За життя

I have the HP Envy printer, connected via WiFi, and it gives me headaches quite frequently. The problem is that its drivers or Windows Spooler or their combination just don't work right. On my Windows 10 system, I am getting "Invalid parameter" error when trying to print a simple test page from the Printer Properties dialog. It is also not possible to print from the virtual machines running on the this system.

Strangely enough, these issues happen with more sophisticated printing sources like MS Office or Acrobat, but not with Notepad. But I seem to have found a workaround, and it's a bit non-trivial. From MS Office, I print to PDF using CutePDF printer driver (default Microsoft's Print To PDF doesn't write any PDF contents and just creates a 0-bytes-long file).  Next, I load the PDF, created by CutePDF, in Firefox 52. And from there, printing works like a charm.

Conclusion - I won't buy any PDF printers in the future. I don't have this problem with Canon or Epson printers on the same computer and the same VMs.
Восени зацікавився, які є джерела, що надають дітям 8-10 років структуровану, але не нудну інформацію про всі аспекти IT. Ми перевірили декілька курсів, поговорили зі знавцями викладання IT дітям, і дійшли висновку, що таких немає. Головна вимога -- систематичність інформації, а не просто вміння возити мишею по столу.

Тому я з грудня взявся писати книгу "Дитяча Енциклопедія Інформаційних технологій" (план наведений трохи нижче). На сьогодні написано вже біля 65%, причому написане цілком можна читати дітям (вже перевірялося на декількох) -- воно готове до споживання, хоча потребує якихось ілюстрацій. Якщо у вас є діти віком 8-14 років, котрим ви би хотіли дати якісні знання з IT, то пишіть мені, я відкрию доступ до файлу рукопису. Книга створюється для дітей будь-яких зацікавлень, це не є підручник з інформатики.

Окремо зауважу, що українське книговидання -- це просто пісня сумного лебедя, що виздихає. Вони видають різне шопопало з підходом "піпл схаває", але те, що реально потрібно для молоді, їх не цікавить. Згадуйте це, коли будете наступний раз шукати спеціалістів, а їх не буде. Звідки їм взятися, якщо їх не лише не вчать (якість освіти в Україні самі знаєте, яка), але навіть науково-популярну літературу не видають (мабуть тому, що немає попиту, як в радянському анекдоті про ікру).

Попередній план такий:

Читати далі...

Моє знайомство з якісним чаєм почалося випадково пів-року тому. Тиняючись по Пешту в шалену спеку (+36 чи що), ми зайшли в невеличке місцеве кафе, де нам подали Капучіно Матча. Смак був дуже приємний, і я взявся читати, що таке матча і взагалі. Дивився, де придбати його в Києві. Після відвідування чайних сайтів Facebook почав мені в порядку ретаргетингу підсовувати рекламу різних чаїв. Там трапилася реклама "Да Хун Пао делікатного прожарювання". Пішов почитати опис - а він там (за відгуками) і п'янить, і свідомість очищує і взагалі супер-пупер чай. Ок, замовив собі коробку (скільки там тієї коробки, подумав я). Заодно, щоб було по-правильному, замовив Easypod для заварювання чаю. Реально зручна штука, слід сказати, не потрібно возитися із чайниками і переливаннями.

Чай мені сподобався. Да Хун Пао належить до темних улунів, і це ані чорний ані зелений чай, а щось середнє. Смак дійсно, як і написано в описі, копчений. В подарунок до коробки поклали один пакетик чогось такого легкого і повітряного, але водночас із вираженим чайним смаком. На жаль, пакетик було не підписано. Після певних пошуків і досліджень я таки з'ясував, що це був Те Гуань Інь, і знайшов, який саме.

Далі пішли експерименти. Я купив десяток різних чаїв (здебільшого улуни, але також зелені і білі чаї, а на додачу квітки лаванди). Купував і матчу. В шафі знайшлася ціла упаковка (пакетів із сорок) Те Гуань Іня, подарована дружині колегою ще років 5-6 тому (дякую, Олеже). Купив також і той Те Гуань Інь, пакетик якого мені доклали.

Одразу кажу, що я не відчуваю відтінків смаків і не здатен сприймати глибокі насичені аромати, букети і післясмаки. Звісно, я їх розрізняю, але не можу сказати, щоб гнався за якимось відтінком. Ну, майже (про це далі).

Чай ми п'ємо по-селянськи, тобто чашками по 300 мл. Це виходить п'ять проливів в Easypod з подальшим розливом на дві чашки. По секрету скажу, що ми туди ще й по пігулці сахарину кладемо :).

Перекуштували ми далеко не все, що я накупляв (чай має зберігатися в правильній тарі, а в нас її немає, тому краще вже в запечатаних пакетиках, ніж в чому попало). Те Гуань Інь сподобався, але він для нас занадто легкий. Пробував подарований іншим колегою пуер, замовлений колись з Китаю -- ну, миші, ну льох, але що в ньому люди знайшли, не розумію. Трапився дуже цікавий улун Чорний Дракон. Його я навіть докупив, бо п'ємо постійно. Він за описом відноситься до світлих улунів, але по факту це темний. Хоча смак в нього не копчений, на відміну від, а кислуватий. Вищезгаданий Да Хун Пао - поза конкуренцією. На жаль, конкретно та пропозиція, котру я купував (вже двічі, зараз допиваємо другу коробку), зараз відсутня, а в іншій крамниці є Да Хун Пао, але інший і дорожчий. Тому розтягуємо, що маємо. Копчений присмак Да Хун Пао - це щось. Якби мені сказали "тепер ти п'єш лише один різновид чаю", я би залишив Да Хун Пао. Хоча він і не п'янить і не просвітює, як відгуки кажуть, але однаково приємний.

Окрема історія із матча. Та матча, котру я купував (китайська), -- це не японська матча, а класична китайська підробка. Вона навіть в тістечках гірчить. Слід брати виключно японську. Ми ходили в грудні на представлення гарної японської матчі в CHAISM -- там дійсна матча, солодка, ароматна. Але ціна в неї, на жаль, не солодка зовсім. Хоча послухавши про технологію вироблення, я розумію, що ціна в CHAISM об'єктивно є дуже помірною.

Трохи теорії. Щоб було зрозуміло -- чаї не можуть п'янити (в них немає відповідних речовин). Вони можуть збуджувати, оскільки там є кафеін. Вони можуть заспокоювати, хоча великою мірою це наслідок процесу чаювання, а не самого чаю. Якщо ви вип'єте навіть справжню японську матчу десь посеред вулиці, навряд чи вона вас заспокоїть. Щодо прочищення свідомості теж є питання.

Тоді навіщо той чай пити, спитаєте ви. Ну, наприклад, заради смаку. Ми ж маємо влити в себе за день хоча би літр рідини. І хай краще це буде гарний чай, аніж якась кака-кола.

Чи замінює чай каву? Майже ні. Я як пив три чашки кави на день (останню не пізніше 15-ої години), так і п'ю. Ну, інколи останню пропускаю. Чаю я теж п'ю стільки ж скільки раніше. Просто зараз чай виходить пити кращий.

Чи відмовився я від "звичайного" чаю? Теж ні. Я ніколи не пив ліптони (хіба що в США, де нормального чаю немає з історичних і філософських причин), але заварний Тянь-Шань з ароматизаторами пив і п'ю. Дуже люблю Мрії Султана від Чайної Країни, і п'ю його щодня. Але такі чаї я заварюю в звичайному "ситечку" (точніше, незвичайному -- зроблю фото, викладу). П'ю навіть пакетикові трав'яні збори з імбирем, каркаде і схожі суміші. Водночас, китайські чаї стали обов'язковим компонентом щодня. Зранку я заварюю зазвичай Те Гуань Інь, а пізніше - Да Хун Пао або Чорний Дракон, або ще щось із купленого. А матча -- ех, все думаю поїхати в чаїзм і розоритися на гарну матчу. Просто гарний чай так само як гарне вино - він не має неприємних присмаків і ніде не "косячить". Його не можна "перетримати" в заварнику, як це трапляється зі звичайним чаєм. Навіть після трьох хвилин в заварнику (була справа, забувся), Да Хун Пао мав такий же витончений смак, як і при звичайних проливах.

Чи можна використовувати звичайний заварний чайник, а не Easypod? Можна, звісно, особливо коли ви п'єте чай маленькими порціями. Тоді можна проливати чай в звичайному чайнику по 70 грамів і розливати по піалах. В такому способі пиття є різниця - кожен пролив має окремий смак, а те, як чай п'ємо ми (п'ять проливів змішуються) дає і змішаний смак. Але в ізіподі теж можна відокремлювати проливи. Тому цей інженерний витвір я дуже рекомендую, якщо ви хочете заварювати китайський чай.
Чудовий маркетинговий хід - купляєш пару шкарпеток, а третю шкарпетку отримуєш безкоштовно.
Нові правила перетинання кордону автівками з іноземною реєстрацією (себто "бляхами") дуже позитивно вплинули на човниковий бізнес, про який я писав неодноразово. Тепер немає сенсу і можливості ганяти через кордон аби було, відповідно, на кордоні пусто і його можна пройти за годину, як було колись.
Холодно. Мокро.
Хвіст застрягає в гілках.
Ось, знайшла горіх.

b267cb53c9d7ac36c27e4061be187848.jpg

Картинку взято в ілюстративних цілях в Facebook (сторінка Meditationen mit Eichhörnchen).
Спогади про літо

Дім під горою.
Вампіри й перевертні.
Трансильванія.
Винесено з коментарів в дописі емігранта в пейсбуку, базується на реченні з його допису, тому західномонгольським діалектом.

Я в небоскребе.
Окна с другой стороны.
Но скоро лето.
Одною з найнеприємніших рис американських бізнесів є беззаперечна перевага низької вартості над всіма іншими властивостями продукції. Там, де можна, витративши невелику додаткову суму (або взагалі не витрачаючи нічого) додати продукту якості, клятий імперіаліст вибере нижчу вартість, незважаючи на інтереси клієнтів. Ще гіршими є випадки, коли якість свідомо погіршується заради ілюзорної економії в майбутньому (причому, прорахувати наперед і зрозуміти, що продажі впадуть, такі бізнеси часто-густо нездатні). Зауважу, що в європейські бізнеси загалом більш "гуманні".

На цьому місці можна було би написати чималий есей, але його вже написали до мене, тому скажу одне - не будьте як американці, не віддавайте перевагу жадібності над почуттям прекрасного.
В обличчя жбурнуло краплі холодного осіннього сонця. Повітря пахло зеленим чаєм, тістечками, могилою і завтрашнім днем. З-за рогу почулися вигуки “пробачте”, “перепрошую”, постріли, мелодія Jingle Bells. Почухавши лапою потилицю, полетів вулицею птеродактиль.
“І це ж я ще навіть з дому не вийшов”, - прошепотів собі під ніс Сергій.
  • Архів

    «   Квітень 2024   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30