За життя

Соціальні мережі поступово перетворюються на пародію на самих себе. Все починалось із блогів, де люди мали щось писати. Далі пішли відео на YouTube (писати своє вже не треба було, але потрібно було щось знімати, докладати зусиль до того, щоб ловити цікаві моменти тощо). Згодом виникли Twitter і Facebook, куди можна було написати щось коротеньке або запостити посилання (але теж написати коментар, щоб людям було зрозуміло, навіщо йти за тим посиланням). І нарешті апофеоз - PInterest. Найбільш стрімко зростаюча "соціальна мережа" дозволяє в 2 кліки додати на свою віртуальну pinboard зображення з веб-сторінок. І понеслось... Люди почали додавати чужі (звичайно ж) зображення, копіювати на свої дошки зображення, додані іншими, і намагатись отримати якомога більше лайків. Тобто копіювання чужого стало основною ідеєю нового сервісу. А що - нічого робити не треба, знай собі клікай на зображеннях, що сподобались (або можуть сподобатись іншим), і ставай популярним в новій мережі. Водночас звучать думки "світові не потрібно стільки письменників / музикантів / ... ". ДІйсно, а навіщо, адже копіювати простіше і цікавіше.

Довго думав, чому я не люблю ДАЇшників (хоча й менше, ніж митників) - мені завжди вдавалося вирішувати питання без штрафів (і, ні, хабарів я не даю їм принципово). Але сьогоднішній випадок вразив мене як своєю абсурдністю, так і розумінням того, що ПДД взагалі нічого не варті і їздити за ПДД просто безглуздо.

Їду я спокійно по Богатирській повз завод "Оболонь" на Петрівку. Хто знає, там (біля пивзаводу) є світлофор із переходом. Я як раз потрапив на червоне світло. А в мене був встановлений круїз-контроль на 78 км/год (швидкість показується при встановленні). Знаючи, що на заправці Шелл за шляхопроводом завжди стоять з радаром, я при наборі швидкості ще скинув круїз-контроль до 70 км/год і спокійно собі їхав. А хрін там! Машуть палкою і розповідають про швидкість 86 км/год. Тикають в Візир. На ньому край мого автомобіля і задні фари чогось, що їхало в інший бік. І дійсно написана на екрані швидкість 86 км/год. Тобто або вони зафіксували швидкість іншого транспортного засобу (того що їхав в інший бік), або Візир був накручений (оскільки я заприсягаюсь, що швидкості більше 80 в мене не було). Далі сперечатись сенсу немає і навіть реєстратор би мало чим допоміг проти накрученого Візира.

Таким чином виходить, що абсолютно не має значення, чи їздите ви за правилами чи їдете 90-100 -- результат буде однаковий. І якщо я раніше намагався не перевищувати 80, то з такими розкладами сенсу їздити повільно немає (рівно як і взагалі дотримуватись ПДР).

Одне радує - протокол вони писали хвилин з 15 і протягом цього часу я крутився біля їхнього автомобіля, так, щоб вони не могли нікого при мені зупинити. Тобто трохи грошей вони втратили.

Допустим, в нашем районе 100 лет назад разбился дирижабль с молотками и топорами. И инструмент валяется в свободном доступе - бери, используй. Нищий люд, падкий на дармовщину, естественно, покупать наши молотки не хочет, и берет бесплатную рухлядь. Рухлядь от времени ржавая, тупая и непригодная к использованию даже в момент выпуска 100 лет назад, а не то, что сейчас. Ее даже в металлолом не берут, настолько она ржавая. Но сладкое слово "халява" заставляет людей рубить себе пальцы бесплатными топорами, и забивать такие же ржавые гвозди себе в ногу бесплатными молотками. Но не отказаться от идеи использовать бесплатное что попало. И худшее: ни потом приходят к нам и спрашивают -- "мы там ржавый молоток нашли, так он с обуха слетел и нашего мастера Ваську зашиб. А ваши молотки не слетают?" . Т.е. люди считают, что все вокруг такое же дерьмо, как то дерьмо, которого они от души наелись бесплатно.

Черговий раз радує Ашан. З шести кас для покупців з кошиками в суботу зранку працює три. При цьому 60-річні жлоби в національних спортивних костюмах набивають кошики так, що в тих ручки гнуться, і пруться на ці нещасні три каси. На краю лісу по Окружній складені і розкладені багаття. Для чого - біс його знає, біля жодного з багать я людей не бачив. Знову будуть лісові пожежі Одна з головних речей, котрі мене дратують давно і постійно, це дрібновантажні автомобілі (газелі, мерседес спринтер тощо) в лівій смузі. За ними ні хріна не видно, а самі водії вважають себе великими гонщиками. Справжнє ставлення влади до Т.Г.Шевченка (українського поета, а не мого співробінтика) можна побачити на площі його (поета) імені. Це хіба не єдина площа в Києві, де сходяться 6 (шість) вулиць, зі скаженим трафіком, купою наземних пішохідних переходів, божевільними бабцями з візками між переходами і при цьому без жодного світлофора. Причому дивно, що через цю площу свого часу їздив наш рецидивіст, але ніякого покращення по цьому я не помітив.