За життя

Сьогодні зустрічався з колегою і його дружиною, котрі пару років тому поїхали жити в Англію. І одразу відчув, що маю справу з людьми, що живуть за кордоном. Пояснити, чим мотивується це відчуття, важко, але можливо. Воно не в одязі чи розмові. Я навіть сам не знав, в чому, поки не почав писати цю нотатку. Коли дивишся на цих людей, є відчуття того, що люди знають собі ціну і почуваються вільно, без необхідності це знання комусь доводити (навіть тут). Тобто поки місцеве населення перебуває в коліно-ліктьовій позі як фізично, так і морально, або намагається на другому контурі (користуючись словами Уілсона) довести свою вищість, наші колишні співвітчизники міцно стоять на своїх двох. А частково це ще й відсутність постійного стресу, що виникає від проживання тут: в Європі життя набагато спокійніше. В мене дядько понад 20 років тому емігрував в Голандію. І таке саме відчуття виникає від його дружини (про дядька самого мені важко робити судження, бо воно будеbiased, оскільки це близький родич). Тоді я ніколи не міг це відчуття сформулювати, а от тепер знаю. Цікаво було б подивитись на людей, котрі живуть на заході, але не мігрували - чи в них такий самий стан, чи вони навпаки будуть показувати які вони круті, що живуть на заході (така поведінка може маскувати їхню невпевненість стосовно свого статусу за кордоном, коли постійного надійного статусу немає).
Сегодняшняя история с озоном и ворами халявщиками напомнила мне ситуацию, случившуюся 3 года назад у меня возле дома (собственно, эта ситуация и продолжается и она неизлечима).
Мне завезли (за деньги, естественно) машину чернозема. А так получилось (нужно было), что чернозем выгрузили на горе над домом, а не возле самого дома. И вот, я наблюдаю, что по нашей грунтовке, где никто не ездит, туда-сюда снует старый москвич 2141. Взял собаку, пошел посмотреть, куда ж там москвич ездит так хитро (а ехать очень хитро - один конец двухкилометровой грунтовки у нас находится при въезде в кооператив, а второй заканчивается чуть выше моего дома и ведет в лес). Картина маслом - два рагуля деловито пакуют в мешки мой чернозем. Подхожу, говорю "выгружайте". " - А шо такое?". Объясняю, что чернозем не их и не фиг. В ответ сакраментальное: "ну он же тут лежит". "Погодите, чернозем не ваш. За него деньги плачены", говорю. Они не понимают - "ну на нем же не написано". Так и не поняли, почему нельзя красть чужое. Короче, погнал я тогда этих рагулей, кучу эту мы использовали на треть (больше не нужно было), а остатки потом таки кто-то разворовал. Рагули оказались из нашего же кооператива, т.е. вроде и не нищие. А еще мне завезли 30 тонн отработанного грибного компоста, лежит вдоль грунтовки. Тоже половины кучи уже нет - разворовали.
Вот эти самые халявщики, обиженные на всю голову природой Озоном, такие же рагули с совковой тырсой вместо мозгов. Ни одному небось в голову не пришло, что купон, даже если его кто-то выложил на публику, не является их собственностью. Техническая ошибка не дает этим хомячкам права злоупотреблять и пытаться нагреть руки на чужом имуществе. Отдельный луч ненависти тем моральным уродам, которые злоупотребили оказанным им доверием и выложили приватные купоны (тоже теперь небось рассказывают "а там не было написано, что нельзя") на публику. Я бы на месте озона таких вообще забанил нафиг, за альтернативную сексуальную ориентацию. А потом эта же офисная дрянь воет "как плохо жить в стране". Фубля. Зы: для тех, кто не понимает причин моего возмущения. Представьте себе, что вы - девушка и пришли позагорать на краю нудистского пляжа. И тут к вам пристраивается толпа малолеток с целью посношаться. На ваши резонные возражения они отвечают "но ты тут сама голая улеглась!"
Читачі журналу Тайм вибрали Кім Чен Ина людиною року (ви взагалі про такого хріна з бугра багато чули?), а iPhone 5 - гаджетом року, назвавши його "одним з найбільш бездоганних гаджетів в історії споживчої електроніки". Як казав відомий персонаж, "поздравляю, вас, гражданин заврамшись". Хоча що можна очікувати від контори, котра оголошувала людьми року Гітлера і Путіна ...
Жило було молоко. Звичайне стерилізоване молоко ТМ Простоквашино, в прямокутних (якщо дивитись згори, тобто в проекції на стіл) пакетах. В нього була дуже корисна фіча - пусті пакети розкладались і входили в картонну коробку з-під того ж молока. Тобто молоко спожив (10 чи 12 пакетів, не пам'ятаю) і всі ці пакети назад в коробку склав і на склад макулатури відніс. І тут настало покращення. По-перше, молоко стало ультрапастеризованим. Все ок, тільки на кефір воно кисне гірше за стерилізоване. По-друге, пакети переробили на квадратні (тобто пакет високий, а в проекції квадратний - як соки Sandora або Jaffa). По-третє, в картонних коробках стали економити на клеї і вони розвалюються і розклеюються. А в-четверте, квадратний пакет після розкладення в цій картонній коробці не стає навіть якщо коробка витримує. А поставити його нерозкладеним в коробку не можна бо коробка розпадається. Таке собі зачароване коло. Тепер ці довбані коробки займають в рази більше місця при утилізації, та на додаток їх доводиться закидати в пластикові мішки для сміття (до речі недешеві) замість безкоштовної їх же рідної упаковки. Короче, схоже, що у Печкіна відібрали велосипед, а за одно і пальто із шапкою. Аааа ... щось мені та шапка нагадує ... Мабуть клей відібрали ті ж, що шапку. PS: і, ні, замінити це молоко немає чим - схоже, що всі виробники молока перейшли на ці високі пакети.
Ми не знаємо, що трапилося в ауді, але із їхнім покращенням дизайну, котре сталося протягом 2007-2012 років із моделями A4-A8 і Q3-Q7, схоже, покінчено. Дивитись на це одоробло без сліз неможливо.
Як я згадував раніше, ми бачили біля будинку лисичку. А потім виявилось, що це наче і не лисичка була. Але так чи не так, а я згадав, що з місяць тому в 50м від мого будинку на трасі я бачив збиту лисицю (я зупинявся придивитись, чи не можна її на хутро забрати, але ліньки було обробляти). Тобто ми не знаю, що бачили, але лисиці біля нас таки ходять.
Ліричний в[ід]ступ: Як відомо, в слов'янських, та й в германських мовах звуку Ф немає. Це "імпорт" з мов південних. Тому що тільки на півдні ростуть Фрукти. Так от, на базарі з'явився фейхоа. Як я намагаюсь його виростити, я колись розповім окремо, а поки що ми купуємо його на базарі. Сам по собі фрукт має смаки дивні і до нас постачається незрілим, що дуже впливає на його смакові якості. Але! Якщо його *добре* (до пюре без шматків) перекрутити із цукром, то виходить дуже смачна консервація. І її виходить порівняно багато (з огляду на чималу вартість цього фрукта). Смак такий самий, як у перетертої із цукром суниці, але суниця влітку і її мало, а фейхоа зараз і навалом.
Колись 20 років тому я хотів собаку і хотів назвати її Алісою. Коли знайшли в продажі (це була друга в Києві шелті, дочка першої), це вже була доросла дворічна собака, яку власниця назвала Алісою. А нинішнє цуценя власниця назвала Британією. А з Британією у мене багато чого пов'язане :).
З баша:

=====
xxx:
Статус у девочки:
Счастье - это малюсенькая ручонка, которая крепко сжимает твой палец, доверчиво смотрит тебе в глаза и искренне улыбается своей беззубой улыбкой!
xxx:
представила улыбающуюся ручонку, доверчиво глядящую мне в глаза
xxx:
брррр, ну нет уж
=====

З новин про януковича (цитата від нього):

=====
коли побачиш своїми руками, як кажуть, очима доторкнешся, за старою українською традицією.
=====
Спілкувався сьогодні із знайомим лікарем. По телевізору в кабінеті крутили розповідь про iPhone-істерію, а лікар плювалася. Розповіла, що їй подарували 2 роки тому, і вона повернула його назад. А Nokia E66, що згорів, ледь встигла поміняти на Nokia E72 (бо його зняли з виробництва на догоду тач-скрінам). Оскільки вона лікар і працює в гумових рукавичках, то приймати дзвінок в iPhone-і доводилося носом.
  • Архів

    «   Березень 2025   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
    31