Чому навчили мене Уроки Леніна в середній школі ім.Леніна.
Пам'ятаєте обшук у засланні, де кмітливий Ілліч підсунув обшуковцям стільчика, щоб вони почали пошук з верхніх полиць, бо заборонена література була в пана Ульянова на нижній поличці?
В ЄС заборонено ввозити м'ясомолочну продукцію. І щоразу ми цю заборону порушуємо, везучи щось із собою на попоїсти в дорозі. Сьогодні в меню були домашні сосиски в тісті, а митниця питала мене, що з харчів я везу і чи не везу я м'ясо. То я з готовністю почав розгортати і показузати їй булочки з корицею (вони сильно пахнуть і забивають запах сосисок). Вдалося .
Дружина купила мені пивного кухля. Не те щоб якогось там дуже outstanding (ба більше в нас пивних бокалів і кухлів достатньо), але мабуть щоб зробити мені приємне. Так от їй продавець підказав те, над чим я ніколи не замислювався, але що є досить практичним -- кухоль можна покласти в холодильник разом із пивом з тим, щоб він охолоджував пиво після наливання. Я ж вирішував проблему дідівським способом - в мене є пластикові кульки для охолодження в морозильнику, котрі я і кидаю в бокал. Але охолоджувати кухоль виявилося зручніше. Його і в морозильник можна сунути і він душе швидко там замерзає і красиво пітніє.
Стосовно тих "українців", котрі пишуть російською, при цьому кажуть "я можу і українською, але ... ".
Колись читав статтю про алкоголізм, а саме про те, як самому визначити, чи в організмі вже почалися зміни, притаманні хворобі на алкоголізм, чи ще ні. Для цього потрібно здати аналіз на певні ферменти печінки. В статті детально описувалася процедура. І першим кроком було (пишу по пам'яті) "Перед здаванням аналізів необхідно утриматися від алкоголю протягом 25 днів. Якщо ви не можете - вітаю, алкоголізм у вас вже є, і аналізи можна навіть не здавати".
Так от, якщо людина пише чи каже "я можу і українською, але ...", то все, вона насправді не може. Це як алкоголік - "я можу і не пити, але ... ". Аналіз на малороса можна далі не здавати.
Дивитися з 1:25. Дата на відео неправильна, запис зроблено в п'ятницю, 13-го (березня 2015).
Я знаю, що за ПДР я неправий, але якщо подивитися уважно, то можна зрозуміти, що варіанту "гальмувати" не було взагалі - ззаду їхали дві фури зі швидкістю понад 100 км/год (власне, тому і я так розігнався, що обганяв їх).
Про ментальні віруси сказано вже чимало. А я маю нещасливу нагоду спостерігати їхнє розповсюдження в дії. В лікарняній палаті на 6 осіб лежить один пенсіонер, в котрого пелька не затикається взагалі. Він чередує телевізор (якийсь ідіот вирішив поставити його в палаті) і російські серіали по ньому із базіканням. І з пащі ллється одне й те ж несвідоме лайно на тему "а за совка я машину міг купити, а зараз в уряді знову жиди, а майдан нічого не змінив, а люди задарма загинули". Розмовляти з цією особою без толку, бо він не усвідомлює в принципі, що верзе. Гірше те, що він ці помиї вливає всім іншим, хто лежить в палаті і навіть тим, хто туди заходить включно із нянечками, котрі йому піддакують. Як боротися із цим, невідомо -- я весь день сиджу в коридорі, щоб це не чути, а на фразі про жидів в уряді я його ледь не вдарив, бо зауваження стосовно шуму і базікання я робив вже рази 4 чи 5 за три дні.
Припустимо, на мене це базікання не діє (крім трьох днів головного болю від постійного шуму), а люди більш аполітичні це слухають і не замислюючись поступово переймають думки цього урода. А спрацьовує такий мислений вірус в найнесподіваніші часи. Припустимо, вирішує людина чи допомогти волонтерові на виході з Метро. А потім згадує слова цього пенсіонера (несвідомо, знов таки) і думає "хай йому, це справа уряду забезпечувати армію. Нехай жиди платять". І спрацював вірус ...
Як із цим боротися, невідомо, бо в уряді люди приблизно з тою ж ментальністю, що в цього пенсіонера, і свідому просвітницьку політику проводити не можуть і не хочуть, а якби і хотіли, то не вміють.
А по телевізору якась жінка з учасників Майдану каже "ми побачили що в Україні байдужих людей не лишилося". Рибонько ти моя, тут таких 95%, як і в будь-якому суспільстві. А ще вони заражені цим совковим вірусом.
Ніколи не вмів його збирати, але й не цікавився. Сьогодні вирішив таки навчитися ... Знайшов оцю інструкцію зі збирання, зібрав за 15 хвилин кубік. Більше не цікаво . Інструкція гарна і зрозуміло, що нічого складного крім вивчення формул в процедурі немає. Відповідно, сенсу копати глибше, теж.
В Києві в будинку в мене багаторівнева система очищення і ремінералізації води, до смаку котрої я вже звик за 6 років. І в інших місцях чай пити було якось незвично, навіть неприємно (при цьому воду ми всюди купуємо в пляшках, бо не знаємо якості місцевої водопровідної). В Польщу я чай навіть з Києва привіз - все одно не те. Повернувся в Київ - нормальний звичний чай. А зараз залив в чайник воду з польських пляшок (приїхали в машині з нами) - той же неприємний смак. І це при тому, що вода в пляшках якісна, поляки її самі п'ють.
В Хорватії і Італії окуляри Ray Ban на кожному кроці (включаючи Ашан). Оскільки я свої примудрився забути в машині в Кракові, то звісно ж захотів спробувати цей самий хвалений Ray Ban. І не взяв - виглядають добре (і скло і оправа непогані), але в мене двоє окулярів з Fielmann'а виглядають краще (і коштують, щоправда, трохи дорожче, ніж Ray Ban в Італії) і сидять зручніше.
Якщо в людини є мерседес, це означає, що в людини є гроші. Якщо в людини старий мерседес, це означає, що гроші в неї є вже давно.
Готель у нас розташований через міст від рейхсканцелярії (фото завтра викладу), тобто практично в самому центрі. Вирішили піти ввечері поїсти і заодно подивитися околиці. І придбати трохи води і пива.
Відень - столиця імперії. І імперії не простої, а головної європейської імперії, серця Європи. Німці по хуторах сиділи, коли об'єднані сили Європи боронили Відень від османів. Звичайно, це відбивається на архітектурі. Вона вражає своєю монументальністю і вишуканістю. Вона - як ролс-ройс, може й не така елегантна, але ви відчуваєте, що ви на вершині.
Водночас Відень не уник впливу сучасності і не пережив занепаду Європи. Місто сповнене арабами, пакистанцями тощо. Ввечері ходити трохи лячно.
Побутове ... Це сум. Якщо поїсти ми змогли в макдональдсі (там ми точно знаємо, скільки коштуватиме і знаємо, що діти не крутитимуть носом), то пити - лише кава в старбаксі і морозиво з кіоску. Кафе-ресторани начебто є, але ціни захмарні, кафе самообслуговування ми не знайшли (хоча, звісно, вони не на кожному кроці). Магазини в суботу ввечері (вже о 7-ій) зачинені *всі*. Магазини типу Billa, SPAR - ввечері зачинені, в неділю не працюють взагалі. Дрібні магазини зачинені. В результаті воду і пиво я купив в кіоску, оббігши з пару кілометрів.
В четвер замовив через hotels.com готель у Львові, а саме номер з двома одинарними ліжками за мінімальну ціну. Коли приїхали, виявилося, що такий номер дівчина віддала одному чоловікові, а нам (на двох чоловіків) залишила номер з одним двоспальним ліжком. І тоді готель надав нам безкоштовно *додатково* люкс.
Щоправда, в люксі знайшлося ліжко-диван, тому від одного номера ми відмовилися, але все одно вийшло, що ми отримали люкс за 40% від його вартости.
Сам готель просто відмінний - в двох кварталах від Ринку, дуже затишний, з чудовим рестораном.
Готель називається Vintage Boutique Hotel, якщо що.
. 