Я уже больше десяти лет (с тех пор как появились мониторы 17") держу таскбар сверху, как в BeOS и MacOS. Это вроде бы удобнее, т.к. он легче "читается". Сегодня попробовал для разнообразия перетянуть его вниз. Это позволяет больше фокусироваться на текущем окне (хорошо для тех, кому нужно длительно выполнять работу в одной программе), но очень неудобно, если постоянно переключаешься между программами или смотришь в system notification area aka tray (как я). Выдержал я так с пол-часа, потом вернул таскбар на привычное место наверху.
За життя
06.02.0012
07:58
Майкрософт убирает кнопку Пуск из таскбара.
Я уже больше десяти лет (с тех пор как появились мониторы 17") держу таскбар сверху, как в BeOS и MacOS. Это вроде бы удобнее, т.к. он легче "читается". Сегодня попробовал для разнообразия перетянуть его вниз. Это позволяет больше фокусироваться на текущем окне (хорошо для тех, кому нужно длительно выполнять работу в одной программе), но очень неудобно, если постоянно переключаешься между программами или смотришь в system notification area aka tray (как я). Выдержал я так с пол-часа, потом вернул таскбар на привычное место наверху.
Я уже больше десяти лет (с тех пор как появились мониторы 17") держу таскбар сверху, как в BeOS и MacOS. Это вроде бы удобнее, т.к. он легче "читается". Сегодня попробовал для разнообразия перетянуть его вниз. Это позволяет больше фокусироваться на текущем окне (хорошо для тех, кому нужно длительно выполнять работу в одной программе), но очень неудобно, если постоянно переключаешься между программами или смотришь в system notification area aka tray (как я). Выдержал я так с пол-часа, потом вернул таскбар на привычное место наверху.
29.01.0012
14:52
Зима внесла свої корективи не тільки в звички тварин, але й в місця їх проживання.
Так, вчора на подвір'ї побачив горобців (перший раз за 3 роки). Взагалі, горобець - суто міський птах. В лісі живуть синиці. І те, що горобці забралися так далеко (5 км до великого житла) вказує на певні проблеми в місті.
А ще коли їхав вчора по дорозі в кооперативі, наткнувся на зграйку птахів - синиці, дві сороки і один ... сокіл. Вони включно із соклолом завзято їли якесь сміття. Коли я їхав, вони надали мені дорогу, але забрались недалеко - на паркан за 2 метри від дороги.
Загалом, у нас же живуть і орли, і соколи десь неподалік будинку. Але орел влітку - це одне, а сокіл, що пасеться посеред дороги ...
28.01.0012
13:41
В 94-му році в Україні працювало цікаве радіо, навіть і назви котрого я зараз не згадаю. Працювали вони на частоті 106.5 (потім цю частоту рейверам віддали). І я робив собі збірки пісень на касетах, котрі (пісні) мені дуже подобались.
І так сталось, що одна з пісень грала під час, скажімо так, романтичного побачення. Але ані назви, ані виконавця спіймати не вдалося. А пісню випадково було записано на касету (і більше я її ніколи по радіо не чув).
Нагадаю, що це був 94-ий рік і жодних інтернетів не було. Все що в мене було це невідомо яким чином набуті тексти якихось пісень різних західних груп на дискеті. І два слова з приспіву пісні (оскільки саму пісню було записано в поганій якості, розпізнати більше слів не вдавалось, та вони й не допомогли б в пошуку). От не знаю яким дивом, але серед текстів пісень, що в мене були, знайшлась ця пісня. Але чи ця? Виконує гурт Judas Priest, що ніяк не співпадало із стилем пісні на касеті. Але слова, якщо вірити тексту, були схожі.
Пройшло кілька місяців і я потрапив в UK. Там, озброєний лише знанням назви пісні і виконавцем, я мав вирішити цю задачу. Що було зроблено: я прийшов в великий музичний магазин і почав шукати альбом Judas Priest, на котрому була ця пісня. Знайшов години за півтори. Але був єдиний екземпляр в упаковці. Оскільки диски тоді коштували дорого, купити я його не міг. Довелось знімати упаковку (прямо в залі, не знаю, як мене не попалили) і дивитись оригінального виконавця. З'ясувалося, що це якась там Joan Baez. Наступні дві години я шукав її альбом (не знаючи стиля, і знов таки, без пошукових систем, навіть в магазині знайти щось було важко). Знайшов, знову, єдину касету. Купив не слухаючи. І не прогадав - збірка найкращих пісень Joan Baez їздить зі мною всюди (вже зараз викачана з інтернету в гарній якості).
А ось і сама пісня:
В студії вона звучить краще, але тут видно обличчя виконавиці. Студійна версія також є на YouTube.
Також в колонці Related на сторінці на Youtube можна знайти сучасне виконання цієї пісні, тобто як Joan співає її через 40 років (слухати рекомендую, якщо нерви міцні).
Пісня пов'язана із Бобом Діланом, з яким вони добре приятелювали в ті часи. Upd: власне Діланові вона і присвячена, хоча Баец це довгі роки з сентиментальних причин відкидала (але потім зізналася).
Цікаво, що пісню у виконанні Хелфорда і Judas Priest я так ніколи і не чув аж до сьогодні, коли вона прозвучала на MyRadio. Голову б йому відірвати за таке паплюження пісні.
Слухати концертний запис в рок-варіанті тут , сучасне "оригінальне" виконання тут і back to the roots тут.
Upg: пройшло 3 роки, я сприймаю виконання Халфорда дещо краще.
І так сталось, що одна з пісень грала під час, скажімо так, романтичного побачення. Але ані назви, ані виконавця спіймати не вдалося. А пісню випадково було записано на касету (і більше я її ніколи по радіо не чув).
Нагадаю, що це був 94-ий рік і жодних інтернетів не було. Все що в мене було це невідомо яким чином набуті тексти якихось пісень різних західних груп на дискеті. І два слова з приспіву пісні (оскільки саму пісню було записано в поганій якості, розпізнати більше слів не вдавалось, та вони й не допомогли б в пошуку). От не знаю яким дивом, але серед текстів пісень, що в мене були, знайшлась ця пісня. Але чи ця? Виконує гурт Judas Priest, що ніяк не співпадало із стилем пісні на касеті. Але слова, якщо вірити тексту, були схожі.
Пройшло кілька місяців і я потрапив в UK. Там, озброєний лише знанням назви пісні і виконавцем, я мав вирішити цю задачу. Що було зроблено: я прийшов в великий музичний магазин і почав шукати альбом Judas Priest, на котрому була ця пісня. Знайшов години за півтори. Але був єдиний екземпляр в упаковці. Оскільки диски тоді коштували дорого, купити я його не міг. Довелось знімати упаковку (прямо в залі, не знаю, як мене не попалили) і дивитись оригінального виконавця. З'ясувалося, що це якась там Joan Baez. Наступні дві години я шукав її альбом (не знаючи стиля, і знов таки, без пошукових систем, навіть в магазині знайти щось було важко). Знайшов, знову, єдину касету. Купив не слухаючи. І не прогадав - збірка найкращих пісень Joan Baez їздить зі мною всюди (вже зараз викачана з інтернету в гарній якості).
А ось і сама пісня:
Також в колонці Related на сторінці на Youtube можна знайти сучасне виконання цієї пісні, тобто як Joan співає її через 40 років (слухати рекомендую, якщо нерви міцні).
Пісня пов'язана із Бобом Діланом, з яким вони добре приятелювали в ті часи. Upd: власне Діланові вона і присвячена, хоча Баец це довгі роки з сентиментальних причин відкидала (але потім зізналася).
Цікаво, що пісню у виконанні Хелфорда і Judas Priest я так ніколи і не чув аж до сьогодні, коли вона прозвучала на MyRadio. Голову б йому відірвати за таке паплюження пісні.
Слухати концертний запис в рок-варіанті тут , сучасне "оригінальне" виконання тут і back to the roots тут.
Upg: пройшло 3 роки, я сприймаю виконання Халфорда дещо краще.
26.01.0012
08:38
В шахматы меня научила играть бабушка, когда мне было лет 5-6 (не помню уже точно), и мы успешно этим занимались до моих лет 10-12, когда я начал у нее стабильно выигрывать. После этого я в шахматы не играл уже более 20 лет.
Вообще я лично считал и считаю шахматы одним из самых бессмысленных занятий человека: неглупые люди (глупые в шахматы не играют) тратят свои умственные способности на обогрев окружающего воздуха, часами и днями просиживая над шахматной доской. Шахбокс в этом плане и то более полезен - поставили тебе мат, а ты обидчику морду набил. Лепота ...
Но с месяц назад мы со средней дочерью обнаружили, что в шахматы (вдвоем на ее виндовом планшете) играть довольно таки занимательно. В основном для развития внимательности и атрофированного в нынешних условиях умения строить дерево вариантов в уме. Иными словами, в воспитательных целях. Но с другой стороны я заметил, что моя работа точно так же отупляет, как и все остальное. А простые логические игры на смартфоне слишком просты, чтобы что-то развивать. Поэтому я поставил на смартфон игру с оригинальным названием Chess от AI Factory . У нее настраиваемые уровни качества игры (от 1 до 10) и играет она почти как человек.
В случае игры с компьютером шахматы превращаются из поединка (который не имеет смысла, поскольку компьютер не ошибается, а по глубине анализа даже смартфон бьет игрока с легкостью) в решение шахматной задачи "мат в 40 ходов". Этому способствует и возможность с легкостью делать любое количество Undo (я бы на месте разработчиков это дело как то ограничивал все-таки).
Начинал я с того, что на 4-ом уровне стабильно проигрывал. Сконцентрировавшись и вспомнив навыки игры, я на 4-ом уровне начал более-менее стабильно выигрывать (и даже без undo). 5-ый уровень мне не давался совершенно (в лучшем случае ничья, поскольку при моем преимуществе в ладью смартфон стабильно ставил мне мат за счет перехвата инициативы и лучших позиций пешек). Был один или два выигрыша, но достаточно тяжелых. А сегодня я решил, что может быть, программа вместо 5-го уровня 10-ый использует, и пошел на 6-ой уровень. И с 8-ой или 9-ой попытки выиграл, поставив мат, загоняв вражеского короля между его же пешек ладьей и ферзем.
К слову, играть намного удобнее на 10" планшете, чем на смартфоне. А смартфон я уронил об стену в процессе игры две недели назад. Теперь к нам едет новый экран с eBay
.
Вообще я лично считал и считаю шахматы одним из самых бессмысленных занятий человека: неглупые люди (глупые в шахматы не играют) тратят свои умственные способности на обогрев окружающего воздуха, часами и днями просиживая над шахматной доской. Шахбокс в этом плане и то более полезен - поставили тебе мат, а ты обидчику морду набил. Лепота ...
Но с месяц назад мы со средней дочерью обнаружили, что в шахматы (вдвоем на ее виндовом планшете) играть довольно таки занимательно. В основном для развития внимательности и атрофированного в нынешних условиях умения строить дерево вариантов в уме. Иными словами, в воспитательных целях. Но с другой стороны я заметил, что моя работа точно так же отупляет, как и все остальное. А простые логические игры на смартфоне слишком просты, чтобы что-то развивать. Поэтому я поставил на смартфон игру с оригинальным названием Chess от AI Factory . У нее настраиваемые уровни качества игры (от 1 до 10) и играет она почти как человек.
В случае игры с компьютером шахматы превращаются из поединка (который не имеет смысла, поскольку компьютер не ошибается, а по глубине анализа даже смартфон бьет игрока с легкостью) в решение шахматной задачи "мат в 40 ходов". Этому способствует и возможность с легкостью делать любое количество Undo (я бы на месте разработчиков это дело как то ограничивал все-таки).
Начинал я с того, что на 4-ом уровне стабильно проигрывал. Сконцентрировавшись и вспомнив навыки игры, я на 4-ом уровне начал более-менее стабильно выигрывать (и даже без undo). 5-ый уровень мне не давался совершенно (в лучшем случае ничья, поскольку при моем преимуществе в ладью смартфон стабильно ставил мне мат за счет перехвата инициативы и лучших позиций пешек). Был один или два выигрыша, но достаточно тяжелых. А сегодня я решил, что может быть, программа вместо 5-го уровня 10-ый использует, и пошел на 6-ой уровень. И с 8-ой или 9-ой попытки выиграл, поставив мат, загоняв вражеского короля между его же пешек ладьей и ферзем.
К слову, играть намного удобнее на 10" планшете, чем на смартфоне. А смартфон я уронил об стену в процессе игры две недели назад. Теперь к нам едет новый экран с eBay
.
25.01.0012
17:51
Мой компаньон увлекся игрой в покер (сразу говорю - играет за границей, органам просьба не возбуждаться). Как я понимаю, он больше выигрывает, чем проигрывает, но играет он не ради денег.
Я как человек, отвергающий любые соревнования принципиально (поскольку они являются чистым транжирством ресурсов), долгое время относился к этому делу совершенно равнодушно. А тут перед новым годом мы зашли в книжный магазин, где я вместо литературы по оружию (надо мне, потом напишу) нашел полочку с книгами по играм. Детям была куплена большая энциклопедия преферанса, а себе взял самоучитель по покеру.
Самоучитель оказался весьма интересным и познавательным. С компьютером мне играть быстро надоело и я пошел на PocketStars.net играть на условные фишки.
Что вам сказать ... Печальное, душераздирающее зрелище. Невероятно нудное и неинтересное. Рыбалка по сравнению с покером - просто фейерверк адреналина. Хватило меня дня на три, причем на третий день я открыл два стола параллельно - стало чуть веселее, но ненамного. Отмечу, что я играл как будто на живые деньги, т.е. аккуратно и без резких движений. Выиграл в сумме около 150 фишек при бай-ине в 200. Потом спустил 1100 до 100, потом отыграл до 300 и потом обломался. Жалко времени. Засим "до свиданья, наш ласковый Миша".
Скажу, что в Wild Ones на Google+ я играю уже два месяца, и хотя первоначальный азарт давно прошел, 2-3 партии за день для расслабления я играю. Если кто хочет, присоединяйтесь (ссылка на меня в G+ в правой колонке).
21.01.0012
14:40
Через 10 з гаком років я позбавився ICQ.
Цей артефакт часів дотком-буму з'явився в мене одним із перших - номер мій був 1 907 110, що за нинішніх часів приблизно як за 10 років до того - вкладиш Turbo з номером 52 (вкладишів з номерами < 50 ніхто ніколи не бачив тоді).
І треба сказати, що ним (ICQ) я користувався досить активно. Навіть намагалися використати його для живого спілкування з клієнтами, але персоналізована сутність ICQ (рівно як і інших чат-месенджерів) не дала цього зробити.
З часом в компанії ми запровадили Jabber, а з іншими людьми можна спілкуватись десятком інших методів, починаючи від СМС. Тому потреба у власне ICQ відпала. Ну в поява GTalk'а і підв'язка його до Google+ поставила жирний хрест на потребі в будь-яких інших месенджерах.
Був ще Facebook, але не прижився, оскільки я і самою мережею не користуюсь. Тому зараз в мене в міранді стоїть два плагіни (Jabber і GTalk) і все.
19.01.0012
18:32
- І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити!
Відтоді у нас завжди шоста година.
Відтоді у нас завжди шоста година.
Купив собі годинник (це окрема цікава історія). В ньому є тахіметр і секундомір, "повішані" на велику секундну стрілку. А власне секунди поточного часу показує маленький циферблат біля цифри 9. Відповідно, велика секундна стрілка завжди вказує на 12 (звісно крім тих випадків, коли запущено секундомір).
І коли дивишся на годинник, стабільно виникає розрив шаблону - час зупинився!
19.01.0012
17:02
- У меня кривые гвозди, и ваш молоток забивает их через раз.
- Возьмите прямые гвозди.
- Не могу - кривых гвоздей уже закуплено 100 ящиков, компания, производившая эти гвозди давно обанкротилась (еще бы), а мы должны пользоваться тем, что уже куплено.
19.01.0012
06:52
Раздаем бесплатно молотки. Хорошие, с резиновой ручкой, качественной сталью, сбалансированные, - хоть завтра в бой. На ручке наклейка "соблюдайте правила ТБ при работе". Приходит клиент, топает ногой, спрашивает "а где инструкция к молотку на 100 страниц"? Для него, блин, одна инструкция - пусть забивает гвозди головой.
16.01.0012
19:27
Син з батьком приiхали на море. Батько:
- Синку. Оце море. Син, що все життя у степу прожив i навiть рiчки не бачив:
- Де-е-е? Батько:
- Оце, синку, вся оця вода - це море!
- Де-е-е-е? Зайшли по колiно в воду.
- Синку, дивись! Оце небо, ото земля, а оце сине - це море!
- Де-е-е-е? Зайшли по шию. Батько:
- Синку! Оце ти у водi стоiш - це усе море!
- Де-е-е-е? Батько його за шию, та писком у воду. За хвилину витягуе. Син:
- Батьку! Що це було?!
- Море, синку, море..
- Де-е-е-е?
Свежего пациента выпустили. Представьте себе молоток в картонной коробке с надписью "инструкция внутри". Когда вы открываете коробку из нее на пол выпадает молоток, инструкция и заодно книжка "ремонт в квартире своими силами". На ручке молотка написано "инструкция прилагается". И вот этот пациент после открывания коробки спрашивает "где инструкция".- Синку. Оце море. Син, що все життя у степу прожив i навiть рiчки не бачив:
- Де-е-е? Батько:
- Оце, синку, вся оця вода - це море!
- Де-е-е-е? Зайшли по колiно в воду.
- Синку, дивись! Оце небо, ото земля, а оце сине - це море!
- Де-е-е-е? Зайшли по шию. Батько:
- Синку! Оце ти у водi стоiш - це усе море!
- Де-е-е-е? Батько його за шию, та писком у воду. За хвилину витягуе. Син:
- Батьку! Що це було?!
- Море, синку, море..
- Де-е-е-е?
