Их предназначение: чтобы водители могли оставить свою машину у какой-нибудь развязки и пересесть на метро
...
остановиться на час в зависимости от места (центр или окраина) обойдется водителю в 5-10 гривен
А тепер проста калькуляція. Перехоплюючі парковки корисні для того, щоб
офісний планктон менеджери
на кредитних авто не забивали в робочі дні центр міста, а нормальні люди могли б вдень приїхати у справах на годину (наприклад) і їм би було, де припаркуватись. А тепер рахуємо. Робочий день - 9 годин (з перервою) + 2*30 хв на метро. 10 годин на день. 50-100 гривень за користання перехоплюючою парковкою . Буде менеджер платити ці гроші? Звісно ні.
Далі. Я можу *зараз* приїхати на Петрівку або на Героїв Дніпра, заплатити 5 грн/год і пересісти на метро. На метро Оболонь і Мінська є місця, де можна запаркувати машину відносно безпечно і безкоштовно. Але якщо я так зроблю, то по Києву я їздитиму пів-дня пішки (+10 грн на транспорт), ще й заплачу 20-25 грн за парковку. А хто порахує вартість мого часу (а час будь-кого, хто заробив на машину, має певну вартість)?
Висновок - перехоплюючі парковки мають сенс, коли вони або безкоштовні, або коштують 5-10 грн на день.
Одного разу кінь, привізши хазяїна до міста, побачив на вулиці ... наче і коня ... а наче і арештанта якогось. На вигляд як кінь, але весь у чорних і білих смужках. Гість сидів в клітці, а до нього через клітку тягнули руки дітлахи.
- Ти хто? — питає кінь.
- Я — зебра, — відповідає той. — Я — чарівна тварина, кузен однорога, подорожую зі свитою по світу, дивлюсь життя.
- А чого ж ти тоді в клітці, — дивується кінь.
- Для забезпечення моєї безпеки. Бо он бачиш, люди руки тягнуть, бо хто до мене доторкнеться, щасливим буде все життя. А руки в них брудні, мене такого чистого і красивого забруднять. Вдома-то я вільно бігаю.
- Як це?! — допитується кінь. — А хто тебе годує, запрягає, на поле виводить?
- А ніхто! Я — вільна тварина. Куди хочу, туди й біжу.
- Ух ти!!! — здивовано каже кінь. А як це тебе не запрягли?
- А що там хитрого. От ти, кінь, тварина згодлива, погоджуєшся на себе роботу брати. От на тобі і їздять. А на мене де залізуть, там і злізуть. Вкушу і скину. І то, якщо доженуть.
Замислився кінь над словами зебри, нічого не відповів. На ранок же відмовився запрягатись. Кусається, стрибає. Не дається, коротше кажучи. І вмовляв його хазяїн, і сіна свіжого приніс, - не погоджується коник. Тоді хазяїн взявся за кийка. Але все одно не допомогло. Почухав тоді хазяїн потилицю і каже коню - “отже, друже, страйкуєш? Добре. Тиждень стоїш в стійлі, без їжі і прогулянок. А я до міста із сусідом на возі поїду”.
Так кінь простояв весь тиждень в стійлі, і не бачив, як пересувний зоопарк залишав місто. А діти бігли за процесією, тикали пальцями в зебру і кричали: “дивіться, коняка-арештант”.
В старому десктопі, якому вже 5-ий рік, здох вентилятор на південному мості, а за ним пішов SATA контролер. Тобто диск не читається. IDE дисків зараз не купиш, материнку таку теж. Ай, думаю я, все одно час міняти комп'ютер. Заїхав в Ельдорадо і city.com (на Петрівці), подивився вибір. Вибір не фонтан, але в ельдорадо вибрав комп від HP.
Вдома поліз ставити старий винт в новий комп'ютер. Тут я і оцінив переваги фірмової збірки (слід зазначити, що фірмовий десктоп я живцем бачив один раз в 98-му році, це був сервер Compaq за N тисяч доларів).
По-перше, ніхто комп'ютер не опломбовував, на відміну від місцевих умільців. Відкривай, став, що хочеш. Все дуже зручно. Гвинтів - по мінімуму (хоча могли б взагалі на замочках зробити). Шлейфи в середині - зайвого немає, але ті, що є - фірмові, якісні. Живлення на SATA знайшлось, а кабель даних довелося знімати зі старого компа. Дисководи - DVD , кард-рідер. Відео вбудоване і додаткове. Операційна система відсутня (і це добре, бо я все одно серверну ставлю туди). Материнка, до речі, розвернута в іншу сторону (тобто відкривається права бічна кришка, а не ліва, як зазвичай).
В роботі тихий, не реве як дніпро (холодильник). Кнопка вмикання на верхньому торці передньої кришки, що теж зручно для вмикання з крісла (не треба ногою вмикати). Єдине - USB і аудіо вхід-вихід на передній панелі, а у сусіднього Acer'а їх зробили зверху, що більш зручно, якщо комп стоїть під ногами (флешка не виламається і дріт не висмикнеться).
І недорого - 5400 грн з 10% rebate'ом від Eldorado (тобто мені на їхню картку впаде назад 540 грн, які треба буде у них в магазині витратити протягом 3-ох місяців).
Upd: цікавості почались із драйверами. Їх немає. А мережеву картку Windows 2008R2 Server не розпізнала. Тобто, драйвери можна взяти тільки на сайті, але щоб дістатись сайту, потрібні драйвери. Чудово. Номеру моделі комп'ютера мені теж ніде знайти не вдалось. На щастя знайшов в сторонніх прайсах цей системний блок, і там був номер моделі. Тягну драйвери ...
Як відомо, вода -
смачний і корисний продукт необхідна для існування кожного живого організму (крім деяких бактерій і більшості депутатів ВР). Науковці радять споживати не менше двох літрів на добу, а оптимальним є не менше двох літрів чистої рідини плюс те, що надходить разом із їжею. Дотримуватись такого регламенту споживання досить нелегко, якщо тільки поруч з вами не стоїть пляшка з водою (див.
чим це може скінчитись), та й воду пити постійно нецікаво. А чаї/каву треба готувати, до того ж вони тонізують, а це не завжди корисно.
Я вирішив цю проблему майже кардинально. Ні, трубопровід з кухні в кабінет я не провів (хоча це думка - в наступному будинку можна буде так зробити). Але щоб два рази
не вставати не бігати, я купив собі в Мегамаркеті jumbo чашку на 750 мл (це більше ніж дві великі кружки, які я викорстовував до цього). На таку чашку як раз йде один пакетик чаю (не ліптон, а нормальний пакетик , в якому листя розвертається до цілого листа) або чайна ложка розсипного чаю. П'ється протягом години, не більше. Потім можна йти на заступною.
На день виходить мінімум три таких чашки. Вже 2100 мл є. Плюс по склянці на 350 мл - зранку і перед сном. Виходить дуже чудово.
Що незвично (хоча й не неймовірно) в цій зебрі?
Ближче всіх до відповіді підібрався . Спочатку згадаємо приказку, що життя як зебра - чорна смуга, біла смуга, чорна, біла, ... і хвіст. Насправді, смуги у більшості зебр йдуть так, що в хвіст впирається один з кінців смуги. А сама зебра виглядає так, наче вона вдягла штані з поперечними смугами на передні і задні кінцівки, а на тулуб вдягла смугастий жилет. Власне, ви можете знайти фотографії зебр в інтернеті. Однак зебра, що на фотографії, має смужки, розташовані саме так, як в приказці. В неї смуги на дальньому від голови кінці тулуба розташовані поперек хвоста. І це єдина фотографія зебри (яку мені вдалося знайти), яка співпадає з приказкою.
Одною з найкорисніших подій, які ставались в моєму житті, я вважаю проходження тренінгу Альберта Романова "Тренинг осознанности и внимательности" (для зацікавлених, знаходиться в гуглі). Якщо не звертати уваги на метафізичний антураж (він використовується здебільшого для заманювання основної цільової аудиторії, як я розумію), то практична сторона тренінгу просто чудова. Я цей тренінг проходив роки 3 чи 4 тому, потім автор його зняв з програми, зараз (я подивився тільки що) тренінг знову доступний.
Що дає тренінг - усвідомленість в щоденних діях, суттєве підвищення спостережливості (навтіь для роззяв і растяп), вміння розтягувати і стискати суб'єктивний час, вміння зазирнути глибше в сутність речей і ще багато чого. Ще він дає можливість суттєво зменшити залежність від бажань (те, що є головною метод в будизмі). Недоліком є те, що після проходження ви починаєте набагато гостріше бачити і відчувати дурість більшості людей. Слухати або читати їх стає просто нестерпно.
Але насправді я хотів розповісти не про сам тренінг, а про здоров'я. Одною з вправ тренінгу було протягом тижня відмічати (подумки) всі факти виконання певної дії. Наприклад, проходячи через двері треба було звернути увагу на те, яка нога першою перетинає межу. Потім завдання ускладнювались. Так от, я сьогодні згадав тренінг, а в якості дії вибрав собі правило для хребта - якщо для виконання певної дії потрібно нахилитись вперед, замість цього слід присісти, утримуючи спину максимально прямою. Це зменшує навантаження на хребці поперекового відділу. Я спробував цілий день цим займатись. Як кажуть, "доставляє". Хребет з незвички почувається ніяково, але це тільки з незвички. Водночас мозок згадує, що йому слід бути сконцентрованим і уважним (що після спеки є важливим чинником для відновлення працездатності).
Так що пробуйте. Спочатку (перші пару днів) будете забувати, але за тиждень дійдете до "автоматизму" (хоча тут як раз метою є усвідомленість, а не автоматизм, тому і слово в лапках). І хребту легше стане.
Клиника космической хирургии Йель Медикал: "установив у нас два грудных имплантанта, третий вы получаете бесплатно".
