За життя

Це ми сьогодні в ліс з'їдили. За пів-години знайшли десяток білих і польських, чималих за розміром (на фотці найбільший, але інші теж не пасуть задніх). І все! Потім пролазили ще по гарних місцях - всюди пусто. А от чорниці - хоч греблю гати. Якби були граблі (спеціальні, для збирання чорниці), то можна було б пару кошиків за пару годин набрати.

Як я нещодавно згадував, бджоли виконують дуже важливу роботу із опилення рослин, в тому числі тих, котрі їдять люди. Відповідно, без бджіл не буде ані садівництва, ані тваринництва (бджоли опилюють культури, котрими годують тварин), ані людства в цілому. Китайці в регіонах, в котрих бджоли зникли (із-за варварського ставлення китайців до екології) змушені опилювати рослини вручну пензлями. Уявіть собі це заняття в плодовому саду і зрозумієте, наскільки важливим є бджолярство.

В "промисловому" сільському господарстві бджолярі вивозять вулики на посадки рослин і отримують за це гроші. Деякі бджолярі-"любителі" (вони професіонали, але не здійснюють розведення бджіл в промислових масштабах) теж вивозять свої вулики "на гастролі", але це здійснюється здебільшого для того, щоб підняти продуктивність вуликів та отримати більш якісний мед.

Оскільки цього року "природні" бджоли у нас зникли, я вирішив завести власних домашніх:



Стоїть трохи криво, але це тому, що він дуже важкий, а встановлювався похапцем. Кольори не я вибирав, так пасічник привіз.

Мінімально заводиться дві сім'ї, тому ми взяли два "ліжаки" (це форма вулика так називається) і схоже (як я читаю літературу), що треба ще заводити. Але все залежатиме від того, чи буде в окрузі достатня кількість їжі.

В мене сьогодні одразу кілька новин стосовно білченят. По-перше, все вказує на те, що в клітці в мене сидять дві дівчини (це дуже сумно, оскільки мені вкрай необхідний ще один самець і я сподівався, що один із білченят таки був самець). По-друге, я сьогодні стикнувся ніс із носом із третім білченям (котре на фотографії на дереві). Воно приходить до годівниці їсти, там я його і зустрів. Це виявилась також дівчина. Тобто у виводку були всі дівчата. Що ж, будемо шукати хлопця ...

Цей запис присвячено всім любителям природи, мать їх за ногу.

Поїхали сьогодні на велосипедах навколо озера Редькіне (більш знайомого людям як Міністерка, але такої назви в нього ніколи не було). Там де люди ходять, все більш-менш нормально. А от далі цікавіше. З західної сторони озера шматки відгороджені парканами (приватні пляжі), а перед першим парканом виходить такий собі глухий кут з підйомом на гору. І от якісь горе-туристи стільки випили (чи вчора, чи навіть раніше), що забули загасити багаття. І воно горіло навіть зранку. До озера за водою, зрозуміло, 150 м йти п'яному бидлу йти було ліньки. Тому багаття кинули як є. Але не в тому проблема (бидла у нас повно, хоч на експорт жени).

Ми з дружиною злізли з велосипедів і почали пробувати загасити це багаття. З тари було два пластикові стаканчики і іржава жестяна бляшанка. Все в дірках, так що за водою не сходиш. Довелося цими стаканчиками зачерпувати пісок з доріжки і десь по 50-100 мл піску висипати на багаття. Дурне заняття, але ми з ним в принципі впорались, локалізувавши вогонь до безпечного стану. Гасити його повністю не було можливості, бо в мене і так подошви на кросівках поплавились, а пісок на доріжці закінчувався.

За цей час повз нас проїхало три велосипедисти (в різні сторони), пробіг один спортсмен, котрий там постійно бігає (дружина бачила його біля нас, це десь 3 км від того місця, де ми його зустріли) і пройшла жіночка з собаками (явно місцева - в 150-200 метрах від багаття починається маленький приватний сектор, за яким вже йде Мінський масив). З перелічених осіб зупинилось і поцікавилось проблемою нуль (0) осіб. Їм пофіг. Пофіг, що вони тут живуть, що вони користуються тим лісом, котрий може згоріти із-за їх недбалості, мабуть пофіг, що пожежа може перекинутись на їхні будинки. Мабуть, поодинці це непогані люди. Але в масі своїй це все бидло потрібно завантажити в потяги і відправити в Сибір на виживання. Там їхнє пофіг буде стосуватись виключно їх самих.

PS: а за 200 м вглиб лісу (і ще ближче до приватного сектору) ми знайшли ще одне багаття. На щастя, поруч з ним була велика купа піску і я засипав багаття піском просто руками.