За життя

Ця світлина була в мене відкрита вже тиждень.

b535d0e28b801017b461b00167e9ed05.jpg

Це острів Гонконг, житлові будинки на Mid-level (висота 50-100 м над рівнем моря і рівнем City), прямо над City, куди і веде дорога вперед праворуч.
Як дехто знає, основним замовником і фактично роботодавцем нашої фірми є американська компанія, котрій були передані права на всі наші комерційні продукти. І оскільки я працюю on-site в цій компанії, то називатиму її власника начальником (в деталі вдаватися не будемо).

В компанії частина робітників знаходиться в Китаї, в місті Шіань (Xi'an). Це саме там, де знаходиться гробниця першого імператора із теракотовими воїнами (я туди теж ходив, про це якось окремо).

Начальник як раз їхав в Японію і Китай, і в травні запропонував взяти мене із собою. Я, не хотівши відмовлятися і знаючи, що він хоче познайомити мене із китайським колективом (бо вони нервуються, що в них відберуть роботу на користь європейців), погодився. Але візу треба було робити в США, куди я прилетів 1-го червня. А начальник вже взяв всі квитки...

І вже в США з'ясувалося, що і в Японському і в Китайському консульствах діє вимога про те, що грін-карта має діяти протягом щонайменше 6 місяців з моменту visa application. А в мене замість грін-карти штамп в паспорті, котрий закінчується у вересні. Китайське консульство знаходиться в Washington, DC, а Японське - в Атланті. І туди і туди по 500-600 км в один бік машиною, по одній трасі (I85-I95), але в протилежні боки.

Оскільки ми з Японії летіли в Китай, потім назад в Японію і потім одразу в США, то, технічно, мені потрібно було показати японцям китайську візу. Котрої не було, бо посередник документи не прийняв (див. вище про грін-карту). Але оскільки квитки були, а витрат було - лише час і якісь копійки на бензин, то вирішили ризикнути.

Отже, я поїхав в Атланту. Начальник нависав, щоб я вдягнув костюм, щоб кращий вигляд мати (зазвичай я ходжу в потертій жилетці з кишенями, вигляд не дуже представницький), але в мене була льняна вишиванка, то я вдягнув її. В консульстві було тихо і затишно, документи прийняли без питань.

За тиждень поїхав в консульство знову, і, як не дивно, візу дали! Незважаючи на порушення вимог і відсутність китайської візи.

Далі був Китай. В DC я поїхав з думкою "як буде так буде". Консульство Китаю в DC - як вокзал в Києві. Купа людей з малими дітьми, статими на возиках, душно, сидінь мало, черги ... . Там мене після години чекання в черзі завернули з вищевказаної візової причини.

Ну, хоч в Японію з'їжджу, подумали ми. Почав просити начальника поміняти мій японський квиток, щоб не довелося сидіти в Японії самому, поки він в Китаї буде. Натомість він взявся рити питання, як же все-таки ввезти мене в Китай. І з'ясувалося, що в Китаї для громадян певних країн, куди входить Україна, є транзитні візи. Віза дається в шести містах (Шіань входить) прямо в аеропорту на 72 години. Але ця віза є обмеженою - перебування лише в самому місті і вибуття в третю країну з аеропорту прильоту (тобто, на жаль, вилетіти з Шіаню в Пекін і звідти в Київ не було можливості). Отже, мене потрібно було відправити в третю країну.

Ми розглянули варіант Тайланду (Бангкок), але потім з'ясували, що Гонконг теж пасує. А він цікавіший. А переліт з Гонконгу в Україну з пересадкою вийде дешевший, ніж в Японію (!).

Отримання візи виявилося не дуже складним - перед відльотом в Японії ми попередили авіакомпанію (так було описано на сайтах, де писалося про цю транзитну візу), а при прильоті в Китай ми провели з годину, поки прикордонники вирішували, як правильно оформлювати цю візу (судячи з усього, ця процедура є пропрацьованою, але рідкісною і не всі прикордонники її знають). Жодних складних питань мені при цьому не ставили, хіба що довелося телефонувати стороні, що приймала, щоб вона попрацювала перекладачем.

Таким чином, я потрапив і в Японію (на 5 діб), і в Китай (на дві доби), і в Гонконг (на дві доби). Платою за це був 21-годинний переліт із Гонконгу через Дубай в Київ. А виграш - я описав повне коло навколо земної кулі, тобто я тепер навколосвітній мандрівник.

Про самі країни якось напишу окремо.

i8

Ця автівка істотно втратила для мене в привабливості після того, як я зрозумів, які невдалі в неї двері. При відкритті сміття, що я його складаю зазвичай на двері, висипатиметься.
Коли я приїхав в Північну Кароліну рівно рік тому, в мене був із собою Lenovo Helix (ще перша модель, зі стілусом в корпусі). Це такий собі гібрид планшета з ноутбуком.

І ось, в ньому почала глючити клавіатура (та, котра пристібна). І зовнішня Microsoft 4000 теж. Обидві глючили однаково - не працювали клавіши t і y, j парувалося із backspace, а PgDn - з Caps Lock. Проявлялося так, що коли натискаєш одну з пари, спрацьовують обидві. Екранна клавіатура (софтова) працювала як слід.

Я помучився трохи, навіть звозив ноут в ремонт, замовив собі новий ноутбук Lenovo P40 (все одно в старому Helix'і вентилятор торохтів шалено) і відправив Helix на відпочинок (я ним як планшетом досі інколи користуюся).

І ось пройшов рівно рік. Встав я одного ранку, відчинив двері на patio (це типу балкона на низькому першому поверсі, він врівень із землею йде), ввімкнув ноутбук ... і отримав ідентичний глюк, що був з Helix'ом. Але лише на зовнішній клавіатурі - клавіатура ноутбука працювала нормально. Тобто проблема в клавіатурі?

Почав ставити експерименти, щоб з'ясувати, чи це проблема програмна чи апаратна, і в чому саме вона полягає. Клавіатура в мене та сама MS 4000, але я почав перевіряти різні порти, налаштування в біосі тощо.

Детально описувати експерименти із системою не буду, але з'ясувалося наступне:

В Кароліні неймовірно вологий клімат. А влітку ще й спекотний. Зранку вже може бути +27 і вище. І от, якщо я відчиняв патіо або провітрював квартиру, це вологе тепле повітря заходило в приміщення, і в USB контролері ноутбука ставалося замикання. І контролер починав гнати пургу. В Helix'і клавіатура, хоча наче і "своя", підключається через USB контролер, тому там глючили обидві. А в P40 через USB йде лише зовнішня, тому вбудована працює.

Зачинення балкону і вмикання кондиціонера в квартирі проблему вирішує десь за пів-години (потрібен час, щоб вихолов контролер). Переїзд в офіс, де прохолодніше і сухіше повітря, - теж.
В моєму Huawei Watch, придбаному минулого липня, злетіла калібрація екрану. Тикаєш в другу чверть по горизонталі, а годинник видає координати першої. Злетіла вже давно, десь в березні, але руки дійшли до сапорту лише в травні (чекав версію 2.0, думав, може апгрейд вилікує проблему). Двічі писав на електронну адресу, вказану на сайті Huawei, - як в пісок. Нарешті вчора вирішив зателефонувати в сапорт. З'ясувалося, що вони очікують всі такі питання вирішувати по телефону.

Мене спитали дані годинника, відкрили support case, і надіслали листа. Попросили прикласти proof of purchase (receipt з амазона в моєму випадку) і фотографії з усіх боків (навіщо - не знаю). Далі вони надішлють мені shipping label - це передоплачена квитанція на відправлення годинника їм з наведеною адресою. Я з цим label'ом піду на пошту, відправлю годинник їм, а вони мені потім його поштою назад надішлють (або його, або заміну). Кожна пересилка - 3-5 робочих днів + приблизно тиждень на ремонт.

Спостерігаємо (с)
Якщо хтось пам'ятає, Google кілька років тому за дурні гроші придбав компанію-виробника термостатів Nest. Не-американці сильно дивувалися.

А справа ось в чому.

1. США знаходяться переважно в кліматичних зонах, де влітку використовується кондиціонування. Більша частина цих зон вимагає також і підігріву. І хоча американці люблять попрохолодніше (17 градусів - нормальна для багатьох температура в час, коли на вулиці +30 і більше), все одно, в багатьох випадках потрібно трохи підігрівати приміщення. Наприклад, мені потрібно, щоб в приміщенні було 75F, і виходить, що вдень доводиться вмикати охолодження (бо нагрівається до 79F інакше), а вночі - підігрів, бо опускається до 73F.

Тому, в будинках і квартирах стоять системи HVAC - це комбінована система повітряного опалення і кондиціонування. Спершу незвично і дуже шумно, але з часом звикаєш і знаходиш в цьому свої переваги.

2. Щоб HVAC правильно працював, необхідно ставити термостат - пристрій, який міряє температуру і дає команду HVAC'у працювати. І ось тут трюк - звичайні термостати тупі як корок. На них можна встановити температуру (одну) і режим - лише охолодження або нагрів.

Так от те, що пропонує Nest - це домашня адаптивна система клімат-контролю, котра автоматично підтримує вибрану температуру, ще й вчиться, коли її треба підвищувати, а коли зменшувати. Щоб зрозуміти аналогію - рівень комфорту такий же, як в автомобільній системі клімат-контролю в порівнянні із кондиціонером з ручним управлінням важелями.

Звісно, в квартирах на винайом таке ставити ніхто не буде, але в приватних будинках - цілком ймовірно.

Ще один продукт - детектор диму і CO/CO2. Теж з дуже правильними наворотами. Такі пристрої стоять в кожному помешканні в США - це вимога страхових компаній.

Третій продукт - камери спостереження. Мало хто ставить, але загалом, щоб отримати прийнятну страховку на житло, необхідно обладнати його засобами сигналізації і контролю.

А вишенька в тому, що коли Google купував компанію, в них був один публічний продукт, про що журналісти і писали. Але в ретроспективі зрозуміло, що Google знали про продукти, що розробляються, і $1 bln за цю компанію - сума досить невелика. І це ми не знаємо, що ще робить компанія в непублічних галузях, таких як співробітництво із міністерством оборони.
Вчора на Rest Area поміняв десять доларів по долару. Ось, що дали:

781243354920984f52a1f8f30f6a2945.jpg

Нумізмати є? Потрібно кому? Якщо ні, то я їх витрачу.
Поки м'які серцем (і мізками) захисники собак в Україні наражають на небезпеку себе і співгромадян, розповім, як це працює в США.

В нашому county існує закон - всі пси мають бути на поводку. Отаке просте і коротке твердження, котре автоматично вирішує всі проблеми. Якщо собака не на поводку, він виловлюється, тримається якийсь час в пошуках хазяїна, потім знищується. Мотивація дуже проста - права людини на вільне життя є в цій країні беззаперечним пріоритетом, вище будь-якого гімнізму (в цього підходу є зворотній бік - дозволене полювання на диких тварин в межах, що шкодить екологічному балансу). А безпритульні тварини (котів це теж стосується) розносять сказ і інші хвороби, що, знов таки, заважає жити людям.

Тому в нашому селі є птахи, білки, козулі, єноти, опосуми (чи посуми - я їх весь час плутаю) і інші тварини, але немає безпритульних псів. Зауважу, що всі ці мешканці нахабні і нелякані і їхній асортимент я знаю з того, що бачу на узбіччях доріг збитими.

По Києву ж (не кажучи про інші міста) можна пересуватися лише як живуть білі в ЮАР - виключно на автомобілях, вікна не опускати, а будинки огорожувати триметровими парканами. Зокрема, і з-за собак (як чотирилапих, так і дволапих).

В попередньому county, де я жив (під Вашингтоном), було ще крутіше - всі собаки мають бути зареєстровані в "райраді", за них платиться податок в $10/рік, але щоб заплатити податок і подовжити реєстрацію, необхідно пройти щеплення від сказу і принести довідку. А за незареєстрованих тварин - штраф, і не 100 грн, як в Україні, а дещо істотніший. Детально можна почитати тут: http://www.fairfaxcounty.gov/living/animals/
В штатах South Carolina і Georgia на Interstate'ах вказано мінімальну швидкість (40-45 миль на годину), а максимальна - 70, вища ніж використовується в північніших штатах (Maryland, Delaware, New Jersey, NY). Ну і їздять відповідно -- 80-85.
Натомість, в Georgia за перевищення швидкості в зоні дорожніх робіт покарання - штраф і до 30 днів тюрми (в Virginia - штраф $500, а в NC лише $250).
Свого часу в Україні бізнес дуже сильно страждав (зараз, начебто, полегше стало) від постійних перевірок різних паразитних органів, як то СЕС, пожежна інспекція і хто зна що ще. І знаходилися ті, хто розповідав, що на заході ринок регулює такі питання, тобто якщо в кафе антисанітарія, то туди покупці не підуть.

Про скандал із мережею ресторанів Chipotle в США минулого року українцям мабуть, що нічого й невідомо. А тоді певна кількість людей в декількох штатах потруїлася і потрапила до лікарень. Звичайно, самій мережі було нанесено шалених (перш за все репутаційних) збитків, від котрих вона досі оговтується. Але тим, хто потрапив до лікарень, від цього, мабуть, не легше.

Але питання не чіпотлі, а в тому, що саме і як інспектують в США. Наприклад, в США інспекцію проходять ліфти. В кожному ліфті висить сертифікат проходження інспекції із власноручним підписом *і фотографією* особи, котра схвалила використання цього ліфта. За нагоди спробую сфотографувати.

В кожному поважному apartment complex'і є басейн. В південних штатах це must have, оскільки протягом 4-х і більше місяців денна температура перевищує 25 градусів цельсія (а протягом астрономічного літа тримається між 30 та 40 градусами). Так от, кожен басейн має пройти санітарну інспекцію перед запуском (початком сезону). Також, якщо в воду потрапило або могло потрапити бите скло або якісь інші шкідливі чинники, то власник басейну зобов'язаний спустити воду, провести очищення басейну і викликати інспекцію знову. Це займає 2-3 тижні часу і невідому кількість грошей.

Також обов'язковими є пожежні інспекції, котрі реально дивляться на протипожежний стан і виписують п...риписи до усунення порушень. А власники комплексу в свою чергу виписують приписи мешканцям.

Але ніхто на інспекції не скаржиться, тому що це за великим рахунком зменшує ризики і, відповідно, фінансову відповідальність, котра може сягати шалених розмірів (мільйонні компенсації - цілком реальні).

Інше питання, що в Україні проблеми є з обох боків -- і правила, котрі не завжди є розумними і доцільними в сучасних умовах, і хабарники, котрих цікавить не безпека, а власна кишеня, та й бізнесмени, котрим простіше заплатити аніж виконувати вимоги.

Потрібно просто всім сторонам розуміти, що сьогодні пожежник взяв хабаря, а завтра пішов за цей хабар в ресторан і отруївся, тому що за день до того санітарний інспектор застряг у несправному ліфті. І службова недбалість одного в підсумку шкодить всім.
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30