За життя

Довелося нещодавно перетинати туди і назад автомобільний перехід Краковець. Як казав віслючок у відомому витворі радянського кіномистецтва, "печальное, душераздирающее зрелище".

Місцеві мешканці, користуючися вигодами проживання в прикордонній зоні, вправно опанували способи відносно чесного заробітку шляхом човникової міжкордонної торгівлі, і забили своїми шарабанами весь кордон. Черги в 100+ автомобілів - тепер нормальне явище. Причому, якщо раніше було дві черги для тих, хто йде через зелений коридор, і торгашів, то тепер одна черга, і люди змушені стояти по 3-4 години.

На переході Шегіні ситуація із чергою ще гірша - при мені в черзі сталося дві аварії і один мордобій.

До того ж, всі автомобілі - на польських (і трохи на словацьких) номерах. Підозрюю, що і сам їхній бізнес базується на несплаті податків в Україні та в Польщі. Тобто приведення до ладу митних процедур розчистить кордон і зменшить кількість роботи для тих же митників і прикордонників. Звичайно, будуть якісь протести із перекриттям доріг незадоволеними мешканцями, але слід розуміти, що цей бізнес є чистим обкраданням  держави і співгромадян.

Кілька років тому, їдучи через той же Краковець, перевозили в Польщу двох місцевих мешканок (пішоходи через автомобільний перехід не ходять). Так одна казала, що їде в Польщу за памперсами для невістки, бо в Польщі вони дешевші. А в той бік везла пару пачок цигарок і трохи горілки, щоб продати на польському базарі дешевше за тамтешні ціни.

25 років тому я, як і багато хто, починав бізнес з торгівлі на польських базарах. Схоже, ця тема буде вічною.

Я тільки що зареєстрував домен gtavg.com . Хто не в курсі, всі п'ятилітерні домени розібрали давним давно. Цей, мабуть, забули.

Початок тут

Ми придбали новий сертифікат (на іншу фірму) і вчора його підключили (він на токені, тому підключили ми токен до USB порту).

Поліз підписувати наші драйверні продукти - тепер процес для різних продуктів валиться в двох різних місцях, де працював ще два тижні тому. До власне проблеми, котра існувала до того, навіть не доходить.

Тобто процедура підписування мало того, що не жива, так вони її ще й заривають поглибше.

(просто нотатка - один з моїх дідів довгі роки був професором в Київському автодорожньому інституті)

Якщо хто читав мої записи півторарічної давнини після "першого" приїзду зі США в Україну, може пам'ятати, що я був в роздумах стосовно США. Зараз, коли я прожив в США майже рік, я повертаюся до тих записів і розмірковую, що змінилося, а що лишилося як було в моєму сприйнятті цієї країни.

Зокрема, я намагаюся визначити, що є кращим в США, ніж є в Європі, і зокрема в Україні. Чесно кажучи, навіть зараз (а надто зараз, після знайомства із системою оподаткування і звітності в США) я можу виділити не так багато хорошого. Те, що країна пасе задніх в багатьох речах, котрі є природніми в Україні (наприклад, PayPass, за яким я проходжу в київське метро, є дивиною і великим досягненням в США, а про ціни на мобільний зв'язок і інтернет в $10-15 в США можуть лише мріяти).

Сходу похвалити в США я можу лише декілька речей:
- клімат (і то, ви ж розумієте, США - країна велика, і хоча там можна знайти клімат на будь-який смак, не він один визначає рівень життя)
- люди, більш схильні до підприємництва (це важливо, бо намагатися вести бізнес із європейськими лінивцями, Bradypus tridactylus, напружує і втомлює)
- дороги

От про дороги я і хотів би сказати окремо .

Дороги в Україні погані не лише якістю асфальту чи розміром дірок, що змушують згадувати про чарівний сир Радомер. Головна проблема, котра є спадщиною від часів СРСР, це якість проектування доріг.

Якщо кому невідомо, "архітектура" дороги, а саме її ширина, рядність, використання дорожніх елементів, таких як дорожні знаки, відбійники, узбіччя тощо, визначаються в Україні так званими ДБН, дорожніми будівельними нормами. А норми ці успадковані від совєтів, і ніколи радикально не переглядалися.

Трохи про гейміфікацію. Для покращення чистоти в туалетах в пісуари почали наклеювати мух. Людина інстинктивно приймає це як заклик до гри і починає, граючи, робити те, що від неї хочуть організатори. А саме, цілитися туди, де процес буде найбільш гігієнічним.

З дорогами маємо те ж саме. Якісна і видима дорожня розмітка спонукає людей її дотримуватися. Що автоматично призводить до (а) зменшення швидкості руху, що важливо в місті, і (б) зменшення аварійності.

Чому і як отримуємо зменшення швидкості? В Україні ширина дорожньої смуги - 2.75 м і більше. Це забагато для легкових автомобілів, ширина котрих зазвичай (крім окремих широких моделей) не перевищує 2 м. Коли смуга має ширину 2.25-2.50 м і при цьому яскраво позначена (або навіть позначена шумовим покриттям, наїзд на котре викликає вібрацію керма і гучний гул шин), втримати автівку в межах смуги досить важко, і щоб зробити це, люди інстинктивно зменшують швидкість. Доведено досвідом ЄС.

Зменшення аварійності викликано, зокрема, тим, що водії при поворотах (особливо ліворуч) дотримуються рядності, а не виїжджають куди попало.

Додатковий чинник - можливість чи неможливість паркування в правому ряду. Коли ряд має ширину в 3.5 м (досить часта картина в Києві), паркування автомобіля начебто і не заважає проїзду. Якби дорога мала вузькі смуги і автомобіль займав би всю смугу, то частина водіїв замислювалася би над тим, щоб прибрати автівку на паркувальні місця просто для того, щоб її не зачепив транспорт, що проїжджатиме сусідньою смугою. А це вже вигода для суспільства.

Ще ДБН-и регулюють вимоги для облаштування перехресть і смуг розгону і гальмування. А це як раз є місця, де скоюється найбільша кількість порушень ПДР і трапляються найважчі аварії.

В США основна кількість важких ДТП трапляється на вузьких сільських і інших місцевих дорогах. Такі дороги, зокрема, і в нашому селі - в них повністю відсутнє узбіччя, а ширина - менше за 2.5 м, відповідно, втримати машину доволі важко, а заноси або технічні несправності з легкістю призводять до виїзду на зустрічну смугу. Але тут мало що можна зробити без розширення дороги і будівництва узбічч, а це не завжди реально (починаючи з того, що земля поруч із дорогою є приватною власністю).

Ну і ще моменти - смуги повороту (особливо, праворуч). В США для повороту виділяється окрема смуга, і людина, котра стає в цій смузі, щоб їхати прямо - це якийсь прибулець з джунглів амазонки.Ні, я бачив таких кілька разів за рік життя, але всі ці випадки - це були відверті помилки водія і всі включно із ним самим це розуміли і намагалися вирішити проблему, тобто дати місце водієві, щоб забратися з поворотної смуги. Як гадаєте, в Україні даватимуть? Та навпаки, швидше вчитимуть такого нерозумного, блокуючи йому виїзд.

В США всі наведені питання врегульовані досить чітко і дороги завжди будують так, як вимагають норми. Тому цікавіше глянути на Європу. Наприклад, в пострадянських країнах (Латвія, Литва, Польща тощо) багато доріг зроблено за радянськими нормами. І цікаво бачити, що нові дороги зараз будуються за європейськими нормами, в той час як старі дороги (до оновлення) ще мають облаштування радянське.

В усій Європі діють майже однакові ДБН-и. Конструкція доріг майже однакова що в Іспанії, що в Латвії, на протилежних кінцях ЄС.  

Так от, до чого я все це веду. В Україні немає проблеми доріг. Є проблема розпилів і відкатів на їхньому виробництві тощо. Немає потреби вигадувати щось своє. Достатньо взяти будь-які європейські ДБН-и і запровадити їх в Україні. За 5-10 років проблему доріг і, великою мірою, проблему аварійності буде вирішено.

Цим хочу сказати, що дороги - одна з, мабуть, найпростіших для розв'язання проблем. З другою, на жаль, трохи гірше, і там слід дивитися на досвід освітньої системи Фінляндії. Але про це іншим разом.