За життя

Які цікаві імена у сербів - Bojan, Nenad ...

Гарним індикатором ступеню інфляції є звичка людей сортувати купюри в гаманці або коли видається решта на касі. Ще до мабуть минулого року я сортував все до одногривневих купюр (тобто одинички з двійками не змішувались). Останній рік-півтора я не сортую одинички і двійки. А в червні помітив що люди масово припинили сортувати і п'ятірки, тобто купюра в 5 грн перейшла в категорію дріб'язку.

Не пройшло і пів-року, як я активував подарункову картку Bodo. Ми вибрали годину заїзду на квадрациклах на двох. Спочатку думали, що години буде мало, але як з'ясувалось згодом, в самий раз. Точка знаходиться біля ресторану між Калинівкою і Митницею по одеському шосе (біля 25 км від Одеської площі) і виходить на ліс і луки. Для катання надаються одномісні кросові квадроцикли Kawasaki (непоганий варіант, хоча зрозуміло, що прокатні пристрої мають посередню якість із-за режиму їх експлуатації). Видаються шоломи, рукавиці і маски від пилу (хоча нам пощастило і пилу було зовсім небагато). Виїзд з інструктором, котрий показує шлях і допомагає долати складні ділянки. Траса проходить як по лісу, так і по луках. Судячи зі слідів, траси використовуються досить активно. Сама траса доволі складна, оскільки дуже нерівна (я так розумію, що це навмисно зроблено) і до того ж автомобільні і велосипедні звички заважають керувати -- керування квадрациклом істотно відрізняється і від одного і від іншого. В Єгипті ми колись їздили по пустелі і це було набагато легше, ніж тут. Так от, години їзди по такій дорозі було достатньо для істотного навантаження на коліна. Другої години коліна просто не витримали б. З незвички на незнайомому приладі керувати досить важко - незрозуміло, який в нього гальмівний шлях, радіус повороту, кліренс тощо. Призвичаївшись, їхати трохи легше, хоча гальма неінформативні, а кермо без підсилювача. Ну і плюс до того піклування про власну шию в випадку перевертання - забитись там можна досить легко. Скажу, що ми із дружиною, маючи водійський досвід і досвід їзди на конях (він тут дуже згодився, оскільки частину дороги треба було їхати стоячи і рухати корпусом як на коні), примудрились обидва вскочити в халепу - вона перевернула квадроцикл майже на рівному місці (як це їй вдалося, я не зрозумів), а я проїхався по власній нозі (по гомілці, не по ступні!), щоправда на зовсім нерівному місці. Із недоліків цього виду транспорту - скажений шум. Я планував купити собі квадроцикл на дачу, але проїхавшись зрозумів, що треба шукати якийсь електричний варіант, оскільки їздити на природу чи по лісу / полю в такому шумі досить таки неприємно: втрачається антураж. Взагалі можна їздити кататись пару разів на рік, для різноманітності. А якщо вперше, то варто з'їздити, але на перший раз питати трасу попростіше. Наприклад, можна кататись по відносно прямих польових дорогах - це набагато простіше, ніж по лісу, можна набрати швидкість і просто розслабитись. Ще в них там є тир із луками і арбалетами (може і з вогнепальною зброєю, я не цікавився). Конкретно по квадрациклах вони пропонують програму для корпоративних виїздів. Вартість катання за прейскурантом - 300 грн / год на одну людину. Крім того, вони беруть гроші (тарифна сітка відома, висить на стіні) за перевертання або удари квадрацикла (на ремонт) або за пошкодження його частин. Чи є в них сайт, я не поцікавився (мабуть що є).

Є у нас на Богатирській одна свіжа точка для зручного стояння даїшників. Де вони сьогодні зранку і стояли. Коли я їхав в місто, я їх бачив і, відповідно, знав, що вони там є, повертаючись назад через годину. І от коли їхав назад, спостерігав -- з-понад десятка машин, що проїхали назустріч на ділянці протягом кілометра до даїшників жоден не попередив мене. Я списую це на декілька факторів і жоден з них не прикрашає пересічного українця. Всі їх можна звести до виразу "щоб у сусіда корова здохла". А взагалі я вже писав, що київських водіїв можна через одного до стінки ставити. Виїхав на забите перехрестя - нікчемна людина, котра думає тільки про себе. Користі для суспільства - нуль, можна до стіни і кулю в лоба.