
За життя




Преступление. Два помощника шерифа на месте.
В спальне голые трупы мужчины и женщины, в другой комнате - одетый труп мужика с пистолетом в руке.
Один помощник другому:
- Картина преступления мне ясна. Мужик пришел домой, застал жену с любовником, перестрелял их и сам застрелился.
Но сейчас приедет наш шериф и скажет: "Могло быть и хуже!"
- А спорим, не скажет! Куда уж хуже: 3 жертвы - и все мертвы!
Приезжает шериф. Все осмотрел:
- Да-а! Но могло быть и хуже!
Проспоривший помощник:
- Куда ж хуже? Три человека - 3 трупа!
Шериф:
- Вчера в постели с этой теткой лежал я!
Відкривав на робочому місці пляшку з мінералкою. Ніколи вона себе так не вела, а тут - гейзер, вода в усі сторони. Залила все - і ноут, і смартфони, і монітор, і фоторамку (не кажучи вже про клавіатуру, мишу, навушники тощо).
Куди вже гірше, спитаєте ви? Я тільки збирався піти в холодильник за пепсі-колою...

З-поміж корейських виробників обираю LG. З Самсоном в мене і в знайомих завжди якісь невиліковні проблеми (і з промисловим дизайном, і з якістю). З LG все значно веселіше. Якщо тільки там нічого не зламати. Тут починається ремонт, а ремонт може коштувати стільки ж, скільки сам пристрій.
Ще роки 4 тому в молодшої дочки поламалась стереосистема, куплена в 2002-му -- вийшов з ладу блок читання CD/DVD. Нова така стереосистема коштувала 300 чи 350 доларів, не пам'ятаю вже. Ремонт програвача (точніше заміна плати, як мені сказали в сервіс-центрі) обійшлась в 2006-му в $250. Простіше було нову купити, так. Нещодавно та ж сама плата поламалась знову. Проблему вирішили, купивши окремо DVD програвач.
Нещодавно в цієї ж дочки пішла тріщина в матриці ноутбука, купленого в 2006-му (?) році. Дочка каже, що нічого не робила, мабуть кішка стрибнула на кришку ноута. Ну, в принципі, може й кішка, оскільки зсередини тріщину зробити складно. В сервіс-центрі сказали, що ремонт обійдеться в 3200 грн і 5-6 тижнів (матрицю треба в Кореї замовляти). Я скажу, що такий ноут б/у купити буде зараз дешевше (якщо буде конкретно така модель, я, можливо, так і зроблю - куплю ноут і переставлю матрицю).


Вчора чи позавчора я спостерігав картину, як москвич-2141 їхав зі сторони лісу. Я піднявся на гору, подивився, чи не поламали у нас там воротця (які виходять на президенську трасу, і якими я керую). Аж сьогодні помітив москвич цей по дорозі "туди" (тобто до лісу). Взяв собаку, пішов подивитись, куди вони поперли. І не прогадав.
А слід сказати, що десь із тиждень тому ми закинули на гору машину чорнозему, щоб восени посадити там дерева замість загублених пожежами.
Так от ці моральні уроди повадились красти нашу землю. Діалог з ними був чудовий:
(я) - висипайте. Земля моя, за неї гроші плачені.
(вони) - добре, добре. Але ж тут не написано, що вона ваша (причому, по-моєму, на "ти", але вибачимо вбогим духом це діло).
- ви її завозили? Ні? Так якого біса ви її крадете?
- так а звідки ми знали, що вона ваша?
(я) - а яка різниця, чия - вона ж не з неба впала. Може Вася Пупкін завіз, вам що з того?
(в) - А де цей Вася?
Короче, погнав я їх, ще й ледь собаку втримав (я вийшов без паска, а в собаці 80 кг, більше ніж в мені), щоб не кинулась.
Але цікавіше власне не це (крадуть всюди). Цікава думка (тільки незрозуміло, хто їм її вклав в голову), що те, хозяїн чого невідомий, можна привласнити. В старі часи це б називалось розкрадання соціалістичного майна і вони б сіли років так на 3-5. Зараз я, звісно, не стану викликати міліцію за 500 гривень (а накрали вони там взагалі на 50, якщо не менше), але сам підхід мене просто збентежив.

І от я зрозумів, чим Ашан мені так не подобається -- це магазин для людей нижчого і нижчого середнього класів. Звісно немає нічого поганого, якщо туди заїде якийсь багатій (наприклад, в туалет забігти

Асортимент складається з дешевих (за якістю) товарів. Наприклад, я не побачив жодної банки натуральних маслин без глюконату заліза (такі маслини є, я їх купую періодично в Метро або в Мегамаркеті). Не побачив чаїв, більш пристойних за ліпрон з грінфілдом. Ну і так далі.
Ще слід зауважити, що за сьогодні я тричі почув її від відвідувачів, які по телефону питали у своїх домочадців, що купувати. Начебто факт незначущий, але за 10 років, як у нас відкрились перші супермаркети, я в них чув вимовлену кимось фразу "це дорого" ну може один чи два рази.

Отже я вирішив битися далі. Два тижні тому ми з дружиною звернулись до начальника паспортного відділу Оболонського району із заявою про реєстрацію нас за місцем постійного проживання. Начальник, підполковник міліції, виявився *дуже* дружньою і ввічливою людиною, ситуацію нашу зрозумів, і погодився дати письмову відповідь-відмову, щоб ми могли на її підставі діяти далі. Відповідь я отримав позавчора. Далі будемо звертатись до суду.

