Сидят Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алеша Попович в пещере, квасят. Тут подлетает Змей Горыныч и говорит:
- Мужики, можно я тут посижу?
- Пошел ты!
Змей улетел. А на улице дождик капать начинает. Зябко. Змей опять:
- Ну мужики, можно я тут посижу?
- Пошел на фиг!
Опять Змей улетел. А на улице уже молнии, град. Змей:
- Ну мужики, там дождь, молнии и т.п. - можно я тут в уголке посижу?
- Пошел на фиг!
- Да ладно, тебе что, жалко? Сиди!
Змей уполз в уголок, сидит, шепчет:
- Пошел на фиг, пошел на фиг... Может, я живу здесь...
Британія знайшла, де живе заєць. Тепер в них розвага: коли великих собак немає на вулиці, заєць вільно шариться за парканом (у дітей вже хобі прийти до мене в кабінет і видивлятись зайця у вікно; інколи бачать). Коли великі собаки надворі, заєць не висовується сильно (хоча теж ходить). А от коли ми з шелті виходимо гуляти, шелті лізе на пагорб шукати зайця, виганяє його з нори (при цьому заєць більший за собаку) і жене подалі в ліс. Потім повертається. Коли ми йдемо, заєць повертається до нори. Дуже зручно - заєць зігрівається, шелті тренується. За життя
26.01.0013
08:51
25.01.0013
07:57
А чарівна паличка (wonder rod) - це пульт дистанційного керування до системи віртуальної реальності чи лазерних проекторів, що створюють візуальні образи навколо групи людей.
25.01.0013
07:49
Для казок потрібні ілюстрації. Ну то очевидно. Ілюстрацій багато (на кожну казку), тобто обсяг роботи великий. Знаходимо ілюстратора (з досвідом роботи в цій сфері), вона зацікавлена. І ... за півтора місяці співпрацю налагодити не вдалося - людина зробила один тестовий ескіз (хоча її просили зробити повну ілюстрацію за повну суму) і зникла. Мабуть, грошей мішок і можна мандрувати, а на роботу забити те, чого в неї немає (ймовірно 
.
Взагалі з цими митцями ситуація кепська. Ті, хто хоч якось вміє малювати, вважають себе великими майстрами від мистецтва, і побутові і практичні аспекти людської діяльності зневажають. У нас так за останні два місяці ще два майстри з графіки (обидва - Росія) припинили роботу (другий ще доробляє залишок роботи, щоправда) -- спочатку затягуються строки і комунікація, потім "життєві обставини змінились, роботу зробити не зможу".
Та ж хвороба, до речі, з веб-дизайнерами. Одному відправив ТЗ (на доробку сайту, там на день роботи посидіти поміркувати) - "працювати будеш? Буду". І замовк. Я його за кілька днів перепитую - мовчання. Другі теж дивилися-дивилися на ТЗ, потім сказали "після нового року", а згодом і на мої листи припинили відповідати.
Я не знаю, як із обов'язковістю ілюстраторів на заході (там ціни істотно вищі, ми не пробували), але тотальна необов'язковість людей - це просто якір на місцевому бізнесі. А якісна графіка - це не просто selling point, а вже обов'язкова вимога до сучасного міжнародного бізнесу. Тобто країна втрачає позиції на світовому ринку ще й з-за отакого підходу.
Зараз піду шукати мультикову компанію, заодно й про ілюстрації розмовлятиму.
.
Взагалі з цими митцями ситуація кепська. Ті, хто хоч якось вміє малювати, вважають себе великими майстрами від мистецтва, і побутові і практичні аспекти людської діяльності зневажають. У нас так за останні два місяці ще два майстри з графіки (обидва - Росія) припинили роботу (другий ще доробляє залишок роботи, щоправда) -- спочатку затягуються строки і комунікація, потім "життєві обставини змінились, роботу зробити не зможу".
Та ж хвороба, до речі, з веб-дизайнерами. Одному відправив ТЗ (на доробку сайту, там на день роботи посидіти поміркувати) - "працювати будеш? Буду". І замовк. Я його за кілька днів перепитую - мовчання. Другі теж дивилися-дивилися на ТЗ, потім сказали "після нового року", а згодом і на мої листи припинили відповідати.
Я не знаю, як із обов'язковістю ілюстраторів на заході (там ціни істотно вищі, ми не пробували), але тотальна необов'язковість людей - це просто якір на місцевому бізнесі. А якісна графіка - це не просто selling point, а вже обов'язкова вимога до сучасного міжнародного бізнесу. Тобто країна втрачає позиції на світовому ринку ще й з-за отакого підходу.
Зараз піду шукати мультикову компанію, заодно й про ілюстрації розмовлятиму.
24.01.0013
17:28
Сьогодні дружина відкрила чарівну багу (точніше, швидше design flow) в веб-комерсі. Багато кошиків на сайтах зберігають інформацію про вибір в куках. Ну нормально, зручно для 1-2-5 товарів. Працює. А дружина взялася замовляти насіння. Воно дешеве, його треба багато (тобто 20-30 позицій мабуть). І кожна позиція писалась в куки. Доти, поки куки не перевищили певну довжину, яка сприймається сервером. І все! Наступний перехід по сайту привів до 400 Bad Request від сервера і поки куки не почистили (втративши все, що вона годину вибирала), на сайт навіть потрапити не можна було.
23.01.0013
18:26
Не можу не навести велику цитату з вищезгаданого Уілсона. Ця цитата чудово описує, чому перші особи держав (в совку з його суто ієрархічною структурою влади, замкненою на вищому керівникові) так шалено некомпетентні.
===
Политическая власть, как однажды сказал один типичный альфа-самец, растет из ствола винтовки. Это верно как в метафорическом, так и в буквальном смысле. "Винтовка" может быть символической и совершенно абстрактной, состоящей из ритуализированных социальных ожиданий ("Не спорь с отцом!") или конкретной, состоящей из ненасильственных, но смертельных приемов, таких, например, как угроза отнять средства к биовыживанию путем лишения источника биовыживательных бумажек в капиталистическом обществе ("Еще одно слово, Бумстед, и я вас уволю!").
Живя по социобиологическим законам второго контура, каждый одомашненный примат немного врет, льстит или обходит неприятные вопросы, обмениваясь сигналами с теми, кто находится выше него в иерархии.
Каждая авторитарная структура может быть представлена в виде пирамиды с глазом наверху. Это -- типичная схема любого правительства, любой корпорации, любой армии, любой бюрократии, любой стаи млекопитающих. На каждой ее ступени участники несут бремя незнания по отношению к тем, кто находится выше их. Под этим понимается, что они должны очень, очень внимательно следить за тем, чтобы их природная сенсорная активность как сознательных организмов -- работа зрения, слуха, обоняния, интерпретация воспринимаемого -- находилась в согласии с туннелем реальности тех, кто находится выше их. Это совершенно согласуется с интересами выживания; от этого зависит статус в стае (и "надежное место"). Гораздо менее важно -роскошь, которую можно легко отбросить, -- чтобы эти восприятия находились в согласии с объективными фактами.
Так, например, в ФБР при Дж. Эдгаре Гувере каждый агент должен был развить в себе способность везде видеть коммунистов-безбожников. Любой агент, чье восприятие показывало, что на самом деле в этой стране очень мало коммунистов-безбожников, в то время испытал бы когнитивный диссонанс -- его или ее туннель реальности расходился бы с "официальным" туннелем реальности пирамиды. Даже говорить о подобных восприятиях означало вызвать подозрения в эксцентричности, интеллектуальной заносчивости или даже в принадлежности к тем самым коммунистам-безбожникам.
Примерно то же ожидало бы средневекового инквизитора-доминиканца, если бы он не обладал в должной мере способностью везде "видеть" ведьм. В подобных авторитарных ситуациях важно видеть то, что видят Авторитеты (альфа-самцы). При этом неудобно и, может быть, даже опасно, видеть вещи объективно.
Но для тех, кто находится наверху, в глазу пирамиды, это приводит к одинаковому по величине и противоположному по знаку бремени всезнания. Все, что запрещено находящимся на дне (сознательные восприятие и оценка), требуется от правящей элиты, господствующего класса. Они должны стараться видеть, слышать, обонять и т. д., а также думать и оценивать за всю пирамиду.
Но человеку с ружьем (карающим властям) мишень говорит только то, что, по мнению мишени, не заставит его нажать курок (уволить мишень с работы, отдать ее под трибунал). Элита, обремененная всезнанием, получает от своих подчиненных, обремененных незнанием, только такую обратную связь, которая согласуется с ее предвзятыми мнениями и туннелями реальности. Это бремя всезнания со временем становится другим, более сложным, бременем незнания. Никто больше ничего не знает в действительности, а если кто-то и знает, то тщательно скрывает этот факт. Бремя незнания становится вездесущим. Все большая и большая часть сенсорного опыта становится невыразимой.
===
Тобто незнання і некомпетентність притаманні піраміді влади - це органічна властивість владної архітектури.
Рішення? Ноократія і дворівнева (максимум) структура держави з передачею більшості питань місцевому самоврядуванню і громадським організаціям. Максимальна *де*централізація прийняття рішень.
21.01.0013
10:32
Потяг поцупити щось без зворотньої дії притаманний на заході також. В Pinterest кількість Like'ів зазвичай в декілька разів менше, ніж кількість Repin'ів. Що заважає людині, котра собі тягне зображення, подякувати натиснувши Like - невідомо.
20.01.0013
17:26
...Понты первого порядка: купить большую дорогую машину и Ролекс, читать Коэльо, презирать Донцову, любить худую блондинку с сиськами.
Понты второго порядка: купить маленькую стильную машинку и Ланжин. Читать Умберто Эко. Презирать Коэльо, любить ироничную брюнетку.
Понты третьего порядка: ездить на метро и такси, потому что так быстрее и дешевле, носить Свотч, читать Анну Гавальду, выключать воду, когда чистишь зубы. Никого не презирать, потому что это разрушает карму. Никого не любить, потому что ты еще не встретил своего человека.
Понты четвертого порядка: продать квартиру, машину и Ланжин. Поехать в Тибет, достичь нирваны, любить всех.
Понты высшего порядка: вернуться из Тибета, никому ничего не рассказывать, купить большую дорогую машину, на досуге читать Донцову, время смотреть на телефоне, любить маму своего ребенка. Осознавать, что любое быдло с Коэльо может оказаться достигшим нирваны Буддой...
Звідси
18.01.0013
20:08
Я, здається, згадував, що хочу до казок зробити ще хоча б один невеличкий мультфільм. Отже, потрібно знайти студію? Ок ...
З книгами звичайними і книгами аудіо розібрались швидко - з пів-пинка знайдені агенції, що надають повний цикл послуг (ти їм текст і гроші, а вони тобі продукт). Здавалося б, із розвитком інтернету і візуального просування продукції анімаційні студії мають бути і надавати такі ж послуги. А дзуськи.
Я інтернетівськими стежками вийшов на сайт animation.kiev.ua, де люди добрі зібрали перелік "українських" анімаційних студій (про лапки згодом).
Біля 25 посилань по Києву і ще десяток з решти України. Думаю "ой який великий вибір і одразу - є де розгулятись".
Починаю переглядати. Страшне, жахливе видовище, як казав відомий іпохондрик. Рівень бізнесу в них всіх можна порівняти із жигулями-класикою в порівнянні з німецьким автопромом. Або чоботаря дядю Васю в порівнянні з фабрикою Nike. Відставання від розробників ПЗ і навіть видавництв просто жахливе. Все що є - це незрозуміло за яким принципом складене портфоліо (тільки зображення без інформації що, коли, скільки тощо) і сторінка контактів. Я як клієнт хочу перелік послуг (з розбивкою що роблять самі, до чого залучають партнерів, що залишається на замовнику) і побачити ціни (хоча б порядок цифр). Навіщо мені зв'язуватись з агенцією і витрачати мій і їхній час якщо в них буде непідйомна ціна або вони просто не роблять те, що мені потрібно?
Окремо про "українське". З усіх сайтів українська мова була на 3 чи 4 сайтах. Решта, включаючи Укранімафільм, - тільки кацапщина. Яке право Укранімафільм має так називатись? Якого біса державна студія за мої як платника податків гроші тримає сайт виключно російською мовою? Merde, як кажуть жабкоїди.
Половина сайтів - чисті аніматори для реклами. Ще чверть пішли з поміткою "що попало". Кілька лінків не на студії, а на якісь блоги чи огляди. Декілька сайтів дохлі, пара не оновлювались по 3-4 роки.
В фінал вийшли чотири сайти, з яких реальних кандидатів три і четвертий запасний. І все. На всю Україну. І, зазначу, що це те, до кого взагалі хоч якось можна звертатись. А що з того реально вийде - теж невідомо.
17.01.0013
17:23
Сьогодні зустрічався з колегою і його дружиною, котрі пару років тому поїхали жити в Англію. І одразу відчув, що маю справу з людьми, що живуть за кордоном. Пояснити, чим мотивується це відчуття, важко, але можливо. Воно не в одязі чи розмові. Я навіть сам не знав, в чому, поки не почав писати цю нотатку. Коли дивишся на цих людей, є відчуття того, що люди знають собі ціну і почуваються вільно, без необхідності це знання комусь доводити (навіть тут). Тобто поки місцеве населення перебуває в коліно-ліктьовій позі як фізично, так і морально, або намагається на другому контурі (користуючись словами Уілсона) довести свою вищість, наші колишні співвітчизники міцно стоять на своїх двох.
А частково це ще й відсутність постійного стресу, що виникає від проживання тут: в Європі життя набагато спокійніше.
В мене дядько понад 20 років тому емігрував в Голандію. І таке саме відчуття виникає від його дружини (про дядька самого мені важко робити судження, бо воно будеbiased, оскільки це близький родич). Тоді я ніколи не міг це відчуття сформулювати, а от тепер знаю.
Цікаво було б подивитись на людей, котрі живуть на заході, але не мігрували - чи в них такий самий стан, чи вони навпаки будуть показувати які вони круті, що живуть на заході (така поведінка може маскувати їхню невпевненість стосовно свого статусу за кордоном, коли постійного надійного статусу немає).
16.01.0013
17:20
Результати за тиждень наступні:
- шукаємо видавництво щоб замовити редагування тексту і підготовку макету. Надибали на видавництво, котре за помірні гроші надає повний спектр послуг із розкруткою і просуванням.
- працюємо над сайтом
- я знайшов декілька комп'ютерних програм для авторів. Дуже корисно на майбутнє (на казки такі програми не потрібні).
