П'ятий день у нас пройшов в ознайомленні із околицями і спробі скористатися з моря за його прямим призначенням. А дзуськи.
Пляжі в Спліті майже такі, як треба -- вода чиста, камінці дрібні (не такі, як в Криму), пляжі комунальні, безкоштовні. Сезон закритий, тому орендувати шезлонг немає де, але можна лежати на рушнику або простирадлі. Чистоту пляжів я би оцінив на 4 з 5 -- пляшок і сміття немає, а от недопалки і скло (скло вже обмите хвилями, тому без гострих країв) зустрічаються. Як я вже згадував, на пляжі є безкоштовний Wi-Fi. Зустрічалися якісь дрібні зручності на кшталт перевдягальні, душу (безкоштовного), дитячої гірки і навіть якісний дитячий майданчик метрах в 300-500 від нас є.
А от із погодою не так все просто. Повітря вдень - 24-25 градусів. Вночі - 10. Вода +21. Відповідно, купатися можна лише коли сонячно і тепло, а це 14-15 година. А в цей час діти сплять
. В результаті вони звісно скупнулися, але лише на мілині, бо ми не ризикнули лізти в воду (нам холодно, а в дітей метаболізм вищий, їм тепло).
Загалом в Подстрані все, що стоїть в 1-2 (нижче дороги) і 3-4 смугах (над дорогою) - здається під апартаменти. Всі апартаменти зареєстровані в міністерстві туризму і мають певну кількість зірочок.
Наш готель стоїть в 3-ій смузі, але то не проблема -- до моря 50 метрів, прямо під (фізично) готелем - маленький супермаркет, поруч булочна. Також у готелів на першій-другій смугах немає парковок.
Але про готелі я напишу окремо.
Також з'їздили в торговельний центр Split City One. Я так зрозумів, що це найбільший в Спліті. Нууу ... Розмірами як пів-Каравана. Три поверхи, супермаркет, кілька десятків магазинів (здебільшого одяг і взуття) і один (1) кафе-ресторан. Пічалька ... Зауважу, що всього Спліта - 200 тис. населення. Тобто місто невелике. Про сам Спліт в наступному дописі.
В торговельному центрі зустріли дві цікаві речі - безкоштовну трубу, що вела з другого на перший поверх (їхати можна дітям і дорослим до 80 кг, щоправда, я не пробував) і інсталяцію з літер LOVE на третьому поверсі. На цю інсталяцію мешканці і гості вішають замочки із іменами:
Третього дня ввечері ми дісталися Загреба. Маленький готель на краю міста мав непогану репутацію на hotels.com, і виявилось, що цілком згодився на одну ніч. Загалом про хорватські готелі я писатиму окремо пізніше.
Вид з вікон готелю досить цікавий вийшов:
Читати далі...
Сьогодні в нас переїзд з Відня в Загреб.
В Відні змінилася погода, вдень буде +15, зранку було +10.
Вирішили купити води на дорогу. І тут з'ясувалося, що в них не існує такого поняття як гіпермаркет. І гіпермаркетів теж. Читаю tripadvisor.com -- "якщо вам потрібен гіпермаркет в Відні -- тут поруч Братислава, там є Carrefour" (причому магазини Carrefour - менші за київські Ашани, мабуть такі як Караван). Ок, пішли в локальну Billa. Маленька та Білла зовсім, відбілювач для білизни хотіли купити - не було.
З Відня до Граца маємо красивий автобан через перевал і нічого цікавого навкруги. На заправці за Грацем купуємо віньєтку для Словенії і їдемо далі. Віньєтка коштує 15 євро на 7 днів - вдвічі дорожче за Чеську (та коштує 12 євро на 14 днів).
Словенія в ЄС і Шенгені, тому на кордоні лише закинутий КП. Словенія з вікна нічого собою не являє, проїжджаємо її без зупинки, адже відсотків 80 дороги - дуже гарної якості автобан. На кордоні з Хорватією паспортний контроль і все - жодних митниць, черг на 2 години і інших непотребів.
Дорога в Хорватію зустрічає нас двома красивими тунелями в горах, один з котрих є просто довжелезним. Далі йде рівнина і Загреб. Траса від кордону до Загреба платна (ціну не знаю, бо автомат списав гроші з карти, а чек не видав). Зупинилися на заправці купити щось поїсти -- бутерброд з автомату 4 євро, не вельми привітний продавець прийняв євро і ними ж дав решту, хоча в Хорватії ходить національна одиниця Куна.
Загалом стосовно валют -- ввести в країні євро не так то й просто. Зі східноєвропейських країн євро змогла ввести в себе лише Латвія. Інші країни не проходять за одним-двома (з 5 основних) критеріїв. Хоча всі бажають -- це дійсно зручно для малих країн, коли мешканці їздять в сусідні країни.
В Загребі ми на околиці міста в непоганому готелі.
Хорватія ... Ну, в Україні через 20 років буде так само. Рівень нижчий, ніж зараз в Польщі, але дороги будують за європейськими стандартами, в околицях Загреба, рівно як і в сільській місцевості "бідненько, але охайненько" (хоча з приводу бідненько - багатше, ніж в Україні). Дружина примітила, що в кожному сільському дворі корови. В Україні - далеко не в кожному.
Сам Загреб від'їдемо подивимося зараз, але він не є історичним містом як то Краків чи хоча б Рига, тому особливих сюрпризів в пост-соціалістичному місті не очікуємо.
Погода, щоправда, не радує - вдень (до нас) пройшов дощ, зараз на вулиці + 18 і хмарно. Сподіваюся, що на узбережжі буде веселіше.
Після сніданку пішли гуляти по Відню. Вирішили нічого не вигадувати, а пройтися центром Відня подивитися архітектуру.
Я зачарований цим містом. Воно просто приголомшує. Столиця імперії - і в усьому це видно. Ґрунтовність архітектурних рішень, численні пам'ятники, імперський двоглавий орел (ага) на дахах будівель нагадують про велич найбільшої європейської королівської династії, що втратила владу в результаті війни, що почалася рівно 100 років тому.
Відень не настільки "відомий", як інші столиці (Лондон, Рим тощо), і тим сильніше відмінність між описом і особистими враженнями.
Загалом щоб хоч якось "пізнати" Відень, слід прожити тут не менше місяця, а мабуть набагато більше. Лише щоб обійти всі вулиці історичного центру (відносно невеликого) і оглянути його будинки, знадобиться не один місяць (оцініть лише один будинок на світлині нижче - кожен поверх там оформлений по-іншому). А місто - це не лише історичний центр, а й численні райони за каналом і за рікою. І вони теж мають свою історію і архітектуру.
Відень створений для зручности людей. Всюди велодоріжки, звукова сигналізація на світлофорах для сліпих, розвинена мережа трамваїв і автобусів. На газонах вигул собак платний (прайс -- 36 євро за купку) , тому на них (газонах) можна спокійно сидіти і лежати, чим деякі парочки ледь не зловживають по парках.
Водночас з роздрібною торгівлею в Відні слабко. Як я вже вчора писав, в неділю всі магазини зачинені, навіть в центрі міста. На табличках, що вказують часи роботи, неділі немає взагалі - і так очевидно, що зачинені. Що дуже дивно, бо у вихідні приїздить купа туристів. Зате дуже багато ресторанів і кафе. Таким чином щоб попити води (найпростіше) слід іти до кафе. А там ціни б'ють рекорди ... Є ще іммігрантські кіоски із шаурмою, там і напої продають. Вони нас і рятували (дітей в основному).
Місто дуже багате - видно і по машинах, що їздять, і по людях, і по цінах у вітринах. Можливо все через те, що це туристичний центр, але ж в машинах їздять місцеві. Наприклад, таксі майже всі - мерседеси Е-класу.
Загалом місто можна порівняти із солідним чоловіком років 60-ти на мерседесі. Він досяг успіху (і вже давно), він багатий, але час плине і розквіт - в минулому. Так і більшість туристів в Відні - люди похилого віку, що заробили на такого роду туристичні поїздки і мають час, натхнення і гроші.
Багато туристів російськомовних, схоже що з Росії. Загалом я не дивуюся, що Миколка Азірів втік саме в Австрію - тут він буде поважною людиною (поки рота не розтулятиме
.
Мабуть, вперше в житті я захотів жити в часи, що ми звикли називати Вікторіанською епохою. Або просто пожити в Відні кілька місяців. Навіть виникла думка почати вчити німецьку мову для цього. Хоча, можливо, коли я буду старим і достатньо багатим для Відня (взагалі-то я вважав себе небідною людиною, але зараз почуваюся мишею в церкві), я і без мови приїду сюди пожити.
Якщо в людини є мерседес, це означає, що в людини є гроші.
Якщо в людини старий мерседес, це означає, що гроші в неї є вже давно.
Готель у нас розташований через міст від рейхсканцелярії (фото завтра викладу), тобто практично в самому центрі. Вирішили піти ввечері поїсти і заодно подивитися околиці. І придбати трохи води і пива.
Відень - столиця імперії. І імперії не простої, а головної європейської імперії, серця Європи. Німці по хуторах сиділи, коли об'єднані сили Європи боронили Відень від османів. Звичайно, це відбивається на архітектурі. Вона вражає своєю монументальністю і вишуканістю. Вона - як ролс-ройс, може й не така елегантна, але ви відчуваєте, що ви на вершині.
Водночас Відень не уник впливу сучасності і не пережив занепаду Європи. Місто сповнене арабами, пакистанцями тощо. Ввечері ходити трохи лячно.
Побутове ... Це сум. Якщо поїсти ми змогли в макдональдсі (там ми точно знаємо, скільки коштуватиме і знаємо, що діти не крутитимуть носом), то пити - лише кава в старбаксі і морозиво з кіоску. Кафе-ресторани начебто є, але ціни захмарні, кафе самообслуговування ми не знайшли (хоча, звісно, вони не на кожному кроці). Магазини в суботу ввечері (вже о 7-ій) зачинені *всі*. Магазини типу Billa, SPAR - ввечері зачинені, в неділю не працюють взагалі. Дрібні магазини зачинені. В результаті воду і пиво я купив в кіоску, оббігши з пару кілометрів.
В Кракові почалася осінь. Атлантичний шторм приніс зливу, скрізь яку майже неможливо їхати. 15 градусів тепла. А ми виїжджаємо на море...
Перший день - переїзд в Відень. Від Кракова через Катовіце, на Брно і далі на Відень. Весь маршрут проходить по автобанах - спершу А4 до Катовіце (в'їзд і виїзд платні, по 9 злотих), потім по А1 на Чехію. Перед Чехією читаємо банер "остання ... заправка BP в Польщі". Заїжджаємо і там в канторі (обмінник по-нашому) купуємо віньєтки для Чехії і Австрії. Для Словенії купимо в Австрії. 23 Євро готівкою, картки не приймаються.
Кордон Польща-Чехія відсутній в принципі, навіть залишків КП не видно. Просто міст над річкою і вивіска "Чехія".
Через Чехію проїжджаємо із одною зупинкою на парковці попити кави. Пейзажі навкруги красиві - гори, долини... На дорозі постійні ремонти і обмеження швидкості, але Корандо більше 120 і не дуже їде (але й не треба).
За 50 км від чесько-австрійського кордону автобан закінчується починається однорядка із забороненими обгонами. Порушення правил призводить до таких наслідків:
Другий вилетів в кювет. Обидва водії живі і начебто здорові, наскільки я зміг побачити. На їхньому місці могли бути ми, бо аварія сталася за кілька хвилин до нашого під'їзду.
В Австрії дорога ще вужча і проходить через малесенькі містечка. Але не дуже довго - потім починається автобан на Відень, Грац і далі до кордону.
Вздовж дороги вітряки (електрогенератори). Десятками. Мабуть вигідно.
В Чехії проїжджали через тунель, за яким причаїлися поліцаї з радаром. Я обачливо їхав 60. В Австрії поліцаї стояли на якомусь перехресті, де теж треба було скидати швидкість (що я теж робив). Як літають місцеві, я не розумію.
В Відні ми в готелі, зараз підемо вивчати місто. За бортом +28.
Як з'ясувалося по тверезому міркуванні,
скрутили каталізатор. Фірмовий сервіс в Кракові виставив ціну на замінний -- $1800 і два тижні. Це категорично не підходить, бо нам в суботу їхати в Хорватію.
Зателефонував в Київ - у них фірмовий коштує 9500 грн, але він є лише в Києві і скільки він йтиме до Львова і потім Кракова (навіть якщо я його заберу у Львові сам), невідомо.
Тоді взявся шукати умільців в Кракові. Одні начебто підрядилися поставити універсальний за день. Завтра будемо дивитися.
Нічого дивного на світлині нижче не бачите?
Хтось вирішив зекономити на ремонті глушника своєї автівки і скрутив цю запчастину з нашого Korando, припаркованого прямо під будинком.
Погано те, що ми в суботу маємо їхати на корандо в Хорватію і потім далі по Європі, а тепер не зовсім зрозуміло, чи до суботи полагодять. Сервіс SsangYong в Кракові є, а от чи буде ця запчастина чи хоча б глушник в зборі...
Взагалі щастить нам на пригоди - в березні червону машину дружини спалили в Ризі, тепер тут якась халепа. Свою то я тримаю в підземному гаражі весь час, але до гаражу 4 км, тому Корандо стоїть під будинком.
В Європі є така вимога, щоб в автомобілі крім вогнегасника і аптечки був комплект лампочок на заміну.
І от я заїхав в київський Віпос щоб придбати лампочки для літньої машини, а потім в АІС за комплектом для SsangYong Korando.
В Віпосі зробили круглі очі і сказали, що в них таких комплектів немає, і я так розумію, що вони не бачили і не чули про такі.
А в АІС-і у відділі запчастин сказали, що на новий корандо комплекти закінчилися, але комплект від Renault Laguna II, котрий на вітрині, точно підходить як раз до корандо. І власне продали мені його - в зручній коробочці, а не розсипом, і з парою запобіжників (теж на заміну) в тій же коробочці.
От вам і хвалений сервіс автомобілів преміум-класу. Ну і біс із ним, в Польщі куплю.
(не буду більше писати, все одно ніхто не читає)
Магазини, ринки, ціни
Магазини і ринки є відбитком стану економіки країни. Тому щоб оцінити, як (наскільки багато) живуть люди, варто відвідати місцеві супермаркети, та й загалом оцінити, як відбувається торгівля в країні.
Так от в Польщі з магазинами все склалося. На 600-тисячний Краків (стільки ж, скільки в Ризі) є два (щонайменше, може і більше) величезні торговельні центри, розміром з DreamTown, декілька гіпермаркетів меншого розміру (я бачив три, але може бути й більше), супермаркети ледь не в кожному кварталі і дрібні магазини всюди. Для порівняння, в Ризі торгівельних центрів штук 5, але розміром менших за краківські гіпермаркети, а супермаркети менш розповсюджені, ніж в Кракові.
Людей в магазинах багато навіть в робочі дні — десь як в київських торговельних центрах в зимові вихідні. Тобто і торгівля йде і, відповідно, виробництво. Загалом помітно, що кожен щось робить — виробляє, обслуговує тощо.
Цікавий момент — в магазинах представлено безліч місцевих виробників, які проводять первинну переробку продукту. Так, на полицях супермаркету можна знайти комплект з порції чогось поживного із вкладеними ложечкою чи виделкою. Це додана вартість, котра додає зручності споживачеві і забезпечує роботою і прибутком кілька людей, котрі, можливо, іншої роботи виконувати не можуть (інваліди, пенсіонери тощо). І, зауважте, такий виробник може потрапити на полиці Ашану чи Carrefour. Чи, наприклад, сир типу творог (він в них називається twarog) вже перемелений для зручності виготовлення домашніх сирних запіканок (на упаковках і вказується “сир для запіканок”). Чи оселедець в маленьких коробочках “на один раз”.
Також в магазинах широко представлені напівфабрикати і вже готова їжа. Так, вареники продаються як сирі (підлягають варці), так і вже зварені охолоджені. Ми брали такі, розігрівали — вельми пристойна якість, на рівні домашніх.
За більшістю харчових товарних груп вибір в супермаркетах в 1.5-2 рази більший, ніж в Києві. Пов'язано це, на мою думку, насамперед із тим, що супермаркети не ставлять перешкод виробникам (всі знають, що виробники мають платити супермаркетам офіційно і неофіційно, щоб потрапити на полиці?) і намагаються урізноманітнити вибір для покупця.
Водночас деякі групи товарів або відсутні повністю або їхній вибір дуже малий в порівнянні з Україною. Так, повністю відсутні сухі, в'ялені, копчені риба і рибопродукти (за винятком копченого і солоного лосося) і каші (є лише рис, гречка смажена, трохи вівсянки і ячменя) як розсипом так і у вигляді сухих сніданків. Дуже поганий вибір соків (в основному сокові напої із 20% соку, торгових марок мало, варіацій соків теж небагато).
Вибір хлібу і хлібопродуктів такий як в Україні, якщо не менший, і істотно менший за Латвію (в Латвії з хлібом взагалі чудово — асортимент величезний і дуже смачно).
Дуже смачні тоненькі ковбаски Kabanosy з різними додатками (сиром, журавлиною тощо). Це певною мірою компенсує відсутність кальмарів і сушеної рибки під пиво.
Водночас слід зазначити, що певні продукти в них не смачні. Молоко їхнє я пити не можу, згущене молоко теж так собі. З пакетиків з чаєм в воді залишається якийсь пил. Сама вода (в 5-літрових пляшках) на смак жахлива (прісна, наче дистильована) і вибору немає.
Маленькі магазини — в нас на в'їзді в мікрорайон є супермаркет Biedronka (комаха сонечко), розміром менший за Сільпо, і серед будинків є маленький магазин Жабка, де зручно купити щось нашвидкуруч і окремий магазин м'яса. Сонечко — це мережа крокової доступності, є в кожному мікрорайоні.
Кіосків (МАФів) я бачив лише один “овочі-фрукти” в нашому мікрорайоні, і він зачинений весь час.
“Колгоспний” ринок бачив один, але туди ми ще не доїхали.
Промислові товари продаються зокрема і в супермаркетах (в тому ж Сонечку є вибір з певних непромислових товарів) і в торговельних центрах.
Ціни ... Ціни — це диво. Вони нижчі за київські майже на всі товари (принаймні на ті, що продаються в супермаркетах). Знову таки, приписую це відсутності хабарів на всіх ланках і відсутності несамовитих торгових націнок в самих мережах. Люди роблять для людей, а не тільки для власної кишені.
Окремо порадували ціни на цигарки. 12-15 злотих (4-5 доларів за пачку). І це правильно. Курців я в Польщі бачу дуже мало (як згадаю Іспанію, здригнуся).
Перед магазинами (супермаркети і гіпермаркети) зроблені парковки так, що місця для паркування викладені з бруківки і розділові “смужки” викладені бруківкою іншого кольору. Дуже зручно. На парковках (всіх) є місця для інвалідів і перед багатьма магазинами є місця (більш широкі, ніж звичайні) для пасажирів водіїв з дітьми. Це зручно тому, що ми — пасажири з дітьми, а їм зручно і звично відчиняти двері на всю ширину, для чого власне і потрібне ширше паркувальне місце.
