Пробіглися в четвер по Вільнюсу (фактично, встигли погуляти по пр-ту Гедімінаса до Вежі і назад). Ну і поки заїжджали-виїжджали в місто і з нього, теж подивилися.
Я у Вільнюсі був 25 років тому, тому мало що пам'ятаю крім того, що Вежа в ті часи була розваленою і малопритомною. Зараз вона трохи відновлена, пагорб теж зроблений для туристів. На вежу піднімає фунікулер або можна пішки. Ми не ходили, бо не встигли.
Саме місто мені візуально сподобалося значно більше за Ригу (хоча зауважу, що в свій перший після дитинства приїзд в Ригу остання мені теж сподобалася, але потім ...).
Вільнюс виглядає дещо багатшим за Ригу і взагалі жвавішим. Це не дивно -- мешканці Вільнюса є нащадки ВКЛ на відміну від трохи приморожених лісових братів латишів.
Якщо ви розглядаєте питання, куди би виїхати попрацювати (наприклад), то в Вільнюс останнім часом переїжджають деякі розробники ПЗ. І хоча Литва - країна дуже маленька, але доволі приємна.
Мова - всі написи лише литовською (в Ризі з цим донедавна було значно простіше). Російську розуміють і розмовляють, хоча з акцентом. Тому якщо не хочете вчити чужу мову, то краще дивіться на Польщу, адже там мова звикла.
Наприкінець декілька фотографій.
Вежа після відновлення. Ліворуч фунікулер.
За рогом від Гедімінаса:
Та ж вежа, вигляд в профіль:
Вчора пробігала стаття з міркуванням на тему "Росієй керують клани Сечіна (КДБ) і Шойгу (арімя)". Мені ще влітку здавалося, а зараз (останні дні) моє припущення підтверджується, що Шойгу грає проти Путіна і КДБ. Як тільки КДБ намагається рухнутись в бік покращення ситуації і стосунків з Україною і заходом, армія вдається до ескалації ситуації.
Останніми днями на російському ТБ пом'якшилася риторика, Лавров сьогодні розповідає про необхідність переформування відносин Росії і ЄС, і водночас вчора відновилися обстріли України з території РФ.
Деякі аналітики вважають, що так проявляється загадкова натура Хуйла. Я, натомість, думаю (і ще влітку думав), що це Шойгу виступає за ескалацію насильства і тишком-нишком робить все, щоб зірвати будь-які мирні ініціативи.
І зовсім не факт, що він це робить з відома Хуйла. Дуже ймовірно, що військові дані Хуйлові подаються або перекручені, або взагалі не подаються, адже готувати їх має саме відомство Шойгу.
В цьому випадку незрозумілим поки що лишається одне питання - чому Шойгу ще не усунуто з посади. Адже очевидно, що це як раз та людина, котрій цікава війна, причому війна масштабна. Якщо Путін уявляє себе Петром Першим, то Шойгу, вочевидь, Жуковим. А чому так - Шойгу є вірним послідовником і сородичем оцього снайпера:
http://mayevski.livejournal.com/304161.html
Деякі регуляції в ЄС відверто перегинають палицю. Зокрема це стосується різних ароматичних додатків в продукти, котрі бере до рота.
Так, мені не вдалося знайти в ЄС великого асортименту ароматизованих чаїв, аналогічних українському Тянь-Шаню. Чаї зелені з додатками якихось ароматів спостерігалися, але мало і їхня якість була нижча за українську. Довелося привозити пачки з чаєм Тянь-Шань з Києва.
Та сама проблема із зубною пастою. Вся без виключення паста, що продається в ЄС - ментолова. Немає жодного іншого смаку. В Києві зайшов в Мегамаркет - лежить дві марки зубної пасти з Росії (Splat і ще якась), в кожній є широкий вибір смаків і ароматів. Все, що зроблено на заході - ментолове хоч трісни.
Я останні роки користувався Splat'ом і дуже з нього радів. Останній рік якось соромно купувати російську продукцію, хоча власник бренду і писав ще на початку літа (здається) листа в стилі "рєбята, давайтє жить дружно". Тепер страждаю з ментоловими пастами ...
Зауважу, що в Польщі і в Хорватії (в Італії і далі не дивився) медове пиво і коктейлі пива із соком є, але вони робляться відповідно з медом і з соком, а не з ароматизатором.
В Києві в будинку в мене багаторівнева система очищення і ремінералізації води, до смаку котрої я вже звик за 6 років. І в інших місцях чай пити було якось незвично, навіть неприємно (при цьому воду ми всюди купуємо в пляшках, бо не знаємо якості місцевої водопровідної). В Польщу я чай навіть з Києва привіз - все одно не те. Повернувся в Київ - нормальний звичний чай. А зараз залив в чайник воду з польських пляшок (приїхали в машині з нами) - той же неприємний смак. І це при тому, що вода в пляшках якісна, поляки її самі п'ють.
Так зване "італійське" морозиво в Україні *набагато* смачніше, ніж в самій Італії. Перевірялося неодноразово, оскільки діти його їли весь час.
На Венеції наполягла моя дружина. Початково ми туди не збиралися, бо це в інший бік від нашого маршруту (в Геную і далі в Швейцарію). Але оскільки їй дуже хотілося, то вирішили виділити два дні.
Венеція в класичному розумінні - це декілька островів і прибудов з ядром розміром в кілька кілометрів. Острови з'єднуються з континентом дамбою (довжина дамби теж пару кілометрів), по котрій ходять приміські електропотяги і є чотирирядна дорога для автомобілів.
Ще можна дістатися Венеції на кораблі:
Нагорі - не монтаж, я особисто бачив корабель, більший за цей, біля берегів Венеції (щоправда, з дамби, коли був за кермом, тому світлин не буде).
"Континентальна" частина міста називається Mestre.
Читати далі...
Коли читав про оплату автострад в Італії, там згадувалось розповсюджене питання: "чи
є життя на марсі можна зустріти просто на дорозі Ferrari". Відповідаємо: можна, хоча й не на кожному кроці:
Ferrari - машина вихідного дня, то й не дивно, що єдиний Ferrari, котрий ми зустріли в Італії (ще один бачили в Швейцарії і один чи два в Німеччині), ми зустріли в суботу.
Також ми бачили Maserati Quattroporte (3 шт) і Maserati GT (1 шт). Alfa Romeo бачили багато різних, але не 8C.
Наступним етапом, котрий ми вигадали вже в дорозі, був переїзд (переплив) в Італію і поїздка в Геную, куди я збирався ще рівно рік тому, але не склалося. Можна було їхати по суші, але мені дуже кортіло спробувати нову пригоду, а саме переправу на паромі.
Зі Спліта ходять пароми місцевих ліній і в Італію. В місто Ancona ходять пароми двох компаній - Blue Line і Jadrolinija. Остання - хорватська. Нею ми і попливли. На фото нижче - наш паром (знято за кілька днів до рейсу):
Паром йде ніч. Час рейсу - з 21 до 7. Прибути з машиною в порт належало о 19.00 і пройти виїздний паспортний контроль. Ми приїхали о 18.30 і проводили час в черзі:
Читати далі...
На сьомий день перебування в Хорватії ми з'їздили в Трогір:
Це містечко під Сплітом, визнане світовою культурною спадщиною:
Читати далі...
На шостий день ми нарешті вирішили з'їздити в Спліт, в котрому ми формально знаходимося (але насправді ми в 10 км від Спліта).
Спліт збоку виглядає наступним чином (на задньому плані):
Місто розташоване на півострові, що видається в море.
Читати далі...
