За життя

Подарував собі на день народженння твітера. Тепер гадитиму ще й там: https://twitter.com/mayevski
Одним зі способів боротьби АвтоМайдану із гопотою в формі може стати заміна автомобілів на мопеди без номерних знаків. Ніхто не зупинить натовп людей на мопедах, котрими можна проїхати через майже будь-які огорожі. Покидькам доведеться виставляти щільні ряди курчат в усіх кущах для запобігання проїзду.
Реакція ЄС на витівки шапкокрада один в один нагадує стародавній анекдот:

Літня вже, ще дореволюційного виховання, жінка приходить до ветеринара з кішкою і каже: "ми живемо не виходячи з дому вже багато років. Але ця кішка щороку приводить по три виводки кошенят". Ветеринар дивується, перепитує, чи може кішка десь вилазить, хазяйка заперечує.
Тоді ветеринар йде до неї додому. І бачить, на шафі сидить здоровенний рудий кіт.
- Але ж, перепрошую, це ж таки кіт?
- Так. Це її (кицьки) брат... АЛЕ ЯК ВІН МІГ?!
Cьогодні в нас подарунок для шанувальників української латинки : повну збірку Казок Дивного Лісу, а саме 56 казок українською латинкою з усіма ілюстраціями, можна завантажити на сторінці Читати.

Будь ласка, якщо маєте знайомих, хто також шанує цю ідею, поширюйте допис серед них. Та й самі маєте змогу попрактикуватися в читанні латинкою.
Відвідали сьогодні музей декоративного і прикладного мистецтва (в Лаврі). І там є цікавий експонат із сумною іронією: найбільша в Україні дерев'яна ложка, що засвідчує сертифікат книги рекордів України. Все б нічого, тільки сертифікат видано віце-прем'єрові Вілкулу, котрий до віце-прем'єрства довів до зубожіння Дніпропетровську область. Мабуть добре цією ложкою загрібав.
Хотів написати відповіддю до коментаря misjko, але вирішив винести в окремий допис, щоб більше людей побачило.

В дизайні годинників є маловживана форма, коли годинникова і стрілка хвилин рознесені - хвилинна обертається навколо центральної осі, а годинна крутиться собі десь в куточку (круглого циферблату :). Історія такого дизайну досить цікава.

Коли годинникарі налаштовують механічний годинник, їм необхідно бачити різницю між тим, що на годиннику, котрий вони налаштовують і якимось референтним годинником. Оскільки годинникарі не носять годинників (здебільшого), та й непрактично дивитися на наручний годинник при роботі, в залах для збирання годинник висить на стіні.

А ще в годинникарів погано із зором (з очевидних причин). Тому їм потрібно бачити точний час на стіні здалеку. Коли стрілки дві, стрілка годин заважає бачити більш потрібну хвилинну стрілку. Тому стрілку годин виносили окремо, щоб не заважала.

Ну а з часом такий дизайн переїхав і на наручні годинники, але не дуже прижився (хоча деякі компанії ним граються).
Людям, особливо навченим сприймати час як коло механічного годинника, цифри на індикаторі цифрового не дають необхідної інформації про положення моменту в протязі дня. Лише стрілка може вказати, скільки часу лишилося до того чи іншого щоденного ритуалу, і вказати декілька інтервалів одночасно, без додаткових підрахунків в голові.

PS: це я насолоджуюсь другим годинником в Oceanus'і.
Я людина не забобонна, але якщо зайця довго бити, він може сірники палити всі навкруги вважають число 13 нещасливим і вартим особливої уваги, то мозок починає смикатись, коли зустрічає це число. І я вже 6-ий день радію, що 13-ий рік скінчився і я всюди пишу 14. Зауважу, що *всі* минулі роки перехід між роками був непомітним і помилки із вказанням року, що вже пішов, були постійними. Крім цього року.

Дивними чином рік 2013-ий був для мене контраверсійним. З одного боку, відбулася певна кількість дуже позитивних змін, про котрі говорити рано, але вони є. З іншого боку, в результаті написання висновків за рік і планів на рік прийдешній відкрилася картина дуже сумна: що зміг, зробив, але більшість дій показала повну безперспективність ідей і задумів. Це стосується і літератури (не Казок Дивного Лісу, а інших проектів, котрі я замислював), і виробництва настільних ігор (і ймовірно що і комп'ютерних). В підсумку, в плані на майбутній рік лишився лише один пункт, і він пов'язаний із новим комп'ютерним проектом. Все інше, принаймні в цій країні, здохло.
Білки - одні з головних поширювачів лісів. Восени руда збирає насіння сосни і горіхи і ретельно їх ховає, закопуючи в землю. 90% захованого ніколи не знаходиться. Але божевільну цей факт не спиняє, можливо тому, що за кожною працьовитою білкою згори спостерігає десять приятельок, котрі запам'ятовують місце знаходження горіху, щоб коли перша піде, знайти горіх і сховати його по-своєму (з вищезгаданим же результатом).

А ще кажуть, що з ким живеш, від того й завагітнієш у того й духу набереш. В мене живуть білки у вольєрі.

Знайшов кілька років тому в завалах майна, не розібраного після переїзду (шостий рік вже йде, а в нас досі не все розібрано :), годинник, з котрим ще в інститут ходив. Гарний годинник, історичний. Оскільки в мене є більш практичні зразки швейцарської промисловости, цей старий я кудись закопав (див. вище про горіх). Ну і відповідно з кінцями. Перерив зараз весь кабінет, ніде немає (хоча знаючи себе, я міг покласти годинник лише в одне місце, в котрому його зараз теж нема). З одного боку хрін з ним, в мене колекція вже непогана зібралась, а з іншого шкода, що годинникове дерево не виросте в кабінетному кліматі.
Грає веселка.
Радість дарує весна
Променем сонця.
  • Архів

    «   Вересень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
                1
    2 3 4 5 6 7 8
    9 10 11 12 13 14 15
    16 17 18 19 20 21 22
    23 24 25 26 27 28 29
    30