За життя

В дорогу підбирав собі музику "щоб не заснути".

Бралися стилі Gothic, Electronic (Kosheen, Ganga), Dark Electronic (Velvet Acid Christ), Industrial, Rock.

Найкраще пішли Velvet Acid Christ і незмінний KMFDM. Останній йде взагалі чудово. Я не дійшов до Marylin Manson і Rob Zombie (котрі теж були із собою), але сподіваюсь потестувати їх в серпні в поїздці в Польщу.

Це, звісно, мрак. В Вітебську не так помітно, а Мінськ такий самий, яким я пам'ятаю його з 89-го року. Ті ж радянські назви, червоні прапори і прапори БРСР всюди, люди озлоблені, хоча й не настільки, як сусіди мордорці.

Білоруська мова (я вже писав) відсутня. Більше того, при виїзді з Білорусі на Латвію дружина почала якусь розмову з митником, і той сказав, що "білоруської мови не існує, це вигадка". Така позиція є державною політикою вусатого ШОСа.

Готелі державні, але гарні (щоправда, ми жили в люксах - це був єдиний варіант розмістити дітей) і персонал намагається з усіх сил допомогти клієнтам. Ставлення майже як в Латвії, і це радує.

Митники і прикордонники в Білорусі затуркані, особливо враховуючи маразми пострадянського діловодства.

В мене склалося враження, що в Мінську глушать сигнали GPS. Я їхав з півночі на південь (пощастило -- готель знаходився точно на моєму шляху як би я їхав без зупинки) через все місто широченними вулицями (тобто будівлі заважати не могли ) і GPS показував мій рух із помилкою в 200-300 метрів, тобто судячи з усього брав дані зі стільникових мереж, а не з супутника. І ще така сама халепа була біля мозирського НПЗ. В усіх інших місцях GPS працював справно.

Бензин дійсно дешевий - $1/літр.

На дорогах подвійна ситуація. З одного боку, намагаються більше ніж на 10 км/год (дозволена межа) не перевищувати навіть на трасах. З іншого боку, в Мінську поведінка хамська (ну як і в Києві, але в Києві добріші водії все-таки), а обгони - це просто жах. Пару разів мені виїздили в лоба так, що довелося по узбіччю їхати (оскільки я їжджу обережно, це не було великою проблемою).

Сходили з дітьми в зоопарк. Десь на вольєрі залишили папочку з усіма документами родини - паспорти українські і закордонні всі, дитячі і шлюбні документи всі і ще десяток надзвичайно важливих документів (тільки права і документи на машину лишились в кишені).

Згадали через годину, зоопарк вже закривався. Повернулись в зоопарк через 15 хвилин після закриття. Касир сидів і чекав, шлагбаум було відкрито. Сказали, що телефонували в посольство, але ті звісно не знають як з нами зв'язатись. Спитав, що в папці, я перерахував, він віддав папку. Отримав 20 євро винагороди і був вельми задоволений.

1) вгадайте країну.
2) ви ще хочете жити в Україні?

Плебс переходить від споживання кращого продукту на продукт, яким не можна отруїтись. А іноді і отруйне їдять (невідомо тільки, навіщо). Це відбувається в усіх галузях. Але сьогодні річ про фототехніку.

7 років я користувався мильницею Pentax Optio . Вона була просто фантастична - режими макро і супермакро, ручне фокусування, ще купа ручних налаштувань, але при цьому кнопка Green Mode і десяток автоматичних програм. На жаль, за 7 років мильниця наказала довго жити. Pentax зараз мильниці не виробляє (точніше, дещо виробляє, але його габарити мене ніяк не влаштовували). Тому я подивився навкруги і купив Nikon Coolpix S6300.

Це виявилось одне з найбільших моїх розчарувань в житті. Ручних режимів немає ніякий, його "macro" начебто працює з 10 см, але реально не працює, оскільки автофокус нормально не працює. І при підключенні до комп'ютера як диск не монтується. Коротше кажучи, схоже, що це просто викинуті гроші .

Звісно для професійної зйомки існують професійні фотоапарати, і в мене в шафі лежить Pentax K7 з необхідними об'єктивами і аксесуарами. Але користь мильниці саме в розмірі, і 2005-го року народження мильниця робила все потрібне без зайвого клопоту. А ширпотріб цього не робить .

Тому репортаж з пасіки будете дивитись який попало, а не нормальний .