За життя

За наводкою почитав про таку цікаву штуку як freezelight. Це технологія створення фотографій, в яких світлом вимальовуються певні "статичні" картини. Створюються вони за допомогою довгої витримки в фотоапараті. В результаті отримуємо таку собі доповнену реальність -- чиста фізика (ніяких домальовувань, фотошопів, ретушування тощо), а неозброєним оком таке можна побачити мабуть тільки під ЛСД.

Я не пишу про події чи теми, про які пишуть інші (бо знайдеться, кому написати краще за мене), також я не є прихильником теорій заговорів. Але Андрій Іларіонов детально вивчає тему літака що впав і формулює (або збирає) питання, які виникали в мене з самого початку. Як наприклад: чому є складним упізнання тіл в літаку, який йшов на посадку (тобто його швидкість була до 300 км/год) і впав, зачепивши дерева на висоті 8 м? Якщо автомобіль на перегонах на 300 км/год підніметься в повітря (напр. зачепившись за стіну) на кілька метрів висоту (думаю, 3-4 метри -- це реально, якщо вірити відеозаписам NASCAR'у), то є чималий шанс застати водія в живих. Літак, звичайно, не автомобіль, але 87 тіл знівечених до невпізнанності за аналогічних умов - це з області фантастики. Ну і таких питань там багато. Це, до речі, відповідь на моє тодішнє ріторичне питання -- "а навіщо"?

В нашей стране за годы советской власти была проведена колоссальная отрицательная селекция, затронувшая все слои общества.» Новый коммунистический человек» не должен был сам принимать решения, отвечать за свою жизнь за жизнь своих детей. Его задача была работать, просто и не задумываясь. Не способных к инфантильному поведению уничтожили, а те, кто сумел, сбежали. По этой причине в нашей стране очень высок процент алкоголизма, потому что в его основе лежит искусственно созданная инфантильная советская личность.