на концерті:
Красивий концертний запис із новою солісткою (попередня пішла, не витримавши навантаження, як і дві чи три до неї):
Ну і оригінал:
Незвична акустична версія:
Вона ж на концерті:
Красивий концертний запис із новою солісткою (попередня пішла, не витримавши навантаження, як і дві чи три до неї):
Ну і оригінал:
13.02.2018
00:36
Советский скрипач занял второе место на зарубежном международном конкурсе и с грустью говорит сопровождающему его мызыкальному критику:
- Занял бы я первое место, получил бы скрипку "Страдивари"!
- У тебя ведь отличная скрипка.
- Ты понимаешь, что такое "Страдивари"? это для меня то же, что для тебя маузер Дзержинского!
Хто рано приїжджає, той слухає репетицію і знайомиться з артистами. Я приїхав на концерт Edenbridge і Amberian Dawn на півтори години раніше, просочився в залу (був схожий на персонал, і мені ніхто питань не ставив), послухав репетиції і познайомився особисто із солісткою (Капрі) і засновником (Туомасом) Amberian Dawn ще до концерту. - Занял бы я первое место, получил бы скрипку "Страдивари"!
- У тебя ведь отличная скрипка.
- Ты понимаешь, что такое "Страдивари"? это для меня то же, что для тебя маузер Дзержинского!
Зала дуже маленька, я провів весь час концерту в метрі від сцени (перемигувався із Туомасом, бо стояв прямо біля його синтезатора, а до того ж з ним і познайомився), і зробив масу цікавих спостережень.
Зокрема
1) несамовитий ритм ударних в деяких піснях - це не синтезатор, а
2) шалені гітарні соло здебільшого грає не один, а два-три музиканти. Кожен грає свою частину (одночасно), але виходить наче переливи в руках одного.
3) західні концерти - довгі. Я і раніше чув про таке, але тут - 8 пісень в Edenbridge і 12 в Amberian Dawn (не рахучючи вступних 5 пісень Manzana) - це таки довго. 3.5 години, і помітно, що в співачок горло вже не витримувало під кінець.
4) дуже цікаво, як виконуються пісні, де в альбомному варіанті артист(ка) пише кілька голосів, або коли йде фоновий спів. На концерті пускається запис із цими доріжками. Самі музиканти грають вживу (це чутно і видно), але звук міксується з доріжкою. Наприклад солістка Amberian Dawn співала декілька пісень, де було дуже чутно фоновий вокал. Але вона в цей час співала живцем, в мікрофон.
5) великі концерти - фігня. Слухати потрібно саме так, щоб всі бажаючі могли підійти під сцену, та потиснути руки музикантам. А після концерту вийти в бар і випити з тими музикантами.
6) всі музиканти з берушами або з хитрими навушниками (кому що потрібно).
7) кожна група має свій набір ударних інструментів, котрі міняються (гітари - це само собою). Барабани - штука габаритна, але їх міняють в рамках одного концерту.
8) після гарного концерту можна слухати альбоми. Раніше в мене так не виходило - після концертів слухати альбомні записи я вже не міг. Не знаю, чому. А з Amberian Dawn все гаразд
.Фото, якщо зможу, викладу завтра.
11.02.2018
02:19
Взагалі, я сноб, і я це не приховую. Але є категорія людей, перед якими я схиляюся безумовно. Це музиканти, котрі пишуть і текст і музику (причому одразу для кількох інструментів). До них належать, зокрема, БГ, і Туомас Сеппала (засновник Amberian Dawn). Вони вмінють в кожну фразу вкласти стільки, що всю пісню можна розтягнути на цитати.
Післязавтра в мене маленьке свято. Я не люблю концерти - після них я зазвичай припиняю слухати альбоми груп. Але післязавтра сумісний концерт Amberian Dawn і Edenbridge в Відні, і я маю на нього квиток в дуууже маленьку залу.
Сьогодні Google Play Music показав, що альбом The Bonding від Edenbridge я прослухав 39 разів. Так, може бути. Бо це дуже сильний альбом. But I still believe that death is not the end.
Післязавтра в мене маленьке свято. Я не люблю концерти - після них я зазвичай припиняю слухати альбоми груп. Але післязавтра сумісний концерт Amberian Dawn і Edenbridge в Відні, і я маю на нього квиток в дуууже маленьку залу.
Сьогодні Google Play Music показав, що альбом The Bonding від Edenbridge я прослухав 39 разів. Так, може бути. Бо це дуже сильний альбом. But I still believe that death is not the end.
11.02.2018
00:58
Помітив, що робити описки (одруковки) англійською набагато складніше і небезпечніше, ніж в слов'янських мовах. Можливо, це вплив все-таки чужої (хоча й майже рідної після роботи і життя в США) мови. Але я помітив, що і мої респонденти, колеги по роботі, котрих я знаю особисто, ніколи не зробили жодної описки. Мої українсько- і російськомовні респонденти роблять їх постійно, на жаль. А з іншого боку, текст з опискою слов'янською мовою зрозуміти можна. Текст з опискою англійською вже викликає ступор і вимагає зазирання в словник.
Кажуть, в українській мові біля 250 тисяч слів. В англійській їх понад мільйон.
Кажуть, в українській мові біля 250 тисяч слів. В англійській їх понад мільйон.
11.02.2018
00:19
В далекому, досить буремному (але вже не сильно) 96-му році відправила мене мати подалі з Києва для підстраховки. Це було літо. Я взяв Альфу (салют), він взяв пасажирок, і ми поїхали світ за очі. Батько мого друга працював головним лікарем в санаторії за горою Кішка, що в Симеїзі (санаторію того вже на жаль немає давно, як і батька).
І от ми взяли намет, касети з чарівними записами груп Cocteau Twins і Dead Can Dance (їх Альфа привіз). Також там був альбом Акваріума "Електрошок". Всі три вразили мене дуже сильно, і я слухав їх ще багато років поспіль.
Спершу подивилися на дикі місця, щоб поставити намет, але поруч, між санаторієм і морем, була база відпочинку "Автобусник", директор котрої мав вільний клаптик землі і за дуже невелику плату офіційно оформлював наше стояння там з наметом (кажу то, бо я наступного року ще раз окремо приїздив на те ж місце і так само стояв).
Але готувати ми там не готували. Натомість ми ходили в Сімеїз. Їсти нам сильно багато не треба було, але по молодості пляшечку-другу-п'яту (на чотирьох, що там пити) прихопити треба. І ящичок Джин-Тоніка теж можна.
А в центрі входу в парк в Симеїзі тоді стояв дуже такий помірний кіоск з вивіскою "Їжаченята" (вивіска була російською, там було написано "Йожикі"). Біля кіоска стояло два столики, де можна було спожити придбане. Бігали ми туди щодня і не по одному разу. І в той приїзд, і в наступний. Навіть спогади певні лишилися.
...
В 2006-му ми з дружиною приїхали в Сімеїз, вже більш культурно. На місці намету стояв дуже поважний ресторан, зібраний частково (а може й повністю, не пам'ятаю) з дерева, двоповерховий. І він був здебільшого для меншин, хоча в певні дні туди пускали і гетеросексуалів.
Біля ресторану є пам'ятник, що складається з їжихи із їжаченятами (фото подивитися можна тут). І біля нього був напис "От ежиков к ежам за 10 лет!".
В ресторана є сторінка на пейсбуці, і я так дивлюся, що ресторан існує і працює і зараз. Хоча я чув, що і парк і набережну кацапи вже зруйнували. Що ж, сподіваюся, що колись ще перестрінемо цих їжаків, і дітей з ними познайомимо.
І от ми взяли намет, касети з чарівними записами груп Cocteau Twins і Dead Can Dance (їх Альфа привіз). Також там був альбом Акваріума "Електрошок". Всі три вразили мене дуже сильно, і я слухав їх ще багато років поспіль.
Спершу подивилися на дикі місця, щоб поставити намет, але поруч, між санаторієм і морем, була база відпочинку "Автобусник", директор котрої мав вільний клаптик землі і за дуже невелику плату офіційно оформлював наше стояння там з наметом (кажу то, бо я наступного року ще раз окремо приїздив на те ж місце і так само стояв).
Але готувати ми там не готували. Натомість ми ходили в Сімеїз. Їсти нам сильно багато не треба було, але по молодості пляшечку-другу-п'яту (на чотирьох, що там пити) прихопити треба. І ящичок Джин-Тоніка теж можна.
А в центрі входу в парк в Симеїзі тоді стояв дуже такий помірний кіоск з вивіскою "Їжаченята" (вивіска була російською, там було написано "Йожикі"). Біля кіоска стояло два столики, де можна було спожити придбане. Бігали ми туди щодня і не по одному разу. І в той приїзд, і в наступний. Навіть спогади певні лишилися.
...
В 2006-му ми з дружиною приїхали в Сімеїз, вже більш культурно. На місці намету стояв дуже поважний ресторан, зібраний частково (а може й повністю, не пам'ятаю) з дерева, двоповерховий. І він був здебільшого для меншин, хоча в певні дні туди пускали і гетеросексуалів.
Біля ресторану є пам'ятник, що складається з їжихи із їжаченятами (фото подивитися можна тут). І біля нього був напис "От ежиков к ежам за 10 лет!".
В ресторана є сторінка на пейсбуці, і я так дивлюся, що ресторан існує і працює і зараз. Хоча я чув, що і парк і набережну кацапи вже зруйнували. Що ж, сподіваюся, що колись ще перестрінемо цих їжаків, і дітей з ними познайомимо.
03.02.2018
08:00
Видання друге, перероблене
Література:
Ромео і Джульєта: Ой. Все.
Попелюшка: гарбуз перетворюється…
Колобок: ням-ням
Аліса в країні чудес: Збожеволіти можна!
Преступление и Наказание: по рублю!
Війна і Мир: Ржевський відсутній
Іліада (Гомер): Троя наша
Одісея (Гомер): Ми заблукали
Майстер і Маргарита: Кожному своє
Готель Танатос: Пускайте газ
Британська Енциклопедія: тут все
Біблія: Отче наш!
Теорія Відносності: все відносно
Кіно:
Зоряні Війни: Силу використовуй
Матриця: все - симуляція
13-ий Поверх: Матриця - плагіат
Oblivion: клони рулять
