За життя

З'їздили сьогодні на ВДНГ (той що на пр-ті Глушкова) на пивний фестиваль. Подивитись, купити якогось смачного пива.

Загалом організація непогана - і сцена з виступами, і повно (пара десятків точно, а може й більше) торговельних точок з пивом, різноманітними закусками і сидячими місцями.

Пиво представлене в основному те, що і так в магазинах є, але є 4 чи 5 представників броварень або приватних, або таких, що в Києві їхня продукція не продається. Тобто є з чим познайомитись, якщо ви полюбляєте пиво.

Загалом якби було бабине літо, фестиваль би був чудовим. Але ... дощ все зіпсував. Коли ми там були, дощ був не дуже сильний, але саме дощ. А на завтра обіцяють зливу. Не знаю, хто там що наторгує. Якщо зберетесь туди йти, візьміть парасольки і теплі речі. І на сидячих місцях можна відпочивати (вони під торговельними тентами, там дощу немає, але холодно).
Порахували кошторис на розширену книжку, заодно прикинули вартість книги в роздріб. Вийшло 59 грн + накрутка книжкової мережі (від 20 до 40 відсотків). Тобто книга коштуватиме вроздріб десь 85 грн. Оскільки там дорогі і якісні малюнки (та й друк недешевий по якості), то вважаємо, що це нормальна роздрібна ціна.

Звичайно, купувати у видавництві буде дешевше (я свої 50 екземплярів залишаю на роздачу і ще думаю, що не вистачить).
Здав у видавництво остаточний текст і ілюстрації. Вони почали готувати їх до друку, і тут з'ясувалося, що в одній з ключових позицій зроблено помилку: договір підписано на 60 друкованих сторінок, а я був абсолютно впевнений, що йшлося про 60 аркушів. А казка + ілюстрація займають дві сторінки (один аркуш).

Тепер виходить, що вартість збільшується майже вдвічі, а це робить кінцевий продукт непідйомним для споживача. А там же ще й ілюстрації недешеві вийшли. Не знаю навіть, як будемо викручуватись - книга зовсім збиткова виходить. І це при тиражі в 1000 примірників. При менших тиражах було б ще дорожче.
Людині споживати воду корисно. В межах 3-4 л в день (більше вже буде на шкоду). Тобто потрібно на додачу до їжі випивати 1.5-2 л води на добу. В спекотних умовах ці дози можуть збільшуватись і вдвічі.

Коли я починав пити зелений чай, я пив його з металевої кружки 0.3 л. З одного пакетика чай виходив міцний. Згодом дружина купила собі керамічну чашку на 0.5 л, і досі нею користується. Я ж почухав потилицю і купив собі керамічну чашку 740 мл. Реально там виходить біля 700 мл рідини. Але ... один пакетик чаю - слабко, два - міцно. Я пив один, але відучувалась певна водянистість напою. Пив я так майже 5 років скільки живу в будинку. А нещодавно купив собі чашку 0.5 л. І маю зауважити, що виходить ідеально для зеленого чаю. І по смаку в самий раз, і 3 чашки на день (не враховуючи кави, соків і інших напоїв) - чудово.

Керамічні чашки купував в Мегамаркеті - там великий вибір. Навіть літрові є, якщо кому треба. Хоча не знаю, на що це може згодитись.
Всі ілюстрації і обкладинку зроблено. Фактично вони були готові і оплачені ще 10-го серпня, але потім мені 2 тижні віддавали оригінали великого розміру (в чому була затримка, я так і не зрозумів).

Отже, на ілюстрації пішло майже 5 місяців. Насправді, не дуже багато (хоча можна і швидше, звісно), але якщо обіцяли за два, то затримки трохи нервують.

Але ... завтра їду здаватись у видавництво.

Замовив виготовлення аудіокниги і мені порекомендували зробити ще одне редагування. Зробили (400 грн). Зробили непогано. А потім я ще раз сів і вичитав текст і ще вніс виправлення. Отже, редагування - процес нескінченний. Як оброблення терпугом :).  Зате скоро має бути аудіокнига.

Електронний варіант теж робитиметься і буде протягом 2-3 тижнів.

Але все (включно із мультфільмом) викладатиметься, мабуть, одночасно із виходом друкованого варіанту.
Зібралися на тиждень їхати в Польщу. Замовили і оплатили всі готелі, придбали страховки ...

За пару днів до виїзду син привіз з лікарні якусь кишкову інфекцію. Але начебто привели його до ладу і поїхали. В дорозі погано стало вже всім, але ж ми люди вперті. Ми таки доїхали до Любліна, де переночували в дуже пристойних апартаментах. Заодно і Польщу подивились (ну, дружина подивилась, я в Польщі в молодості чимало часу провів і в таборах і на базарах :). Але вирішили все-таки повертатись в Київ.

По 600 км туди і назад скаженому собаці не гак. Єдине що було шкода втрачених грошей і взагалі настрій було зіпсовано.

Але виявилось, що ця халепа і повернення нам дуже допомогли: в дружини бабуся (живе сама в селі, куди поперлась на пенсію доживати) вчора зламала шийку стегна і довелося вчора і сьогодні бігати по лікарнях (і наступні кілька днів теж). А якби у нас не зірвалась поїздка, то невідомо, як би все вийшло. А так ми в Києві.
Ілюстрації закінчено, справа за обкладинкою. Її роблять вже два тижні і ще є виправлення, котрі потрібно внести.

Для запису аудіокниги я звертався до агенції НашФормат. В них звукорежисер мав повернутись із відпустки наприкінці липня, але сказали телефонувати на початку серпня. Завтра зателефоную ...
Окремо напишу про автомобіль, котрим ми їздили, і навігацію.

Перед поїздкою я прочитав статтю Алекса Екслера про оренду авто в Іспанії, і перешерстив штук 5 сайтів-агрегаторів з оренди машин. Ціни неприємно вражають. Платити за тиждень використання автомобіля більше тисячі доларів (для машини C-D класу) – це перебір, як на мене. Тому я зупинився на найдешевшому варіанті, котрий знайшов в агрегаторів, з АКПП (ну не перло мене смикати ручку весь час, я на механіці їздив останній раз в автошколі). На 6 днів отримав пропозицію щось біля 270 євро за машину на 2 пасажирів, плюс 70 євро додаткова страховка від агрегатора. Ок, годиться.

Але це було лише бронювання. Оформлював я машину теж онлайн, і там почались додатки — купа додаткових страховок (опційно, але навіщо мені в країні без знання мови зайвий клопіт), доплата за другого водія (про всяк випадок), ще якісь дрібниці. Так накрутили ще біля 40%. Вийшло 520 євро за 5.5 діб.

Прилетіли, пішли в Sixt, а там нас порадували — в обраному класі тільки Smart. Ми перелякались стосовно того, чи влізе в багажник наша валіза (ледь-ледь влізла). Але з'ясувалось, що апгрейду на авто вищого класу з АКПП теж немає (в аеропорті). Довелося брати смарт.

Смарт вийшов відносно новий (16 тис. пробігу). Ок, поїхали ...

Смарт — машина досить специфічна. Вона дуже коротка і коліщата в неї маленькі, тому на трасі її дещо хитає від вітру. Але по місту, особливо при паркуваннях, вона чудова.

Багажник в смарті маленький — він дуже неглибокий, хоча й високий. Тобто валізу можна поставити, а от в магазини їздити потрібно з високими вузькими сумками або, краще, коробками, щоб ефективно використовувати висоту багажника.

В нашому смарті багажник відчинявся вельми оригінально — ручка на дверях багажника відчиняла тільки скло (котре піднімається окремо). Далі треба було зсередини натиснути на кнопки-важелі з одного з боків власне дверей багажника, після чого дверцята відчиняються вниз.

Закривається все включно зі склом багажника “з розмаху”.

В салоні машини на диво просторо, хоча й не дуже зручно, бо немає ані центральної консолі, ані підставок під склянки, а на дверцятах кишені з сітки, а не з пластику. Пляшки з водою ми закидали за сидіння — вони там зручно валяються.

Коробка автомат в смарті була з ручним режимом, причому вмикання і вимикання ручного режиму — кнопкою на рукоятці, тою, котра блокує рукоятку в нормальних машинах. Тому я постійно її помилково натискав. Також в коробці немає режиму P – замість нього ставиться N і затискається важіль ручного гальма (і важіль там реально механічний ручний, на відміну від педалі в моїй мазді чи електронної кнопки в тігуані).

Я не їздив на пересічних сучасних машинах, тому не можу порівняти динаміку розгону, але зі світлофора, якщо поставити за мету, на смарті можна поїхати першим навіть в автоматичному режимі КПП, не кажучи вже про ручний. Звісно 80-120 машина набирає дуже довго, і обгони на вузькій трасі (не на автобані) практично неможливі. Але по місту — годиться.

Смарт по трасі легко їхав 120, хоча більше 110 я боявся його розганяти, щоб вітром не здуло. Я не впевнений, що при різкому маневрі він не перевернеться. Також нерівності дороги йому з малесенькими коліщатами переїжджати важко. Але не смертельно.

Також в смарті чудові гальма — один альтернативно обдарований виїхав був раз на зустрічну смугу, так смарт миттєво (з визгом шин по асфальту) з 80 зупинився.

Інші водії машину абсолютно не сприймають, хоча дарма — вони ж не знають, як зазвичай їздить водій, тим більше, що наліпка Sixt'а ззаду на машині була. На трасі нас всі обганяли, але це тому, що я більше 120 їхати не хотів (це ліміт на автобані), а місцеві мешканці на ліміти здебільшого чхати хотіли.

Підсумовуючи, можна сказати, що смарт вельми непогана машина для європейських міст, але в Україні їй нема чого робити однозначно.

Ще я в Castellon'і бачив живцем Carver. Виглядає він краще ніж на фотографіях, і їздить значно цікавіше. Хто зна, можливо, куплю собі кататись в Європі Carver або Persu (якщо його все-таки випустять :).

Раз сталася халепа, коли я сильно пожалкував про смарт. За нами їхав старий Opel Frontera, і коли він пішов на обгін і порівнявся з нами, в нього вибухнула права шина (я це бачив в дзеркало заднього виду в процесі вибуху і після, коли вже шматки гуми летіли). Не знаю, чи це збіг, чи він якось примудрився потертися цією шиною об наш смарт (на смарті слідів не було), але на швидкості в 100 км/год мені дуже не хотілося, щоб той опель повело вбік. А відірватися від нього я аж ніяк не міг :(. На щастя водій опеля зорієнтувався і повільно гальмував в своєму ряду (за нами прямо ще дві машини їхали, вони це теж спостерігали) аж поки не зупинився і не забрався на узбіччя.

Але на наступну поїздку в вересні ми вирішили теж брати смарт :).

Навігація

В навігації я розраховував покладатись на Google Maps, але в останній день прикупив собі Navigon з європейськими мапами. Користь першого в мапах і маршрутах громадського транспорту (раз знадобилось в Барселоні), другого — в офлайновій навігації.

Користувались обома, причому Google Maps використовувався і в режимі мап і в режимі навігації.

Інтерфейс користувача в навігоні не дуже інформативний і дуже незручний, але карти багаті і все доступно в офлайні (мапи треба завантажувати з PC або через Wi-Fi). Ще треба зазначити, що Навігон — в першу чергу навігатор (тобто кажеш йому, куди тобі треба, а він веде), і в режимі перегляду мапи користуватись ним досить незручно.

Гугль мені більше до вподоби прийшовся, але він без онлайна навіть не запускається нормально, тому якщо ви передбачаєте відсутність інтернету, то беріть офлайнові мапу і навігатор (паперові теж стануть в пригоді).
Побут

Про побут іспанців я можу сказати дуже мало, оскільки не жив в родині і не ходив в гості, але дещо впало у вічі.

По-перше, іспанці багато палять. Це видно на вулиці і в магазинах — перед дверима висять попільниці з піском (ну, тут якість в усьому відчувається) і напис “будь ласка, залиште свою цигарку тут перед тим як входити”. Що натякає на те, що були часи, коли в магазини входили з цигарками. В кафе попільниці стоять на всіх столиках і сісти так, щоб на тебе не несло дим — це ще треба спробувати. Коли їхали в машині, дружина слухала радіо (для практикуму в іспанській) і казала, що агітували проти паління. У нас такого не спостерігається.

Стосовно часу. Дійсно, як всюди пишуть, в більшості магазинів є перерва -- сієста з 14 до 17 або якось так. І людей на вулицях в цей час істотно меншає (хоча я б не сказав, що на те є причини — температура повітря не піднімається вище ніж вранці чи ввечері). Водночас, ніяких народних гулянь до 1-ої ночі ми теж не спостерігали. Навпаки — як тільки темнішає (біля 10-ої вечора), народу на вулиці стає зовсім мало. Ніхто по темряві не шляється.

В Барселоні були в п'ятницю ввечері. Народ забив всі столики в усіх кафе, спілкувались. Але вже о 9 вечора частину столиків власники кафе збирали. Тобто не засиджуються там багато до 12, як у нас.

Люди багато займаються спортом. В парках побудовані майданчики не тільки з реманентом типу “турники” і “драбина”, але з повноцінними тренажерами для навантаження різних м'язів і суглобів. На частині тренажерів я із задоволенням позаймався сам, навіть в спеку це робити цікаво і не дуже складно. Аналогічних тренажерів в Україні я не бачив взагалі, тому і навести приклад не можу. Самі тренажери зроблені з заліза де тільки можна (щоб не ламались), відповідно крім облізлої фарби здебільшого ніяких пошкоджень не мають. Але й вандалізму там, підозрюю, немає.

В центральному парку Валенсії ми бачили майданчики для софтболу і чогось схожого. Також в усіх містах бачили багато пенсіонерських майданчиків для французької гри із киданням металевих куль в пісок (забув назву). В Барселоні це взагалі дуже популярна річ.

В містах велика кількість собак (замінюють дітей?). В Кастельйоні, Аліканте і Валенсії собаки безпородні (породистих майже не бачив), в Барселоні ми бачили і породистих собак, в тому числі і “небезпечних” порід. Всі собаки на пасках, до паску прикріплений спеціальний контейнер з пакетиками. Власники собак цими пакетиками збирають лайно і потім викидають його в смітник. Контейнери з пакетиками продаються в магазинах за пару євро. В парках є окремі майданчики для вигулу собак без пасків, але це доволі умовне місце, бо паркани там декоративні, висотою в 40-50 см. У Валенсії народ в центральному парку вигулював собак без пасків і при виді поліцейських на конях всі похапцем почали збирати собак до себе і пристібати ті паски.

Як я згадував, чоловіки намагаються за собою доглядати — бігають, їздять на велосипедах тощо. Жінки теж це роблять, але менше і здебільшого молоді дівчата. Жінок 35-40 років, щоб займались бігом, я мабуть що і не бачив. Пенсіонери теж бігають, але, звісно, хто [як] може.

В Валенсії і Барселоні (в Аліканте не бачив) є багато контор з прокату велосипедів, в Валенсії також є міська програма з прокату. Велосипеди міські, не спортивні, але з перемиканням передач. Крім звичайних велосипедів можна орендувати тандеми різної конструкції, “карети” (реально як карета на 4 осіб, тільки з велоприводом), електричні міні-мопеди, ще щось екзотичне.

На вулицях багато людей на візках. Але, гадаю, це не тому, що там інвалідів більше, а тому, що вони мають змогу виїжджати в місто. З наших будинків (особливо хрущоб) це неможливо зробити, та й не доберешся далеко. Частина візків з електроприводом (у нас такі теж є, але дуже мало). Для інвалідів зроблені всі можливі умови для пересування — і тротуари, і автобуси з підйомниками, і в музеях. Навіть на мапах культурних місць вказано, де інвалід об'єктивно не зможе проїхати (круті сходи, наприклад). Також (окремий факт) всі переходи — наземні (хоча, здавалось би, нічого в їхньому грунті не заважає будувати підземні). Це зроблено для зручності тих, хто пересувається на візках і на велосипедах.

В магазини багато хто (особливо літні люди) ходять з візками-кравчучками. Є візки з двома коліщатами, є з чотирма. Останні використовуються зокрема і як “ходунки”. Кравчучки продаються в магазинах у великому асортименті, в мене навіть фото є.

У Валенсії в парку (поруч із центральним) зроблено великий майдан для навчання дітей ПДР. І діти з батьками на велосипедах дійсно цим займаються. В Києві колись такий майдан був в парку Фрунзе, але він був бідніший, а в Валенсії повно знаків, розмітки багато, та й площа в кілька разів більша, ніж в парку Фрунзе була.

Сміття і його утилізація — це важлива частина побуту. Сміття на вулицях є. Його менше ніж в Києві, але більше, ніж в Ризі. Смітників досить багато, особливо в громадських місцях, але й просто на вулицях всюди є. Забитих вщент смітників я якщо і бачив, то буквально пару штук. Мешканці збирають сміття окремо, причому контейнери стоять окремо для паперу, окремо для скла, окремо для пластику, окремо для органіки і окремо для всього іншого. З контейнерів для паперу, бачив сам неодноразово, люди забирали папір і картон (можливо, для якихось власних потреб). Двірників теж бачив в роботі — вони неспішні і доволі ліниві в аспекті підмітання (не вимітають всі недопалки, наприклад), але загалом роботу свою виконують. Ну, тобто в Києві двірники теж роботу виконують, просто бидло смітить занадто багато.

З туалетами так само кепсько, як і в Києві, а може ще й гірше. Там, де на плані парку вказано туалет, буде знаходитись кафе і туалет при ньому. Ще й написано “туалет тільки для клієнтів”. В макдональдсі в Аліканте в туалеті був кодовий замок на дверях (код на чеку), в Барселоні на набережній туалет в макдональдсі був безкоштовний. Громадських туалетів я не пригадую взагалі (може десь і є, звісно) крім як на пляжах (там вони об'єднані з перевдягальнями).

Пляжі, як я згадував, не дуже впорядковані в аспекті послуг. Там де пісок (в Аліканте), а де дрібний-дрібний пісчаник (Торев'єха, околиці Валенсії). Обладнання складається з кількох кабінок для перевдягання із вбудованим туалетом, душа і ногомийника (дуже зручно) просто неба і дерев'яних “доріжок” до моря, щоб не сильно по піску ходити (причина тривіальна — пісок на сонці розжарюється так, що ходити по ньому після 12 дня вже практично неможливо). Якогось дрібного бізнесу з оренди тапчанів, продажу напоїв тощо немає (на міському пляжі в Аліканте бачив власне тапчани і парасолі, але не зрозумів, звідки вони і хто ними керує). Тобто маєш приходити зі своїм. В Барселоні міський пляж значно краще — там є навіть камери схову (небагато) і медпункт. Але теж немає дрібного бізнесу. Рятувальники є лише на основних пляжах.

Народ на пляжах смажиться як приїжджий, так і місцевий (судячи з номерів машин). Причому навіть вдень лежать (рак не страшний чи що ... ). Загоряння і ходіння по пляжу топлес є цілком прийнятним, причому страждають на це як молоді, так і літні (повбивав би — баба в 50 років з обіймищем в 2 метри ще й хизується своїми телесами). Причому, спостерігав пару разів таку картину, коли на пляж приходить родина (батько, мати, дитина-хлопець 7-10 років) і мати сідає загоряти топлес. З одного боку то їхні особисті справи, а з іншого боку це травмує мою ніжну психіку (особливо баби по 50+ років).

Загальні враження

Загальне відчуття в нас із дружиною сформувалось одностайне ще під вечір першого дня в Castellon'і, і було воно розчаруванням (ми очікували на краще, чесно кажучи). Потім ми намагалися переконати себе, що з “усім цим” можна якось змиритися і жити, але нам це практично не вдалося. Також одностайною була думка, що тих грошей, котрі вони хочуть за (дуже обмежене в правах) право на проживання в Іспанії, вони не коштують.

В сухому залишку, після відвідання Валенсії і Барселони, ми зійшлися на думці, що в Валенсії можна придбати квартиру в досить обмеженій кількості будинків (щоб вікна виходили на парк і на море одночасно), і пересиджувати там зими. Постійно жити в Іспанії ми б не змогли, мабуть, за жодних умов.

Валенсія мені сподобалась, це я можу повторювати неодноразово :). Але не Іспанія в цілому.

Я дуже радий, що ми з'їздили зараз, до того, як заглиблюватись в юридичні і фінансові аспекти отримання дозволу на проживання в Іспанії — цим ми зекономили багато грошей і часу.

Також я зрозумів, що комфортно я б себе почував, мабуть, лише в США, оскільки континентальна Європа з її пенсіонерським і соціально-соціалістичним характером, мабуть, все-таки не для мене.

Водночас за час їзди по їхніх автомагістралях в мене було повно часу подумати (як не дивно :) і про Україну — що заважає в Україні жити краще, ніж в Іспанії (адже Україна в рази багатша за Іспанію на природні ресурси). І дійшов висновку, що українці, на відміну від європейців, внутрішньо заперечують проти того, щоб робити суспільне добро, навіть в випадку, коли це добро є корисним і для них. Робитись може лише те, що в першу чергу приносить особистий бонус, а суспільне добро — це лише можливий (і не обов'язковий) побічний ефект.

Наприклад, робітник дорожньо-експлуатаційної установи продасть наліво машину асфальту, тому що матиме особистий зиск із цього. А те, що він сам, всі його родичі і сусіди тепер їздитимуть по ямах, його не хвилює. Або не можна пофарбувати під'їзд (чи посадити там квіти), бо “це ж сусіди на шару ходитимуть по фарбованому за мої гроші під'їзду!”, тому краще всі хай ходять по брудному. Чи лікується це, не знаю. Не впевнений. На еволюційний шлях підуть десятки, як не сотні років, а зовнішнє управління зараз теж неможливе — нікому не потрібно.

І дуже важливий є напрямок руху, а не просто статична картинка. Так, в іспанців багато негативного, але вони взяли напрямок на покращення того негативу, котрий в них є, і працюють над цим (чи вдасться їм подолати глобальносвітові чинники — не знаю, але вони намагаються). В Україні ж відбувається (остаточне?) руйнування без жодних сподівань на зміни.
З'їздив в центр (на Круглоуніверситетську і Саксаганського), на зворотньому шляху заїхав на мийку і в Метро. Втомився більше, ніж в будь-який день поза Києвом (у Львові і в Барселоні по 12-14 годин на ногах, в Латвії і в Іспанії - по 4 дні в дорозі за кермом). Чому, в чому причина? Екологія, натовп народу, щось ще?
  • Архів

    «   Березень 2025   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
    31