За життя

Ім'я домену: "ionu". Або "IOnU". Звучить або як I On You, або як Eye on You.

Ну і на закуску пісня групи Judas Priest "Electric Eye".

Будеш робити якісно - це займе час і зробиш мало. Конкуренти обійдуть. Будеш робити неякісно - зробиш багато, але користувач скаржитиметься на якість. Конкуренти обійдуть. Отака дилема виходить. Рятує одне - конкуренти роблять ще повільніше і неякісніше.

Це стосується і України. Єдиний нюанс - до 2010-го року рівень довіри людей один до одного в Україні був істотно вищий за російський. Але три роки покращення зробили свою справу - людина людині вовком таки стала. К сожалению, уровень доверия людей к друг другу и социальным институтам вещь крайне консервативная, он не может быстро измениться в лучшую сторону, наработка доверия происходит долго, рухнуть же оно может очень быстро. Если принято врать и жульничать, если имеется экономика «кидка» и под это в массовом сознании подводится база «не мы такие, жизнь такая», то уже ничего не сделаешь. Общество безнадежно испорчено недоверием, и поэтому оно обречено. Обречено в том смысле, что никакого такого прогресса и прорыва без глобальных потрясений этого общества произойти не может. Отношения на основе недоверия приобрели самовоспроизводящийся характер. Большинство составят озлобленные, никому не верящие и не способные к какой-либо конструктивной деятельности люди. Существование в состоянии массового озлобленного недоверия не может не кончиться войной всех против всех. Возможно, что потом, на развалинах страны и государства, поставленные на грань физического выживания люди и найдут возможность восстановить уровень доверия к друг другу, но не раньше. Боюсь, что точка невозврата уже пройдена.

Позасерійна, присвячується дню котів. Проходячи одного зимового вечора двором, маленька Оленка помітила коте. Коте було огрядне і схоже на представника елітної породи мейн-кунів. В Оленки не було ані братика, ані сестрички, і дівчинка почала вмовляти мати взяти коте додому. Мати, звісно, заперечувала, але батько був на заробітках і тверде слово не було кому сказати. А двом жінкам не вдалося встояти проти товстої котячої пики, що наче здогадавшись, що йдеться про неї, вже забігла в під'їзд будинку і очікувала Оленку з мамою всередині. А коли двері квартири відчинилися, ніхто й не помітив, як коте опинилось в хаті. Виганяти коте не стали. Воно накинулося їсти все, що дають, а потім спробувало дістати їжу з каструль на плиті, і зрозуміло хибність своєї поведінки тільки після виховної бесіди з використання капця. Компліментарний процес теж не забарився і згодом перед вхідними дверима лежала чимала купка. Оленкова мати зітхнула і зрозуміла, що слід облаштувати котові туалет. Знайшли якусь коробку, нарвали туди паперу, віднесли коте до коробки. Той подивився на коробку, махнув на неї лапою ("приберіть це неподобство", мовляв) і пішов оглядати квартиру. Ретельний огляд привів його до ліжка, де коте, задоволене своїм новим статусом, вляглося спати на м'яких подушках. Наступного дня все повторилось. Коте наробив калюжу на пачку газет, що їх складали для різних побутових потреб в передпокої. На спробу Оленкової мами посадити коте на коробку-туалет, коте образилось, промурчало, що його тому не вчили, і згодом наклало ще одну купку перед телевізором. Мамі терпець урвавсь і коте було виселено в під'їзд (викинути коте на вулицю серед зими рука не піднялась). Але не таке то й просте було те коте - вуличні університети навчили його боротьбі за місце під сонцем, і коли наступного дня Оленка поверталась зі школи, коте пролізло в неї між ніг назад у квартиру. І почало хазяйнувати в квартирі - вдень відсипається під ліжком, де його не дістанеш (бо шипить і пазурі пускає), а вночі краде їжу з холодильника. І щодня гадить перед телевізором. А все тому, що нема в хаті справжнього хазяїна.